Постанова

від 22.02.2021 по справі 921/440/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" лютого 2021 р. Справа №921/440/20

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Желіка М.Б.

розглянув у письмовому провадженні без виклику сторін апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця Тимоша Володимира Васильовича від 14.12.2020

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 19.11.2020 (суддя Бурда Н.М., повний текст рішення складено 24.11.2020, м. Тернопіль)

у справі №921/440/20

за позовом Дочірнього підприємства "Техніка", м. Борщів, Борщівський район, Тернопільська область

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Борщівської міської ради, м. Борщів, Борщівський район, Тернопільська область

до відповідача фізичної особи-підприємця Тимоша Володимира Васильовича, м. Борщів, Борщівський район, Тернопільська область

про стягнення 91672,34 грн. заборгованості

26.06.2020 до Господарського суду Тернопільської області звернулося Дочірнє підприємство "Техніка" із позовом про стягнення з відповідача фізичної особи-підприємця Тимоша Володимира Васильовича 91672,34 грн. заборгованості, з яких 86905,14 грн. основного боргу, 440,60 грн. пені, 68,67 грн. штрафу, 2327,43 грн. інфляційних втрат та 1930,50 грн. 3% річних.

Позовні вимоги мотивовано фактом неналежного виконання відповідачем умов договору оренди індивідуально визначеного майна, що належить до спільної власності територіальної громади м. Борщова за №5 від 01.10.2011 в частині сплати орендної плати.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 24.09.2020 до участі у справі залучено Борщівську міську раду як третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 19.11.2020 позов у даній справі задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 67652,75 грн. основного боргу з орендної плати, 258,29 грн. пені, 1899,85 грн. 3% річних, 2327,43 грн. втрат від інфляції та 68,67 грн. штрафу; в решті позову - відмовлено.

Ухвалюючи рішення, місцевий господарський суд виходив з наступного:

1) між сторонами у даній справі було укладено договір оренди, який ними фактично виконувався. Матеріалами справи підтверджується той факт, що впродовж 2015-2018 років орендна плата сплачувалась відповідачем не в повному обсязі, а за період з вересня 2018 року по травень 2020 року не сплачувалась взагалі. З огляду на це, за період з 2015 року по травень 2020 року загальна сума основного боргу відповідача склала 86905,14 грн (з урахуванням коригування її розміру на індекс інфляції);

2) враховуючи заяву відповідача про застосування до спірних правовідносин позовної давності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення основного боргу з орендної плати підлягають до задоволення частково - в сумі 67652,75 грн (в межах трирічного строку позовної давності, що включає заборгованість за період червень 2017 року по травень 2020 року, з урахуванням проведених відповідачем оплат у вказаний період);

3) перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, суд зазначив, що в частині стягнення 30,65 грн. 3% річних слід відмовити, оскільки такі необґрунтовано заявлені. Перевіривши надані позивачем розрахунки штрафу та пені (з урахуванням визначеного ст.232 ГК України шестимісячного строку нарахування пені та строку позовної давності в один рік), суд дійшов всинову про те, що у стягненні 182,31 грн. пені слід відмовити за пропуском позовної давності. Решту сум суд визнав такими, що заявлені обгрунтовано;

4) водночас суд відхилив низку тверджень відповідача, зокрема:

- щодо доводів про фактичну відсутність приміщення на вул. Шевченка, 7 у м. Борщів, суд вказав, що помилкове зазначення у договорі оренди номера будинку без літери "а" не спростовує той факт, що відповідач використовує зазначене приміщення на правах оренди та не звільняє його від обов`язку сплачувати передбачену договором орендну плату;

- щодо доводів про закінчення строку дії договору оренди №5 від 01.10.2011, суд наголосив, що у матеріалах справи відсутні докази, які б підтвердужвали волевиявлення сторін з цього приводу та, більше того, такі свідчать про те, що відповідач продовжував сплачувати орендну плату за користування об`єктом оренди по серпень 2018 року, що вказує на продовження ним договірних відносин, пов`язаних з користуванням нежитловим приміщенням;

- щодо доводів про відсутність у позивача повноважень на укладення договору оренди та не підтвердження ним наявності у нього на балансі майна, що виступає об`єктом оренди, суд вказав, що такі спростовуються матеріалами справи з урахуванням положень абзацу п`ятого статті 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідач, не погодившись з вказаним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій послався на те, що вирішуючи спір, місцевий господарський суд неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, у зв`язку з чим вказане рішення слід скасувати та ухвалити нове, яким в позові відмовити повністю.

