Постанова

від 24.02.2021 по справі 917/1379/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2021 р. Справа № 917/1379/20

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В.І. , суддя Терещенко О.І. , суддя Тихий П.В.

за участю секретаря судового засідання Новікової Ю.В.

за участю представників:

від позивача: Шинкаренко Н.М., довіреність;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу відповідача (вх. 80 П/1) на рішення господарського суду Полтавської області від 12.11.2020 року, ухвалене у приміщенні вказаного суду суддею Солодюк О.В., повний текст якого складено, у справі

за позовом: Кременчуцької міської ради Полтавської області, Полтавська обл. м. Кременчук,

до Приватного підприємство "Промфактор - Сервіс", Полтавська обл., м. Кременчук,

про стягнення 38191,91 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Кременчуцька міська рада звернулась до господарського суду Полтавської області з позовом до Приватного підприємство "Промфактор - Сервіс" про стягнення 38191,91 грн.

В обґрунтування позовної заяви позивачем зазначено, що у період з 23.05.2019 по 31.07.2020 відповідач використовував земельну ділянку без правовстановлюючих документів, орендну плату не сплачував, що призвело до неотримання Кременчуцькою міською радою Полтавської області доходу від орендної плати за землю.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 12.11.2020 року позов задоволено. Стягнуто з Приватного підприємства "Промфактор-Сервіс" на користь Кременчуцької міської ради Полтавської області - 38191,91 грн. безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати, 2102,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд зазначив, що відповідач без достатньої правової підстави за рахунок позивача, який є власником земельної ділянки, зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею у вигляді орендної плати, а тому зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України. Дослідивши наданий позивачем розрахунок заявлених до стягнення безпідставно збережених коштів у сумі 38191,91 грн. за період з 23.05.2019 по 31.07.2020 суд першої інстанції дійшов висновку про його обґрунтованість.

Відповідач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на подання апеляційної скарги; це рішення скасувати та відмовити у задоволені позову.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд першої інстанції погодився з розрахунками позивача, які ґрунтувались на витязі з нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 21.02.2020, однак судом не надано оцінку даному витягу, адже нормативна грошова оцінка земель м. Кременчука затверджена рішенням Кременчуцької міської ради від 24.11.2009 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Кременчука Полтавської області".

В той же час, у відповідності до ст. 18 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - проводиться не рідше ніж один раз на 5- 7 років. Доказів того, що після 24.11.2009 Кременчуцька міська рада проводила нову нормативну грошову оцінку земельних ділянок суду не надано. На переконання відповідача, станом на сьогодні оцінка 2009 року є не актуальною та не може відображати реальний рентний дохід відповідних земельних ділянок.

Вважає, що розрахунок стосовно втраченої орендної плати за період з 2019 по 2020 роки є таким, що ґрунтується на документі, зміст якого не відповідає законодавству.

Звертає увагу на те, що позивач не надав доказів на підтвердження того, що відповідач здійснював фактичне користування земельною ділянкою кадастровий номер 5310436500:10:001:0246 площею 1393 кв.м., в той час як саме позивач має довести розмір земельної ділянки, яка фактично використовувалась без укладення відповідного договору.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу проти її доводів заперечує, просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області вважає безпідставними доводи відповідача з приводу неможливості врахування витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 1122/0/212-20 від 04.03.2020, в якості основи для проведення розрахунку розміру орендної плати з огляду на те, що приписи земельного законодавства, зокрема Закону України "Про оцінку земель" не передбачають автоматичне анулювання даних попередньо проведеної нормативно грошової оцінки земель населеного пункту після спливу 5-7 років з моменту її затвердження.

Отже, незважаючи на непроведення позивачем нової нормативної грошової оцінки земель м. Кременчука, дані відображені у технічній документації з нормативної грошової оцінки земель м. Кременчука Полтавської області (зокрема базова вартість одного квадратного метра земель у розмірі 154,11 грн), затверджені рішенням міської ради від 24.11.2009 підлягають застосування при розрахунку розміру нормативно грошової оцінки певної земельної ділянки даного населеного пункту.

На думку позивача, доводи апеляційної скарги про те, що після спливу встановленого ст. 18 Закону України "Про оцінку земель" семирічного строку проведення нормативної грошової оцінки будь-які дані, затверджені рішенням Кременчуцької міської ради Полтавської області від 24.11.2009 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Кременчука Полтавської області" не можуть застосовуватися зводяться до довільного тлумачення скаржником означених вимог спеціального законодавства.

