Рішення

від 09.02.2021 по справі 907/100/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.02.2021 м. Ужгород Справа № 907/100/20

Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,

За участю секретаря судового засідання Сінкіна Е.В.

розглянувши позовну заяву Хустської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Міжгірської районної державної адміністрації Закарпатської області, смт. Міжгір`я

до товариства з обмеженою відповідальністю "Росиця", смт. Міжгір`я

за участі третіх осіб , які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Головне управління ДПС у Закарпатській області, м. Ужгород; - Закарпатська обласна державна адміністрація, м. Ужгород; - Міжгірська селищна рада, смт. Міжгір`я

про стягнення суми 124 086, 35 грн. заборгованості по орендній платі

За участю представників:

прокурор - Чулей О.Ю., посвідчення №050536 від 09.08.2023 року

від позивача - не з`явився

від відповідача - не з`явився

від 3-ї особи позивача (Головне управління ДПС у Закарпатській області)- Бурдюх В.В., представник

від 3-ї особи позивача (Закарпатська обласна державна адміністрація)- не з`явився

від 3-ї особи позивача (Міжгірська селищна рада, смт. Міжгір`я) - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Прокурор звернувся до господарського суду Закарпатської області із позовом в інтересах держави в особі позивача до відповідача про стягнення боргу у розмірі 124 086, 35 грн. за користування земельною ділянкою згідно Договору №19 від 18.07.2017, укладеного між Міжгірською районною державною адміністрацією на підставі делегованих повноважень Закарпатською обласною державною адміністрацією з Товариством з обмеженою відповідальністю "Росиця" (далі - ТОВ "Росиця"), відповідно до якого в строкове платне користування передано земельну ділянку площею 0,95 га.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням орендарем вимог договору оренди земельної ділянки в частині забезпечення своєчасності та повноти проведення розрахунків по орендній платі, тобто, істотне порушення умов договору оренди.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 10.03.2020 відкрито провадження у справі № 907/100/20 та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 13 квітня 2020 року. Разом з тим, залучено до часті у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Головне управління ДПС у Закарпатській області (88000, м. Ужгород, вул. Волошина, 52, код ЄДРПОУ 39393632) та залучено до часті у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Закарпатську обласну державну адміністрацію (88000, м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 00022496) та залучено до часті у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Міжгірську селищну раду (90000, смт. Міжгір`я, вул. Шевченка, 77, код ЄДРПОУ 04350910).

Ухвалю Господарського суду Закарпатської області від 13.05.2020 з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", рекомендацій Ради суддів України, розпорядження голови Західного апеляційного господарського суду від 16 березня 2020 року №06-41/01. Постановою Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2020 р. № 291 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" карантинні заходи продовжено до 11.05.2020 року. Розпорядженням голови Господарського суду Закарпатської області від 16.03.2020 №01-03/4-о/д з метою попередження розповсюдження коронавірусної інфекції (COVID-19), було відкладено підготовче засідання №907/100/20 в межах розумного строку.

Ухвалою суду від 23.12.2020 року було призначено підготовче засідання на 21.01.2021 року.

Ухвалою суду від 21.01.2021 закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до розгляду по суті на 09 лютого 2021 року.

Прокурор заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами.

Вказує на те, що Хустською місцевою прокуратурою в порядку ст. 23 Закону України Про прокуратуру в ході вивчення інформації щодо повноти та своєчасності застосування органами державної влади та місцевого самоврядування в Міжгірському районі повноважень по стягненню заборгованості із виплати орендної плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності. Встановлено, що 18.07.2017 Міжгірською районною державною адміністрацією на підставі делегованих повноважень Закарпатською обласною державною адміністрацією з Товариством з обмеженою відповідальністю Росиця укладено договір №19 про оренду земельної ділянки для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, площею 0,95 га, яка знаходиться в урочищі Дівчий за межами населеного пункту смт.Міжгір`я на території Міжгірської селищної ради, кадастровий номер - 2122455100:02:001:0158.

