Постанова

від 22.04.2021 по справі 575/1354/19

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2021 року

м.Суми

Справа №575/1354/19

Номер провадження 22-ц/816/645/21

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Кононенко О. Ю. (суддя-доповідач),

суддів - Левченко Т. А. , Ткачук С. С.

з участю секретаря судового засідання -Чуприни В.І.,

сторони:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Фермерське господарство Апіс ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника Фермерського господарства Апіс - адвоката Кузченко Тетяни Миколаївни,

на ухвалу Великописарівського районного суду Сумської області від 01 березня 2021 року про відмову у компенсації судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача, в складі судді В`юник Н.Г., постановлену в селищі міського типу Велика Писарівка,

в с т а н о в и в :

У провадженні Великописарівського районного суду Сумської області перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_2 , в якості правонаступника якого залучено ОСОБА_1 , до Фермерського господарства Апіс про визнання договору оренди землі недійсним (а.с. 142).

Ухвалою Великописарівського районного суду Сумської області від 02 лютого 2021 року позов ОСОБА_1 до ФГ Апіс про визнання договору оренди землі недійсним залишено без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України (а.с. 143).

16 лютого 2021 року представник відповідача ФГ Апіс - адвокат Кузченко Т.М. звернулася до суду з клопотанням про компенсацію витрат, пов`язаних з розглядом справи внаслідок необґрунтованих дій позивача в цивільній справі № 575/1354/19. Вказувала, що необґрунтованість дій позивача полягає в тому, що ОСОБА_2 на підставі довіреності уповноважив ОСОБА_3 укладати від його імені договори щодо належної йому земельної ділянки, яким і було укладено з ФГ Апіс договір оренди землі, однак в подальшому ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про визнання недійсним такого договору оренди.

Просила стягнути з ОСОБА_1 на користь ФГ Апіс 3500 грн в рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу, посилаючись на відповідні докази понесення відповідачем таких витрат (а.с. 146).

Ухвалою Великописарівського районного суду Сумської області від 01 березня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача ФГ Апіс - адвоката Кузченко Т.М. про компенсацію витрат, пов`язаних з розглядом справи внаслідок необґрунтованих дій позивача, за матеріалами цивільної справи № 575/1354/19 за позовом ОСОБА_1 до ФГ Апіс про визнання договору оренди землі недійсним.

В апеляційній скарзі представник відповідача ФГ Апіс - адвокат Кузченко Т.М., посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу про відмову у задоволенні клопотання про компенсацію витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача, та ухвалити нове рішення про задоволення клопотання.

Вказує, що заява про залишення позову без розгляду подана позивачем ОСОБА_1 вже після відкриття провадження у справі та після понесення відповідачем витрат на правничу допомогу у справі. Зазначає, що позивач звернувся до ФГ Апіс із завідомо безпідставним позовом, який очевидно переслідував протиправну мету - порушення прав та інтересів відповідача, оскільки саме позивач виданою довіреністю уповноважив представника ОСОБА_3 розпоряджатися належною йому земельною ділянкою. Доводить суперечливість поведінки позивача, її невідповідність попереднім діям та виданій нотаріально посвідченій довіреності.

Не погоджується із твердженням суду, що ОСОБА_1 , як правонаступник померлого позивача ОСОБА_2 , особисто цей спір не ініціював і не має особистого інтересу до спору, оскільки при процесуальному правонаступництві до іншої особи переходять права та обов`язки у спірних правовідносинах.

Відзиву на апеляційну скаргу позивачем до апеляційного суду не направлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ФГ Апіс - адвоката Кузченко Т.М., яка підтримала скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи відповідачу ФГ Апіс у компенсації судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача, суд першої інстанції мотивував таке своє рішення тим, що відповідачем не надано суду належних доказів на підтвердження факту зловживання позивачем процесуальними правами або того, що спір виник внаслідок неправильних дій сторони, як передбачено вимогами ч. 9 ст. 141 ЦПК України, що виключає право відповідача заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача, у порядку ч. 5 ст. 142 ЦПК України.

Цей висновок суду відповідає вимогам закону.

Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Частиною 5 ст. 142 ЦПК України передбачено, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право вимагати компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

У п. 38 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року №10 Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах роз`яснено, що у разі залишення заяви без розгляду відповідач має право заявити вимоги про відшкодування здійснених ним витрат, пов`язаних із розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У такому разі заявлені вимоги розглядаються у цій же справі одночасно із вчиненням наведених процесуальних дій. При цьому, саме по собі пред`явлення позову не може свідчити про необґрунтовані дії позивача.

Згідно з ч. 6 ст. 142 ЦПК України у випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

Частиною 9 ст. 141 ЦПК України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Правовий аналіз вказаних положень свідчить, що звертаючись до суду із заявою про компенсацію судових витрат відповідачу згідно з процесуальним обов`язком доказування необхідно довести, а суду встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 543/408/17.

Звертаючись до суду із заявою про компенсацію судових витрат, як на підставу необґрунтованих дій позивача ОСОБА_1 , адвокат Кузченко Т.М. посилалась на необґрунтованість звернення ОСОБА_2 до суду з позовом про визнання недійсним договору оренди землі укладеного з ФГ Апіс його представником по довіреності.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За приписами ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Також, право на звернення особи до суду з позовом гарантоване Конституцією України (статті 55, 124).

Таким чином, звернення позивача до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим законом, та відповідно безумовним доступом до правосуддя, незалежно від обґрунтованості позову та суду, до якого такий позов подано.

ОСОБА_1 , вступивши у справу, як правонаступник померлого позивача ОСОБА_2 , реалізував передбачене цивільно-процесуальним законом України право на звернення позивача до суду з заявою про залишення позову без розгляду.

За таких обставин, суд не зобов`язаний при вирішенні відповідного питання з`ясовувати обставини, які стосуються суті справи або мотивів, у зв`язку з якими така заява подана. Достатньою підставою для вирішення питання про залишення позову без розгляду є лише подання такої заяви до початку розгляду справи по суті.

Таким чином, заява про залишення позову без розгляду подана з дотриманням вимог закону, оскільки на час подачі такої заяви діє норма ЦПК України, що допускає вчинення цієї процесуальної дії, і тому не може розцінюватися, як необґрунтовані дії позивача.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що в діях позивача ОСОБА_1 відсутнє зловживання процесуальними правами та за відсутності доказів необґрунтованості його дій, правильно не вбачав підстав для задоволення клопотання представника відповідача про компенсацію судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Фактично доводи апеляційної скарги за своїм змістом є доводами клопотання, яким суд першої інстанції надав належну правову оцінку. Порушення судом першої інстанції норм процесуального права під час вирішення питання щодо компенсації судових витрат судом апеляційної інстанції не встановлено.

За наведених обставин, колегія суддів вважає, що процесуальне питання щодо компенсації судових витрат, судом першої інстанції вирішено з дотриманням вимог закону, у зв`язку з чим колегія суддів приходить до висновку про залишення ухвали суду без змін, а скарги без задоволення.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника Фермерського господарства Апіс - адвоката Кузченко Тетяни Миколаївни залишити без задоволення.

Ухвалу Великописарівського районного суду Сумської області від 01 березня 2021 року про відмову у компенсації судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий - О.Ю. Кононенко

Судді: Т.А. Левченко

С.С. Ткачук