У своїй апеляційній скарзі скаржник послався на наступне:

1) доводи, повязані з тим, що ДП "Техніка" не є власником (балансоутримувачем) нерухомого майна та відсутність у нього правових підстав для укладення договору оренди, а саме:

- об`єктом договору оренди від 01.10.2011 зазначено приміщення, що належить до спільної власності територіальної громади м.Борщів та знаходиться за адресою вул.Шевченка, 7;

- відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №220906025 від 19.08.2020, в реєстрі немає інформації про вказане нежитлове приміщення

- при передачі ФОП Тимошу В.В. в оренду приміщення, сторонами було підписано лише акт приймання-передачі самого приміщення без документів на таке приміщення (технічного паспорта на нерухоме майно);

- в матеріалах справи немає акта прийому-передачі нежитлового приміщення від Борщівської міської ради на баланс позивача, у зв`язку з чим неможливо встановити чи дійсно відповідне нерухоме майно перебувало на балансі ДП "Техніка". Також, у разі наявності на балансі позивача майна, що було об`єктом договору оренди, він був зобов`язаний повідомляти про таке майно органи ДФС, проте матеріали справи не містять річних звітів чи повідомлень форми 20-ОПП;

2) доводи, пов`язані із завершенням строку дії договору оренди:

- відповідно до умов договору, його укладено на строк до 30.09.2012 включно та передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов протягом одного місяця після закінчення строку його чинності, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах; зазначені дії оформляються додатковим договором при обов`язковій наявності дозволу органу, уповноваженого управляти об`єктом оренди;

- до позовної заяви не надано додаткових угод на продовження договору оренди на період 2015-2020 років. Також в матеріалах справи відсутні відповідні дозволи органу управління комунальним майном - Борщівської міської ради. З огляду на наведене, на думку скаржника, договір оренди припинив свою дію 30.09.2015;

- судова колегія звертає увагу на суперечливість доводів скаржника в частині дати припинення дії договору оренди. Так, наприкінці своєї апеляційної скарги він зазначив про порушення судом при вирішенні даного спору положень ч. 2 ст. 26 Закону України Про оренду державного та комунального майна , в розумінні якої договір оренди припинив свою дію 30.09.2012;

3) при ухваленні рішення суд першої інстанції не надав належної оцінки додатковим угодам до договору оренди, які були долучені позивачем, а саме:

- угоді від 01.06.2012, відповідно до якої сторони змінили лише розмір орендної плати, а інші умови договору залишились незмінними;

- угодам від 10.05.2014 та від 01.07.2014, які були підписані орендодавцем - Борщівською міською радою в особі ДП Техніка , хоча, відповідно до умов договору оренди орендодавцем є ДП Техніка . Вказане, на думку скаржника, свідчить про нікчемність цих додаткових угод. Крім того, вказаними угодами сторони змінили лише розмір орендної плати та площу приміщення, при цьому, строк дії договору та адреса приміщення залишились незмінними. У цьому контексті скаржник також зазначив, що виставлені Борщівською міською радою претензії та акти звірки від 13.12.2017, 05.07.2018 та 11.06.2018 залишались ФОП Тимошем В.В. без відповіді, оскільки Борщівська міська рада не є стороною договору оренди;

4) при розгляді позову суд неправильно застосував позовну давність, оскільки договір оренди закінчив свою дію у 2012 році, з огляду на що позовна давність за ним сплила 01.10.2015.

Позивач подав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив доводи та вимоги апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін. Стосовно доводів скаржника зазначив наступне:

1) об`єкт оренди - частина нежитлового приміщення площею 45 кв.м на вул. Шевченка, 7 а у м. Борщеві знаходиться на балансі позивача як комунального підприємства територіальної громади міста Борщева, що, зокрема, підтверджується інвентарною карткою на цей об`єкт. У договорі оренди було допущено технічну помилку (описку) в адресі місцезнаходження об`єктів оренди, а саме, до номера будинку 7 не додано букву а . Ця помилка була допущена у зв`язку із тим, що до 24.12.2007 зазначене нежитлове приміщення мало поштову адресу, у якій номер будинку зазначався без букви а , яка, в свою чергу, з`явилась в адресі після реконструкції цього об`єкта нерухомості, в результаті чого було облаштовано додаткову стіну та ще один окремий вхід (рішення виконавчого комітету Борщівської міської ради № 508 від 24.12.2007). Право комунальної власності на це приміщення підтверджується довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №222794702 від 04.09.2020, а також свідоцтвом про право власності серії САВ № 598484 від 08.04.2008;