Звертає увагу на те, що ТОВ Росиця , як орендар земельної ділянки, обов`язку щодо сплати орендної плати в обумовлені строки за Договором не виконало. Лише у 2017 році орендарем сплачено грошових коштів у сумі 15 716,12 грн. на рахунок Міжгірської селищної ради. Внаслідок чого, за діючим договором оренди землі, станом на 01.08.2019, за період 2017, 2018 та 2019 років, виникла заборгованість із виплати орендної плати у розмірі 186 905,31 грн., з яких: основний платіж - 184 596,01 грн., штрафні санкції - 326,70 грн., пеня - 1 982,60 грн.

Вказане за доводами прокурора підтверджується розрахунком Хустського управління ГУ ДФС у Закарпатській області.

Разом з тим прокурор вказує, що на підставі виконавчого листа, виданого Закарпатським окружним адміністративним судом по адміністративній справі №0740/1068/18/2018, здійснюється стягнення податкового боргу з ТОВ Росиця в розмірі 62 818,96 грн. Податковий борг стягується за користування земельною ділянкою на підставі Договору № 19 від 18.07.2017, та нараховано на підставі самостійно задекларованих сум податку за серпень-грудень 2017 року та січень-липень 2018 року. Оскільки, розмір коштів, які стягуються на підставі вищевказаного рішення суду, не включаються до предмету даного позову, загальна сума, яку необхідно стягнути з ТОВ Росиця за даним позовом, становить 124 086,35 грн.

В обґрунтування звернення до суду вказує, на неналежне здійснення захисту інтересів держави Міжгірською районною державною адміністрацією, як органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Таким чином, пред`являючи даний позов прокурором переслідується мета захисту порушених інтересів держави шляхом стягнення із відповідача заборгованості з орендної плати.

Позивачем Міжгірською районною державною адміністрацією Закарпатської області, письмові пояснення по суті спору не подані.

Відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Росиця", смт. Міжгір`я не скористався наданим йому правом надати суду відзив на позов, на виклик суду жодного разу не з`явився, хоча підготовче провадження відкладалось.

Згідно ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач не скористався своїми правами на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Третя особа - Головне управління ДПС у Закарпатській області у поданих письмових поясненнях доводи прокурора підтримав повністю. Акцентує увагу на тому, що станом на 26.03.2020 року податковий борг відповідача збільшився на 10028,25 грн.

Третя особа - Закарпатська обласна державна адміністрація, м. Ужгород у поданих суду письмових поясненнях по суті спору, позовні вимоги прокурора підтримує та просить їх задовольнити. Зокрема вказує на те, що несплата орендної плати за період більше ніж два з половиною роки та неотримання у зв`язку з цим місцевим бюджетом цих коштів, які могли б бути витрачені на потреби місцевого населення та благоустрою, є суттєвим порушенням умов договору у розумінні статей 610, 651 ЦК України.

Третя особа - Міжгірська селищна рада, смт. Міжгір`я свого повноважного представника у засідання суду не направила, письмового пояснення по суті спору не подала.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 09.02.2021 року, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши повноважних представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та їх заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

18.07.2017 Міжгірською районною державною адміністрацією на підставі делегованих повноважень Закарпатською обласною державною адміністрацією з Товариством з обмеженою відповідальністю Росиця укладено договір №19 оренди земельної ділянки (далі - Договір).

За умовами пункту 1 Договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове, платне володіння і користування земельну ділянку, яка знаходиться в урочищі Дівчий за межами населеного пункту смт. Міжгір`я на території Міжгірської селищної ради (кадастровий номер : 2122455100:001:0158).

Згідно з п.2.2 Договору його укладено сторонами на 10 років. Після закінчення терміну договору орендар має переважне право поновлення його на новий термін та на викуп орендованої земельної ділянки.