Зауважує, що спірна земельна ділянка сформована як об`єкт цивільних прав, їй присвоєно кадастровий номер, є чітко встановлені межі, та площа; дата державної реєстрації земельної ділянки - 23.05.2019 року.

Разом з цим, позивачем зазначено, що у Кременчуцької міської ради Полтавської області відбулася зміна назви юридичної особи, а саме, замість назви- Кременчуцька міська рада Полтавської області, стало - Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області без зміни коду ЄДРПОУ.

У судовому засіданні 24.02.2021 представник позивача заперечував проти доводів і вимог апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.107).

Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справ, не перешкоджає розгляду справи.

На адресу Східного апеляційного господарського суду повернувся конверт з рекомендованим повідомлення № 610225451788, яким додатково надсилалась копія ухвали Східного апеляційного господарського суду від 03.02.2021 на адресу вказану відповідачем у апеляційній скарзі (Полтавська обл. м. Кременчук, вул. Матросова, 84). З відмітки, що міститься на конверті вбачається, що вказаний адресат вибув.

Відповідно до ч. 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.06.2018 у справі №904/9904/17).

Частиною 1 статті 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 p. і набула чинності в Україні 11 вересня 1997 p.

З прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України передбачено застосування судом Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

"Розумність" строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі "G. B. проти Франції"), тощо. Отже, поняття "розумний строк" є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду цивільної справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

З огляду на викладене та зважаючи, що на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, а також те, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо), позиція відповідача стосовно оскаржуваного рішення достатньо повно викладена в апеляційній скарзі, подальше відкладення розгляду справи суперечитиме вищезгаданому принципу розгляду справи впродовж розумного строку.

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі і відзиві на неї доводи, заслухавши представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у межах доводів та вимог апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, 29.12.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортно-промислова компанія" (продавець) та Приватним підприємством "Промфактор - Сервіс" (покупець) (відповідач) укладено договір купівлі-продажу від 29.12.2009, у відповідності до якого останній купив у продавця частину під`їзної залізничної колії № 7 від стику рамного рельсу стрілкового переводу №18, довжиною 580,00 п.м. (а.с.10).

Факт передачі продавцем покупцю у власність колії підтверджується актом приймання-передачі від 29.12.2009 (а.с. 11).

24.09.2018 Приватне підприємство "Промфактор - Сервіс" звернулось до Кременчуцької міської ради Полтавської області з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в м. Кременчуці, для експлуатації та обслуговування залізничної колії площею 0,1393 га в м. Кременчук, вул. Ярмаркова (а.с. 12).

Рішенням Кременчуцької міської ради Полтавської області від 13.12.2018 "Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в м. Кременчуці" відповідачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди орієнтовною площею 0,1393 га для експлуатації та обслуговування під`їзної залізничної колії по вул. Ярмарковій (а.с.13).

29.05.2019 Приватне підприємство "Промфактор - Сервіс" звернулося до Кременчуцької міської ради Полтавської області з заявою про передачу в оренду (поновлення договорів оренди землі) та передачу в постійне користування земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності для експлуатації та обслуговування під`їзної залізничної колії, КВЦПЗ В 11.02, площа 0,1393 га по вул. Ярмаркова, м. Кременчук Полтавської області строком на 49 років (а.с.14).

Рішенням Кременчуцької міської ради Полтавської області від 03.09.2019 "Про надання, вилучення та оформлення земельних ділянок в оренду в м. Кременчуці" затверджено Приватному підприємству "Промфактор - Сервіс" проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для експлуатації та обслуговування під`їзної залізничної колії із земель не наданих у власність або постійне користування по вул. Ярмарковій (п.3 рішення) (а.с.15).

Вказаним рішенням передано відповідачу за умови виконання п. 3.2 цього рішення, в оренду строком на 10 (десять) років земельну ділянку площею 1393 кв.м (кадастровий № 5310436500:10:001:0246) для експлуатації та обслуговування під`їзної залізничної колії (код КВЦПЗ J 11.02) по вул. Ярмарковій.

Встановлено плату за землю в розмірі 3% від грошової оцінки землі щорічно.

Підпунктом 3.2.3. пункту 3.2. вищевказаного рішення зобов`язано Приватне підприємство "Промфактор - Сервіс" в шестимісячний термін замовити документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою та зареєструвати право оренди земельної ділянки в установленому законом порядку.