2) помилкове зазначення у договорі номера будинку без літери "а" не спростовує той факт, що відповідач використовує зазначене приміщення на правах оренди із 01 липня 2002 року по даний час - спершу згідно договору, укладеного з ПМП Сіріус , власником та керівником якого є Тимош В.В., а потім - згідно договору №5 від 01.10.2011 (усі документи щодо права власності та поштової адреси об`єкта долучені позивачем до додаткових пояснень від 05.10.2020);

3) законодавство, яке регулювало передачу комунального майна в оренду на момент укладання договору оренди з ФОП Тимошем В.В. не містило вимог щодо передачі орендарю правовстановлюючих документів на орендоване нерухоме майно, у тому числі технічного паспорта на таке майно. Зокрема, згідно типового договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, затвердженого наказом Фонду державного майна України № 1774 від 23.08.2000, до договору додаються: розрахунок орендної плати; звіт про оцінку/акт оцінки майна; акт приймання-передавання орендованого майна.

4) щодо наявності дозволу органу, уповноваженого управляти комунальним майном, то 27.06.2014 на підставі відповідних заяв ФОП Тимоша В.В., ФОП Тимош А.Ю. та ПМП Сіріус виконавчим комітетом Борщівської міської ради було ухвалено рішення №124 Про внесення змін у договори оренди комунального майна територіальної громади міста Борщева , які стосуються оренди нерухомого майна на вул. Шевченка, 7 а у м. Борщеві. Саме на підставі цього рішення виконавчого комітету і була укладена додаткова угода від 01.07.2014, яка була підписана ФОП Тимошем В.В.;

5) твердження відповідача про те, що договір припинив свою дію 30.09.2015 є безпідставним, оскільки жодна із сторін договору не зверталась із заявами про припинення договору оренди. Крім того, орендна плата за користування об`єктом оренди сплачувалась відповідачем по серпень 2018 року (у серпні 2018 року ним було сплачено 6942,03 грн., всього за 2017 рік - 30894,99 грн., всього за 2018 рік - 21238,76 грн.), що свідчить про продовження між сторонами договірних відносин, пов`язаних з користуванням нежитловим приміщенням, після 30.09.2015;

6) ДП Техніка не є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, і не має обов`язку щодо його сплати. Орендна плата за договором оренди з ФОП Тимошем В.В. сплачується до бюджету територіальної громади міста Борщева, а тому у ДП Техніка не виникає жодних податкових зобов`язань, пов`язаних з орендою. У зв`язку із цим форма 20-ОПП по об`єкту оренди до податкових органів не подавалась.

Третя особа подала письмові пояснення, у яких навела аналогічні доводи, що і позивач у відзиві на апеляційну скаргу, та просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги відповідача, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 22.12.2020 було відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою та, враховуючи ціну позову, постановлено здійснити її розгляд без виклику сторін на підставі ч. 10 ст. 270 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення, з огляду на наступне:

01 жовтня 2011 року між Дочірнім підприємством "Техніка" (орендодавець) та ФОП Тимошем Володимиром Васильовичем (орендар) було укладено договір №5 оренди індивідуально визначеного майна, що належить до спільної власності територіальної громади м.Борщева, відповідно до якого орендодавець зобов`язався передати, а орендар - прийняти в строкове платне користування комунальне окремо індивідуально визначене майно - нежитлове приміщення площею 29,74 кв.м, розміщене за адресою: м.Борщів, вул.Шевченка, 7, на першому поверсі, що перебуває на балансі ДП "Техніка".

Пунктами 3.1 та 3.3 договору визначено, що орендна плата становить за перший місяць оренди жовтень 2011 року 10 грн за 1 м.кв. (без ПДВ). Орендна плата за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Згідно п.3.6 договору, орендна плата сплачується на банківський рахунок ДП "Техніка" щомісяця не пізніше 15 числа.

Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується з урахуванням пені в розмірі 0,1% облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати (п.3.7 договору).

У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж 3 місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 0,1% від суми заборгованості (п. 3.8 договору).

Згідно пунктів 10.1, 10.4 договору сторони погодили, що цей договір укладений строком на 1 рік, що діє з 01 жовтня 2011 року до 30 вересня 2012 року включно. У разі належного виконання умов даного договору орендарем, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Договір було підписано представниками орендодавця і орендаря та скріплено відтисками їх печаток.

