Рішення

від 24.02.2021 по справі 922/3823/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2021 р.м. ХарківСправа № 922/3823/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жельне С.Ч.

при секретарі судового засідання Федоровій Т.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС-АГРОМАРКЕТ", м.Київ до 1.Фермерського господарства "Лавров Максим Анатолійович", Харківська область, село Гряниківка , 2. ОСОБА_1 , Харківська область, с.Гряниківка про стягнення коштів 396 938,72 грн. за участю представників:

позивача: не з`явився;

відповідача-1: не з`явився;

відповідача-2: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товарисво з обмеженою відповідальність "СЕРВІС-АГРОМАРКЕТ" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фермерського господарства "ЛАВРОВ МАКСИМ АНАТОЛІЙОВИЧ", фізичної особи ОСОБА_1 про солідарне стягнення основного боргу 226 346,20 грн, пені 28 793,06 грн., 48% річних 113 286,38 грн., штрафу 22 634,62 грн, збитків від інфляції 5 878,46 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані невиконанням першим відповідачем своїх зобов`язань за Договором поставки №144 від 26.04.2019 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар у сумі 226 346,20 грн., внаслідок чого останньому за умовами договору були нараховані проценти річні, штрафні санкції та збитки від інфляції. В забезпечення виконання зобов`язань за Договором поставки №144 від 26.04.2019 між позивачем та другим відповідачем було укладено договір поруки б/н від 26.04.2019 за умовами якого другий відповідач поручився перед позивачем за виконання/належне виконання першим відповідачем взятих зобов`язань, що витікають з Договору поставки №144 від 26.04.2019р. в повному обсязі.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.12.2020 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

З метою надання сторонам можливості у повній мірі реалізувати власні процесуальні права, з метою виконання завдань підготовчого провадження, підготовче засідання по справі неодноразово відкладалося.

Протокольною ухвалою від 03.02.2021, на підставі п.3 ч.2 ст.185 ГПК України закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 24.02.2021 об 11:30, про що сторони ухвалою від 03.02.2021, в порядку ст.120-121 ГПК України були повідомлені.

Представник позивача у судове засідання 24.02.2021 не з`явився, надав до суду клопотання (вх.№4030 від 17.02.2021), в якому просить проводити судове засідання 24.02.2021 без його участі за наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідачі у судові засідання не з`явилися жодного разу, про причини неприбуття суд не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, про що свідчать долучені до матеріалів справи зворотні поштові повідомлення. Також, до суду не надано жодного доказу, відзиву, пояснення тощо.

Згідно з ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи викладене, а також те що відповідачі в процесі розгляду даної справи не були позбавлені можливості реалізувати власні процесуальні права, в т.ч. щодо надання відзиву на позов та документів обґрунтування своїх доводів, суд вважає за необхідне розглядати справу за відсутності останніх, за наявними в матеріалах справи документами.

Згідно статті 114 ГПК України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 27.04.2000 року у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 року у справі "Красношапка проти України").

При цьому, застосовуючи згідно з частиною 1статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain ) від 07.07.1989).

Зважаючи на те, що судом створено для сторін всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні умови для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України, а також у розумінні ст.80 ГПК України, де сторони подають докази по справі, а також їх відсутності, суд вважає за можливе закінчити розгляд справи.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю СЕРВІС-АГРОМАРКЕТ (далі-Позивач, Постачальник) та Фермерським Господарством ЛАВРОВ МАКСИМ АНАТОЛІЙОВИЧ (далі - Відповідач-1, Покупець) було укладено Договір поставки №144 від 26.04.2019р.

Згідно з п.1.1 Договору Постачальник зобов`язався поставити у власність Покупця товар, вказаний в Специфікації (додатку) та/або видатковій накладній, що є невід`ємними додатками до цього Договору, а Покупець зобов`язується прийняти цей Товар та своєчасно здійснити оплату.

Відповідно до п.1.3 Договору поставка товару здійснюється партіями. Під партією слід розуміти ту кількість Товару, яка зазначена у Специфікації (додатку) та/або у видатковій накладній.

Згідно з п.2.11 Договору перехід права власності на Товар здійснюється в момент підписання Сторонами видаткової накладної.

Цей договір набирає чинності з моменту підписання його обома Сторонами і діє до 31.12.2019р. а в частині зобов`язань за Договором, які є невиконаними на зазначену дату - до повного виконання Сторонами цих зобов`язань за Договором. (п.4.1 Договору).

