Постанова

від 01.03.2021 по справі 640/8044/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/8044/20 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:

Клочкова Н.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 березня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сорочка Є.О.,

суддів Єгорової Н.М.,

Коротких А.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УСС ДНІПРО" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 жовтня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УСС ДНІПРО" до Головного управління Державної податкової служби у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001210504 від 13.01.2020 та № 0001220504 від 13.01.2020.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.10.2020 у задоволенні позову відмовлено.

Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що уповноваженими особами податкової органу на підставі направлення від 02.12.2019 № 588/26-15-05-04-04, виданого Головним управлінням ДПС у місті Києві відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (далі - ПК) та на підставі наказу Головного управління ДПС у місті Києві від 02.12.2019 № 3898, була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ УСС ДНІПРО (код ЄДРПОУ 37538128) з питань дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ ОА БЕЗПЕКА ПЛЮС (код ЄДРПОУ 41931728) за березень, квітень, серпень 2018 року, показників декларації з податку на додану вартість.

Копію наказу про проведення позапланової виїзної документальної перевірки Головного управління ДПС у місті Києві від 02.12.2019 № 3898 вручено 03.12.2019 особі за довіреністю ТОВ УСС ДНІПРО Цибульському В.В. та пред`явлено направлення під підпис від 02.12.2019 № 588/26-15-05-04-04.

Посадові особи, відповідальні за фінансово-господарську діяльність підприємства, 02.12.2019 були відсутні, про що складено акт від 02.12.2019 № 362/26-15-05-04-04.

Перевірку проведено з відома та в присутності директора ТОВ УСС ДНІПРО Цибульського В.В..

За результатами проведеної перевірки контролюючим органом складено акт від 13.12.2019 № 391/26-15-05-04-04/37538128, згідно висновків якого за позивачем встановлені порушення п. 44.1 cm. 44, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, ст. 200 ПК, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 245037 грн, у тому числі за : березень 2018 року - 69 444 грн; травень 2018 року - 53 318 грн; серпень 2018 року - 122 275 грн, та завищення суми від`ємного значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту за травень 2018року на суму - 16 126 грн.

На підставі висновків акту перевірки, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення :

- за формою Р № 0001210504 від 13.01.2020, яким Товариству було збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 245 037,00 грн та застосовано штрафні санкції в сумі 61 259,00 грн;

- за формою В4 № 0001220504 від 13.01.2020 року, яким Товариству було зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 16 126,00 грн.

Не погодившись з такими рішеннями, позивач звернувся/звернулась до суду з позовом.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що наявні в матеріалах справи документи щодо здійснення господарських операцій позивача з його контрагентом, директор якого заперечує свою участь у створенні та діяльності такого підприємства, не є належним чином оформленими та не містять ознак первинних документів у розумінні положень ПК, Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Відповідно до підпунктів а , б пункту 185.1 статті 185 ПК об`єктом оподаткування (податком на додану вартість) є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно пункту 187.1 статті 187 ПК датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 ПК передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 198.1, 198.2 статті 198 ПК до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно пункту 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленню пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК. Так, згідно з положеннями пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV).

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

При цьому, варто звернути увагу, що одним із принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (стаття 4 Закону №996-XIV). У відповідності до зазначеного принципу, неважливо яку операцію було оформлено документально, значення має виключно те, яка операція була здійснена фактично. Тобто, документальне оформлення операції, відмінної від тої, яка реально відбулася, не дає права особі обліковувати таку операцію, натомість обліку підлягає та операція, яка фактично відбулася.

Відповідно до статті 1 Закону №996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З огляду на викладені норми первинний документ може бути підставою для бухгалтерського та податкового обліку виключно у разі фактичного здійснення тієї господарської операції, про яку він містить відомості. Тобто для бухгалтерського та податкового обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Таким чином, предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту та витрат позивача.

Із матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своїх доводів щодо неправомірності формування позивачем спірних сум податкової звітності контролюючий орган вказав на нереальність господарських операцій позивача з ТОВ ОА БЕЗПЕКА ПЛЮС .

Так, ТОВ УСС ДНІПРО (замовник) уклало з ТОВ ОХОРОННЕ АГЕНСТВО БЕЗПЕКА ПЛЮС (виконавець) договори про надання послуг № 14 від 28.02.2018, № 178 від 30.07.2018, № 179 від 30.07.2018, № 180 від 30.07.2018 та №185 від 30.07.2018, відповідно до яких виконавець зобов`язується за завданням замовника, протягом визначеного в договорі строку, на власний ризик своїми та/або залученими силами та засобами надати комплекс охоронних послуг з фізичної охорони і контролю відповідно до їх визначення в цьому договорі на об`єктах замовника та/або клієнтів замовника (в подальшому об`єкт та/або об`єкти) на умовах, визначених даним договором, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги.

