Рішення

від 28.02.2021 по справі 240/21256/20

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2021 року м. Житомир справа № 240/21256/20

категорія 112030500

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Капинос О.В.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Черняхівської районної державної адміністрації Житомирської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення, яке оформлене витягом засідання комісії з розгляду встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни від 21.09.2020 року № 9, Управління праці та соціального захисту населення Черняхівської райдержадміністрації щодо відмови у наданні ОСОБА_1 статусу особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Черняхівської райдержадміністрації встановити ОСОБА_1 статус особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 частини другої статті Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та видати посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що його визнано особою з інвалідністю 3 групи, внаслідок захворювання, яке пов"язане з проходженням військової служби, що дає право на встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, тоді як відповідачем протиправно відмовлено у наданні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, що порушує конституційні права позивача на належний соціальний захист.

Провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

У відзиві на позов відповідач зазначив, що позивач не має права на встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, оскільки відповідно до довідки МСЕК №548218 від 27.03.2019 інвалідність встановлена внаслідок захворювання, яке пов"язане з проходженням військової служби, а не з виконанням обов"язків військової служби.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що єдиними законодавчо визначеними умовами для надання особі статусу особи з інвалідністю внаслідок війни є довідка МСЕК про групу та причину інвалідності та документи про безпосередню участь АТО.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Матеріали справи свідчать, що позивач в період з 03.08.2014 по 14.08.2014 брав безпосередню участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення, захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, та з 14.08.2014 по 10.03.2015 самовільно залишив район виконання завдань, що підтверджується довідкою №688 від 02.02.2018

Відповідно до копії посвідчення від 09.03.2017 НОМЕР_1 позивач має статус учасника бойових дій.

Відповідно до довідки до акту огляду МСЕК від 27.03.2019 позивачу з 24.01.2019 встановлено III групу інвалідності, внаслідок захворювання, яке пов`язане з проходженням військової служби. (а.с.7)

Рішенням від 21.09.2020 №9 Управління праці та соціального захисту населення Черняхівської райдержадміністрації відмовлено позивачу у встановленні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни III групи на період до 01.04.2022, оскільки відповідно до поданих документів ОСОБА_1 не належить до осіб з інвалідністю внаслідок війни, визначених статтею 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Вважаючи таке рішення протиправним, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначаються Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року №3551-XII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ч.2 ст. 4 Закону №3551-ХІІ до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Згідно з ч.1 ст. 7 Закону №3551-XII до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків) чи пов`язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю в бойових діях у мирний час.

Відповідно до п.11 ч.2 ст.7 Закону до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа: військовослужбовців (резервістів, військовозобов`язаних) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовців військових прокуратур, осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейських, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України та стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, а також працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції, до забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях і стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення під час забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Таким чином, підставами для надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни є, зокрема, факти отримання особою інвалідності внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов`язків; внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержане безпосередньо під час проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах її проведення.

Судом встановлено, що позивачу відмовлено у встановленні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, у зв`язку з тим, що відповідно до поданих документів, він не належить до осіб з інвалідністю внаслідок війни, визначених статтею 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" , а саме, відповідний статус мають особи, які отримали захворювання під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), тоді як згідно поданої довідки МСЕК, позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби.

Надаючи оцінку наведеній підставі для відмови у встановленні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни , суд виходить з наступного.

Відповідно до частин третьої та дев`ятої статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" № 2232-XII від 25 березня 1992 року /далі - Закон № 2232-XII/ військовий обов`язок включає, зокрема, проходження військової служби.

Щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на категорії, серед яких є: військовослужбовці - особи, які проходять військову службу.

Частиною другою статті 2 Закону № 2232-XII встановлено, що проходження військової служби здійснюється, у тому числі громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Статтею 24 Закону № 2232-XII визначено початок, призупинення і закінчення проходження військової служби, а також час та місце виконання обов`язків військової служби (у редакції, чинній на час проходження позивачем військової служби).