З матеріалів справи вбачається, що сторонами були узгоджені умови поставки та оплати товару за Договором у відповідних Специфікаціях. Поставка товару підтверджується наступними видатковими накладними:

За Специфікацією №144/2 від 26.04.2019р. на суму 161 051,04 грн. - з передоплатою 20% (32 210,21 грн.) до 26.04.2019р., 30%(48 315,31 грн.) до 01.08.2019р. та відстроченим платежем 50% (80 525,52 грн.) до 15.10.2019р. поставка товару підтверджується видатковою накладною №839 від 26.04.2019р. на суму 161 051,04 грн. Згідно інформації з банківської виписки по рахунку Відповідачем-1 02.05.2019 було здійснено передоплату у розмірі 32 210,20 грн.

За Специфікацією №144/3 від 27.05.2019р. на суму 74 878,32 грн. - з передоплатою 30% (22 463,50 грн.) до 27.05.2019р. та відстроченим платежем 70% (52 414,82 грн.) до 15.10.2019р. поставка товару підтверджується видатковою накладною №1249 від 28.05.2019р. на суму 74 878,32 грн. Згідно інформації з банківської виписки по рахунку Відповідачем-1 28.05.2019р. було здійснено передоплату у розмірі 22 463,50 грн.

За Специфікацією №144/4 від 10.06.2019р. на суму 48 890,94 грн. - з передоплатою 20% (9 778,19 грн.) до 10.06.2019р. та відстроченим платежем 80% (39 112,75 грн.) до 15.11.2019р. поставка товару підтверджується видатковими накладними №1435 від 10.06.2019р. на суму 20 400,48 грн., №1436 від 10.06.2019р. на суму 23 990,46 грн., №1491 від 13.06.2019р. на суму 4 500,00 грн. Згідно інформації з банківської виписки по рахунку Відповідачем-1 10.06.2019р. було здійснено передоплату у розмірі 15 000,00 грн.

За Специфікацією №144/5 від 10.06.2019р. на суму 15 999,60 грн. - з передоплатою 30% (4 799,88 грн.) до 10.06.2019р. та відстроченим платежем 70% (11 199,72 грн.) до 15.11.2019р. поставка товару підтверджується видатковою накладною №1510 віл 13.06.2019р. на суму 15 999,60 грн. Згідно інформації з банківської виписки по рахунку Відповідачем-1 13.06.2019р. було здійснено передоплату у розмірі 4 800,00 грн.

Відповідно до п.3.5 Договору після приймання товару за кількістю (підписання видаткової накладної), претензії Покупця щодо кількості, пакування чи зовнішнього вигляду Товару не приймаються.

Видаткові накладні підписані Відповідачем-1 без зауважень, отже весь товар прийнятий Покупцем за кількістю та за якістю.

На момент подання цього позову заборгованість Відповідача-1 за Договором поставки №144 від 26.04.2019 року по оплаті поставленого товару складає 226 346,20 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно з ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст.265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктами 1-2 ст.692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним в момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що позивач свої зобов`язання за Договором поставки №144 від 26.04.2019р. виконав повністю та поставив відповідачу товар за видатковими накладними №839 від 26.04.2019р, №1249 від 28.05.2019р., №1435 від 10.06.2019р., №1436 від 10.06.2019р., №1491 від 13.06.2019, №1510 від 13.06.2019р. за який Відповідач-1, у свою чергу, у повному обсязі не розрахувався.

Відповідно до ч.1ст.193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушеннямумов, визначених змістом зобов`язання(неналежне виконання).

У відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги те, що Відповідач-1 не вчинив необхідних дій, передбачених сторонами у договорі та у повному обсязі не розрахувався за поставлений товар у визначений умовами договору строк, доказів протилежного суду не надав, суд дійшов висновку, що останній є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання за Договором на суму 226 346,20 грн., а отже позовні вимоги щодо стягнення основного боргу є правомірними, обґрунтованими та такими, що підтверджуються матеріалами справи і тому підлягають задоволенню.

Щодо нарахування позивачем пені та штарфу, суд зазначає наступне.

Пунктом 6.2 Договору обумовлено, що у разі прострочення грошового зобов`язання за цим Договором Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання за весь період прострочки. Положення ч.6 ст.232 ГК України у даному випадку не застосовуються. Крім того, при простроченні оплати товару тривалістю більщ ніж 30 календарних днів Покупець сплачує додатково Постачальнику штраф у розмірі 10 відсотків від неоплаченої в установлений строк вартості Товару.

За розрахунком позивача, розмір пені становить 28 793,06 грн, розмір штрафу 22 634,62 грн.

При цьому, згідно нарахувань позивача, розмір пені обмежено подвійною обліковою ставкою національного банку України.

Перевіривши правомірність нарахування позивачем пені та виходячи з пункту 6.2 Договору, суд встановив, що дане нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства та умовам договору, є арифметично вірним, у зв`язку з чим позовні вимоги позивача в частині стягнення 28 493,06 грн пені та 22 634,62 грн. штрафу є обґрунтованими та арифметично вірними.