16.03.2020 Кременчуцькою міською радою Полтавської області отримано від ПП "Промфактор - Сервіс" лист вих. № 03/85 від 11.03.2020, у якому відповідач просив позивача підписати договір оренди земельної ділянки для експлуатації та обслуговування під`їзної залізничної колії (кадастровий № 5310436500:10:001:0246) площею 1393 кв.м. по вул. Ярмарковій в м. Кременчук.

Розглянувши пропозицію Приватного підприємства "Промфактор - Сервіс" позивачем надано відповідь від 01.04.2020 вих. № 01-49/2956;2954;2955;2953, у якій зазначено, що термін на укладення договору оренди землі та реєстрацію права оренди земельної ділянки сплинув 03.03.2020. У зв`язку з вищевикладеним, Приватному підприємству "Промфактор - Сервіс" запропоновано для продовження терміну на укладення договору оренди землі звернутися до Департаменту "Центр надання адміністративних послуг в м. Кременчуці" з заявою встановленого зразка для внесення змін до рішення Кременчуцької міської ради від 03.09.2019 року "Про надання, вилучення та оформлення земельних ділянок в оренду в м. Кременчуці" (а.с.18).

Згідно рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 25.06.2020 "Про внесення змін до рішень органів місцевого самоврядування в м. Кременчуці" виключено у зв`язку з наявністю заборгованості питання внесення змін в пункт 3 рішення Кременчуцької міської ради від 03.09.2019 "Про надання, вилучення та оформлення земельних ділянок в оренду в м. Кременчуці" щодо надання в оренду Приватному підприємству "Промфактор-Сервіс" земельної ділянки для експлуатації та обслуговування під`їзної залізничної колії по вул. Ярмарковій.

Звертаючись до господарського суду Полтавської області з даним позовом, позивач стверджує, що у період з 23.05.2019 по 31.07.2020 відповідач використовував земельну ділянку без правовстановлюючих документів, що призвело до неотримання Кременчуцькою міською радою Полтавської області доходу від орендної плати за землю, який остання отримала б у разі оформлення відповідачем згідно вимог ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 12.11.2020 року позов задоволено, з підстав викладених вище.

Приватне підприємство "Промфактор - Сервіс" не погодившись з оскаржуваним рішенням господарського суду Полтавської області звернулося з апеляційною скаргою до Східного апеляційного господарського суду.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність правових підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 80 Земельного Кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Відповідно до статей 122, 123, 124 Земельного Кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки.

В силу статті 206 Земельного Кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України у вказаній редакції).

Як свідчать матеріали справи, відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, при цьому, єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Частина перша статті 93 Земельного Кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини першої статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до частини другої статті 152 Земельного Кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини першої статті 156 цього Кодексу власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Таким чином, виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини 2 статті 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно. До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України (зазначені правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 та постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 28.02.2020 у справі № 913/169/18).

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1-2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно з ч. 1 ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

Предметом позову в даній справі є стягнення з власника нерухомого майна безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати на підставі статей 1212, 1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав, земельною ділянкою, на якій, як стверджує позивач, це нерухоме майно розміщене.

У позовній заяві підставами позову позивач зазначив, що відповідач за відсутності діючого договору оренди земельної ділянки не сплачував орендні платежі за користування земельною ділянкою, а тому безпідставно зберіг кошти за рахунок позивача, які зобов`язаний повернути на підставі статей 1212 - 1214 Цивільного кодексу України.

Отже, позивач мав надати докази існування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав у розумінні та визначенні земельного законодавства у зазначений в позові період, а також обґрунтованість розрахунку стягуваної суми (збереженого відповідачем за рахунок позивача майна (коштів) основою для визначення розміру якої для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, оформлена як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Для вирішення даного спору, слід встановити, чи є земельна ділянка, безпідставне використання якої є підставою даного позову, сформованим об`єктом цивільних прав в розумінні ст. 79-1 Земельного Кодексу України.

Згідно з частинами 1-4, 9 статті 79-1 Земельного Кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

На підтвердження сформованості земельної ділянки як об`єкта цивільних прав позивачем надано витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 23.05.2019 № НВ-5312211232019 У відповідності до якого, земельна ділянка з кадастровим номером 5310436500:10:001:0246, місце розташування м. Кременчук, вул. Ярмаркова. Площа земельної ділянки 0,1393 га. Цільове призначення - 16.00 землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам). Категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Дата державної реєстрації земельної ділянки - 23.05.2019.