Відповідно до частин першої та другої вказаної статті початком проходження військової служби вважається: 1) день відправлення у військову частину з обласного збірного пункту - для громадян, призваних на строкову військову службу; 2) день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов`язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації; 3) день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов`язаних; 4) день відправлення у військову частину з районного (міського) військового комісаріату - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Водночас згідно з частиною третьою статті 24 Закону № 2232-XII військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби:

1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);

2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;

3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);

4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою;

5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

Аналіз наведених норм дає підстави стверджувати, що поняття "проходження військової служби" включає весь період перебування військовослужбовця на військовій службі з дня зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) по день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини, тобто є ширшим за поняття "виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків)", яке в свою чергу включає лише проміжок часу безпосереднього несення військової служби та виконання відповідних обов`язків.

Порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранам війни визначається Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранам війни, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302 (надалі за текстом також - Положення № 302).

Пунктом 2 Положення № 302 передбачено, що посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації.

Згідно з пунктом 7 Положення № 302, "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни", "Посвідчення учасника війни" і відповідні нагрудні знаки, "Посвідчення члена сім`ї загиблого" видаються органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина.

Відповідно до пункту 10 Положення № 302, "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни " видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності. Особам з інвалідністю внаслідок війни, у яких групу інвалідності встановлено без терміну перегляду, видаються безтермінові посвідчення, іншим - на період встановлення групи інвалідності. У разі продовження медико-соціальною експертною комісією терміну чи зміни групи інвалідності в посвідчення (на правій внутрішній стороні) вклеюється новий бланк, до якого вносяться відповідні записи. Записи в бланку завіряються відповідно до пункту 8 цього Положення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 "Питання медико-соціальної експертизи" визначено порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями.

Причинний зв`язок інвалідності колишніх військовослужбовців з перебуванням на фронті або з виконанням ними інших обов`язків військової служби встановлюється на підставі документів, виданих військово-лікувальними закладами, а також інших документів, що підтверджують факт отримання поранення (захворювання).

Відповідно до п. 26 Положення особі, що визнана особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності. I група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров`я особи з інвалідністю та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді.

Причинами інвалідності є: загальне захворювання; інвалідність з дитинства; нещасний випадок на виробництві (трудове каліцтво чи інше ушкодження здоров`я); професійне захворювання; поранення, контузії, каліцтва, захворювання:

- одержані під час захисту Батьківщини, виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків) чи пов`язані з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, що визнані такими згідно із законодавством, в районі воєнних дій на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю у бойових діях у мирний час;

- одержані під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди;

- одержані в районах бойових дій у період Другої світової війни та від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння у повоєнний період; від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях до 1 грудня 2014 р., а з 1 грудня 2014 р. - на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, та в населених пунктах, розташованих на лінії зіткнення, під час проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях; під час виконання робіт, пов`язаних з розмінуванням боєприпасів, незалежно від часу їх виконання;

- одержані у неповнолітньому віці внаслідок воєнних дій громадянських і Другої світової воєн та в повоєнний період;

- пов`язані з участю у бойових діях та перебуванням на території інших держав;

- пов`язані з виконанням службових обов`язків, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами;

- одержані внаслідок політичних репресій;

- пов`язані з виконанням обов`язків військової служби або службових обов`язків з охорони громадського порядку, боротьби із злочинністю та ліквідацією наслідків надзвичайних ситуацій;

- одержані під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 р. по 21 лютого 2014 р. за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (у Революції Гідності);

поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержані під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх проведення;

захворювання:

- отримані під час проходження військової служби чи служби в органах внутрішніх справ, державної безпеки, інших військових формуваннях;

- пов`язані з впливом радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

- одержані в період проходження військової служби і служби в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, Держспецзв`язку.

