Ухвала

від 01.03.2021 по справі 575/1354/19

ВЕЛИКОПИСАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 575/1354/19

Провадження № 6/575/2/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2021 р. смт. Велика Писарівка

Великописарівський районний суд Сумської області

в складі: судді В`юник Н.Г.

за участю секретаря судового засідання Кузьменко А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Велика Писарівка клопотання представника Фермерського господарства Апіс адвоката Кузченко Тетяни Миколаївни про компенсацію витрат, пов`язаних з розглядом справи внаслідок необґрунтованих дій позивача, за матеріалами цивільної справи №575/1354/19 за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства Апіс про визнання договору оренди землі недійсним,

у с т а н о в и в:

У провадженні Великописарівського районного суду Сумської області перебувала вказана цивільна справа.

Ухвалою суду від 02 лютого 2021 року позов ОСОБА_1 до Фермерського господарства Апіс про визнання договору оренди землі недійсним залишено без розгляду, відповідно до п.5 ч.1 ст.257 ЦПК України, за клопотанням представника позивача.

16.02.2021 представник відповідача Фермерського господарства Апіс адвокат Кузченко Т.М. звернулася до суду із вказаним клопотанням, в якій просить залучити до матеріалів справи №575/1354/19 клопотання про компенсацію витрат, пов`язаних з розглядом справи внаслідок необґрунтованих дій позивача та копії доказів понесених витрат Фермерського господарства Апіс на професійну правничу допомогу у справі; задовольнити дане клопотання та стягнути із ОСОБА_1 на користь Фермерського господарства Апіс 3500 грн в рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу, посилаючись на те, що відповідачем понесено витрати на правову допомогу з метою захисту своїх прав та інтересів. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що вартість наданої правової та професійної правничої допомоги підтверджується доданими до клопотання документами у повному обсязі.

22.02.2021 від представника позивача - ОСОБА_2 до суду надійшло клопотання про відмову у задоволенні клопотання про компенсацію витрат, з підстав, зазначених у своєму клопотанні.

У судове засідання представник позивача та представник відповідача не з`явилися, про розгляд справи повідомлялися.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки розгляд справи відбувався за відсутності всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, вивчивши матеріали поданого клопотання, дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду від 02 лютого 2021 року позов залишено без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.257 ЦПК України, за клопотанням представника позивача (а.с.143).

18.09.2018 між Фермерським господарством Апіс та адвокатом Кузченко Т.М. укладено договір про надання правової допомоги (а.с.152).

Згідно даного договору, адвокатом виставлено рахунок №2 від 20.01.2021 на суму 3500 грн (а.с.153).

26.01.2021 ФГ Апіс платіжним дорученням №65 на рахунок адвоката в АТ Кредобанк згідно рахунку №2 від 20.01.2021 перераховано 3500 грн (а.с.154).

02.02.2021 між адвокатом та клієнтом підписано акт виконаних робіт та наданих послуг по веденню справи №575/1354/19 на суму 3500 грн (а.с.155).

Крім того, до клопотання представником відповідача долучено копію довіреності від 04.06.2016 від імені ОСОБА_3 на ім`я ОСОБА_4 (а.с.156-157).

Зі змісту статті 270 ЦПК України вбачається, що додаткове рішення у справі може бути ухвалено в тому разі, коли судом було розглянуто позовні вимоги по суті (ухвалено рішення у справі), з однієї із підстав: 1) якщо стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) якщо суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) якщо судом не вирішено питання про судові витрати; 4) якщо суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

У даній справі судом не приймалось рішення по суті позовних вимог, оскільки позовну заяву на підставі п.5 ч.1 ст.257 ЦПК України залишено без розгляду, оскільки позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Таким чином, процесуальних підстав ухвалення додаткового рішення у справі судом не вбачається.

Відповідно до ч.3 ст.257 ЦПК України в ухвалі про залишення позову без розгляду можуть бути вирішені питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з державного бюджету.

Процесуальний порядок вирішення судом питання про розподіл судових витрат, до яких відносяться витрати на професійну правничу допомогу, в разі залишення позову без розгляду, передбачений ч.ч. 5, 6 ст.142 ЦПК України.

Таким чином, процесуальне питання щодо розподілу судових витрат, в разі залишення позову без розгляду, може бути вирішено судом шляхом постановлення ухвали в порядку та на підставах, передбачених ст.142 ЦПК України з урахуванням вимог ст.141 ЦПК України.

