Постанова

від 01.03.2021 по справі 480/2820/16-ц

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

01.03.21

22-ц/812/103/21

Провадження №22-ц/812/103/21

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2021 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді -Бондаренко Т.З.,

суддів- Крамаренко Т.В., Темнікової В.І.,

із секретарем судового засідання Колосовою О.М.,

за участі: прокурора Цвікілевич Н.В., представника третіх осіб Денисової А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №480/2820/16-ц за апеляційною скаргою

ОСОБА_1

на рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 07 жовтня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Войнарівського М.М. в приміщенні того ж суду, за позовом

Заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави до Миколаївської районної державної адміністрації Миколаївської області, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Приватне сільськогосподарське підприємство «Аскер» ; ОСОБА_2 ; ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 ; ОСОБА_5 ; ОСОБА_6 ; ОСОБА_7 ; ОСОБА_1 ; ОСОБА_8 ; ОСОБА_9 ; ОСОБА_10 ; ОСОБА_11 ; ОСОБА_12 ; ОСОБА_13 ; ОСОБА_14 ; ОСОБА_15 ; ОСОБА_16 ; ОСОБА_17 ; ОСОБА_18 ; ОСОБА_19 ; ОСОБА_20 ; ОСОБА_21 ; ОСОБА_22 ; ОСОБА_23 ; ОСОБА_24 ; ОСОБА_25 ; ОСОБА_26 ; ОСОБА_27 ; ОСОБА_28 ; ОСОБА_29 ; ОСОБА_30 ; ОСОБА_31 , який також діє від імені та в інтересах малолітнього сина - ОСОБА_32 ; ОСОБА_33 ; ОСОБА_34 ; ОСОБА_35 ; ОСОБА_36 ; ОСОБА_37 ; ОСОБА_38 ; ОСОБА_39 ; ОСОБА_40 ; ОСОБА_41 ; ОСОБА_42 , про визнання незаконними та скасування розпоряджень, -

В С Т А Н О В И В:

У 2017 році Заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 звернувся до суду в інтересах держави Миколаївської міської ради з позовом до Миколаївської районної державної адміністрації Миколаївської області про визнання незаконними та скасування розпоряджень.

Позивач зазначив, що на виконання постанови Апеляційного суду Миколаївської області від 15 вересня 2011 року Контрольно-ревізійним управлінням в Миколаївській області у жовтні 2011 року проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Миколаївської районної державної адміністрації за 2006-2010 роки та 9 місяців 2011 року. Згідно акту ревізії № 14-24/91 від 12 жовтня 2011 року встановлено порушення вимог земельного законодавства під час розпаювання земель державної власності на користь фізичних осіб. Так, розпорядженням Миколаївської РДА № 152р від 19 квітня 2007 року Про приватизацію земель СК ім. Горького дозволено приватизацію земель державної власності площею 423,19 га шляхом оформлення прав на земельну ділянку (пай) членів СК ім. Горького, які працюють у підприємстві, а також пенсіонерів з їх числа та створено резервний фонд земель у розмірі 15 % площі сільськогосподарських угідь загальної площею 74,68 га, які не підлягають приватизації і залишаються у державній власності. Розпорядженням Миколаївської РДА № 242-р від 20 червня 2007 року Про затвердження проекту приватизації земель СК ім. Горького в межах території Криничанської сільської ради затверджено проект приватизації земель СК ім. Горького загальною площею 412,62 га. Внаслідок приватизації земель, що перебували в оренді СК ім. Горького, розпорядженням Миколаївської РДА № 287-р від 12 липня 2007 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки 40 громадянам для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Криничанської сільської ради. У подальшому вказаними фізичними особами отримано державні акти на право власності на земельні ділянки. Розпорядження Миколаївської районної державної адміністрації № 152-р від 19 квітня 2007 року та № 242-р від 20 червня 2007 року на думку позивача прийнято з порушенням вимог законодавства.

У зв`язку з зазначеним прокурор просив визнати незаконними та скасувати вказані розпорядження.

Рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 07 жовтня 2020 року позов Заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави задоволено . Визнано незаконними та скасовано розпорядження Миколаївської районної державної адміністрації №152-р від 19 квітня 2007 року «Про приватизацію земель СК імені Горького» та розпорядження Миколаївської районної державної адміністрації № 242-р від 20 червня 2007 року «Про затвердження проекту приватизації земель СК імені Горького в межах території Криничанської сільської ради» .

