Постанова

від 25.02.2021 по справі 143/589/18

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 143/589/18

Провадження № 22-ц/801/224/2021

Категорія: 19

Головуючий у суді 1-ї інстанції Бойко А. В.

Доповідач:Панасюк О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2021 рокуСправа № 143/589/18м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Панасюка О. С. (суддя - доповідач),

суддів Ковальчука О. В., Шемети Т. М.,

з участю секретаря судового засідання Куленко О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Маліцького М. В. на рішення Погребищенського районного суду Вінницької області у складі судді Бойка А. В. від 27 жовтня 2020 року (дата складення повного тексту рішення - 06 листопада 2020 року), -

встановив:

В травні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом, за яким просила визнати недійсним державний акт серії ЯД №398206, виданий на ім`я ОСОБА_2 на право власності на земельну ділянку, площею 3,1052 га на території Спичинецької сільської ради Погребищенського району Вінницької області, з цільовим призначенням - для ведення сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0523486400:03:002:0107, який зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010786400088 від 28 грудня 2007 року.

На обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що в грудні 2017 року довідалась про смерть 22 вересня 2006 року чоловіка ОСОБА_3 , якому за життя належали: земельна частка (пай) розміром 3,78 в умовних кадастрових гектарах у землі, яка перебувала у колективній власності КСП ім. Л. Українки в с. Спиченці Погребищенського району Вінницької області; земельна ділянка площею 3,1052 га, що розташована на території Спиченецької сільської ради Погребищенського району Вінницької області; земельна ділянка площею 4,9013 га, яка належала покійній ОСОБА_4 і була успадкована ОСОБА_3 ; земельна ділянка площею 4,2344 га, яка належала покійній ОСОБА_5 і була успадкована ОСОБА_3 .

В грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулась із заявою про прийняття спадщини і довідалась про те, що рішенням Погребищенського районного суду від 11 липня 2007 року право власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку, площею 3,1052 га, що розташована на території Спичинецької сільської ради Погребищенського району Вінницької області, яка належала на праві приватної власності ОСОБА_3 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ВН №154963, виданого Погребищенською райдержадміністрацією 20 травня 2004 року, визнано за ОСОБА_2 .

На підставі цього рішення ОСОБА_2 був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД №38206.

Постановою апеляційного суду Вінницької області від 13 березня 2018 року рішення Погребищенського районного суду Вінницької області від 11 липня 2007 року скасоване, у позові ОСОБА_2 до Спичинецької сільської ради Погребищенського району Вінницької області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом відмовлено.

Не дивлячись на скасування рішення, на підставі якого було видано оспорюваний державний акт, без визнання його недійсним в судовому порядку ОСОБА_1 не може реалізувати своє право на спадкування.

Рішенням Погребищенського районного суду Вінницької області від 27 жовтня 2020 року у позові відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 не прийняла, відповідно видача державного акту на земельну ділянку, яка йому належала, іншій особі не впливає на обсяг прав позивачки.

В апеляційній скарзі представник позивачки - адвокат Маліцький М. В., посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, просив рішення скасувати і ухвалити нове - про задоволення позову.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що предметом спору у цій справі є не право ОСОБА_1 на спадкування після смерті чоловіка ОСОБА_3 , а законність видачі державного акта ОСОБА_2 , однак суд першої інстанції у своєму рішенні не дав оцінки законності такої видачі.

ОСОБА_2 через свою представницю - адвоката Чернілевську Р. В. подала відзив на апеляційну скаргу, за яким просила залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без мін, як таке, що ухвалене з дотриманням норм процесуального права, відповідно до обставин справи та норм матеріального права, які регулюють правовідносини сторін.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги апеляційний суд прийшов до висновку, що вона задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Частинами першою - третьою статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

За змістом статті 374 ЦПК України апеляційний суд залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною четвертою статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом встановлено, що з 29 березня 1997 року ОСОБА_3 та ОСОБА_6 перебували у зареєстрованому шлюбі. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.

