Рішення

від 17.02.2021 по справі 813/1195/18

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/1195/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2021 року місто Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді Мричко Н.І.,

за участі секретаря судового засідання Кулик С.В.,

представника позивача Романіва С.І.,

представника відповідача голови Сокальської районної ради

Львівської області Попельчука С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Сокальської районної ради Львівської області, голови Сокальської районної ради Львівської області Паська Миколи Миколайовича про визнання протиправними і скасування рішення та розпоряджень, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

встановив:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Сокальської районної ради Львівської області (далі - відповідач 1; Сокальська районна рада), голови Сокальської районної ради Львівської області Паська Миколи Миколайовича (далі - відповідач 2; голова Сокальської районної ради), в якому просила:

- визнати протиправним і скасувати рішення Сокальської районної ради Львівської області від 22.12.2017 № 444 Про затвердження структури виконавчого апарату районної ради ;

- визнати протиправним і скасувати розпорядження голови Сокальської районної ради від 27.12.2017 № 126 Про скорочення штату працівників та внесення змін до штатного розпису ;

- визнати протиправним і скасувати розпорядження голови Сокальської районної ради від 27.02.2018 № 12-к Про звільнення ОСОБА_1 ;

- поновити позивача на посаді головного спеціаліста-юрисконсульта організаційно-юридичного відділу Сокальської районної ради Львівської області з 01.03.2018;

- стягнути з Сокальської районної ради Львівської області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23.01.2019 адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Сокальської районної ради Львівської області Про затвердження структури виконавчого апарату районної ради від 22.12.2017 №444 в частині, що стосується посади головного спеціаліста-юрисконсульта організаційно - юридичного відділу Сокальської районної ради Львівської області. Визнано протиправним та скасовано розпорядження голови Сокальської районної ради Про скорочення штату працівників та внесення змін до штатного розпису від 27.12.2017 №126 в частині, що стосується посади головного спеціаліста-юрисконсульта організаційно - юридичного відділу Сокальської районної ради Львівської області. Визнано протиправним та скасовано розпорядження голови Сокальської районної ради Про звільнення ОСОБА_1 від 27.02.2018 № 12-к. Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста-юрисконсульта організаційно - юридичного відділу Сокальської районної ради Львівської області, з 01.03.2018. Стягнуто з Сокальської районної ради Львівської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 38131,52 грн. Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста-юрисконсульта організаційно - юридичного відділу Сокальської районної ради Львівської області та стягнення на її користь середнього заробітку в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 4074,60 грн допущено до негайного виконання.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2019 рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23.01.2019 у справі № 813/1195/18 - залишено без змін.

Згідно з постановою Верховного Суду від 07.08.2019 рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23.01.2019 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2019 у справі № 813/1195/18 - скасовано, направлено справу на новий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.

Справа надійшла до Львівського окружного адміністративного суду 04.09.2019.

За результатом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, таку справу передано для розгляду судді Львівського окружного адміністративного суду Мричко Н.І.

Ухвалою від 06.09.2019 прийнято до провадження адміністративну справу та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою від 19.12.2019 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою від 06.05.2020 суд повернув без розгляду клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою від 05.06.2020 суд задовольнив клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою від 29.01.2021 суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача Попельчука С.О. про зупинення провадження у справі.

Ухвалою від 29.01.2021 суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що скорочення посади позивача у штаті працівників виконавчого апарату ради з 01.03.2018 здійснено розпорядженням від 27.12.2017, тобто пізніше ніж за три місяці до здійснення таких заходів. Позивач вважає, що не було обґрунтованої потреби у виключенні посади головного спеціаліста-юрисконсульта організаційно-юридичного відділу, а відповідно у скороченні цієї посади в штаті виконавчого апарату Сокальської районної ради. Позивач також зазначила, що не було дотримано балансу між несприятливими наслідками для її прав і цілями, на досягнення яких було спрямоване оскаржене рішення. У рішенні Про затвердження структури виконавчого апарату районної ради та у розпорядженні Про звільнення ОСОБА_1 відсутні будь-які обґрунтування необхідності скорочення посади головного спеціаліста-юрисконсульта організаційно-юридичного відділу. Позивач вважає, що рішення Сокальської районної ради Львівської області від 22.12.2017 № 444 Про затвердження структури виконавчого апарату районної ради прийняте без урахування мого права на участь у прийнятті рішення незважаючи на те, що таке прямо і безпосередньо впливає на її трудові права.