У відповідності до п.2.3 Договору орендна плата вноситься орендарем у вигляді грошової плати в гривнях. Грошова плата вноситься в розмірі 6% від нормативної грошової оцінки землі на відповідний розрахунковий рахунок Міжгірської селищної ради. Періодичність внесення орендної плати - щорічно. Розрахунки закінчуються не пізніше 5 січня кожного року. Орендна плата також справляється у випадках, якщо орендар з поважних причин тимчасово не використовує земельну ділянку за умовами договору. На будь-яку суму орендної плати, яка не була сплачена у строки, визначені договором, нараховуються річні проценти за ставкою 10% несплаченої суми за кожний наступний день, якщо суму простроченої орендної плати не буде повністю сплачено.

За приписами п.1 Договору грошова оцінка земельної ділянки складає 1 408 090 грн.

Зокрема пунктом 3.2 Договору передбачено обов`язок орендаря своєчасно вносити орендну плату.

Відповідно до пункту 5 Договору кожна із сторін за невиконання або неналежне виконання цього договору, в тому числі зміну або розірвання договору в односторонньому порядку, несе перед іншою стороною майнову відповідальність у вигляді сплати пені у розмірі 10% від суми оренди за рік, а також відповідальність, передбачену у законах України.

Цей договір набуває чинності після його підписання сторонами, нотаріального посвідчені та державної реєстрації (пункт 8 Договору).

За доводами прокурора ТОВ Росиця , як орендар земельної ділянки, обов`язку щодо сплати орендної плати в обумовлені строки за Договором не виконало. Внаслідок чого, за діючим договором оренди землі, станом на 01.08.2019, за період 2017, 2018 та 2019 років, виникла заборгованість із виплати орендної плати у розмірі 186 905,31 грн.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду по адміністративній справі №0740/1068/18/2018, вирішено стягнути з ТОВ Росиця в розмірі 62 818,96 грн.

Податковий борг стягується за користування земельною ділянкою на підставі Договору № 19 від 18.07.2017, та нараховано на підставі самостійно задекларованих сум податку за серпень-грудень 2017 року та січень-липень 2018 року.

Оскільки, розмір коштів, які стягуються на підставі вищевказаного рішення суду, не включаються до предмету даного позову, загальна сума, за доводами прокурора яку необхідно стягнути з ТОВ Росиця за даним позовом, становить 124 086,35 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди землі.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново - господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України та ст. 1 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Судом встановлено, що договором оренди земельної ділянки № 19 від 18.07.2017 орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове, платне володіння і користування земельну ділянку, яка знаходиться в урочищі Дівчий за межами населеного пункту смт. Міжгір`я на території Міжгірської селищної ради (кадастровий номер: 2122455100:001:0158).

Згідно з частиною 2 статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно з п. в ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України, землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ЗУ Про оренду землі , орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов`язання по сплаті орендної оплати за користування земельною ділянкою у розмірі 121 777,05 грн., вказане відповідачем у ході розгляду справи у встановленому законом порядку не спростовано та не заперечено, а тому позовні вимоги в цій частині правомірні та підлягають задоволенню повністю.

Окрім основного боргу прокурор просить стягнути суму 326,70 грн. штрафу та 1982,60 грн. пені.

За приписом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 5 Договору кожна із сторін за невиконання або неналежне виконання цього договору, в тому числі зміну або розірвання договору в односторонньому порядку, несе перед іншою стороною майнову відповідальність у вигляді сплати пені у розмірі 10% від суми оренди за рік, а також відповідальність, передбачену у законах України.

Пунктом 2.3 Договору зокрема передбачено, що на будь - яку суму орендної плати, яка не була сплачена у строки, визначені цим договором нараховуються річні проценти за ставкою 10% несплаченої суми за кожний наступний день, суму простроченої орендної плати не буде повністю сплачено.

Перевіривши розрахунки штрафних та втрат від інфляції, судом встановлено, що вказані розраховані вірно, а відтак вимоги про стягнення суми 326,70 штрафу та 1982,60 грн.- пені обґрунтовані та такі, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо підстав звернення прокурора з даним позовом, то суд зазначає наступне.