Підпунктами 1.1.1, 1.1.2. договорів передбачено, що під наданням послуг з охорони і контролю. Сторони цього Договору розуміють: послуги Виконавця з недопущення несанкціонованих проникнень сторонніх осіб на територію Об`єкту, а також їх доступу до матеріальних цінностей, які знаходяться на території Об`єкту, недопущення викрадення майна, що знаходиться на території Об`єкту (шляхом крадіжки, граб розбійного нападу, та інше), в т.ч. шляхом використання технічних засобів охоронної сигналізації, наявності), охорони правопорядку, здійснення пропускного та внутрішньо об`єктового режиму на Об`єкті при взаємодії з працівниками Замовника у цих питаннях, збереження цілісності самого Об`єкту, в тому числі цілісність зовнішнього оздоблення, скла та інше.

Під послугами з контролю, Сторони цього Договору розуміють послуги Виконавця з контролю внутрішнього розпорядку Об`єкту, а саме комплекс послуг по (але не обмежуючись) контролю виконання працівниками функцій, правил, інструкцій, положень на Об`єкті.

Пунктом 1.2. договорів передбачено, що детальна інформація щодо конкретного виду послуг визначається Сторонами у Дислокації Об`єкта (Додатку 1 до даного Договору) та/або в усному або письмовому завданні Замовника.

Початок охорони Об`єкта визначається Виконавцем і погоджуються Замовником в Акті про виставлення нарядів охорони, що здійснюють заходи по охороні об`єкта (Додатку 2 до даного Договору).

Позивачем до суду також надані додатки до вказаних договорів (дислокація об`єктів, акти про виставлення нарядів охорони, що здійснюють заходи по охороні об`єкта, протоколи узгодження договірної ціни послуг), угоди про припинення дії договорів, акт прийому-передачі об`єкта з-під охорони,

На підтвердження реальності виконання договорів, позивач надав акти прийому-здачі виконаних робіт/послуг, податкові накладні та квитанції № 1 до них, платіжні доручення, договори відступлення права вимоги, довідки про стан розрахунків за договорами.

Також позивач надав докази укладення договорів із ПАТ Судноплавна компанія Укррічфлот , з метою виконання яких ним і було залучено ТОВ ОХОРОННЕ АГЕНСТВО БЕЗПЕКА ПЛЮС .

Водночас, матеріали справи не містять будь-яких відомостей та доказів щодо конкретних осіб (фізичних осіб - охоронців), якими безпосередньо надавалися спірні охоронні послуги, відомостей про те, яким чином ці особи допускалися та об`єкти - територію ПАТ Судноплавна компанія Укррічфлот , на які пункти пропуску залучалися та які функції й у якому порядку виконували.

Тобто, надані позивачем документи фактично фіксують виключно його домовленості з контрагентом та результат наданих послуг, проте будь-яких документів, які б фіксували сам факт надання послуг, їх процес і зміст матеріали справи не містять.

Окрім того, як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, всі надані документи підписані зі сторони виконавця ТОВ ОХОРОННЕ АГЕНСТВО БЕЗПЕКА ПЛЮС - ОСОБА_2

У ході проведеної перевірки відповідачем було враховано інформацію надану Головним управлінням ДФС у Київській області співробітниками оперативного управління ГУ ДФС у Київській області в рамках проведення заходів щодо виявлення та руйнування схем ухилення від сплати податків встановлено підприємства з ознаками фіктивності, а саме: ТОВ ОХОРОННЕ АГЕНСТВО БЕЗПЕКА ПЛЮС .

Так, на старший оперуповноважений 1-го оперативного відділу ОУ ГУ ДФС у Київській області лейтенант податкової міліції Бевза А.М. відібрала пояснення від громадянина ОСОБА_2 .