Заперечення відповідача 1 ґрунтуються на тому, що встановлення структури районної ради належить до повноважень Сокальської районної ради. Проект рішення Про затвердження структури виконавчого апарату районної ради оприлюднений та розглянутий у відповідності до вимог чинного законодавства. Позивача звільнено згідно з розпорядженням голови Сокальської районної ради Про звільнення ОСОБА_1 від 27.02.2018 № 12-к, з яким вона ознайомлена того ж дня, що підтверджує її підпис на розпорядженні. Крім цього, позивач 26.02.2018 відмовилась від переведення її на посаду водія автотранспортних засобів. Позивач притягалася до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання посадових обов`язків.

Заперечення відповідача 2 ґрунтуються на тому, що оскаржене рішення Сокальської районної ради Львівської області Про затвердження структури виконавчого апарату районної ради від 22.12.2017 року №444 є локальним нормативно-правовим актом, адресованим невизначеному колу суб`єктів, а тому неврахування переважного права ОСОБА_1 щодо залишення на роботі не може бути підставою для визнання протиправним та скасування такого рішення. При цьому, питання врахування переважного права залишення на роботі вирішувалось при прийнятті індивідуального правового акта, а саме розпорядження голови Сокальської районної ради Про звільнення ОСОБА_1 від 27.02.2018 № 12-к. Так, позивач, перебуваючи на посаді радника з юридичних питань, неналежним чином виконувала свої посадові обов`язки щодо кадрової роботи, а також інші обов`язки та доручення керівництва районної ради, мала нижчу кваліфікацію ніж інші працівники відділу, що підтверджено долученими до матеріалів справи письмовими доказами. Статус позивача (одинока матір, відсутність інших осіб з самостійним заробітком, тощо) підлягав врахуванню лише при рівних умовах продуктивності праці та кваліфікації з іншими працівниками відділу, тому в даному випадку ці додаткові (факультативні) обставини не підлягали врахуванню при прийнятті рішення про надання переважного права залишення на роботі.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав. Просив суд позов задовольнити повністю.

У судове засідання відповідач 1 явку представника не забезпечив, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Клопотань про розгляд справи без його участі до суду не надходило.

У судовому засіданні представник відповідача 2 проти позовних вимог заперечив. Просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача 2, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач з 14.05.2002 по 01.03.2017 працювала в Сокальській районній раді на посаді радника з юридичних питань, а з 01.03.2017 переведена на посаду головного спеціаліста-юрисконсульта організаційно-юридичного відділу Сокальської районної ради.

Рішенням ХХV сесії VII скликання Сокальської районної ради № 444 від 22.12.2017 Про затвердження структури виконавчого апарату районної ради затверджено з 01.03.2018 нову структуру виконавчого апарату Сокальської районної ради Львівської області (згідно додатку) (далі - Рішення № 444).

Рішенням № 444 установлено, що з 01.03.2018 втратило чинність рішення Сокальської районної ради № 297 від 11.04.2017 Про затвердження структури виконавчого апарату районної ради і скорочено посаду головного спеціаліста-юрисконсульта організаційно-юридичного відділу Сокальської районної ради.

27.12.2017 Розпорядженням голови Сокальської районної ради № 126 Про скорочення штату працівників та внесення змін до штатного розпису внесено 01.03.2018 зміни до штатного розпису виконавчого апарату Ради, а саме:

6.1. виведено зі штатного розпису (скорочено) посаду головного спеціаліста-юрисконсульта організаційно-юридичного відділу районної ради;

6.2. введено до штатного розпису посаду водія автотранспортних засобів фінансово-господарського відділу районної ради;

6.3. новий штатний розпис виконавчого апарату Ради (згідно додатку), введено в дію з 01.03.2018.

28.12.2017 позивача повідомлено про звільнення з посади з 01.03.2018 у зв`язку із скороченням штату працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України та запропоновано на переведення посаду водія автотранспортних засобів.

26.02.2018 позивач подала голові Сокальської районної ради заяву, у якій відмовилася від переведення на запропоновану посаду водія.

Розпорядженням Голови ради від 27.02.2018 № 12-к позивача звільнено з посади головного спеціаліста-юрисконсульта організаційно-юридичного відділу Сокальської районної ради з 01.03.2018 у зв`язку із скороченням штату працівників.

Вважаючи рішення Сокальської районної ради від 22.12.2017 № 444 Про затвердження структури виконавчого апарату районної ради , розпорядження голови Сокальської районної ради від 27.12.2017 № 126 Про скорочення штату працівників та внесення змін до штатного розпису ; розпорядження голови Сокальської районної ради від 27.02.2018 № 12-к Про звільнення ОСОБА_1 протиправними, позивач звернулася з відповідним позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд виходив з наступного.