Не погоджуючись з рішенням суду третя особа по справі ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій посилались на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Так, апеляційна скарга мотивована тим, що суд не вирішив питання про можливість застосування позовної давності про що було подано письмово заяву Миколаївською районною адміністрацією Миколаївської області. Так, апелянтом зазначається про те, що оскаржувані постанови Миколаївської районної державної адміністрації прийняті у 2007 році, факт порушення чинного законодавства, відповідно до акту КРУ виявлено 12 жовтня 2011 року, проте позов про скасування вказаних постанов прокурором подано лише у грудні 2016 року.

Не вірним вважає висновок суду щодо виникнення у прокурора підстав для перевірки законності оскаржуваних постанов лише при наявності відповідної заяви чи повідомлення про порушення законності. Тоді як таке повідомлення прокурором було отримано в листопаді 2011 року у вигляді акту КРУ позапланової ревізії КРУ, а також постанову слідчого СВ СБ України в Миколаївській області про відмову в порушенні кримінальної справи. На підтвердження вказаних обставин суду надані письмові докази, яким суд не надав належної оцінки. Під тиском наданих доказів позивачем також визнано той факт, що про порушення допущені Миколаївською РДА, стало відомо вже після виявлення їх з ревізією КРУ в Миколаївській області у листопаді 2011 року.

Апелянт також зазначив, що посилання прокурора на те, що строк позовної давності припинявся у зв`язку із зверненням з аналогічним позовом КРУ в Миколаївській області до адміністративного суду безпідставними, оскільки КРУ не має відношення до прокуратури та не є її підрозділом. Крім цього, відповідно до Закону України Про прокуратуру та наказів Генерального прокурора України від 19 вересня 2005 року № 3 гн, від 18 жовтня 2010 року № 3гн, органи прокуратури зобов`язані були своєчасно довідатись про порушення діючого законодавства, які допущені Миколаївською РДА у 2007 році, оскільки нагляд за законністю має здійснюватися прокуратурою систематично, та звернутися до суду із відповідним позовом до спливу строку позовної давності.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд дійшов наступного.

Згідно ч.ч.1,2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до частин 1,2,5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням Миколаївської РДА № 152-р від 19 квітня 2007 року Про приватизацію земель СК ім. Горького дозволено приватизацію земель державної власності площею 423,19 га шляхом оформлення прав на земельні ділянку (пай) членів СК ім. Горького, які працюють у підприємстві, а також пенсіонерів з їх числа та створено резервний фонд земель у розмірі 15 % площі сільськогосподарських угідь загальної площею 74,68 га, які не підлягають приватизації і залишаються у державній власності.

Розпорядженням Миколаївської РДА № 242-р від 20 червня 2007 року Про затвердження проекту приватизації земель СК ім. Горького в межах території Криничанської сільської ради затверджено проект приватизації земель СК ім. Горького загальною площею 412,62 га.

Так, відповідно до ч.2ст.19 Конституції України , органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1ст.116 Земельного кодексу України (далі -ЗК України ), громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч.3ст.116 ЗК України , безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання (ч.4 ст.116 ЗК України ).

Відповідно до ч.1ст.121 ЗК України , громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2 гектара.

Відповідно до п. 8 розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття спірних розпоряджень), члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств та працівники державних і комунальних закладів освіти, культури та охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонери з їх числа, які на час набрання чинності Земельним кодексом України (01 січня 2002 року) не приватизували земельні ділянки шляхом оформлення права на земельну частку (пай), мають право на їх приватизацію у порядку, встановленому статтями 25 та 118 Земельного кодексу України.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 25 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття спірних розпоряджень), при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю).

Рішення про приватизацію земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій приймають органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень за клопотанням працівників цих підприємств, установ та організацій.

Згідно ч.ч. З, 5 ст. 118 Земельного кодексу України, громадяни - працівники державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонери з їх числа, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні цих підприємств, установ та організацій, звертаються з клопотанням про приватизацію цих земель відповідно до сільської, селищної, міської ради або районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації. Передача земельних ділянок у власність громадянам провадиться після затвердження проекту приватизації земель у порядку, встановленому цим Кодексом.

