Постанова

від 01.03.2021 по справі 640/11553/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/11553/20 Головуючий у 1 інстанції: Аблов Є.В.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Безименної Н.В.

Оксененка О.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 серпня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - ГУ ПФУ в м. Києві), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив:

1. Визнати протиправними: - призначення в період з 01 листопада 2019 року до 18 лютого 2020 року Головним управлінням Пенсійного Фонду України в м. Києві судді у відставці ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання в безпідставно зменшеному розмірі - 80% від суддівської винагороди судді Києво-Святошинського районного суду Київської області, обчисленої відповідно до положень Закону України Про судоустрій і статус суддів ; - відмову Головного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві призначити та сплачувати в період з 01 листопада 2019 року до 18 лютого 2020 року судді у відставці ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 90% від суддівської винагороди судді Києво-Святошинського районного суду Київської області, обчисленої відповідно до положень вказаного Закону України Про судоустрій і статус суддів ; - відмову Головного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві здійснити з 01 січня 2020 року перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , у зв`язку із збільшенням розміру складової судової винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 921,00 грн. станом на 01 січня 2019 року до 2 102,00 грн. станом на 01 січня 2020 року; - відмову Головного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві з 18 лютого 2020 року призначити ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 60 відсотків судової винагороди діючого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області, обчисленої, відповідно до положень Закону України Про судоустрій і статус суддів .

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в м. Києві здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 : - за період з 01 листопада 2019 року до 18 лютого 2020 року, призначивши його у розмірі 90 відсотків суддівської винагороди судді Києво-Святошинського районного суду Київської області обчисленої, відповідно до положень Закону України Про судоустрій і статус суддів ; - за період з 01 січня 2020 року до 18 лютого 2020 року, у зв`язку із збільшення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01 січня 2020 року з 1 921,00 грн. станом на 01 січня 2019 року до 2 102,00 грн. станом на 01 січня 2020 року; - з 18 лютого 2020 року, призначивши його у розмірі 60 відсотків судової винагороди діючого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області обчисленої відповідно до положень Закону України Про судоустрій і статус суддів ;

3. Стягнути з Головного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 : - 9 797,20 грн. недорахованого та несплаченого в період з 01 листопада 2019 року до 31 грудня 2019 року довічного грошового утримання; - 9 052,50 грн. недорахованого та несплаченого в період з 01 січня 2020 року до 31 січня 2020 року довічного грошового утримання; - 5 618,24 грн. недорахованого та несплаченого в період з 01 лютого 2020 року до 18 лютого 2020 року довічного грошового утримання; - 12 199,17 грн. недорахованого та несплаченого в період з 18 лютого 2020 року до 29 лютого 2020 року належного останньому за законом довічного грошового утримання; - 41 213,10 грн. недорахованого та несплаченого в період з 01 березня 2020 року до 31 березня 2020 року довічного грошового утримання; - 41 213,10 грн. недорахованого та несплаченого в період з 01 квітня 2020 року до 30 квітня 2020 року довічного грошового утримання; - 41 213,10 грн. недорахованого та несплаченого в період з 01 травня 2020 року до 30 травня 2020 року довічного грошового утримання, всього стягнути на користь ОСОБА_1 160 305, 91 грн недорахованого та несплаченого в період з 01 листопада 2019 року до 31 травня 2020 року довічного грошового утримання. В подальшому здійснювати виплати довічного грошового утримання обчисленого відповідно до положень Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02 червня 2016 року №1402-VIII в редакції після 18 лютого 2020 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 серпня 2020 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо призначення в період з 01.11.2019 до 18.02.2020 судді у відставці ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 80% від суддівської винагороди судді Києво-Святошинського районного суду Київської області, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити та сплачувати в період з 01.11.2019 до 18.02.2020 судді у відставці ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 90% від суддівської винагороди судді Києво-Святошинського районного суду Київської області, обчисленої відповідно до положень вказаного Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 01.01.2020 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 у зв`язку із збільшенням розміру складової судової винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1921 грн. станом на 01.01.2019 до 2102 грн. станом на 01.01.2020.

Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві після 18.02.2020 призначити ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 60 відсотків судової винагороди діючого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-VIII.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного Фонду України в м. Києві здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 : - за період з 01.11.2019 до 18.02.2020, призначивши його ОСОБА_1 у розмірі 90 відсотків суддівської винагороди судді Києво-Святошинського районного суду Київської області обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів"; - за період з 01.01.2020 до 18.02.2020 у зв`язку із збільшення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2020 з 1921 грн. станом на 01.01.2019 до 2102 грн. станом на 01.01.2020; - з 19.02.2020, призначивши його ОСОБА_1 у розмірі 60 відсотків судової винагороди діючого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-VIII.

Стягнуто з Головного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 : - 9797,2 грн. недорахованого та несплаченого в період з 01.11.2019 до 31.12.2019 довічного грошового утримання; - 9052,50 грн. недорахованого та несплаченого в період з 01.01.2020 до 31.01.2020 довічного грошового утримання; - 5618,24 грн. недорахованого та несплаченого в період з 01.02.2020 до 18.02.2020 довічного грошового утримання; - 14211,45 грн. недорахованого та несплаченого в період з 19.02.2020 до 29.02.2020 довічного грошового утримання.

Стягнуто з Головного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 за період з 01.03.2020 до 31.05.2020, тобто до місяця звернення позивача з позовом до суду, 123639,00 грн. з розрахунку 41213,10 грн. за кожний місяць, недорахованого та несплаченого в цей період довічного грошового утримання.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

У подальшому здійснювати ОСОБА_1 виплати довічного грошового утримання обчисленого відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-VIII в редакції після 18.02.2020.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що призначення та виплата пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу, суд може лише зобов`язати пенсійний орган повторно розглянути заяву про призначення пенсії, вказавши на виявлені порушення, допущені під час розгляду заяви позивача. Також, апелянт зазначає, що суд не може зобов`язувати здійснити перерахунок пенсії з конкретної суми суддівської винагороди, а потрібно врахувати факт здійснення перерахунку пенсії на підставі довідки про розмір суддівської винагороди. Крім того, апелянт посилається на те, що зобов`язання, встановлені в резолютивній частині рішення суду, не можуть поширюватись на майбутнє.

11 січня 2021 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2021 року продовжено строк розгляду справи за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 серпня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії - на 15 (п`ятнадцять) днів.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням Вищої ради правосуддя від 10.10.2019 року № 2643/0/15-19 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Києво-Святошинського районного суду Київської області у зв`язку з поданням заяви про відставку" ОСОБА_1 звільнений у відставку на підставі пункту 4 частини шостої статті 126, статті 131 Конституції України, статей 3, 30, 34, 55 Закону України "Про Вищу раду правосуддя".

Згідно вказаного рішення, додані до заяви документи свідчать, що суддя ОСОБА_1 має достатній для звільнення у відставку стаж роботи, визначений на підставі статей 116, 137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", а також, абзацу 4 пункту 34 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення цього Закону у редакції Закону України "Про Вищу раду правосуддя".

Відповідно до розрахунку стажу ОСОБА_1 , що дає право на відставку та отримання щомісячного грошового утримання, підлягає зарахуванню:

- служба у лавах Радянської Армії з 01.11.1983 р. по 02.06.1985 р. - 1 рік 07 місяців 02 дні;

- робота з 10.02.1995 р. до 21.06.2005 р. на посадах слідчого, старшого слідчого відділення Євпаторійського МРВ ГУ МВС України в АР Крим, начальника відділення дізнання Євпаторійського МРВ ГУ МВС України в АР Крим, начальника відділу дізнання Сімферопольського МВ ГУ МВС України в АР Крим, заступника начальника відділу - начальника слідчого відділення Залізнодорожнього РВ Сімферопольського МВ ГУ МВС України в АР Крим, заступника начальника слідчого управління ГУ МВС України в АР Крим, заступника начальника слідчого управління - начальника організаційно-методичного відділу слідчого управління ГУ МВС України в АР Крим, заступника начальника управління по розслідуванню особливо тяжких злочинів та вчинених організованими злочинними групами - начальника відділу по розслідуванню особливо важливих справ та злочинів учинених організованими групами Головного слідчого управління МВС України, начальника управління методичної та організаційно-аналітичної роботи Головного слідчого управління МВС України - 12 років 09 днів;

- суддя Києво-Святошинського райсуду Київської області з 06.08.2007 р. по 31.11.2019 р. - 12 років 02 місяці 26 днів;

Наказом голови Києво-Святошинського районного суду Київської області №14-к від 31.10.2019 року ОСОБА_1 відраховано зі штату суду, у зв`язку із звільненням його з посади судді у відставку.

У подальшому, ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою, в якій просив при вирішенні питання про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці врахувати розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, зроблений у Києво-Святошинському райсуді Київської області.