Відповідно до п.21.5 п.21 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800 (далі - Положення № 402) постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях:

а) "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту Батьківщини або виконання обов`язків військової служби під час служби у складі діючої армії і флоту у роки Громадянської війни, Великої Вітчизняної війни та війни з Японією (Другої світової війни), участі у бойових діях з розмінування боєприпасів часів Великої Вітчизняної війни (Другої світової війни), при безпосередній охороні державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні у складі прикордонного наряду, екіпажу корабля (катера), екіпажу літака (вертольота) або під час проведення оперативно-розшукових заходів, або здійснення самостійно чи в складі підрозділу відбиття збройного нападу чи вторгнення на територію України військових груп і злочинних угруповань, а також під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

б) "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби" - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане (крім випадків протиправного діяння), у разі фактичного виконання службових обов`язків під час проходження військової служби в частинах, які не входили до складу діючої армії.

в) "Поранення (травма, контузія, каліцтво), одержане в результаті нещасного випадку, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби" - якщо воно одержане за обставин, не пов`язаних з виконанням обов`язків, або одержане внаслідок правопорушення.

г) "Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії" - якщо захворювання виникло, поранення (контузія, травма, каліцтво) одержане в період перебування в країнах, де велись бойові дії (Перелік країн затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.94 № 63 "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (із змінами), далі - Перелік країн), і військовослужбовець визнаний учасником бойових дій.

ґ) "Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини", якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, що входять до складу діючої армії, або коли захворювання, яке виникло до цього, у період служби у військових частинах і установах, які входять до складу діючої армії, досягло такого розвитку, що обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі й тимчасової) до військової служби.

д) "Захворювання (поранення, контузія, каліцтво, травма), ТАК, пов`язане з проходженням військової служби" - якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, які не входять до складу діючої армії, або коли захворювання, що виникло до військової служби, у період служби досягло такого розвитку, який обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі тимчасової) до військової служби, служби з військової спеціальності.

З системного аналізу наведених положень слідує, що причинний зв`язок встановлення інвалідності з формулюванням "захворювання під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків)", "захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини", "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов"язане із захистом Батьківщини " та причинний зв`язок встановлення інвалідності з формулюванням "захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби" є відмінними підставами для встановлення відповідної групи інвалідності та не підлягають ототожненню між собою.

Матеріали справи свідчать, що позивач в період з 03.08.2014 по 14.08.2014 брав безпосередню участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення, захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, та з 14.08.2014 по 10.03.2015 самовільно залишив район виконання завдань, що підтверджується довідкою №688 від 02.02.2018

Відповідно до витягу з протоколу засідання Центральної ВЛК по встановленню причинного зв"язку захворювань, поранень, контузії, травм, каліцтв від 28.12.2018, факт подання якого відповідачу позивачем не заперечується та відповідно до довідки до акту огляду МСЕК від 27.03.2019 позивачу з 24.01.2019 встановлено III групу інвалідності, внаслідок захворювання, яке пов"язане з проходженням військової служби.

При цьому, доказів, які б підтверджували зв`язок захворювання позивача із захистом Батьківщини чи виконанням обов`язків військової служби, матеріали справи не містять.

Таким чином, позивач не належить до осіб з інвалідністю внаслідок війни відповідно до положень статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", оскільки ІІІ група інвалідності йому встановлена внаслідок захворювання, яке пов"язане з проходженням військової служби.

Враховуючи викладене, оскільки під час розгляду адміністративної справи встановлено та матеріалами адміністративної справи підтверджується, що позивач не відноситься до числа осіб з інвалідністю внаслідок війни, які визначені статтею 7 Закону, суд дійшов висновку, що відповідач відмовляючи у встановленні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством, відтак, у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправною відмови у встановленні позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни статусу особи з інвалідністю внаслідок війни слід відмовити.

Оскільки суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно відмовлено позивачу у встановленні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, тому у суду відсутні законні підстави для зобов`язання відповідача надати позивачу статус особи з інвалідністю внаслідок війни та відповідного посвідчення.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Також суд звертає увагу сторін, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 242-246, 246 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Управління праці та соціального захисту населення Черняхівської районної державної адміністрації Житомирської області(вул.Гречка,35, смт.Черняхів, Житомирська область, 41331, код ЄДРПОУ 03192661) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Капинос