Згідно наданих пояснень, ОСОБА_2 повідомив, що не має ніякого відношення до реєстрації ТОВ ОХОРОННЕ АГЕНСТВО БЕЗПЕКА ПЛЮС , статутний фонд зазначеного підприємства не формував, статутні та реєстраційні документи не готував та не підписував, рахунки не відкривав, банківські ключі (паролі), необхідні для управління банківськими рахунками (дискети, інші електронні носії інформації, які видаються при підключенні системи Клієнт-банк ), печатку не отримував, про штатну чисельність, вид діяльності підприємства йому не відомо, будь-які угоди, документи фінансово-господарської діяльності від імені та в інтересах ТОВ ОХОРОННЕ АГЕНСТВО БЕЗПЕКА ПЛЮС не укладав та не підписував, з контрагентами не спілкувався, умов договорів не обговорював, звітність не подавав, де знаходяться господарські документи ТОВ ОХОРОННЕ АГЕНСТВО БЕЗПЕКА ПЛЮС йому не відомо, мету займатися підприємницькою діяльністю ТОВ ОХОРОННЕ АГЕНСТВО БЕЗПЕКА ПЛЮС не мав.

Кожен аркуш зазначеного пояснення підписаний ОСОБА_2 та власноручно вказано Мною прочитано з моїх слів написано вірно зауважень та доповнень не маю .

Як зазначив Верховний Суд України у постанові від 05.03.2012 (справа № 21-421а11) податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Вказаний висновок неодноразово підтримувався також і Верховним Судом, зокрема у постанові від 02.04.2019 по справі №809/189/16, у якій додатково вказано про те, що позивач взяв на себе ризик негативних наслідків у вигляді неможливості застосування податкової вигоди на підставі документів від спірного контрагента, що не відповідає вимогам чинного законодавства. Нездійснення заходів з перевірки правоздатності контрагента є ризиком самого платника, а тому саме на нього покладаються негативні наслідки неналежної організації своєї господарської діяльності, зокрема у вигляді непідтвердження права на формування у податковому обліку податкового кредиту.

Водночас, приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції не звернув увагу на надану позивачем нотаріально посвідчену заяву директора та засновника ТОВ ОХОРОННЕ АГЕНСТВО БЕЗПЕКА ПЛЮС ОСОБА_2., який повідомив на недостовірності відібраних у нього слідчим поясненнях та вказав, що здіснював господарську діяльність ТОВ ОХОРОННЕ АГЕНСТВО БЕЗПЕКА ПЛЮС .

Беручи до уваги наявність у матеріалах справи письмових пояснень директора та засновника ТОВ ОХОРОННЕ АГЕНСТВО БЕЗПЕКА ПЛЮС ОСОБА_2., які суперечать одне одному, беручи до уваги відсутність будь-яких вироків відносно ОСОБА_2 щодо фіктивності ТОВ ОХОРОННЕ АГЕНСТВО БЕЗПЕКА ПЛЮС , колегія суддів дійшла висновку, що наразі достовірно встановити непричетність ОСОБА_2 до діяльності ТОВ ОХОРОННЕ АГЕНСТВО БЕЗПЕКА ПЛЮС виключно на підставі відібраних слідчим пояснень неможливо.

У зв`язку із цим, при прийнятті цієї постанови, колегія суддів не враховує наведені обставини, а питання правомірності формування позивачем сум податкової звітності вирішує за наданими та наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами, які як зазначалося, не підтверджують реальність спірних господарських операцій, а відтак правильним є висновок відповідача та суду першої інстанції про неправомірність формування позивачем спірних сум податкової звітності.

Така позиція узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, що викладена в пункті 32 рішення про справі Булвес АД проти Болгарії , в якому ЄСПЛ погоджується з рішенням Суду ЄС в аналогічному Рішенні від 06.07.2006 у об`єднаних справах C-439/04 і C-440/04 Аксель Кіттель проти Уряду Бельгії (C-439/04) і Уряд Бельгії проти Реколта Рісайклінг СПРЛ (C-440/04): коли на основі об`єктивних факторів було встановлено, що товар поставляється особі зі статусом платника податків, яка знала чи повинна була знати про те, що купуючи товар, вона приймає участь в операції, пов`язаній з обманним уникненням сплати ПДВ, національний суд відмовляє такій особі у податковому кредиті .

Практика Європейського суду з прав людини говорить про те, що у випадку зловживання з боку певної фізичної або юридичної особи, вони (Держави-члени Конвенції) можуть вжити відповідних заходів з метою запобігти, зупинити або покарати за такі зловживання. Таким чином позбавлення особи права на податковий кредит у зв`язку з виявленими зловживаннями зі сплати ПДВ є можливим та відповідає практиці ЕСПЛ.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позову.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 34, 243, 311, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УСС ДНІПРО" залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 жовтня 2020 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя Є.О. Сорочко

Суддя Н.М. Єгорова

Суддя А.Ю. Коротких