Ухвала

від 25.02.2021 по справі 157/200/21

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 157/200/21 Провадження №11-сс/802/83/21 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1 Категорія:арешт майна Доповідач: ОСОБА_2

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2021 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 (в режимі відеоконференцзв`язку),

слідчого ОСОБА_7 (в режимі відеоконференцзв`язку),

представника володільця

майна ОСОБА_8 (в режимі відеоконференцзв`язку),

володільця майна ОСОБА_9 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні справуза апеляційноюскаргою ОСОБА_9 на ухвалуслідчого суддіКамінь-Каширськогорайонного судуВолинської областівід 17лютого 2021року (ЄРДР №12021030530000021),

В С Т А Н О В И В

Ухвалою слідчого судді Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 17 лютого 2021 року задоволено клопотання слідчого СВ Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_7 про накладення арешту на майно. Цією ухвалою накладено арешт на тимчасово вилучене 12 лютого 2021 року під час обшуку домогосподарства за місцем проживання ОСОБА_9 , за адресою АДРЕСА_1 , а саме:

1) два книжкових записники (блокноти) сірого та чорного кольорів із нотатками у них кульковою ручкою;

2) копії посвідчень водія на ім`я ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 на 3-х аркушах формату А-4;

3) посвідчення ГП голови СПУ О. Мороза №78 від 27 січня 2009 року на ім`я ОСОБА_9 , яке посвідчено підписом останнього;

4) один лист формату А-4 із записом на ньому кульковою ручкою про категорії посвідчень водія та прізвища осіб;

5) довідку ПАТ «Волиньавто» №144 від 06 лютого 2014 року на 3-х аркушах формату А-4, яка посвідчена підписом ОСОБА_9

з позбавленням права користування, розпорядження та відчуження.

Слідчий суддя своє рішення мотивував тим, що стороною кримінального провадження доведено наявність підстав для накладення арешту на вищезазначене майно, оскільки є достатньо-ґрунтовні підстави вважати, що це майно відповідає критеріям, зазначеним у ч.2 ст.167 КПК України, а тому його арешт необхідний з метою збереження речових доказів, надасть можливість проведення щодо них відповідних експертиз та буде достатнім заходом забезпечення кримінального провадження.

В апеляційній скарзі володілець майна ОСОБА_9 просить скасувати ухвалу слідчого судді та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на вилучене в нього майно. Стверджує, що ухвала слідчого судді є незаконною та необґрунтованою. Вважає, що має місце безпідставне вилучення речей, оскільки не доведено підстави їх вилучення.

Зазначає, що жодного процесуального становища у кримінальному провадженні він не має, підозра йому не оголошувалась та не вручалась.

Крім того, просить врахувати, що в нього було вилучено ряд речей, які жодним чином не можуть стосуватись розслідування кримінального провадження за кваліфікацією ч.3 ст. 358 КК України.

Посилається, що слідчим суддею наведені обставини залишені поза увагою, а за умови їх врахування, на переконання апелянта, існуватимуть підстави для відмови в задоволенні клопотання слідчого.

Заслухавши доповідача, який виклав суть ухвали слідчого судді та основні доводи апеляційної скарги, власника тимчасово вилученого майна ОСОБА_9 та його представника адвоката ОСОБА_8 , які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, прокурора, який заперечував доводи апеляційної скарги та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, дослідивши матеріали провадження за доводами апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, щоапеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Згідно з ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч.2 ст.170 цього Кодексу арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно з ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, обґрунтовано, у відповідності до вимог статей 131, 132, 170-173 КПК України, наклав арешт на вказане у клопотанні майно, яке визнане 12 лютого 2021 року у встановленому законом порядку речовими доказами в кримінальному провадженні№12021030530000021.

В ході проведення досудового слідства в даному кримінальному провадженні встановлюється причетність кола осіб до вчинення кримінального правопорушення, відомості про яке внесені 01 лютого 2021 в ЄРДР за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України.

Як вважає апеляційний суд, слідчий суддя під час розгляду клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту, перевірив співрозмірність втручання у права та свободи власника майна з потребами кримінального провадження.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками слідчого судді, виходячи з того, що ст.100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно з ч.ч.2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.

Тому, з огляду на положення ч.ч.2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, у справі не вбачається.

Ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, апеляційний суд не знаходить.

На підставі викладеного, керуючись статтями 376, 405, 407, 422 КПК України, Волинський апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу ОСОБА_9 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 17 лютого 2021 року про накладення арешту на майно без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді