Постанова

від 01.03.2021 по справі 520/11071/2020

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2021 р. Справа № 520/11071/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,

Суддів: Спаскіна О.А. , П`янової Я.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.2020 року (ухвалене суддею Зоркіною Ю.В.) по справі № 520/11071/2020

за позовом ОСОБА_1

до Державної установи "Харківський слідчий ізолятор" , Державної установи "Центр охорони здоров`я державної кримінально-виконавчої служби України" , Державної казначейської служби України, треті особи Філія Державної установи "Центр охорони здоров`я державної кримінально-виконавчої служби України у Харківській та Луганській областях"

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної установи "Харківський слідчий ізолятор", Державної установи "Центр охорони здоров`я державної кримінально-виконавчої служби України", Державної казначейської служби України, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив: визнати бездіяльність, яка вчинена у період з 18.05.2020 р. по 21.07.2020 р. Державної установи Харківський слідчий ізолятор та представниками Державної установи Центр охорони здоров`я державної кримінально - виконавчої служби України протиправними; стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок бюджетних коштів, моральну шкоду завдану, представниками Державної установи Харківський слідчий ізолятор та представниками Державної установи Центр охорони здоров`я державної кримінально - виконавчої служби України у сумі 150000 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.2020 р. у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.2020 р. та прийняти рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України Про попереднє ув`язнення , Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідач - Державна установа "Харківський слідчий ізолятор" подав до суду апеляційної інстанції письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що з 15.05.2020 р. позивач тримається під вартою та з 18.05.2020 р. поміщений до Державної установи Харківський слідчий ізолятор .

Згідно із відповіді на адвокатський запит представника позивача, листом Товариства з обмеженою відповідальністю Центр громадського здоров`я СИЛЬНІ ЛЮДИ № 9 від 15.07.2020 р. повідомлено, що ОСОБА_1 з 12.05.2020 р. по 26.05.2020 р. приймав курс лікування замісної підтримувальної терапії препаратами метадон гідрохлорід , на підставі його інформованої згоди на участь у замісній підтримувальній терапії від 12.05.2020 р.

Позивач вважаючи, що працівниками Державної установи "Харківський слідчий ізолятор" та Державної установи "Центр охорони здоров`я державної кримінально-виконавчої служби України", протиправно у період з 18.05.2020 р. по 21.07.2020 р. не надавалося йому медичне лікування препаратами замісної підтримувальної терапії, що призвело до шкоди його здоров`ю, звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що необхідною умовою отримання медичної допомоги є повідомлення про її потребу, наявність відповідних рекомендації лікаря тощо, що вимагає відповідного повідомлення уповноважених осіб установи про вказані обставини, проте, відсутні докази звернення позивача до відповідачів з відповідними заявами.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 7 Закону України Про попереднє ув`язнення , особи, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, підлягають в тому числі медичному огляду та їх ознайомлюють з правами, обов`язками та вимогами режиму.

Медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в місцях попереднього ув`язнення організовуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров`я. Порядок надання ув`язненим медичної допомоги, використання з цією метою не підпорядкованих органів, що здійснюють попереднє ув`язнення, державних та комунальних закладів охорони здоров`я, залучення їх медичного персоналу та проведення медичних експертиз визначається Кабінетом Міністрів України (ч.ч. 4, 5 ст. 11 Закону України Про попереднє ув`язнення ).

Правилами внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 2019 року №1769/5 (в подальшому - Правила), визначено, що надання ув`язненим і засудженим медичної допомоги, у тому числі екстреної медичної допомоги, що не може бути надана у медичній частині, здійснюється відповідно до ст. 11 Закону України Про попереднє ув`язнення , ст. ст. 8, 107, 116 Кримінально-виконавчого кодексу України, Порядку взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров`я України від 10.02.2012 р. № 239/5/104, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.02.2012 р. за № 212/20525 (із змінами), Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров`я України від 15.08.2014 р. № 1348/5/572, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.08.2014 р. № 990/25767 (із змінами) (п. 2 гл. 2 р. Х Медичне обслуговування ув`язнених і засуджених в СІЗО Правил).