01.10.2011 сторонами підписано акт приймання-передачі майна, відповідно до якого ДП "Техніка" передало, а ФОП Тимош В.В. прийняв нежитлове приміщення за адресою м. Борщів, вул. Шевченка, 7 площею 29,74 м.кв, зазначивши, що таке знаходиться в задовільному стані придатному для використання.

Факт укладення вказаного договору визнається обома сторонами.

В контексті вказаного факту колегія суддів звертає увагу на те, що у назві договору чітко вказано про те, що він стосується оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальної громади м.Борщева .

При цьому, колегія суддів відхиляє доводи скаржника, пов`язані із тим, що приміщення на вул. Шевченка, 7 у м. Борщеві не належить до комунальної власності та взагалі існує, з огляду на таке:

- ФОП Тимошем В.В. було підписано акт приймання-передачі приміщень, відповідно до якого він прийняв у користування приміщення за вищевказаною адресою. Скаржник не заперечує того, що підпис та відбиток печатки на вказаному акті дійсно належать йому;

- позивачем наведено достатньо вірогідні доводи в розумінні ст. 79 ГПК України в підтвердження того, що у договорі та акті було помилково пропущено літерне позначення, яке додавалося до номеру будинку (літ. а ). При цьому, матеріалами справи підтверджується факт існування нерухомого майна за адресою: м. Борщів, вул. Шевченка, 7 а , яке належить до комунальної власності та факт присвоєння у 2007 році приміщенню на вул. Шевченка, 7 у м.Борщеві номеру 7 а ;

- матеріалами справи підтверджується не лише факт укладення між сторонами договору оренди №5 від 01.10.2011, але й факт існування між сторонами подальших господарських правовідносин, який випливає із: листування сторін; наявності рішень Виконавчого комітету Борщівської міської ради стосовно оренди майна за адресою: м.Борщів, вул. Шевченка, 7; підписання ФОП Тимошем В.В. додаткових угод до договору оренди;

- з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та статуту позивача, який наявний у матеріалах даної справи вбачається, що Дочірнє підприємство Техніка (ідентифікаційний код 32517370), створене Комунальним підприємством Борщівської міської ради Борщівський комбінат комунальних підприємств (ідентифікаційний код 03353199). Зі змісту наявних у матеріалах справи рішень Виконавчого комітету Борщівської міської ради вбачається. що саме позивач є балансоутримувачем нерухомого майна за адресою: м.Борщів, вул. Шевченка, 7 а .

Матеріалами справи підтверджується той факт, що у 2014 році між Борщівською міською радою в особі ДП "Техніка" та ФОП Тимошем В.В. було підписано додаткові угоди до договору оренди №5 від 01.10.2011 , а саме:

- додаткову угоду від 10.05.2014, якою сторони погодили новий розмір орендної плати (36 грн. на місяць за 1 кв.м, в тому числі ПДВ) та порядок сплати орендної плати (орендна плата сплачується орендарем незалежно від результатів господарської діяльності щомісячно до 15 числа місяця, наступного розрахунковим на рахунок міської ради згідно представленого рахунку);

- додаткову угоду від 01.07.2014, якою сторони узгодили використання приміщення більшої площі (об`єктом оренди визначено приміщення на вул.Шевченка, 7 у м.Борщів загальною площею 45 кв.м).

Вказані угоди підписані директором ДП Техніка та скріплені печаткою вказаного підприємства та містять чітку вказівку на договір оренди №5 від 01.10.2011. З огляду на наведене, колегія суддів відхиляє покликання скаржника, що згадка в преамбулі цих додаткових угод Борщівської міської ради свідчить про їх нікчемність. Більше того, скаржник не заперечує того факту, що підпис та печатка на вказаних додаткових угодах належать саме йому.

Більше того, на виконання додаткової угоди від 01.07.2014 безпосередньо ДП Техніка та ФОП Тимошем В.В. було підписано новий акт прийому передачі приміщення до договору оренди №5 від 01.10.2011, у якому зафіксовано факт передачі ФОП Тимошу В.В. нежитлового приміщення площею 45 кв.м.

Матеріалами справи підтверджується те, що додаткова угода від 01.07.2014 була укладена на підставі рішення Виконавчого комітету Борщівської міської ради 3124 від 27.06.2014, яким було погоджено питання внесення змін до договорів оренди по нежитловому приміщенню за адресою: вул.Шевченка, 7, м.Борщів.