Отже, земельна ділянка є сформованою як об`єкт цивільних прав з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі, тобто, в даному випадку - з 23.05.2019, коли було здійснено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 5310436500:10:001:0246.

Відповідне узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові від 07.07.2020 у справі №922/3208/19 (п. 17, 42, 44 постанови).

У матеріалах справи наявний договір купівлі - продажу від 29.12.2009, у відповідності до якого Приватне підприємство "Промфактор - Сервіс" є власником частини під`їзної залізничної колії № 7 від стику рамного рельсу стрілкового переводу №18, довжиною 580,00 п.м.

Таким чином колегією суддів встановлено обставини правомірного володіння і використання відповідачем нерухомого майна, яке належало йому у спірний період, що само по собі свідчить про фактичне використання товариством спірної земельної ділянки, сформованої як об`єкт цивільних прав, позаяк відповідач не надав жодних доказів на підтвердження формування та використання ним за зазначеною адресою земельної ділянки меншою чи більшою площею для експлуатації. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 29.05.2020 у справі № 922/2843/19.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає передчасними твердження відповідача про те, що позивач не надав доказів на підтвердження того, що відповідач здійснював фактичне користування земельною ділянкою кадастровий номер 5310436500:10:001:0246 площею 1393 кв. м. Разом з цим, у матеріалах справи не міститься доказів, що на даній земельній ділянці розташовані інші об`єкти нерухомості, які використовувались іншими власниками. Крім того, 24.09.2018 Приватне підприємство "Промфактор - Сервіс" звернулось до Кременчуцької міської ради Полтавської області з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в м. Кременчуці, для експлуатації та обслуговування залізничної колії площею 0,1393 га в м. Кременчук, вул. Ярмаркова.

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 ПК України.

Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 13.06.2019 у справі № 910/11764/17, від 20.11.2018 у справі № 908/4582/15, від 04.11.2020 у справі №904/1283/19.

Колегія суддів зауважує, що визначення даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки в інший спосіб, ніж шляхом оформлення витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель вимогами чинного законодавства не передбачено, а отже позивач при здійсненні розрахунку суми безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки правомірно використав інформацію саме з витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Верховний Суд у постановах від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, від 08.08.2019 у справі № 922/1276/18, від 01.10.2019 у справі № 922/2082/18, від 06.11.2019 у справі № 922/3607/18 неодноразово зазначав, що при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно (шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі), а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Колегія суддів вважає, що доводи відповідача з приводу неможливості врахування витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є необґрунтованими, адже відповідачем не надано доказів, що рішення Кременчуцької міської ради від 24.11.2009 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Кременчука Полтавської області" визнано недійсним або є не є чинним.

Отже, з урахуванням положень статті 79-1 ЗК України та статей 20, 23 Закону України "Про оцінку земель" колегія суддів зазначає про правильність визначення позивачем суми безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати на підставі належних і допустимих доказів: витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 04.03.2020 № 1122/0/212-20, а також колегія суддів погоджується з методом визначення позивачем розміру позовних вимог, оскільки він ґрунтується на приписах чинного законодавства.

Крім того, у п. 51 постанови Верховного Суду від 29.05.2020 у справі №922/2843/19 зазначено, що чинне земельне законодавство, в тому числі стаття 20 Закону України "Про оцінку земель", не містить обґрунтування обов`язковості надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, а лише зазначає про необхідність фіксування нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки у відповідному витязі; витяги про нормативну грошову оцінку земельної ділянки формуються за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі актуальних відомостей про земельні ділянки, внесених до Державного земельного кадастру, а формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки здійснюється автоматично в режимі "реального часу", тобто на час звернення заявників, у зв`язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула.

Згідно розрахунків наданих позивачем і перевірених судом апеляційної інстанції розмір вартості майна (коштів) безпідставно збережених ПП "Промфактор - Сервіс" за період з 23.05.2019 по 31.07.2020 складає 38191,91 грн. Таким чином суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв`язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 12.11.2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки її оскарження визначені у статтях 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 01.03.2021 року.

Головуючий суддя В.І. Сіверін

Суддя О.І. Терещенко

Суддя П.В. Тихий