Крім того, згідно ст. 1 Закону України Про сільськогосподарську кооперацію (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин сільськогосподарський кооператив - це юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, що є сільськогосподарськими товаровиробниками, на засадах добровільного членства та об`єднання майнових пайових внесків для спільної виробничої діяльності у сільському господарстві та обслуговування переважно членів кооперативу.

Згідно ст.ст. З, 11 Закону України Про сільськогосподарську кооперацію , одним із принципів діяльності кооперативу та обов`язком його членів є обов`язкова трудова участь у виробничій діяльності кооперативу.

Пунктом 2 частини 2 статті 16 ЦК України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав є також визнання правочину недійсним.

Відповідно до ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт, виданий органом державної влади органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Так, з матеріалів справи також вбачається, що на виконання постанови Апеляційного суду Миколаївської області від 15 вересня 2011 року Контрольно-ревізійним управлінням в Миколаївській області у жовтні 2011 року проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Миколаївської районної державної адміністрації за 2006-2010 роки та 9 місяців 2011 року. Згідно акту ревізії № 14-24/91 від 12 жовтня 2011 року встановлено порушення вимог земельного законодавства під час розпаювання земель державної власності на користь фізичних осіб.

Відповідно до отриманих в ході ревізії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців встановлено, що СК ім. Горького 12 жовтня 2006 року здійснило державну реєстрацію новоутвореної юридичної особи.

Відповідно до Статуту єдиною діяльністю СК ім. Горького є проведення паювання землі, яка знаходиться в оренді кооперативу, що суперечить вимогам Закону України Про сільськогосподарську кооперацію .

Між Миколаївською РДА та СК ім. Горького укладено договір оренди землі від 27 березня 2007 року без номеру, згідно якого передається в строкове платне користування земельна ділянка для сільськогосподарського використання в межах території Криничанської сільської ради загальною площею 497, 87 га строком на 364 дні. Одночасно із отриманням земельної ділянки в оренду СК ім. Горького незаконно передав у суборенду вказану земельну ділянку ПП Аскер без погодження з орендодавцем Миколаївською РДА в порушення ч. 1 ст. 8 Закону України Про оренду землі та п. 29 договору оренди, яким передбачено право орендаря самостійно господарювати на землі.

За повідомленням Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 25 серпня 2011 року КРУ встановлено, що по жодному із 40 осіб, членів кооперативу не здійснювалося відрахування коштів до Пенсійного фонду.

За інформацією Миколаївського обласного центру зайнятості в період діяльності кооперативу на обліку у центрі зайнятості перебувало 4 особи.

Таким чином в порушення Закону України Про сільськогосподарську кооперацію та п. 1.12 Статуту жоден із 40 членів СК ім. Горького, в тому числі і голова правління ОСОБА_1 за час діяльності кооперативу не приймали участь у його господарській діяльності.

21 лютого 2008 року діяльність СК ім. Горького припинено.

Так, розпорядженням Миколаївської РДА № 152р від 19 квітня 2007 року Про приватизацію земель СК ім. Горького дозволено приватизацію земель державної власності площею 423,19 га шляхом оформлення прав на земельну ділянку (пай) членів СК ім. Горького, які працюють у підприємстві, а також пенсіонерів з їх числа та створено резервний фонд земель у розмірі 15 % площі сільськогосподарських угідь загальної площею 74,68 га, які не підлягають приватизації і залишаються у державній власності.

Як правову підставу прийнятого рішення в розпорядженні міститься посилання на Закон України Про внесення змін до Земельного Кодексу України від 03 квітня 2003 року, яким внесено зміни до п. 8 розділу Х Перехідних положень Земельного Кодексу України

Згідно вказаного закону члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів сільськогосподарських акціонерних товариств та працівники державних і комунальних закладів освіти, культури та охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонери з їх числа, які на час набрання чинності цим Кодексом не приватизували земельні ділянки шляхом оформлення права на земельну частку (пай), мають право на їх приватизацію в порядку, встановленому ст. 25 та 118 Земельного кодексу України.

Земельний кодекс набрав чинності з 01 січня 2002 року, тому СК ім.Горького, який зареєстровано як юридична особа 12 жовтня 2006 року, на час набрання чинності Земельним Кодексом України не існував.