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення 48% річних 113 286,38 грн та інфляційних втрат у розмірі 5 878,46 грн, суд виходить з наступного.

Вимогами статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Пунктом 6.3 Договору сторони встановили, що Покупець на вимогу Постачальника у випадку прострочення виконання грошових зобов`язань сплачує на користь Постачальника проценти в розмірі 48 процентів річних з простроченої суми та відшкодовує інфляційні втрати.

За розрахунком позивача, сума 48% відсотків річних становить 113 286,38 грн та інфляційних втрат становить 5 878,46 грн.

Перевіривши розрахунок 48% річних та інфляційних втрат, суд встановив, що дані нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства, оскільки нараховані арифметично вірно, з урахуванням чого, позовні вимоги в частині стягнення 48 % річних у розмірі 113 286,38 грн та інфляційних втрат у розмірі 5 878,46 грн підлягають задоволенню.

В забезпечення виконання зобов`язань за Договором поставки №144 від 26.04.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Сервіс-Агромаркет (позивач, постачальник) та фізичною особою ОСОБА_1 (відповідач-2, поручитель) був укладений договір поруки б/н від 28.04.2019 року.

У відповідності до п.1.1 Договору поруки Поручитель поручається перед Постачальником за виконання/належне виконання Покупцем, взятих на себе зобов`язань, що витікають з Договору поставки.

Поручитель зобов`язується виконати зобов`язання в тому ж порядку та розмірі, який встановлено для Покупця з урахуванням всіх змін та доповнень до нього, в тому числі, й у разі збільшення розміру Зобов`язань Покупця (п.1.2 Договору поруки).

Пунктами 2.2, 2.3 Договору поруки визначено, що у разі невиконання та/або неналежного виконання Покупцем Зобов`язань Постачальник направляє Поручителю повідомлення з вимогою виконати Зобов`язання Покупця в цілому (або в тій чи іншій його частині). Поручитель зобов`язаний виконати взяті на себе зобов`язання по цьому Договору, не пізніше 3 (трьох) банківських днів з дня отримання повідомлення від Постачальника про невиконання Покупцем Зобов`язань.

Позивачем на адресу відповідача-2 було направлено, а відповідачем-2 було 03.11.2020 отримано повідомлення про невиконання Відповідачем-1 зобов`язань за Договором поставки №144 від 26.04.2019р. та проханням сплатити заборгованість на банківський рахунок Позивача протягом 3 (трьох) банківських днів з дня отримання цього повідомлення.

Вказане повідомлення було залишено відповідачем-2 без будь-якого реагування, зобов`язання по оплаті товару за Договором поставки №144 від 26.04.2019р. на момент подання позовної заяви є невиконані з боку відповідачів.

Заборгованість Відповідача-1 перед Позивачем за Договором поставки №144 від 26.04.2019 складає 396 938,72 грн., з яких: основний борг 226 346,20 грн, пеня 28 793,06 грн., 48% річних 113 286,38 грн., штраф 22 634,62 грн, збитки від інфляції 5 878,46 грн.

Згідно з ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як свідчать матеріали справи, відповідач 2 поручився за належне виконання відповідачем 1 зобов`язань за Договором повставки.

Отже, відповідач 2 несе солідарну відповідальність за зобов`язаннями, які виникли на підставі Договору поставки разом з відповідачем 1.

Відповідно до ст. 543 ЦК України встановлено, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є змагальність сторін.

Згідно з ч. 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

З урахуванням викладеного, суд вважає законними та обґрунтованими позовні вимоги про солідарне стягнення з відповідачів основного боргу 226 346,20 грн, пені 28 793,06 грн., 48% річних 113 286,38 грн., штрафу 22 634,62 грн та збитків від інфляції 5 878,46 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, та враховуючи висновки суду про повне задоволення позову покладає витрати по сплаті судового збору в розмірі 5 954,08 грн. на відповідачів.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з Фермерського Господарства ЛАВРОВ МАКСИМ АНАТОЛІЙОВИЧ (юридична адреса: 62701, Харківська обл., Дворічанський р-н, село Гряниківка, вул. Гагаріна, будинок 5, код ЄДРПОУ 42070494) та фізичної особи ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СЕРВІС-АГРОМАРКЕТ (юридична адреса: 04071, м. Київ, вул. Костянтинівська, буд. 2А, код ЄДРПОУ 38050723) основний борг 226 346 грн. 20 коп., пеню 28 793 грн. 06 коп.., 48% річних 113 286 грн. 38 коп., штраф 22 634 грн. 62 коп, збитки від інфляції 5 878 грн. 46 коп. та витрати по сплаті судового збору 5 954 грн. 08 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Рішення буде розміщено за адресою в мережі Інтернет: www.court.gov.ua.

Повне рішення складено "01" березня 2021 р.

Суддя С.Ч. Жельне