Ухвала

від 21.02.2021 по справі 200/222/21-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про поновлення строку звернення до суду

22 лютого 2021 р. Справа №200/222/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравченко Т.О.,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Добропільської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання нарахувати і виплатити недоплачену суму разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»,

встановив:

06 січня 2021 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі позивач) до Управління соціального захисту населення Добропільської міської ради (далі відповідач, Управління), в якому позивач просив:

- визнати протиправними дії (бездіяльність) відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу щорічної разової допомоги до 05 травня за 2015-2020 роки у необхідних розмірах;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоотриману щорічну разову грошову допомогу до 05 травня за 2015-2017 роки у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, як учаснику бойових дій, та за 2018-2020 роки у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком, як особі з інвалідністю ІІІ групи внаслідок війни, з урахуванням попередньо виплачених сум такої допомоги, відповідно до ст. ст. 12, 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції Закону України від 25 грудня 1998 року № 367-ХІV «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10рп/2008).

21 січня 2021 року суд постановив ухвалу про прийняття позовної заяви та відкриття провадження в адміністративній справі № 200/222/20-а; вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні); встановив строк для подання відзиву на позовну заяву.

Одночасно з поданням позовної заяви позивач звернувся до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

Питання дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду, а в разі, якщо такий строк пропущено, поважності причин його пропуску та наявності підстав для його поновлення, суд вирішив розглянути на стадії судового розгляду після встановлення відповідних фактичних обставин.

Запропонував позивачу в п`ятнадцятиденний строк з дня вручення йому цієї ухвали надати докази поважності причин пропуску ним строку звернення до суду.

03 лютого 2021 року до суду надійшло клопотання позивача про надання доказів.

Розглядаючи заяву позивача по суті, суд виходить з такого.

Згідно з ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Абз. 1 ч. 2 ст. 122 КАС України установлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Верховний Суд у постанові від 18 листопада 2020 року у справі № 380/5202/20 зазначив наступне:

«16. У Конституції України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні, яка є соціальною і правовою державою, в якій визнається і дію принцип верховенства права (статті 1, 3 та 8).

Основний Закон також встановлює, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх, зокрема, у старості та в інших випадках, передбачених законом; це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків фізичних та юридичних осіб, бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (стаття 46).

Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов, не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).

Застосовуючи строки у зазначеній сфері, потрібно розрізняти право особи на соціальний захист та право особи на судовий захист. Право на соціальний захист особи реалізується відповідним суб`єктом владних повноважень, як правило, органом пенсійного фонду за зверненням такої особи з проханням надати певний статус та здійснити відповідні виплати. У випадку якщо особа вважає, що існує спір у публічно-правовій сфері стосовно реалізації її права на соціальний захист, зумовлений протиправними рішеннями, діями або бездіяльність суб`єкта владних повноважень, така особа може звернутися до адміністративного суду з позовом, що буде уже способом реалізації права на судовий захист. Згідно з Конституцією України право особи на соціальний захист гарантується, в першу чергу, статтею 46, а право на судовий захист, зокрема, - статтями 55 та 124.

Строки у сфері соціального захисту застосовує відповідний суб`єкт владних повноважень або суд, у випадку, визнання рішення, дії чи бездіяльності відповідного суб`єкта протиправними та задоволення позову особи. У свою чергу, строк на звернення до суду застосовується виключно судом, як правило, на етапі прийняття рішення про відкриття провадження в адміністративній справі. Строк звернення до суду стосується виключно питання прийняття до розгляду або відмови у розгляді позовних вимог по суті, але не застосовується для прийняття рішення про задоволення чи не задоволення таких вимог, а також періоду протягом якого такі вимоги підлягають задоволенню.

