Постанова

від 17.02.2021 по справі 300/1518/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2021 рокуЛьвівСправа № 300/1518/20 пров. № А/857/15723/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Іщук Л. П.,

суддів - Обрізка І. М., Онишкевича Т. В.,

за участю секретаря судового засідання - Гербут Н. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року, ухвалене суддею Могилою А. Б. о 14:55 год у м. Івано-Франківську, у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Машинобудівний завод Автоливмаш про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

01.07.2020 Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області звернулося в суд із адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Машинобудівний завод Автоливмаш (далі - ТзОВ Машинобудівний завод Автоливмаш ), в якому просить стягнути з відповідача витрати на виплату та доставку пенсій за період з грудня 2017 року по липень 2020 року з у зв`язку з наявністю заборгованості в сумі 26912,57 грн.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.11.2020 в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, з покликанням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нове, яким задовольнити позов.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що у відповідача законом передбачений обов`язок сплачувати до Пенсійного фонду витрати на виплату і доставку пільгових пенсій. Вказує, що ТзОВ Машинобудівний завод Автоливмаш є правонаступником усіх майнових прав та зобов`язань цілісного майнового комплексу Відкритого акціонерного товариства Автоливмаш , в тому числі, з відшкодування витрат на виплату і доставку пільгової пенсії ОСОБА_1 , який набув спеціальний стаж на Івано-Франківському заводі автоматичних ліній Автоливмаш .

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому її заперечує, покликається на законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить залишити без змін.

В судове засідання з розгляду апеляційної скарги учасники справи не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а тому відповідно до частини четвертої статті 229, статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційний суд ухвалив розгляд апеляційної скарги здійснити за відсутності учасників справи та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши доповідь головуючого судді, проаналізувавши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ТзОВ Машинобудівний завод Автоливмаш як юридична особа, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, як платник єдиного внеску.

Позивачем на адресу ТзОВ Машинобудівний завод Автоливмаш направлені розрахунки сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , призначених відповідно до пунктів б - з статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення за грудень 2017 року - липень 2020 року на загальну суму 26912,57 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що обов`язок щодо відшкодування відповідних витрат покладено на ТзОВ Машинобудівний завод Автоливмаш законодавством, однак, фактичні витрати на виплату та доставку пенсії по Списку №2 по ОСОБА_2 ним сплачено вчасно та в повному обсязі, а ОСОБА_1 не працював на ТзОВ Машинобудівний завод Автоливмаш , тому в останнього відсутній обов`язок здійснювати відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгової пенсії ОСОБА_1 .

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Пунктом 2 розділу XV Прикінцеві положення Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України Про пенсійне забезпечення . У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Отже, необхідність відшкодування відповідачем позивачу фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, передбачена чинним законодавством.

Відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування розроблена Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затверджена постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 №21-1, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за №64/8663 (далі - Інструкція №21-1).

Відповідно до абзаців першого та другого підпункту 2.1.1 пункту 2.1 Інструкції №21-1 платниками страхових внесків є страхувальники - роботодавці: підприємства, установи й організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, об`єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування - фіксований податок, єдиний податок та фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.

Згідно з пунктом 6.4 Інструкції №21-1 розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом місяця з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, що визначено пунктом 6.7 Інструкції № 21-1.

Як встановлено з матеріалів справи, відповідні розрахунки за спірний період направлялися відповідачу, що не заперечується сторонами.

Абзацами другим, третім пункту 6.7 Інструкції №21-1 також передбачено, що у разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання тощо), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства у розрахунку, який направляється підприємству в місячний строк з дня прийняття рішення про зміну розміру пенсії або про припинення виплати пенсії.

Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

Таким чином, підставою для відшкодування підприємством органам Пенсійного фонду витрат на виплату та доставку пільгових пенсій є розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за відповідний період.

Як встановлено з матеріалів справи, а саме наявних в матеріалах справи розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , відповідач повинен був сплатити суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , призначених на пільгових умовах за грудень 2017 - липень 2020 року у розмірі 26912,57 грн.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем відшкодовувались витрати на виплату та доставку пенсії по Списку № 2 по ОСОБА_2 вчасно та в повному обсязі. Встановлено, що частину вказаних коштів в порядку черговості позивачем зараховано в рахунок погашення заборгованості за минулі періоди по пенсіонеру ОСОБА_1 .

Що стосується необхідності відшкодування відповідачем витрат на виплату і доставку пільгової пенсії ОСОБА_1 , слід зазначити, що відповідно до його трудової книжки та постанови Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 17.10.2016 у справі № 348/1538/16-а, яка набрала законної сили 26.12.2016, ОСОБА_1 в період з 26.05.1983 по 06.03.1992 працював на посаді машиніста локомотиву Івано-Франківського заводу автоматичних ліній Автоливмаш (ВО Карпатпресмаш), що дало йому право на отримання пенсії на пільгових умовах згідно з пунктом "б" статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення з 16.05.2016.