Спільним наказом Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України та Державної служби України з контролю за наркотиками від 22.10.2012 р. № 821/937/1549/5/156 затверджено Порядок взаємодії закладів охорони здоров`я, органів внутрішніх справ, слідчих ізоляторів і виправних центрів щодо забезпечення безперервності лікування препаратами замісної підтримувальної терапії, яким визначено, що адміністрація слідчого ізолятора при отриманні інформації від ОВС про необхідність надання замісної підтримувальної терапії узятим під варту або безпосередньо від узятого під варту черговий медичної частини слідчого ізолятора інформує начальника медичної частини слідчого ізолятора про перебування особи, яка потребує отримання замісної підтримувальної терапії . Начальник медичної частини слідчого ізолятора інформує по телефону керівника найближчого за місцезнаходженням ЗОЗ згідно з Переліком закладів охорони здоров`я, де впроваджена замісна підтримувальна терапія, наведеним у додатку 1 до цього Порядку, про перебування такої особи та листом за формою згідно з додатком 5 до цього Порядку про необхідність отримання консультації лікаря-нарколога та вирішення питання щодо проведення замісної підтримувальної терапії або детоксикації. Забезпечують доставку узятих під варту до ЗОЗ замісної підтримувальної терапії для отримання замісної підтримувальної терапії або до ЗОЗ для проведення детоксикації відповідно до призначення лікаря-нарколога. (п. 4.1.1-4.1.3 р. IV Порядку).

Пунктом 6 гл.2 р. Х Правил, ув`язнені та засуджені звертаються по медичну допомогу до медичного працівника під час щоденного обходу ним камер та відділення для засуджених, залишених для роботи з господарського обслуговування СІЗО, або у разі потреби - до персоналу СІЗО.

Судовим розглядом встановлено, що ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 22.07.2020 р. у справі № 639/4372/20 встановлено, що по прибуттю 18.05.2020 р. до Державної установи Харківський слідчий ізолятор позивач оглянутий черговим медичним працівником. На час огляду скарг на погіршення стану здоров`я не пред`являв, загальний стан здоров`я визначений як задовільний; при огляді тілесних ушкоджень не виявлено. Разом з особовою справою надана медична довідка від 16.05.2020 р. № 1157з КНП ХОР Обласна клінічна наркологічна лікарня . Висновок: F 11.30 (синдром відміни опіоідів); ФОГК органів грудної клітини від 15.05.2020 р. № 7974 - норма; довідка КНП МКЛШНД ім. проф. Мещанінова № 10/6793 від 15.05.2020 р. 21.07.2020 р. позивач оглянутий лікарем-наркологом КНП Обласний наркологічний диспансер ХОР. На час огляду пред`являє скарги на порушення нічного сну (часті пробудження), загальну слабість, головозапоморочення, відчуття важкості в області печінки, невиражений біль у суглобах (гомілкових, тазостегнових). Станом на теперішній час враховуючи, що пацієнт тривалий час (з 15.05.2020 р.) не вживав опіати (метадон), то він детоксикаційної та замісної підтримуючої терапії не потребує. Враховуючи скарги та загальний стан здоров`я (тривалий період наркотизації), рекомендована загальноукріплююча та симптоматична терапія, яку позивач отримує з 22.07.2020 р. Стороною захисту не надано доказів на підтвердження того, що Медичній частині № 27 надано документи про те, що позивач є дійсним учасником програми замісної підтримувальної терапії.

Згідно із витягів з медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_1 № 631, позивач до лікаря медичної частини СІЗО або адміністрації СІЗО з заявами, повідомленнями про необхідність отримання замісної підтримувальної терапії та надання відповідної інформації ОВС.

Відповідно до довідки від 08.09.2020 р. заступника начальника державної установи Харківський слідчий ізолятор із соціально-виховної та психологічної роботи підполковника внутрішньої служби ОСОБА_2 , у журналі прийому ув`язнених і засуджених режимних корпусів № 1 та № 6 з особистих питань керівництвом установи та керівниками структурних підрозділів державної установи Харківський слідчий ізолятор , позивач до керівництва установи з будь-яких питань не звертався.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутні докази звернення позивача до відповідачів з відповідними заявами про отримання медичної допомоги.