Так, пунктом 2 цього рішення Дочірнє підприємство Техінка , як балансоутримувача майна, було зобов`язано укласти з 01.07.2014 з ПМП Сіріус та ФОП Тимошем В.В. додаткові угоди про внесення змін у договори оренди в частині орендованої площі.

Підставою ухвалення вказаного рішення Виконавчого комітету Борщівської міської ради була заява орендаря ПМП Сіріус , яка наявна в матеріалах даної справи. Вказана заява підписана директором ПМП Сіріус Тимошем В.В., адресована голові Борщівської міської ради та з її змісту вбачається, що вона стосується орендних правовідносин між Борщівською міською радою та двома орендарями як ПМП Сіріус , так і ФОП Тимошем В.В.

У 2017 році Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області проведено ревізію Борщівського міського бюджету та фінансово-господарської діяльності Борщівської міської ради за період з 01.07.2013 по 30.09.2016, за результатами якої складено акт ревізії №08-22/1 від 18.01.2017.

У підрозділі 2 розділу II цього акта ревізії (стор.20 Акту), зокрема, зазначено, що в ревізійному періоді частина нежитлових приміщень комунальної власності орендувалась юридичними та фізичними особами.

Ревізією правильності та повноти нарахування орендної плати встановлено, що в порушення ст.193 Господарського кодексу України, умов укладених договорів та пункту 6.3 Методики, в червні 2015 року при діючих договорах оренди для розрахунку суми орендної плати не взято до уваги розмір орендної плати попереднього місяця (в більшості випадків для розрахунку використано розмір базового місяця); встановлено факти невірного застосування індексу інфляції; а починаючи з 01.01.2016 корегування розміру орендної плати на індекс інфляції взагалі не проводилось. Внаслідок допущених порушень, Борщівським міським бюджетом недоотримано доходів (орендної плати за комунальне майно) на загальну суму 104956,95 грн, чим завдано йому матеріальної шкоди (збитків) на вказану суму.

Відповідно до додатків 32 та 46 до акта ревізії, орендарем ФОП Тимошем В.В., за період з 01.09.2013 по 31.10.2016 орендна плата за договором оренди сплачувалась без коригування її розміру на індекс інфляції, що призвело до недоотримання Борщівським міським бюджетом коштів на суму 14181,17 грн (після остаточного перерахунку позивача станом на 31.12.2016 - 15283,38 грн, у тому числі: за 2015 pік - 5350,83 грн, за 2016 рік - 9932,55 грн).

Підставою для проведення зазначеного коригування розміру орендної плати на індекс інфляції є норми статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", вимоги пункту 6.3 Методики розрахунку орендної плати за оренду майна, що належить до спільної власності територіальної громади м. Борщів та пункту 3.3 договору оренди №5 від 01.10.2011, укладеного ДП "Техніка" з ФОП Тимошем В.В., згідно яких орендна плата за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Проте, орендарем (відповідачем) впродовж 2015-2018 років орендна плата сплачувалась не в повному обсязі, а за період з вересня 2018 року по травень 2020 року не сплачувалась взагалі, а відтак станом на 01.06.2020 загальна сума заборгованості (основного боргу) склала 86905,14 грн.

Детальний розрахунок основної заборгованості із врахуванням сум нарахованої орендної плати та оплачених відповідачем сум наведено у відповідному додатку до позовної заяви (а.с. 64-65, т.1).

Ні у позовній заяві, ні у апеляційній скарзі відповідач не наводить жодних заперечень з приводу періодів нарахування основної заборгованості та загальної її суми.

Статтею 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (тут і надалі - в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) визначено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном,

Статтею 19 вказаного Закону передбачено, що орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об`єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об`єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об`єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об`єктів, що перебувають у державній власності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Як зазначалось вище, відповідно до пункту 3.6 договору оренди, орендар зобов`язався незалежно від результатів своєї діяльності щомісячно до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, сплачувати орендну плату на відповідний рахунок міської ради згідно представленого рахунку.

Згідно ч.1 ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається із поданого позивачем розрахунку та не заперечується відповідачем, він неналежно виконував умови договору та впродовж 2015-2018 років сплачував орендну плату не у повному обсязі, а за період з вересня 2018 року по травень 2020 року - не сплачував взагалі, внаслідок чого станом на 01.06.2020 загальна сума його заборгованості за договором оренди №5 від 01.11.2011 склала 86905,14 грн. (з урахуванням коригування її розміру на індекс інфляції).