Так, 23.07.2004 між Відкритим акціонерним товариством "Автоливмаш" (продавець) та Державною компанією з утилізації відходів як вторинної сировини Укрекокомресурси Кабінету Міністрів України, Товариством з обмеженою відповідальністю "Куфур" (покупці) укладено договір купівлі - продажу цілісного майнового комплексу Відкритого акціонерного товариства Автоливмаш , відповідно до пункту 1.1 якого продавець зобов`язується передати покупцям цілісний майновий комплекс Відкритого акціонерного товариства Автоливмаш , а покупці - прийняти комплекс і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі. Пунктом 1.6 вказаного договору сторонами визначено, що крім адміністративно-виробничих будівель та споруд і оздоровчого табору, в склад цілісного майнового комплексу входять дорожньо-транспортні засоби, всі його активи і зобов`язання, інвентар, обладнання, споруди та інше майно, згідно з переліком в додатках, які є невід`ємною частиною цього договору. Покупці є правонаступниками майнових прав та зобов`язань цілісного майнового комплексу.

Таким чином, за умовами цього договору Державна компанія з утилізації відходів як вторинної сировини Укрекокомресурси Кабінету Міністрів України та Товариство з обмеженою відповідальністю Куфур є правонаступниками майнових прав та зобов`язань цілісного майнового комплексу, який був проданий їм Відкритим акціонерним товариством Автоливмаш .

До вказаного договору була укладена додаткова угода від 25.01.2005 № 1, якою передбачено додатковий продаж матеріальних цінностей.

Згідно з довідкою про склад поточних зобов`язань за розрахунками і страхування (додаток № 23 до акту приймання - передачі цілісного майнового комплексу) станом на 01.07.2004 зобов`язання Відкритого акціонерного товариства Автоливмаш перед пенсійним органом становила 19095,10 грн та була погашена, що позивачем не заперечується.

У рішенні Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.10.2013 у справі № 826/8953/13-а за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську до Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини Укрекокомресурси в особі виробничого комплексу Автоливмаш про стягнення заборгованості, яке набрало законної сили 04.11.2013) встановлено, що після укладання договору купівлі-продажу від 23.07.2004 та додаткової угоди від 25.01.2005 № 1 Державною компанією з утилізації відходів як вторинної сировини Укрекокомресурси та ТзОВ Куфур було укладено договір від 05.02.2008 про визначення часток у праві спільної часткової власності, яким визначено, що частка у спільній частковій власності Компанії становить 23,09 %, а частка ТзОВ Куфур - 73,91 %. В подальшому ТзОВ Куфур змінило найменування на ТзОВ Автоливмаш , а згодом ТзОВ Автоливмаш перейменовано у ТзОВ Машинобудівний завод Автоливмаш .

Судом першої інстанції правильно встановлено, що у даному випадку наявні дві самостійні юридичні особи - ВАТ Автоливмаш (код ЄДРПОУ 00119681) та відповідач у даній справі - ТзОВ Машинобудівний завод Автоливмаш (код ЄДРПОУ 30858384), у зв`язку з чим обґрунтовано відхилено доводи Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, що відповідач є правонаступником ВАТ Автоливмаш (код ЄДРПОУ 00119681), а тому повинен відшкодувати фактичні витрати на виплату та доставку пенсії, призначеної на пільгових умовах ОСОБА_1 , оскільки на підставі договору від 23.07.2004 було відчужено майнові права та зобов`язання цілісного майнового комплексу, а не юридичної особи - Відкритого акціонерного товариства Автоливмаш .

З огляду на викладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що у відповідача відсутній обов`язок з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгової пенсії ОСОБА_1 , оскільки такий покладається на Відкрите акціонерне товариство Автоливмаш (код ЄДРПОУ 00119681), що в свою чергу свідчить про безпідставність стягнення з відповідача витрат на виплату і доставку пільгової пенсії ОСОБА_1 та протиправність зарахування частини сплачених ТзОВ Машинобудівний завод Автоливмаш коштів на відшкодування витрат на виплату та доставку пільгової пенсії ОСОБА_2 в рахунок погашення заборгованості за минулі періоди по ОСОБА_1 .

Отже, апеляційний суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про стягнення з відповідача витрат на виплату та доставку пенсій за період з грудня 2017 року по липень 2020 року в сумі 26912,57 грн та відсутність підстав для їх задоволення.

За наведених обставин, суд вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

З огляду на результат апеляційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, відповідно до частини шостої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат судом не змінюється.

Керуючись статтями 310, 315, 316, 321, 322, 328 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року у справі № 300/1518/20 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена, крім випадків передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Л. П. Іщук судді І. М. Обрізко Т. В. Онишкевич Повне судове рішення складено 01.03.2021