При вирішенні справи, суд апеляційної інстанції враховує практику ЄСПЛ, згідно якої лише той факт, що ув`язненого оглянув лікар та призначив певний вид лікування, автоматично не може привести до висновку, що медична допомога була належною (див. рішення у справі Гумматов проти Азербайджану (Hummatov v. Azerbaijan), заяви № 9852/03 та № 13413/04, п. 116, від 29 листопада 2007 року).

Органи влади мають забезпечити повну фіксацію стану здоров`я особи, яка тримається під вартою, та лікування, яке ця особа отримувала під час перебування під вартою (див., наприклад, рішення у справі Худобін проти Росії (Khudobin v. Russia), заява № 59696/00, п. 83, ECHR 2006-ХІІ), оперативність і точність постановки діагнозу і надання допомоги (див. згадане рішення у справі Гумматов проти Азербайджану (Hummatov v. Azerbaijan), п. 115, та рішення у справі Мельник проти України (Melnik v. Ukraine), заява № 72286/01, пп. 104-106, від 28 березня 2006 року), а за умови, коли це викликано медичним станом, - регулярність та систематичність нагляду та наявність плану терапевтичних заходів з метою лікування хвороб ув`язненої особи або запобігання їхньому ускладненню, а не усунення симптомів (див. там само, пп. 109 та 114; а також рішення у справах Сарбан проти Молдови (Sarban v. Moldova), заява № 3456/05, п. 79, від 4 жовтня 2005 року; та Попов проти Росії (Popov v. Russia), заява № 26853/04, п. 211, від 13 липня 2006 року).

Суд залишає за собою достатню гнучкість при визначенні того, який саме рівень охорони здоров`я вимагався у контексті конкретних обставин справи. Зазначений стандарт має бути сумісним з людською гідністю ув`язненої особи та повинен враховувати практичні потреби ув`язнення (див. рішення у справі Алєксанян проти Росії (Aleksanyan v. Russia), заява № 46468/06, п. 140, від 22 грудня 2008 року).

Доводи апелянта, що протиправність бездіяльності відповідачів доказано листом Товариства з обмеженою відповідальністю Центр громадського здоров`я СИЛЬНІ ЛЮДИ , яким підтверджено отримання позивачем замісної підтримувальної терапії, та висновками лікарів і судовим рішенням, якими встановлено, що позивач є наркозалежним від опіоїдів, суд апеляційної інстанції вважає помилковими, оскільки отримання позивачем замісної підтримувальної терапії до ув`язнення та наявність висновку чергового медичного працівника про наявність наркологічної залежності від опіоїдів не є беззаперечним доказом того, що позивач в період з 18.05.2020 р. до 21.07 2020 р. потребував медичного лікування, шляхом отримання препаратів замісної підтримувальної терапії, оскільки судовим розглядом встановлено, що таку інформацію відповідачам не надано ні від ОВС, і ні від узятого під варту.

Крім того, листом Товариства з обмеженою відповідальністю Центр громадського здоров`я СИЛЬНІ ЛЮДИ № 9 від 15.07.2020 р. не підтверджено, що цим центром до 15.07.2020 р. надавалася будь-яка інформація до СІЗО про отримання ОСОБА_1 замісної підтримувальної терапії.

Щодо інших доводів апелянта суд зазначає, що вони спростовані приведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі « Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі « Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення на його користь моральної шкоди, суд апеляційної інстанції зазначає, що обов`язковою умовою визнання дій, бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями. Відсутність підтвердженого судовим розглядом факту існування порушеного суб`єктивного права зумовлює і відсутність підстав для стягнення моральної шкоди .

Аналогічний висновок щодо застосовування норм процесуального права викладений в постанові Верховного Суду від 07.11.2019р. по справі № 826/1647/16.

Таким чином, оскільки відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Державної установи "Харківський слідчий ізолятор", Державної установи "Центр охорони здоров`я державної кримінально-виконавчої служби України" про визнання протиправною бездіяльності, то відсутні підстави для задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення на його користь моральної шкоди за рахунок бюджетних коштів Державної установи Харківський слідчий ізолятор Державної установи Центр охорони здоров`я державної кримінально - виконавчої служби України у сумі 150000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Таким чином, суд переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.2020 р. - без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 9, 243, 308, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.2020 по справі № 520/11071/2020 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.В. Присяжнюк Судді О.А. Спаскін Я.В. П`янова