Також, надаючи висновок Миколаївське обласне головне управління земельних ресурсів здійснюючи державну експертизу землевпорядної документації, а саме Проект приватизації земель СК ім. Горького в межах території Криничанської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області" від 23 травня 2007 року, зазначило про відповідність вказаного проекту вимогам закону, тоді як відповідно до вимог абз. 7 ст. 35 Закону України Про державну експертизу землевпорядної документації , зобов`язані були надати негативний висновок.

Крім того, Указом Президента України Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництв від 10 листопада 1994 року № 666/94 визначено, що передача земель у колективну приватну власність для виробництва сільськогосподарської продукції повинно здійснюватися трудовим колективам колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Відповідно до Указу Президента України від 08 серпня 1996 року № 720 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям , право на земель частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємств сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерне товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товаристві відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективі власності на землю.

Усупереч вищевказаним Указам Президента України Миколаївською райдержадміністрацією надано дозвіл СК імені Горького на розпаювання земель, котрі знаходились в оренді кооперативу (а фактично передані в суборенду іншій юридичній особі), а не перебували у його користуванні на підставі державного акту.

Так, розпорядженням Миколаївської РДА № 242-р від 20 червня 2007 року Про затвердження проекту приватизації земель СК ім. Горького в межах території Криничанської сільської ради затверджено проект приватизації земель СК ім. Горького загальною площею 412,62 га. Правовою підставою в даному розпорядженні міститься посилання на положення ст. 25 ЗК України якою передбачено приватизацію земель державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, тоді як СК ім. Горького є приватним підприємством і права на приватизацію земель не має.

Внаслідок приватизації земель, що перебували в оренді СК ім.Горького, розпорядженням Миколаївської РДА № 287-р від 12 липня 2007 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки 40 громадянам для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Криничанської сільської ради. У подальшому вказаними фізичними особами отримано державні акти на право власності на земельні ділянки.

На підставі наведеного районний суд дійшов висновку про невідповідність вимогам закону та скасування оспорюваних прокурором розпоряджень Миколаївської РДА від 19 квітня 2007 року за № 152-р Про приватизацію земель СК ім. Горького та від 20 червня 2007 року за № 242-р Про затвердження проекту приватизації земель СК ім. Горького .

Також районний суд ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог прокурора виходив з того, що останнім не порушено позовну давність.

Суд зазначив, що органами прокуратури перевірку законності оспорюваних розпоряджень Миколаївської РДА не здійснювалося за відсутності відповідного звернення, проте така перевірка здійснена КРУ в Миколаївській області в ході якої виявлено порушення та зафіксовані в акті ревізії №14-24/91 від 12 жовтня 2011 року і про яку прокуратурі стало відомо в листопаді того ж року.

Відповідно до ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Тобто початок перебігу позовної давності починається з дня, коли особа довідалась не про певний юридичний факт (видане розпорядження, прийняте рішення, укладений договір та ін.), а про те, що саме ним порушено її права, або про особу, яка їх порушила.

Згідно із положеннями ч. 2 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову , а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Так, вирішуючи питання щодо строку позовної давності, районний суд зазначав, що постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 січня 2013 року у справі № 2а-2500/12/1470 розпорядження Миколаївської районної державної адміністрації № 152-р від 19 квітня 2007 року та № 242-р від 20 червня 2007 року скасовано.

За результатами розгляду апеляційної скарги ПСП Аскер ухвалою Одеського

апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2016 року постанова Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 січня 2014 року скасована, а провадження у справі закрито.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що перебіг позовної давності для звернення до суду з позовом про скасування спірних розпоряджень Миколаївської РДА почався з 05 лютого 2016 року.

Вказаний висновок колегія суддів вважає правильним.

Так, із змісту позову, який розглядався в судах адміністративної юрисдикції вбачається, що Державною фінансовою інспекцією у Миколаївській області до Миколаївської РДА про скасування тих самих розпоряджень як незаконних пред`явлено в межах позовної давності, а саме в 2012 році. Цей позов задоволено 23 січня 2013 року Миколаївським окружним адміністративним судом, а ухвалою від 05 лютого 2016 року відповідним адміністративним судом апеляційної інстанції вказане рішення було скасовано та провадження у справі закрито, в зв`язку з тим що цей спір має бути вирішеним в порядку визначеним Цивільним процесуальним Кодексом України.