Суд також виходить з того, що у триваючих правовідносинах суб`єкт владних повноважень протягом певного проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов`язань (триваюча протиправна бездіяльність) або допускає протиправну поведінку (триваюча протиправна діяльність) по відношенню до фізичної або юридичної особи. Прикладом таких правовідносин є правовідносини, що виникають у сфері реалізації прав громадян на соціальних захист (пенсійне забезпечення, виплата заробітної плати тощо).

Важливо, що предметом позову в категорії справ стосовно соціального захисту є дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, пов`язані з соціальними виплатами, які можуть бути регулярними, періодичними, одноразовими, обмеженими в часі платежами, а тому строк на соціальний захист та строки звернення до суду залежать також від виду відповідного платежу як форми соціального захисту з боку держави.

Відлік строків для звернення з метою реалізації права на соціальний захист розпочинається з моменту отримання відповідним суб`єктом владних повноважень заяви особи, до якого додано пакет необхідних документів. У свою чергу, відлік строків для звернення до суду (у випадку незгоди особи з відповідним рішенням, дією чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду зазначеної заяви) розпочинається з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про таке порушення своїх прав, якщо інше прямо не передбачено законом.

17. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 522/2738/17, у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі № 646/6250/17, від 30 жовтня 2018 року у справі № 493/1867/17, від 22 січня 2019 року у справі № 201/9987/17(2-а/201/304/2017)».

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач оспорює дії (бездіяльність) відповідача щодо ненарахування та невиплати йому щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі, передбаченому ст. ст. 12, 13 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі Закон № 3551) в редакції Закону України від 25 грудня 1998 року № 367-ХІV «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», за 2015-2020 роки.

Верховний Суд в постанові від 10 травня 2018 року у справі № 389/1042/17 (2-а/389/47/17) навів такі висновки:

«23. Крім того, відповідно до положень статті 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

24. Отже, підлягають відхиленню посилання позивача на те, що фактично про рішення суб`єкта владних повноважень про відмову в проведенні перерахунку виплачених йому суми стало відомо 26 квітня 2017 року з листа відповідача, оскільки отримавши у квітні 2016 року разову грошову допомогу до 5 травня за 2016 рік у сумі 920 грн., позивач міг дізнатися про порушення своїх прав. Крім того, 30 вересня 2016 року - встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата вказаної допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована, а тому перебіг строку звернення позивача до суду з даним позовом слід обраховувати з 30 вересня 2016 року.

25. На підставі викладеного, колегія суддів зазначає, що перебіг строку звернення позивача до суду з даним позовом слід обраховувати з 30 вересня 2016 року, позивач із даним позовом звернувся у травні 2017 року, тобто з пропуском встановленого строку звернення до суду, не довівши поважності причин пропуску цього строку.

26. Аналогічна позиція щодо пропуску строку звернення до суду з адміністративними позовом у справах цієї категорії висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 06 лютого 2018 року у справі № 607/7919/17 (К/9901/1172/17) та від 07 березня 2018 року у справі № 664/51/17 (К/9901/30405/18)».

На підставі наданих сторонами письмових доказів суд встановив таке.

Статус учасника бойових дій ОСОБА_1 набув 10 липня 2015 року, про що свідчить посвідчення серії НОМЕР_1 .

Як наслідок, виплата щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2015 року позивачу не проводилась.

В 2016 році позивачу як учаснику бойових дій виплачена щорічна разова грошова допомога до 5 травня в розмірі 920,00 грн за списками Добропільського об`єднаного військового комісаріату.

В 2017 року позивач не був включений до переліку осіб, які мають право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, а тому така виплата не проводилась.

В 2018 році позивачу як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи виплачена щорічна разова грошова допомога до 5 травня в розмірі 1265,00 грн за списками Добропільського об`єднаного військового комісаріату.

В 2019 році позивачу як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи виплачена щорічна разова грошова допомога до 5 травня в розмірі 2950,00 грн за списками Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

В 2020 році позивачу як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи виплачена щорічна разова грошова допомога до 5 травня в розмірі 3160,00 грн за списками Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Ці обставини встановлені на підставі листа Управління від 30 листопада 2020 року № 01-11/1715/0/5-20 та списків на зарахування одноразової допомоги ветеранам війни до 5 травня за 2018-2020 роки.