Заперечень з приводу наведеного позивачем розрахунку відповідач не надав.

З огляду на вищенаведене в сукупності, колегія суддів вважає, що позивач належним чином обґрунтував наявність у відповідача основної заборгованості, стягнення якої є предметом даного спору.

При цьому, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що договір оренди №5 від 01.11.2011 завершив свою дію. Так, відповідно до ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін договору оренди визначається за погодженням сторін (ч.1); у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором (ч.2).

В той же час, договір оренди №5 від 01.10.2011 містить чітку вказівку як на дату закінчення строку його дії - 30.09.2012 (п.10.1), так і вказівку на те, що у разі належного виконання умов даного договору орендарем, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором (п.10.4). Матеріали справи не містять доказів звернення будь-якої із сторін з питанням про припинення умов договору відповідно до ч.2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Більше того, як зазначалось вище, матеріали даної справи свідчать про те, що між сторонами тривають фактичні відносини з оренди комунального майна. Матеріали справи також не містять доказів повернення відповідачем орендованого майна позивачу.

Попри те, що відповідач не заперечував проти розміру нарахованої позивачем заборгованості, в судовому засіданні суду першої інстанції, яке відбулося 05.11.2020, він заявив усне клопотання про застосування до спірних правовідносин позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Статтею 258 ЦК України для стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлена спеціальна позовна давність строком в один рік.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Частиною 3 ст.267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Враховуючи вищенаведене та факт звернення ДП "Техніка" із даним позовом до суду 26.06.2020, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те що позовні вимоги у даній справі в частині стягнення з відповідача основного боргу підлягають до задоволення частково, в сумі 67652,75 грн , в межах трирічного строку позовної давності, що включає заборгованість за період червень 2017 року по травень 2020 року (з урахуванням проведених відповідачем оплат у вказаний період).

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У сфері господарювання згідно з ч.2 ст.217 та ч.1 ст.230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Як вже зазначалось вище, у п.3.7 та 3.8 договору оренди передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується з урахуванням пені в розмірі 0,1% облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати. У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж 3 місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 0,1% від суми заборгованості.

Відповідно до ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Крім того, відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У позовній заяві позивач надав розрахунок 440,60 грн. пені, 68,67 грн. штрафу, 2327,43 грн. інфляційних втрат та 1930,50 грн. 3% річних.

При перевірці вказаних сум, місцевий господарський суд встановив, що їх розрахунок проведено невірно, оскільки:

1) перевіривши надані позивачем розрахунки заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3% річних, суд першої інстанції зазначив, що обґрунтованим є нарахування 2327,43 грн втрат від інфляції та 1899,85 грн 3% річних. При цьому, вимога про стягнення 3% річних на суму 30,65 грн. заявлена необґрунтовано;

2) перевіривши надані позивачем розрахунки заявленої до стягнення пені, з урахуванням визначеного ст.232 ГК України шестимісячного строку нарахування та строку позовної давності в один рік, обґрунтованою є вимога про стягнення 258,29 грн пені. Щодо стягнення решти пені на суму 182,31 грн. - така заявлена безпідставно. При цьому, вимога про стягнення 68,67 грн штрафу, розрахованого на підставі п.3.8 договору оренди, в розмірі 0,1% від суми заборгованості 68673,93 грн, що виникла за період з серпня 2018 по травень 2020 року, є обґрунтованою.

Перевіривши правильність розрахунку пені, штрафу, інфляційних нарахувань, 3% річних, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що місцевим господарським судом правомірно присуджено до стягнення 258,29 грн. пені, 1899,85 грн. 3% річних, 2327,43 грн. втрат від інфляції та 68,67 грн. штрафу.

Інші доводи скаржника колегія суддів вважає такими, що виходять поза межі предмета доказування у даній справі та не спростовують правильності висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, як такого, що ухвалено відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 129, 269, 271, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Відмовити в задоволенні апеляційної скарги фізичної особи-підприємця Тимоша Володимира Васильовича.

Рішення Господарського суду Тернопільської області від 19.11.2020 у справі №921/440/20 залишити без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Справу повернути в Господарський суд Тернопільської області.

Повний текст постанови складено 01.03.2021.

Головуюча суддя Г.В. Орищин

суддя Н.А. Галушко

суддя М.Б. Желік