Таким чином до лютого 2016 року на розгляді в судах знаходилась справа з аналогічними вимогами, яка заявлена також в інтересах держави безпосередньо відповідним державним органом. Тому підстав для пред`явлення позову такого самого за змістом та в інтересах держави додатково ще й прокурором не було.

Даний позов прокурором пред`явлено 22 грудня 2016 року, тобто одразу після закриття провадження у вказаній справі.

За такого, підстави вважати що позовна давність порушена відсутні.

Посилання в апеляційній скарзі на чисельні листи та повідомлення на підтвердження отримання акту ревізії КРУ прокуратурою, не має вирішального доказового значення, оскільки остання не заперечувала даний факт та визнала отримання його в листопаді 2011 року, проте посилалась на відсутність підстав для пред`явлення позову саме прокуратурою, оскільки такий позов пред`явлено фінансовим державним органом.

Не можна прийняти до уваги доводи апелянта стосовно того, що позов пред`явлений Державною фінансова інспекція у Миколаївській області не має відношення до позову прокурора, оскільки вказаний орган не є структурним підрозділом прокуратури. Так, Державна фінансова інспекція у Миколаївській області є державним органом, який наділений правом пред`явлення позову в інтересах держави, так як і прокуратурою даний позов заявлено в інтересах держави.

Також посилання в апеляційній скарзі на те, що висновок суду щодо виникнення у прокурора підстав для перевірки законності оскаржуваних постанов лише при наявності відповідної заяви про таке чи повідомлення про порушення законності, підлягає відхиленню. Оскільки такий висновок суду не має вирішального значення в вирішенні питання щодо позовної давності і по суті є зайвим, так як перевірка законності діяльності Миколаївської РДА зроблена державним компетентним фінансовим органом і про це було повідомлено прокурора і позов пред`явлено саме на підставі результатів вказаної перевірки.

Зазначення в апеляційній скарзі про те, що судом не надано оцінку письмовим доказам на підтвердження отримання прокурором висновків КРУ, не відповідає змісту рішення суду, оскільки, узагальнюючи, суд зазначив в рішенні, що позивачем визнано факт отримання висновки КРУ в листопаді 2011 року, що виключає необхідність зазначати кожний доказ окремо на підтвердження цих обставин, які визнав прокурор.

При цьому районний суд обґрунтовано послався на практику Європейського суду з прав людини щодо права на доступ до суду (що є одним із елементів права на справедливий суд) яке не є абсолютним, воно допускає певні обмеження і, зокрема, часові ліміти, встановлювані інститутом позовної давності. Однак будь-які обмеження цього права мусять бути виправданими, інакше вони є несумісними із Конвенцією і становлять порушення основоположних прав людини.

Практична неможливість реалізувати своє право на звернення до суду через законодавчі або інші перепони зводить нанівець саму сутність права на суд, покладає на особу надмірний тягар, а тому є порушенням права на справедливий суд (справа Міцці проти Мальти № 26111/02 від 2006 року).

Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також мусить корелюватися із суб`єктивним фактором - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (справа Говальд Мур та інші проти Швейцарії №52067/10 від 11 березня 2014 року).

Більш того, у справі Боґдель проти Литви (заява №41248/0, рішення ЄСПЛ від 26 листопада 2013 року) Європейський суд висловив думку про те, що початком перебігу строку давності, якщо справа стосується держави, є день, коли відповідний орган здобув достатні докази для того, щоб довести, що публічний інтерес було порушено . У цій справі ЄСПЛ визначив, що стаття 1 Протоколу № 1 до ЄКПЛ не була порушена, оскільки публічний інтерес у справі був яскраво вираженим та істотним - йшлося про охорону культурної спадщини.

Враховуючи особливості діяльності державних органів, визначене ст.19 Конституції України ґрунтування дій таких органів виключно на підставі законів, перебіг позовної давності для них має бути пов`язаний не тільки з потенційною можливістю дізнатись про порушення, але й із законодавчим фактором наявності повноважень на реалізацію такої можливості, який у даному випадку є суб`єктивним .

Судова колегія вважає, що висновки суду в частині позовної давності відповідають наведеній практиці міжнародного суду.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в частині застосування позовної давності, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення суду, в зв`язку з чим дане рішення підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 07 жовтня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог ст. 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту 01 березня 2021 року.

Судді: Т.З.Бондаренко

Т.В.Крамаренко

В.І.Темнікова