Статтею 131-1 Конституції України визначено, що прокуратура становить єдину систему, на яку покладено функцію представництва інтересів держави в суді у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Під час здійснення представництва інтересів держави в суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом, вступати у справу, порушену за позовом іншої особи, на будь-якому етапі судового провадження (ч. 6 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

Частинами 3, 4 ст. 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, передбачених ч. 3 ст. 25 Закону України "Про прокуратуру".

Поняття "інтереси держави" з огляду на процесуальний аспект та особливості такого виду представництва держави органами прокуратури свого часу аналізував Конституційний Суд України (рішення від 08.04.1999 № 3-рп/99 в справі № 1-1/99), зазначивши, зокрема, про те, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (абз. 2 п. 3 рішення).

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Відповідно до п. 5.6 постанови Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 зазначено, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому, прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

У Постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що прокурор, подаючи до суду позов, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Зважаючи на вищезазначене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру , і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Так, відповідно до ч. ч. 3, 5 ст. 122 Земельного кодексу України вказано, що районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а)ведення водного господарства; б)будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів

територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств

торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в)індивідуального дачного будівництва.

Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

В силу вказаних норм, розпорядником земельної ділянки з кадастровим номером 2122455100:001:0158 є Закарпатська обласна державна адміністрація.

Однією із сторін вищевказаного договору оренди є Міжгірська районна державна адміністрація, яка наданий час не є розпорядником земельної ділянки.

Крім того, держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб (ст. 62 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні ).

26.03.2019 Хустською місцевою прокуратурою листом №95-1507вих.19 повідомлено Міжгірську районну державну адміністрацію про наявність у ТОВ Росиця заборгованості за користування земельною ділянкою, площею 0,95 га, що знаходиться в урочищі Дівчий за межами населеного пункту смт.Міжгір`я на території Міжгірської селищної ради, кадастровий номер - 2122455100:02:001:0158, відповідно до умов договору №19 від 18.07.2017, а також звернуто увагу на необхідність вжиття заходів щодо стягнення вказаної заборгованості.

У відповідь на вказаний лист Міжгірська районна державна адміністрація повідомила, що розпорядником вказаної земельної ділянки є Закарпатська ОДА, у зв`язку з чим районною державною адміністрацією було передано до Закарпатської ОДА оригінали та всю землевпорядну документацію стосовно надання в оренду ТОВ Росиця земельної ділянки. Орендна плата за користування земельною ділянкою зараховується до бюджету Міжгірської селищної ради, жодна із сторін договору до Міжгірської районної державної адміністрації не зверталися, відтак станом на сьогодні останньою не вжито жодних заходів задля стягнення з ТОВ Росиця суми заборгованості за користування земельною ділянкою.

Крім цього, 24.10.2019 Хустською місцевою прокуратурою повторно скеровано лист №07.33-4766вих.19 в Міжгірську районну державну адміністрацію про надання інформації про вжиті заходи щодо стягнення суми орендної заборгованості, в тому числі в судовому порядку, і чи будуть такі вживатися в майбутньому. У відповідь на вказаний лист Міжгірська районна державна адміністрація вказала, що на рахунках державної адміністрації КЕКВ 2800 Інші поточні видатки недостатньо коштів, необхідних для сплати судового збору. У зв`язку з чим, остання не має можливості звернутися з відповідним позовом до суду.

Таким чином, Хустською місцевою прокуратурою вживалися заходи щодо встановлення причин неналежного здійснення позивачем своїх повноважень у спірних правовідносинах, як і вживались заходи щодо спонукання до їх належного захисту державних інтересів.

За тривалої бездіяльності позивача, прокурором прийнято обґрунтоване рішення про застосування заходів представницького характеру в порядку ст. 23 Закону України Про прокуратуру , ст. 56 ГПК України. Крім того, позивач протягом тривалого часу, не вживав належних заходів щодо стягнення заборгованості в судовому порядку.

Місцеве самоврядування є способом реалізації народом належної йому влади, яке діє на принципах (засадах) державної підтримки та гарантування державою місцевого самоврядування (ст. 4 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні ).