Суд зазначає, що спірна виплата є регулярною та виплачується один раз на рік, тому про порушення своїх прав позивач у 2015-2020 роках відповідно, коли проводилась виплата допомоги.

На спірні правовідносини поширюється шестимісячний строк для звернення до суду, що узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 18 листопада 2020 року у справі № 380/5202/20.

Цей строк має обчислюватися з 30 вересня відповідного року, що узгоджується з висновком Верховного Суду, наведеним у постановах від 10 травня 2018 року у справі № 389/1042/17(2-а/389/47/17), від 14 серпня 2018 року у справі № 473/2190/17, від 22 серпня 2018 року у справі № 587/2475/16-а.

Згідно з ч. 1 ст. 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. ч. 3-4 ст. 120 КАС України строк, що визначається місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця цього строку. Якщо закінчення строку, що визначається місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, то строк закінчується в останній день цього місяця.

Згідно з ч. 6 ст. 120 КАС України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Перебіг строку звернення до суду в частині позовних вимог щодо щорічної разової допомоги до 5 травня

- за 2015 рік розпочався з 01 жовтня 2015 року і сплинув 01 березня 2016 року;

- за 2016 рік розпочався з 01 жовтня 2016 року і сплинув 01 березня 2017 року;

- за 2017 рік розпочався з 01 жовтня 2017 року і сплинув 01 березня 2018 року;

- за 2018 рік розпочався з 01 жовтня 2018 року і сплинув 01 березня 2019 року;

- за 2019 рік розпочався з 01 жовтня 2019 року і сплинув 02 березня 2019 року (останній день строку припадав на 01 березня 2019 року, неділю, вихідний день);

- за 2020 рік розпочався з 01 жовтня 2020 року і спливає 01 березня 2021 року.

Позивач звернувся до суду з цим позовом 29 грудня 2020 року, про що свідчить штамп підприємства поштового зв`язку на конверті, в якому здійснено поштове відправлення.

Таким чином, в частині позовних вимог, які стосуються виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2015-2019 роки, позивач звернувся до суду з пропуском строку, визначеного абз. 1 ч. 2 ст. 122 КАС України.

Позивач обґрунтовує поважність причин пропуску строку звернення до суду таким:

- вважає, що порушення його права на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі, визначеному Законом № 3551, є триваючим;

- позивач необізнаний в законодавстві, а тому не міг оперативно визначити порушення своїх прав;

- вважав, що органи державної влади діють добросовісно і не можуть порушувати його прав;

- потребував професійної правничої допомоги, проте за своїм фінансовим станом не спроможний оплатити послуги адвоката; після пошуків приватного фахівця у галузі права наприкінці 2020 року звернувся за правовою допомогою до відділу «Добропільське бюро правової допомоги» Краматорського міського центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, лише після цього були складені відповідні процесуальні документи;

- протягом листопада 2020 року вживав досудові заходи для відновлення своїх прав. 24 листопада 2020 року звернувся до Управління з приводу виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі, визначеному Законом № 3551. Листом від 30 листопада 2020 року відповідач відмовив у проведенні відповідних виплат. З огляду на викладене позивач вважає, що про порушення своїх прав дізнався 30 листопада 2020 року.

В заяві від 01 лютого 2021 року позивач додатково вказав періоди проходження ним військової служби, періоди безпосередньої участі в антитерористичній операції та проходження стаціонарного лікування.

Записи у військовому квитку серії НОМЕР_2 свідчать, що ОСОБА_1 проходив військову службу з 02 вересня 2014 року по 11 вересня 2015 року та з 29 серпня 2016 року по 23 липня 2018 року.

Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_3 від 11 травня 2018 року про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, в період з 18 вересня 2016 року по 18 березня 2017 року, з 24 березня 2017 року по 04 квітня 2017 року, з 23 жовтня 2017 року по 03 листопада 2017 року, з 03 листопада 2017 року по травень 2018 року ОСОБА_1 безпосередньо приймав участь в антитерористичній операції.

ОСОБА_2 проходив стаціонарне лікування з 11 березня 2018 року по 07 квітня 2018 року, 08 квітня 2018 року по 02 травня 2018 року, з 14 травня 2015 року по 25 травня 2018 року, з 10 червня 2019 року по 19 червня 2019 року, з 28 серпня 2019 року по 06 вересня 2019 року, з 09 червня 2020 року по 18 червня 2020 року.

Крім того, позивач проходив лікування амбулаторно на денному стаціонарі з 16 жовтня 2018 року по 26 жовтня 2018 року, з 04 лютого 2019 року по 14 лютого 2019 року, з 07 травня 2019 року по 18 травня 2019 року, з 01 жовтня 2019 року по 15 жовтня 2019 року, з 09 грудня 2019 року по 19 грудня 2019 року, з 10 лютого 2020 року по 20 лютого 2020 року.

Ці обставини підтверджені виписними епікризами з медичної карти стаціонарного хворого №№ 2466, 2165, 783/123, 4539, 3114 та виписками із денного стаціонару №№ 36, 344, 291, а також свідоцтвом про хворобу № 877.

Як свідчать довідка про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії АГ № 0012635 від 25 липня 2018 року, довідка до акта огляду у МСЕК серії АВ № 0915330 від 09 липня 2018 року, позивачу встановлена ІІІ група інвалідності, пов`язана із захистом Батьківщини.

Вирішуючи питання щодо можливості поновлення позивачу строку звернення до адміністративного суду, суд виходить з того, що сам по собі цей інститут має на меті полегшення надання учасниками процесу доказів, підвищує їх достовірність, а також забезпечує правову визначеність учасників спірних правовідносин. Обмеження строку реалізації права на судовий захист покликане передусім дисциплінувати учасників адміністративних правовідносин.

Поряд із цим, право особи на судовий захист гарантується ст. 55 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому має пріоритетне значення під час здійснення правосуддя, зокрема, при вирішенні судом питання щодо надання можливості його реалізації особою, якій воно надано.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема з п. п. 22-23 рішення від 28 березня 2006 року у справі «Мельник проти України» право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги; однак право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність; ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями. Правила регулювання строків подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту.

В п. 30 рішення від 25 жовтня 2007 року у справі «Балацький проти України» йдеться, що неможливо припустити, щоб п. 1 ст. 6 Конвенції детально описував процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не гарантував сторонам, що спір щодо їх прав та обов`язків буде остаточно вирішено.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначає ст. 123 КАС України.

Поновлення процесуальних строків регламентує ст. 121 КАС України.

Так, згідно з ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до ч. 6 ст. 121 КАС України про поновлення процесуального строку, суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.

Оцінивши в сукупності повідомлені позивачем обставини, з метою забезпечення доступу позивача до правосуддя, суд дійшов висновку, що наведені позивачем причини є поважними, а тому строк звернення до адміністративного суду підлягає поновленню.

Керуючись ст. ст. 122, 123, 241, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

1. Заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду задовольнити.

2. Визнати поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Добропільської міської ради в частині позовних вимог про визнання дій протиправними та зобов`язання нарахувати і виплатити недоплачену суму разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», за 2015-2019 роки.

3. Поновити ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Добропільської міської ради в частині позовних вимог про визнання дій протиправними та зобов`язання нарахувати і виплатити недоплачену суму разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», за 2015-2019 роки.

4. Ухвала постановлена і підписана суддею 22 лютого 2021 року.

5. Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і оскарженню не підлягає.

Суддя Т.О. Кравченко