Відповідно до ч.5 ст.142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Відповідно до ч.6 ст.142 ЦПК України у разі залишення позову без розгляду суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення такої ухвали, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

При цьому, з огляду на зміст вказаної статті, на заявника покладається обов`язок довести фактичне понесення таких витрат, а також довести необґрунтованість дій позивача.

Відповідно до ч.9 ст.141 ЦПК України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається. В залежності від конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі (ч.2 ст.44 ЦПК України).

У свою чергу процесуальним законом не визначено поняття неправильних дій сторони.

Як вбачається з роз`яснень в п.38 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 №10 Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах , що у разі залишення заяви без розгляду відповідач має право заявити вимоги про відшкодування здійснених ним витрат, пов`язаних із розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У такому разі заявлені вимоги розглядаються у цій же справі одночасно із вчиненням наведених процесуальних дій. При цьому, саме по собі пред`явлення позову не може свідчити про необґрунтовані дії позивача.

Під час розгляду справи судом не встановлено з боку позивача зловживання процесуальними правами, також не встановлено, що спір виник внаслідок неправильних дій позивача, відповідачем в свою чергу не зазначено, в чому виразились необґрунтовані дії позивача.

Позивач звернувся до суду з позовом, оскільки вважав, що його права та інтереси порушено.

Звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим ст. ст.55, 124 Конституції України, та безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.

Дана правова позиція зазначена у Постанові Верховного Суду № 148/312/16-ц від 26 вересня 2018 року.

ОСОБА_1 є правонаступником у зазначеному провадженні, яке було відкрито за позовом ОСОБА_3

ОСОБА_1 не був позивачем, а у зв`язку з відсутністю інтересу до спору, виниклого між ОСОБА_3 та ФГ Апіс , скористався своїм процесуальним правом не бути учасником провадження та залишив поданий позов без розгляду. За таких умов відсутні будь-які правові підстави покладати відповідальність на ОСОБА_1 за начебто необгрунтовані дії позивача.

Спір між ФГ Апіс та ОСОБА_3 фактично вирішений не був, а судовий розгляд справи завершився на стадії підготовчого провадження.

При цьому, представником відповідача не доведено, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив заздалегідь необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Тому залишення позову без розгляду не може бути розцінено як необґрунтовані дії позивача, так як звертатися до суду за захистом своїх прав це право позивача, передбачено цивільним процесуальним законодавством України, яке не містить обмеження у його реалізації.

З системного тлумачення положень частин п`ятої, шостої статті 142, частини дев`ятої статті 141 ЦПК України виходить, що необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідно до ч.5 ст.142 ЦПК України, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами.

Оскільки звернення позивача до суду за захистом порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми правами, його дії, направлені на захист своїх прав, не можуть вважатися необгрунтованими та тягнути за собою його обов`язок відшкодувати понесені відповідачем витрат на правову допомогу, то підстави для визнання дій позивача необґрунтованими відсутні.

Дана правова позиція зазначена у Постанові Верховного Суду справа №521/3011/18 від 14 січня 2021 року.

Крім того, за час розгляду справи докорінно змінилася судова практика щодо вирішення даної категорії справ, а саме за висновком Великої палати Верховного суду у справі 145/2047/16-ц, зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не пов`язане із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку, тобто позовні вимоги стали неактуальними не з вини позивача.

Отже, відповідачем не надано суду належних доказів на підтвердження того, що позивачем було допущено зловживання процесуальними правами або того, що спір виник внаслідок неправильних дій сторони, як то передбачено вимогами ч.9 ст.141 ЦПК України, що виключає собою право відповідача заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача, оскільки це нічим не підтверджено.

Враховуючи вищенаведене, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання представника відповідача про стягнення витрат у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства Апіс про визнання договору оренди землі недійсним.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.133, 137, 141, 142, 247, 258 - 260, 270, 354, суд, -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні клопотання представника Фермерського господарства Апіс адвоката Кузченко Тетяни Миколаївни про компенсацію витрат, пов`язаних з розглядом справи внаслідок необґрунтованих дій позивача, за матеріалами цивільної справи №575/1354/19 за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства Апіс про визнання договору оренди землі недійсним, - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 Розділу XIII Перехідні положення ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Великописарівський районний суд Сумської області.

Суддя Н.Г. В`юник