Згідно з положеннями ст. 142 Конституції України державною гарантією місцевого самоврядування є участь держави у формуванні дохідної частини його бюджетів та компенсація у необхідних випадках витрат місцевого самоврядування.

Держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб (ст. 62 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні ).

Згідно з положеннями ст. 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є, зокрема, доходи місцевих бюджетів. Доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок власних, визначених законом, джерел та закріплених у встановленому законом порядку загальнодержавних податків, зборів та інших обов`язкових платежів. Склад доходів місцевих бюджетів визначається Бюджетним кодексом України та законом про Державний бюджет України (ст. 63 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні .

Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 69 Бюджетного кодексу України до доходів загального фонду місцевих бюджетів, зокрема, належать надходження від орендної плати за користування майновим комплексом та іншим майном, що перебуває в комунальній власності.

Місцеві бюджети мають бути достатніми для забезпечення виконання органами місцевого самоврядування наданих їм законом повноважень та забезпечення населення послугами не нижче рівня мінімальних соціальних потреб. Повноваження на здійснення витрат місцевого бюджету мають відповідати обсягу надходжень місцевого бюджету.

У разі коли вичерпано можливості збалансування місцевих бюджетів і при цьому не забезпечується покриття видатків, необхідних для здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм законом повноважень та забезпечення населення послугами не нижче рівня мінімальних соціальних потреб, держава забезпечує збалансування місцевих бюджетів шляхом передачі необхідних коштів до відповідних місцевих бюджетів у вигляді дотацій та субвенцій відповідно до закону (ст. 66 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні ).

Недоотримання значної суми орендної плати суттєво ослаблює дохідну частину місцевого бюджету та може призвести до неможливості покриття щомісячних (постійних) видатків місцевого бюджету і як наслідок до необхідності державного забезпечення збалансування місцевого бюджету.

Таким чином, місцеві інтереси знаходяться у тісному зв`язку із загальнодержавними, а місцеве самоврядування і державне буття суспільства характеризуються взаємозалежністю та взаємодоповненням. Як наслідок, у разі порушення економічних (матеріальних) інтересів місцевого самоврядування, порушуються й інтереси держави в цілому.

Відповідно до ст. ст. 13, 14 Конституції України, земля є об`єктом права власності Українського народу, основним національним багатством і перебуває під особливою охороною держави. Право власності набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що прокурор на виконання наданих йому повноважень правомірно звернувся до суду з даним позовом та вірно визначив позивача у спірних правовідносинах.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Хустської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Міжгірської районної державної адміністрації Закарпатської області, смт. Міжгір`я до товариства з обмеженою відповідальністю "Росиця", смт. Міжгір`я за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Головне управління ДПС у Закарпатській області, м. Ужгород; - Закарпатська обласна державна адміністрація, м. Ужгород; - Міжгірська селищна рада, смт. Міжгір`я про стягнення суми 124 086, 35 грн. заборгованості по орендній платі підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 195, ч. 1 ст. 202, ст.ст. 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Росиця (90000, Закарпатська обл., Міжгірський р-н, селище міського типу Міжгір`я, вулиця Шевченка, будинок 96, код ЄДРПОУ 32730056) на користь Міжгірської районної державної адміністрації Закарпатської області (90000, Закарпатська обл., Міжгірський р-н, селище міського типу Міжгір`я, вулиця Шевченка, будинок 97, код ЄДРПОУ 04053772) суму 124 086,35 грн. (сто двадцять чотири тисячі вісімдесят шість гривень 35 коп.), в т. ч. 121 777,05 грн. основного боргу, 326, 70 грн. штрафу та 1982,60 грн. пені.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Росиця (90000, Закарпатська обл., Міжгірський р-н, селище міського типу Міжгір`я, вулиця Шевченка, будинок 96, код ЄДРПОУ 32730056) на користь Закарпатської обласної прокуратури (88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а, код ЄДРПОУ 02909967) суму 2102,00 грн.(дві тисячі сто дві гривні 00 коп.) - у відшкодування судових витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 01.03.2021.

Суддя О.Ф. Ремецькі