Рішенням Погребищенського районного суду Вінницької області від 11липня 2007 року за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 визнано право власності на: земельну частку (пай) в розмірі 3,78 га в умовних кадастрових гектарах у землі, яка перебувала у колективній власності КСП ім. Лесі Українки с. Спичинці Погребищенського району Вінницької області; земельну ділянку, площею 3,1052 га, що розташована на території Спичинецької сільської ради Погребищенського району, що належала на праві власності ОСОБА_3 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ВН № 154963, виданого Погребищенською районною державною адміністрацією Вінницької області 20 травня 2004 року.

На підставі цього рішення ОСОБА_2 отримала державний акт ЯД №398206 на право власності на земельну ділянку площею 3,1052 га, кадастровий номер 0523486400:002:0107, розташовану на території Спичинецької сільської ради Погребищенського району Вінницької області.

Постановою Апеляційного суду Вінницької області від 13 березня 2018 року рішення Погребищенського районного суду Вінницької області від 11 липня 2007 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким у позові ОСОБА_2 до Спичинецької сільської ради Погребищенського району Вінницької області про визнання права власності в порядку спадкування за законом відмовлено.

Рішенням Погребищенського районного суду Вінницької області від 22 листопада 2017 року ОСОБА_1 визначено додатковий строк в один місяць з часу набрання рішенням законної сили на подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті її чоловіка ОСОБА_3 .

Постановою Апеляційного суду Вінницької області від 23 травня 2018 року рішення Погребищенського районного суду від 22 листопада 2017 року скасовано, у позові ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції виходив з того, що доказів, які б підтверджували поважність причин пропуску ОСОБА_1 строку на подання заяви про прийняття спадщини після смерті спадкодавця протягом більше як 11 років позивачка не навела.

Рішенням Погребищенського районного суду Вінницької області від 05 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 20 грудня 2018 року, ОСОБА_2 визначено додатковий строк тривалістю 2 місяці з моменту набрання рішенням законної сили для подання заяви про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_3 .

Апеляційний суд у постанові від 20 грудня 2018 року дійшов висновку про наявність підстав визнати поважними причини пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини у період з часу звернення ОСОБА_2 до суду щодо спірної спадщини в 2007 році до часу скасування у 2018 році рішень судів першої інстанції, оскільки весь цей час остання була визнана не тільки спадкоємцем, а і власником спадкового майна і це право ніким не оспорювалось.

Відповідно до частин першої - третьої статті 1268 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

За приписами частин першої, другої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Частиною першою статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлено строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Статтею 1272 ЦК України визначено наслідки пропущення строку для прийняття спадщини, зокрема, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Оскільки постановою Апеляційного суду Вінницької області від 23 травня 2018 року ОСОБА_1 відмовлено у визначенні додаткового строку на прийняття спадщини після ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , то вона є такою, що не прийняла її.

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (частина перша статті 155 Земельного кодексу України).

За змістом цих норм правом на звернення до суду наділена особа за захистом не будь-яких порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а саме її прав, свобод чи законних інтересів, а вимога про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку може бути заявлена особою, яка набула право на таку ділянку.

Тобто, при вирішенні таких спорів суд спочатку має установити чи набула особа, яка звернулась за судовим захистом, право (власності чи користування) на відповідну земельну ділянку і лише після того, як таке буде встановлено, перевіряє законність видачі оспорюваного акту органу державної влади або органу місцевого самоврядування.

Отже, установивши, що ОСОБА_1 є такою, що спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 не прийняла, тобто у неї відсутні будь-які права, обов`язки чи законні інтереси щодо майна, яке належало спадкодавцеві, в тому числі спірної земельної ділянки, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що права вимагати у суді визнання недійсним державного акта на земельну ділянку, яка входила до складу спадщини, вона не має.

Таким чином, доводи апеляційної інстанції не є істотними і не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які є підставою для скасування чи зміни рішення суду.

Керуючись статтями 367, 369, 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України апеляційний суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Маліцького М. В. залишити без задоволення, а рішення Погребищенського районного суду Вінницької області від 27 жовтня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

(Повний текст судового рішення складено 01 березня 2021 року)

Головуючий О. С. Панасюк

Судді: О. В. Ковальчук

Т. М. Шемета