На виконання вказівок Верховного Суду щодо дослідження питання строку звернення позивача до суду необхідно зазначити, що в ухвалі з питань строку звернення до суду від 29.01.2021 сформовано висновок про дотримання позивачем встановленого частиною п`ятою статті 122 КАС України строку для звернення до суду з цим позовом.

На виконання вказівок Верховного Суду щодо перевірки надання позивачу пропозиції всіх наявних вакантних посад, у разі якщо вони існували, чи мала позивач переважне право на залишення на роботі та перед якими особами, чи мали такі особи рівні умови продуктивності праці і кваліфікацію у порівнянні з позивачем, суд зазначає таке.

Частиною шостою статті 43 Конституції України гарантовано громадянам захист від незаконного звільнення.

Статтею 5-1 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) встановлено гарантії забезпечення права громадян на працю, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з частиною четвертою статті 36 КЗпП України у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Пунктом першим частини першої статті 40 КЗпП України установлено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

На підставі частини другої статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 вказаної статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Частина перша статті 42 КЗпП України унормовує, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається, зокрема, особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком.

Згідно з положеннями статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

У пункті 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 Про практику розгляду судами трудових спорів зазначено, що при реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП України може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями.

Звільнення працівника на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП допускається, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу і за відсутності у звільненого переважного права перед іншими працівниками на залишення на роботі.

У разі скорочення чисельності працівників обов`язком роботодавця є, окрім іншого, за два місяці повідомити про таке скорочення і запропонувати вакансії, на які можна було б перевести працівників (з їхньої згоди), посади яких підлягають скороченню. Водночас коли йдеться про кількісне скорочення посад (штатних одиниць) роботодавець також повинен з`ясувати хто з цих працівників має переважне право на залишення на роботі.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.

Власник уважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

При цьому, роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника.

Як встановив суд, 27.12.2017 розпорядженням голови Сокальської районної ради №126 Про скорочення штату працівників та внесення змін до штатного розпису внесено 01.03.2018 зміни до штатного розпису виконавчого апарату Сокальської районної ради, а саме:

6.1. виведено зі штатного розпису (скорочено) посаду головного спеціаліста-юрисконсульта організаційно-юридичного відділу районної ради;

6.2. введено до штатного розпису посаду водія автотранспортних засобів фінансово-господарського відділу районної ради;

6.3. новий штатний розпис виконавчого апарату Ради (згідно з додатком), введено в дію з 01.03.2018.

Порівнявши структуру виконавчого апарату Сокальської районної ради, затверджену рішенням Сокальської районної ради від 11.04.2017 № 297 Про затвердження структури виконавчого апарату районної ради зі структурою виконавчого апарату Сокальської районної ради, затвердженою рішенням Сокальської районної ради від 22.12.2017 № 444 Про затвердження структури виконавчого апарату районної ради , суд встановив, що посаду головного спеціаліста-юрисконсульта організаційно-юридичного відділу районної ради, яку займала позивач, виведено зі штату районної ради. До штатного розпису введено посаду водія автотранспортних засобів фінансово-господарського відділу районної ради.

Суд звертає увагу на те, що інших змін у структурі виконавчого апарату Сокальської районної ради окрім наведених не відбулося. Вказане підтверджується і штатним розписом виконавчого апарату Сокальської районної ради з 01.03.2018.

У зв`язку з виведенням посади, яку займала позивач зі штату Сокальської районної ради, 28.12.2017 позивача повідомлено про звільнення з посади з 01.03.2018 у зв`язку із скороченням штату працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України та запропоновано на переведення посаду водія автотранспортних засобів.

Про одержання вказаного повідомлення свідчить власноручний підпис позивача.

Суд акцентує увагу на довідці від 25.09.2019 № 1010/01-18, згідно з якою станом на 27.12.2017 у Сокальській районній раді була вакантною посада водія автотранспортних засобів фінансово-господарського відділу районної ради, інших вакантних посад не було.

Крім цього, у такій довідці зазначено, що упродовж 27.12.2017 - 02.03.2018 у Сокальській районній раді була вакантною посада водія автотранспортних засобів фінансово-господарського відділу районної ради, інших вакантних посад не було.

Таким чином, станом на час повідомлення позивачу про звільнення до моменту її звільнення єдиною вакантною посадою у Сокальській районній раді була посада водія автотранспортних засобів фінансово-господарського відділу районної ради, яку позивачу запропоновано.

