Ухвала

від 24.02.2021 по справі 554/4791/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/4791/19 Номер провадження 11-сс/814/171/21Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2021 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

з участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5

володільця майна ОСОБА_6

адвоката ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтава 28 січня 2021 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого Першого слідчого відділу слідчого управління ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві ОСОБА_8 і накладено арешт на тимчасово вилучені в ході обшуку 05 січня 2021 року в приміщенні банку АТ «Мегабнк» за адресою: м. Харків, вул. Алчевських, б. 30, грошові кошти номіналом 100 доларів США, у кількості 635 штук на загальну суму 63500 доларів США, які передано на зберіганні в ПАТ КБ «ПриватБанк», юридична адреса вул. Соборності, 70 А, м. Полтава, до скасування арешту у передбаченому КПК України порядку.

Рішення слідчого судді мотивовано, тим що майно на яке накладено арешт відповідають критеріям ст. 98 КПК, та з метою їх збереження необхідно накласти арешт. Відзначено, що відсутність оголошених підозр в межах кримінального провадження, не спростовують висновків щодо відповідності майна речовим доказам у кримінальному провадженні.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, захисником - адвокатом ОСОБА_7 , діючого в інтересах власника майна ОСОБА_6 подано апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави та постановити нову якою повністю відмовити у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на тимчасово вилучене майно у кримінальному провадженні за № 62019170000000200 від 20 березня 2019 року.

З рішенням районного суду не погоджується, так як вважає, що останнє є незаконним та необґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що апелянт вважає, що слідчим суддею порушено вимоги ст. 173 КПК України та відсутні підстави передбачені ст. 170 КПК України для арешту майна. Під час винесення ухвали, не враховано того, що ОСОБА_9 60000 доларів США надав ОСОБА_6 на відповідальне зберігання, та за першою вимогою повинен був повернути вказані кошти.

Відзначив, що ОСОБА_6 у вищевказаному кримінальному провадженні не визнаний підозрюваним чи обвинуваченим, та навіть не допитувався в якості свідка.

В судове засідання прокурор не з`явився, своєчасно сповіщений про місце і час розгляду справи. Подано клопотання про розгляд справи без його участі.

Заслухавши доповідача, позицію учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.

Як вбачається з матеріалів справи, у провадженні ТУ ДБР розташованого у місті Полтаві перебувають матеріали досудового розслідування, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62019170000000200 від 20 березня 2019 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

В ході проведення досудового розслідування було встановлено, що упродовж 2018 року Головне управління Національної поліції в Харківській області (код ЄДРПОУ: 40108599) в особі заступника начальника ОСОБА_10 (Замовник) і ГОВ «БК БУД+» (код ЄДРПОУ: 40943821) в особі директора ОСОБА_11 (Виконавець) укладено низку договорів щодо надання послуг з; поточного ремонту покрівлі будинку ГУНП в Харківській області за адресою: м. Харків, вул. Жон Мироносиць, буд. 5; капітального ремонту покрівлі будинку Київського ВП ГУНП в Харківській області за адресою: м.Харків, вул. Алчевських. буд.49; капітального ремонт покрівлі будинку тренінгового центру ГУНП в Харківській області за адресою : м. Харків. Сокільники, 23; капітального ремонту покрівлі будинку 1 Первомайського ВП ГУНП в Харківській області за адресою : м. Первомайск, вул. Харківська, 1.

Під час досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні, відповідно до ухвали слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_1 від 11 червня 2019 року, судовим експертом ОСОБА_12 проведена судова будівельно- технічна експертиза, відповідно до висновку №5 від 07 жовтня 2019 року встановлено, що види та обсяги фактично виконаних робіт, а також фактично витрачені при цьому матеріали, не відповідають видам, обсягам робіт та матеріалам, що зазначені в актах прийняття виконаних будівельних робіт по вказаним вище об`єктам на суму 1 270 650 гри.

Органом досудового розслідування, 23 червня 2020 року призначено у вказаному кримінальному провадженні судово економічну экспертизу в частині підтвердження різниці між сплаченими ГУНП в Харківській області грошовими коштами за надані (виконані) ТОВ «БК БУД+» послуги (роботи) шодо поточних ремонтів досліджуваних об`єктів та вартістю фактично виконаних робіт з урахуванням висновку судової будівельно-технічної експертизи № 5 від 07 жовтня 2019 року, проведеної судовим експертом ОСОБА_12 .

Відповідно до висновку судового експерта Полтавського науково- дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України №168 від 14 серпня 2020 року встановлена різниця між сплаченими ГУНП в Харківській області грошовими коштами та вартістю фактично виконаних робіт.

Крім, того оперативним шляхом установлено, що засновник ТОВ «Бут+» ОСОБА_13 є кумом начальника сектору капітального будівництва УЛМТЗ ГУНП в Харківській області ОСОБА_6 , що може підтвердити факт змови під час проведення будівельних робіт, та безпосередньо ОСОБА_6 підписував акти приймання виконання робіт.

Слідчим зазначено, що ОСОБА_6 , як службова особа, у своїй щорічній декларації за 2019 рік не показав, що має якісь заощадження, та не вказано правочинів на підставі яких він має таку суму коштів. Вилучена сума коштів співпадає із різницею між сплаченими ГУНП в Харківській області грошовими коштами та вартістю фактично виконаних робіт.

