Постанова

від 25.02.2021 по справі 560/2377/20

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/2377/20

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Козачок І.С.

Суддя-доповідач - Сапальова Т.В.

25 лютого 2021 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сапальової Т.В.

суддів: Смілянця Е. С. Капустинського М.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Дашковецької сільської ради Віньковецького району Хмельницької області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Дашковецької сільської ради Віньковецького району Хмельницької області про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

в травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дашковецької сільської ради Віньковецького району Хмельницької області про визнання протиправним та скасування рішення 28 сесії сьомого скликання Дашковецької сільської ради Віньковецького району Хмельницької області від 22.06.2018 року № 42-28/2018; зобов`язання Дашковецької сільської ради Віньковецького району Хмельницької області повторно розглянути заяву розробника проекту землеустрою про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; зобов`язання Дашковецької сільської ради Віньковецького району Хмельницької області прийняти рішення як результат розгляду проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі у власність ОСОБА_1 .

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року позов задоволено, визнано необґрунтованим, протиправним та скасовано рішення 28 сесії сьомого скликання Дашковецької сільської ради Віньковецького району Хмельницької області від 22.06.2018 року № 42-28/2018; зобов`язано Дашковецьку сільську раду Віньковецького району Хмельницької області повторно розглянути заяву розробника проекту землеустрою ОСОБА_2 від 12.04.2018 року №7 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, та вирішити її в порядку та у спосіб, передбачені нормами Земельного кодексу України та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає про те, що Дашковецька сільська рада не приймала рішення від 15.12.2009, заява позивача про розроблення технічної документації із землеустрою в книзі реєстрації вхідної кореспонденції за 2009 рік зареєстрована не була. Рішенням Дашковецької сільської ради Віньковецького району Хмельницької області від 12.09.2007 №2 позивачу надано згоду на розроблення документації із землеустрою з метою подальшої передачі спірної земельної ділянки в оренду, однак з 2007 року ОСОБА_1 договору оренди з відповідачем не укладав. Також апелянт звертає увагу на те, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно позивач є власником земельних ділянок площею 5,6862 га. Вказані вище обставини, на думку відповідача, підтверджують правомірність оскаржуваного рішення від 22.06.2018 року № 42-28/2018. Крім того, апелянт стверджує, що позивач звернувся до суду з пропуском строку, встановленого процесуальним законодавством, тому з урахуванням положень ст.123 КАС України суд першої інстанції був зобов`язаний залишити позовну заяву без розгляду.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти її доводів і зазначив, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Сторони повноважних представників в судове засідання не направили, хоча повідомлялися про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач уклав з ФОП ОСОБА_2 договір №5 від 21.02.2018 року про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а.с.60).

Проект землеустрою поданий розробником проекту до Дашковецької сільської ради Віньковецького району Хмельницької області (а.с.7).

Відповідно до рішення Дашковецької сільської ради Віньковецького району Хмельницької області від 22.06.2018 року №42-28/2018 заяву ФОП ОСОБА_2 залишено без задоволення (проект землеустрою не погоджено) у зв`язку з тим, що заявник не є зацікавленою особою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства з метою передачі у власність громадянину ОСОБА_1 , відповідно до ст.118 Земельного кодексу України (а.с.8).

Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом у даній справі.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що наведені у спірному рішенні підстави відмови не відповідають вимогам Земельного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до п. "а" ч. 3 ст. 22 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Частинами 1, 3 ст. 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених вказаним Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених вказаним Кодексом.

Відповідно до п."б" ч.1 ст. 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений ст.118 ЗК України.

Відповідно до статті 118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів:

- звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування;

- розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Згідно з ч.8 ст.118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу

Відповідно до ч.1 ст.186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з ч.4 ст.186-1 ЗК України розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

Таким чином, оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається до відповідних органів розробником документації.

Відповідно до ч.5 ст.186-1 ЗК України органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Ч.6 ст.186-1 ЗК України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.

Отже, єдиною підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Згідно з оскаржуваним рішенням 28 сесії сьомого скликання Дашковецької сільської ради Віньковецького району Хмельницької області від 22.06.2018 року № 42-28/2018 заяву ФОП ОСОБА_2 відхилено, оскільки заявник не є зацікавленою особою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства з метою передачі у власність громадянину ОСОБА_1 відповідно до ст.118 Земельного кодексу України (а.с.8).

З матеріалів справи судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 укладено договір про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки №5 від 21.02.2018 року (а.с.60).

Згідно з додатком 1 до договору №5 від 21.02.2018 року ОСОБА_1 затверджено завдання на виконання робіт (а.с.63).

Розроблення ФОП ОСОБА_2 проекту землеустрою підтверджується актом приймання-передачі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 в с.Дашківці Віньковецького р-ну Хмельницької області (а.с.61).

З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку про те, що ФОП ОСОБА_2 є розробником документації із землеустрою, який відповідно до положень ч.4 ст.186-1 ЗК України має право подавати проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до відповідача.

Зважаючи на вищенаведене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зазначені в оскаржуваному рішенні від 22.06.2018 року № 42-28/2018 підстави для відмови у погодженні проекту землеустрою не відповідають ч.6 ст.186-1 ЗК України.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що рішення 28 сесії сьомого скликання Дашковецької сільської ради Віньковецького району Хмельницької області від 22.06.2018 року № 42-28/2018 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням наведеного доводи відповідача про відсутність заяви та рішення Дашковецької сільської ради Віньковецького району Хмельницької області про надання згоди на розробку проекту землеустрою, надання згоди на передачу спірної земельної ділянки в оренда, а також доводи про те, що ОСОБА_1 вже реалізував своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки не підлягають врахуванню, оскільки вказані вище обставини не відображені в оскаржуваному рішенні від 22.06.2018 року № 42-28/2018 та, відповідно, не були підставою для відмови в погодженні проекту землеустрою.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги про те, що позивачем пропущено строк звернення до суду, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що оскаржуване рішення Дашковецької сільської ради Віньковецького району Хмельницької області № 42-28/2018 прийнято 22.06.2018 року.

В той же час докази направлення вказаного рішення позивачу або дати публікації вказаного рішення в порядку Закону України "Про доступ до публічної інформації" в матеріалах справи відсутні.

В обґрунтування доводів про те, що позивачу відомо про оскаржуване рішення з 2018 року, відповідач посилається на клопотання ОСОБА_1 від 02.03.2020 (а.с.64) та його пояснення у справі №670/32/20.

Відповідно до рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 квітня 2020 року у справі №670/32/20, яке набрало законної сили 07 серпня 2020 року, судом встановлено, що про рішення Дашковецької сільської ради Віньковецького району Хмельницької області №42-28/2018 від 22.06.2018 позивач дізнався під час розгляду вказаної справи.

При цьому з позовом у даній справі ОСОБА_1 звернувся 12 травня 2020 року, тобто в межах шестимісячного строку з моменту розгляду справи №670/32/20 та звернення до відповідача з клопотанням від 02.03.2020.

Отже, доводи апеляційної скарги щодо пропуску позивачем передбаченого КАС України строку звернення до суду не підтверджуються відповідними письмовими доказами та є необґрунтованими.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Дашковецької сільської ради Віньковецького району Хмельницької області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття відповідно до ч.1 ст.325 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку з підстав, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Згідно з ч.1 ст. 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Постанова суду складена в повному обсязі 25 лютого 2021 року.

Головуючий Сапальова Т.В. Судді Смілянець Е. С. Капустинський М.М.