Проте, як встановив суд, 26.02.2020 позивач у письмовому вигляді відмовилась від переведення на посаду водія автотранспортних засобів з 01.03.2018.

Відтак у зв`язку з відмовою позивача від запропонованої посади, та відсутністю інших вакантних посад, суд вважає, що голова Сокальської районної ради при звільненні позивача не порушив вимог частини другої статті 40 КЗпП України.

В абзаці четвертому пункту 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 Про практику розгляду судами трудових спорів зазначено, що при проведенні звільнення власник або уповноважений ним орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, з його згоди на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника. Якщо це право не використовувалось, суд не повинен обговорювати питання про доцільність такої перестановки (перегрупування).

Суд зауважує, що відповідачі не вирішували питання та не проводили перестановки (перегрупування) працівників у межах однорідних професій і посад, а саме у межах організаційно-юридичного відділу, в якому працювала позивач. Крім цього, у зв`язку з прийняттям рішення Сокальської районної ради від 22.12.2017 № 444 Про затвердження структури виконавчого апарату районної ради посаду головного спеціаліста-юрисконсульта організаційно-юридичного відділу районної ради, яку займала позивач виведено зі штату. При цьому, в штатному розписі виконавчого апарату Сокальської районної ради до таких змін була лише одна штатна одиниця за вказаною посадою, яку і обіймала позивач.

Таким чином, немає підстав для надання оцінки доцільності проведення перестановки (перегрупування) кадрів.

Вирішуючи питання переважного права позивача на залишення на роботі, суд зазначає таке.

Положеннями частини першої статті 42 КЗпП України передбачено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

За правилами частини другої такої статті при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається:

1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців;

2) особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком;

3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації;

4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва;

5) учасникам бойових дій, особам з інвалідністю внаслідок війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ;

6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій;

7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання;

8) особам з числа депортованих з України, протягом п`яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України;

9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.

10) працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат.

Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України (частина третя вказаної ж статті).

При цьому при проведенні вивільнення орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, за його згодою на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника.

Тому при вирішенні питання про звільнення працівника роботодавець зобов`язаний перевірити наявність у працівників, посади яких скорочуються, більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці.

Для такої перевірки повинні досліджуватись документи та інші відомості про освіту і присвоєння кваліфікаційних розрядів (класів, категорій, рангів), про підвищення кваліфікації, про навчання без відриву від виробництва, про винаходи і раціоналізаторські пропозиції, авторами яких є відповідні працівники, про тимчасове виконання обов`язків більш кваліфікованих працівників, про досвід трудової діяльності, про виконання норм виробітку (продуктивність праці), про розширення зони обслуговування, про збільшення обсягу виконуваної роботи, про суміщення професій тощо. Однією з істотних ознак більш високої продуктивності праці є дисциплінованість працівника. Тому при застосуванні положень статті 42 КЗпП України щодо переважного права на залишення на роботі слід враховувати в тому числі і наявність дисциплінарного стягнення.

Продуктивність праці і кваліфікація працівника повинні оцінюватися окремо, але в кінцевому підсумку роботодавець повинен визначити працівників, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці за сукупністю цих двох показників. При відсутності різниці у кваліфікації і продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені в частині другій статті 42 КЗпП України.

Для виявлення працівників, які мають це право, роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню. Такий аналіз може бути проведений шляхом приготування довідки у довільній формі про результати порівняльного аналізу з наведенням даних, які свідчать про переважне право одного перед іншим на залишення на роботі. Тобто, ці обставини повинен з`ясовувати сам суб`єкт владних повноважень, приймаючи відповідне рішення.

Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 01.08.2018 у справі №826/16311/16.

Суд встановив, що до прийняття рішення Сокальської районної ради від 22.12.2017 №444 Про затвердження структури виконавчого апарату районної ради у складі організаційно-юридичного відділу було 5 посад:

- начальник організаційно-юридичного відділу, заступник керуючого справами;

- головний спеціаліст із зв`язків зі ЗМІ та територіальними громадами;

- головний спеціаліст;

- головний спеціаліст-юрисконсульт;

- головний спеціаліст з інформаційних технологій.

Посаду начальника організаційно-юридичного відділу, заступника керуючого справами займала ОСОБА_2 , яка, як встановив відповідач 2, має вищу кваліфікацію та продуктивність праці, зокрема: має вищу освіту, стаж державної служби з жовтня 1994 року, працювала на керівних посадах в органах державної влади (начальник Контрольно-ревізійного відділу у Сокальському районі КРУ у Львівській області). неодноразового заохочувалась за сумлінну працю (подяка Головного контрольно-ревізійного управління України від 26.01.2007, грамота голови районної ради від 07.12.2016), преміювалась за результатами роботи щомісячно, не мала жодних дисциплінарних стягнень чи зауважень щодо виконання посадових обов`язків.

Посаду головного спеціаліста із зв`язків зі ЗМІ та територіальними громадами займала ОСОБА_3 , яка, як встановив відповідач 2, має вищу кваліфікацію та продуктивність праці, зокрема: має вищу освіту, безперервно працює в Сокальській районній раді з 01.03.2001, є інвалідом другої групи, неодноразового заохочувалась за сумлінну працю (подяка Сокальської районної профспілкової організації працівників державних установ від 07.12.2016, подяка Сокальської РДА від 07.12.2017), преміювалась за результатами роботи щомісячно, не мала жодних дисциплінарних стягнень чи зауважень щодо виконання посадових обов`язків.

Посаду головного спеціаліста займала ОСОБА_4 , яка, як встановив відповідач 2, має вищу кваліфікацію та продуктивність праці, зокрема: має вищу освіту, працювала викладачем юридичних дисциплін в коледжі інституту, неодноразового заохочувалась за сумлінну працю (грамота голови Сокальської районної ради від 07.12.2017), преміювалась за результатами роботи щомісячно, не мала жодних дисциплінарних стягнень чи зауважень щодо виконання посадових обов`язків.

Посаду головного спеціаліста з інформаційних технологій займала ОСОБА_5 , яка, як встановив відповідач 2, має вищу кваліфікацію та продуктивність праці, зокрема: має вищу освіту, неодноразового заохочувалась за сумлінну працю (грамота Сокальської РДА від 07.12.2017), преміювалась за результатами роботи щомісячно, не мала жодних дисциплінарних стягнень чи зауважень щодо виконання посадових обов`язків.

Позивач, як встановив відповідач 2, неналежним чином виконувала свої посадові обов`язки, відтак має нижчу кваліфікацію, ніж інші працівники відділу, тому вона немає переважного права залишення на роботі. Вказане підтверджують наявні у матеріалах справи розпорядження №82 від 11.10.2016, яким позивачу оголошено догану за порушення трудової дисципліни, яке полягало у неналежному виконанні нею своїх посадових обов`язків у частині неналежного контролю за наданням відпусток відповідної тривалості, а також службові записки, акт відсутності на робочому місці.

Відтак, у зв`язку з встановленням нижчої кваліфікації та продуктивності позивача у порівнянні з іншими працівниками організаційно-юридичного відділу, підстав для застосування критеріїв, визначених у частині другій статті 42 КЗпП України не було.

Враховуючи наведене, суд погоджується із аргументами відповідача 2 щодо відсутності у позивача переважного права на залишення на роботі.

Отже, виходячи з неможливості перевести позивача за її згодою на іншу роботу і за відсутності у неї переважного права перед іншими працівниками на залишення на роботі, суд дійшов висновку, що розпорядження голови Сокальської районної ради від 27.02.2018 № 12-к Про звільнення ОСОБА_1 прийняте з дотриманням вимог КЗпП України та з урахуванням усіх обставин, а тому є правомірним та не підлягає скасуванню.

Виходячи з того, що звільнення позивача з посади головного спеціаліста-юрисконсульта організаційно-юридичного відділу Сокальської районної ради було правомірним, то відсутні підстави для поновлення її на посаді.

З огляду на похідний характер позовної вимоги про стягнення з відповідача 1 на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, то така не підлягає до задоволення.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішення Сокальської районної ради Львівської області від 22.12.2017 № 444 Про затвердження структури виконавчого апарату районної ради та розпорядження голови Сокальської районної ради від 27.12.2017 № 126 Про скорочення штату працівників та внесення змін до штатного розпису , то суд враховує висновок Верховного Суду про те, що визначення структури виконавчого апарату ради, його чисельності є дискреційними повноваженнями органу місцевого самоврядування, тому скасування цього нормативно-правового акта можливе лише у разі недотримання порядку його прийняття. З огляду на відсутність аргументів позивача щодо порушення порядку прийняття вказаних рішень, суд вважає, що відсутні підстави для визнання їх протиправними та скасування.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-76, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Сокальської районної ради Львівської області, голови Сокальської районної ради Львівської області Паська Миколи Миколайовича про визнання протиправними і скасування рішення та розпоряджень, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - відмовити повністю.

Судові витрати між сторонами не розподіляються.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повне рішення суду складене 1 березня 2021 року.

Суддя Мричко Н.І.