Ухвалою слідчого судді від 09 грудня 2020 року надано дозвіл слідчому Першого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві ОСОБА_8 , а також іншим слідчим групи слідчих у кримінальному провадженні №62019170000000200, на проведення обшуку банківської ячейки АГ «Мегабанк» за адресою: АДРЕСА_1 , яка заброньована за ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 або за його дружиною ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання і вилучення речових доказів, зокрема: виконавчої документації щодо поточних (капітальних) ремонтів покрівель будинку ГУНП в Харківській області за адресою м. Харків, вул. Жон Мироносиць, буд. 5. Київського ВП ГУНП в Харківській області за адресою м. Харків, вул. Алчевських, буд.49, тренінгово центру ГУНП в Харківській області за адресою м. Харків, Сокільники, 23 та Первомайского ВП ГУНП в Харківській області, за адресою м. Первомайск, вул. Харківська. 1; договорів про надання послуг на проведення поточних (капітальних) ремонтів покрівель, будинку ГУНП в Харківській області за адресою м. Харків, вул. Жон Мироносиць, буд. 5, Київського ВП ГУНП в Харківській області за адресою м. Харків, вул. Алчевських, буд.49, тренінгового центру ГУНП в Харківській області за адресою м. Харків, Сокільники, 23 та Первомайського ВП ГУНП в Харківській області, за адресою м. Первомайск, вул. Харківська, 1 (усі додатки до договорів), актів приймання виконаних будівельних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати; рахунків, накладних, актів прийому-передачі виконаних робіт (послуг), касових та платіжних документів, банківських виписок, актів звірок, відомостей щодо наявності дебіторської- кредиторської заборгованості, зведених регістрів бухгалтерського обліку та інші фінансово-господарських документів, що свідчать про перерахування грошових коштів на користь ТОВ «Буд +».

05 січня 2021 року на підставі вищевказаної ухвали слідчого судді проведено обшук банківської ячейки АТ «Мегабанк» (ЄДРПОУ 09804119) за адресою: м. Харків, вул. Алчевських. б. 30. яка перебувала у користуванні останнього на підставі договору №1734 від 11.11.2020 про користування індивідуальним сейфом №396, укладеним між АТ «МЕГАБАНК» та ОСОБА_6 .

В ході обшуку виявлено та вилучено грошові кошти, які описані у додатку до протоколу обшуку, номіналом 100 доларів США у кількості 635 штук на загальну суму 63 500 доларів США (шістдесят три тисячі п`ятсот доларів США).

05січня 2021року проведеноогляд вилученогомайна,про щоскладено протокологляду із зазначенням серійних номерів вилучених коштів.

05 січня 2021 року постановою слідчого Першого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві ОСОБА_8 вказані грошові кошти визнані речовим доказом у кримінальному провадженні №62019170000000200.

З врахуванням даних обставин ухвалою слідчого судді згаданого районного суду клопотання слідчого було задоволено. Так, задовольняючи клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 62019170000000200, про накладення арешту на вищевказані грошові кошти, слідчий суддя вивчивши клопотання та матеріали, додані до нього, прийшов до правильного висновку щодо необхідності накладення арешту на вказане майно, з метою збереження речових доказів, оскільки вони, відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, перевіривши при цьому наявність ризиків та доведеність обставин, передбачених ст. 170 КПК України, таким чином, взявши до уваги усі обставини, які у відповідності до ст. 173 КПК України повинні враховуватися при вирішенні питання про арешт майна.

Слідчий суддя обґрунтовано встановив, що накладення арешту на згадане майно є необхідним, з метою забезпечення збереження речових доказів врахувавши наявні матеріали провадження, у тому числі постанову про визнання майна речовим доказом у кримінальному провадженні.

Крім того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження та збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

З урахуванням цих обставин, та доводів апеляційної скарги, вказане обмеження використання грошових коштів є виправданим втручанням з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.

Твердження адвоката в апеляційній скарзі, що слідчим суддею не дотримано вимог ст. 170 КПК України є безпідставними, оскільки вище викладене підтверджує необхідність накладення арешту майна на даному етапі розгляду справи, та достатнім чином є обґрунтованим та вмотивованим. Крім того, зазначені грошові кошти, на думку колегії суддів, в повній мірі відповідає ознакам, зазначеним у ст. 98 КПК України, а відтак наявна правова підстава, передбачена ст. 170 КПК України для арешту вказаного майна.

Щодо доводів апелянта про те, що ОСОБА_6 не має процесуального статусу в рамках даного кримінального провадження та йому не повідомлено про підозру, то колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків слідчого судді, зокрема тому, що арешт майна з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає обов`язкового оголошення підозри у кримінальному провадженні, не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна, і відповідно до частини третьої вказаної статті накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 того ж Кодексу

Доводи апелянта про те, що слідчий суддя розглянув клопотання прокурора з порушенням строків, встановлених ч. 6 ст. 173 КПК України, не є безумовною підставою для скасування ухвали слідчого судді, оскільки не перешкодило суду прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, як про це ставиться питання в апеляційних скаргах, не вбачається.

Всі інші підстави підлягають з`ясуванню судом під час розгляду справи по суті.

Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала суду є законною та обґрунтованою, в зв`язку з чим її необхідно залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.

Керуючись ст. ст.405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 28 січня 2021 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту оголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_2

Судді ОСОБА_3

ОСОБА_4