Згідно з розпорядженням Головного управління Пенсійного фонду України міста Києва, ОСОБА_1 призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 80% від заробітку працюючого судді на відповідній посаді, що, з урахуванням середньомісячного заробітку 48985,50 грн., склало розмір - 39188,40 грн. Для розрахунку розміру довічного грошового утримання судді у відставці враховано лише стаж роботи на посаді судді 12 років 2 місяці 25 днів.

У вказаному розпорядженні відсутні відомості про зарахування до стажу роботи ОСОБА_1 періоду проходження військової служби, роботи на посадах слідчого, старшого слідчого відділення Євпаторійського МРВ ГУ МВС України в АР Крим, начальника відділення дізнання Євпаторійського МРВ ГУ МВС України в АР Крим, начальника відділу дізнання Сімферопольського МВ ГУ МВС України в АР Крим, заступника начальника відділу - начальника слідчого відділення Залізнодорожного РВ Сімферопольського МВ ГУ МВС України в АР Крим, заступника начальника слідчого управління ГУ МВС України в АР Крим, заступника начальника слідчого управління - начальника організаційно-методичного відділу слідчого управління ГУ МВС України в АР Крим, заступника начальника управління по розслідуванню особливо тяжких злочинів та вчинених організованими злочинними групами - начальника відділу по розслідуванню особливо важливих справ та злочинів учинених організованими групами Головного слідчого управління МВС України, начальника управління методичної та організаційно-аналітичної роботи Головного слідчого управління МВС України.

Крім того, 14 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці, у зв`язку із зміною розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, до якої додав довідку від 10.02.2020 року № 307, видану Територіальним управлінням ДСА в Київській області, про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці Києво-Святошинського районного суду Київської області станом на 01.01.2020 року без урахування регіонального коефіцієнту.

Вказана довідка видана ОСОБА_1 , відповідно Додатку 2 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 року № 3-1, Закону № 1402-VIII, про те, що станом на 01.01.2020 року суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці, без урахування регіонального коефіцієнту, складає 107 202,00 грн, у тому числі:

1. Посадовий оклад - 63060,00 грн.;

2. Доплата за вислугу років - 44142,00 грн.;

3. Доплата за перебування на адміністративній посаді в суді - 0,00 грн.;

4. Доплата за науковий ступінь - 0,00 грн.;

5. Доплата за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці - 0,00 грн.;

6. Щомісячна доплата відповідно до частини шостої статті 135 Закону № 1402-VIII - 0,00 грн.

Згідно повідомлення від 17 лютого 2020 року, яке надійшло до ОСОБА_1 на веб-порталі ПФУ, у перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання, у зв`язку із зміною розміру суддівської винагороди з 01.01.2020 року йому відмовлено.

На запит ОСОБА_1 на веб-порталі ПФУ від 19 лютого 2020 року, в якому він просив повідомити причину відмови у перерахунку суми довічного утримання, у зв`язку із зміною розміру суддівської винагороди діючих суддів з 01.01.2020 року через збільшення розміру прожиткового мінімуму, листом 4187-4109/Б-02/8-2600/20 від 18 березня 2020 року орган ПФУ повідомив, що провадити відповідний перерахунок є недоцільним, оскільки, це призведе до зменшення розміру його щомісячного грошового утримання.

Після прийняття Конституційним судом України рішення від 18.02.2020 року № 2-р/2020 у справі № 1-15/2018(4086/16), яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02 червня 2016 року № 1402-VIII, у зв`язку із зміною розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, 17.03.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці до якої додав довідку від 13.03.2020 року № 356, видану Територіальним управлінням ДСА в Київській області, про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці Києво-Святошинського районного суду Київської області станом на 01.01.2020 року з урахуванням регіонального коефіцієнту.

Вказана довідка видана ОСОБА_1 , відповідно Додатку 2 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 року № 3-1, Закону № 1402-VIII зі змінами, рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 року № 2-р/2020, про те, що станом на 01.01.2020 року суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці, з урахуванням регіонального коефіцієнту, складає 134 002,50 грн., у тому числі:

1. Посадовий оклад - 78825,00 грн.;

2. Доплата за вислугу років - 55177,50 грн.;

3. Доплата за перебування на адміністративній посаді в суді - 0,00 грн.;

4. Доплата за науковий ступінь - 0,00 грн.;

5. Доплата за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці - 0,00 грн.;

6. Щомісячна доплата відповідно до частини шостої статті 135 Закону № 1402-VIII - 0,00 грн.

У перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання на підставі Рішення Конституційного суду України від 18.02.2020 року № 2-р/2020 ОСОБА_1 відмовлено.

На запит на веб-порталі ПФУ від 26 березня 2020 року, в якому ОСОБА_1 просив повідомити причину відмови у перерахунку суми довічного утримання, на його поштову адресу надійшов лист №2600-0201-9/46477 від 13 квітня 2020 року за підписом начальника Головного управління ПФУ в м. Києві Бойко О.В. із вибаченнями за невчасність надання відповіді та з повідомленням про помилковість прийнятих рішень щодо нього про відмову у перерахунку суми довічного утримання.

Цим же листом ОСОБА_1 повідомлено, що Головним управлінням ПФУ в м. Києві 30 січня 2020 року до ПФУ направлено лист 2600-0301-9/6155 з проханням надати роз`яснення щодо можливості перерахунку довічного грошового утримання, згідно довідок про суддівську винагороду з 01 січня 2020 року та що перерахунки будуть зроблені після отримання відповідного роз`яснення з ПФУ.

Крім того, у відповідь на звернення ОСОБА_1 №ВЕБ-26002-Ф-С-20-014668 на веб-порталі ПФУ від 26.03.2020 року до нього поштою надійшло повідомлення Головного управління ПФУ в м. Києві №7562-7656/Б-02/8-2600/20 від 15.04.2020 року з аналогічною інформацією, що і в листі 2600-0201-9/46477 від 13.04.2020 року.

06 квітня 2020 року на сайті ПФУ ОСОБА_1 направлено звернення №ВЕБ-26002-Ф-С-20-016934 до Головного управління ПФУ в м. Києві з вимогою надати розрахунок його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, проведеного на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного грошового утримання судді у відставці стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання.

Листом №7579-8179/Б-02/8-2600/20 від 15 квітня 2020 року Головним управлінням ПФУ в м. Києві надіслано ОСОБА_1 виписку із розпорядження яка містить лише розмір суддівської винагороди.

Листом №11134-8312/Б-03/8-2800/20 від 24 квітня 2020 року ПФУ надіслано ОСОБА_1 відповідь за підписом заступника директора департаменту-начальника управління контролю та розгляду звернень громадян Мастюгіної Г.І. про відсутність підстав для перерахунку розміру довічного грошового утримання.

Не погоджуючись із зазначеними відмовами, позивач звернувся до суду вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів (далі - Закон № 1402-VIII).

Положеннями ч. 1 ст. 142 Закону № 1402-VIII перебачено, що судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

У відповідності до частини 4 статті 142 Закону № 1402-VIII, у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

В силу ч. 5 ст. 142 Закону № 1402-VIII, пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

У Рішенні Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Вищої ради правосуддя від 10 жовтня 2019 року № 2643/0/15-19 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Києво-Святошинського районного суду Київської області у зв`язку з поданням заяви про відставку" позивач звільнений у відставку на підставі пункту 4 частини шостої статті 126, статті 131 Конституції України, статей 3, 30, 34, 55 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" (Т. 1 а.с. 30).

Згідно частини 1 статті 116 Закону № 1402-VIII, суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Частиною третьою статті 142 Закону №1402-VIII передбачено, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Відповідно до абзацу 2 пункту 25 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1402-VIII (в редакції, чинній на час звільнення позивача у відставку), коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

З вищевказаного вбачається, що розмір щомісячного довічного грошового утримання, за наявності 20 років стажу на посаді судді та зарахованого стажу, дорівнює 80% суддівської винагороди і за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою від 06 листопада 2019 року про призначення йому щомісячного довічного грошового утримання та доданими до неї відповідними документами (т. 1 а.с. 104-105).

Зокрема, позивачем до заяви додано Розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно якого, стаж позивача складає 25 років 11 місяців 04 дні (Т. 1 а.с. 33).

Відповідно до вищевказаного розрахунку, підлягають зарахуванню до стажу позивача, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці наступні періоди: - служба у лавах Радянської Армії з 01.11.1983 р. по 02.06.1985 р. - 1 рік 07 місяців 02 дні; - робота з 10.02.1995 р. до 21.06.2005 р. на посадах слідчого, старшого слідчого відділення Євпаторійського МРВ ГУ МВС України в АР Крим, начальника відділення дізнання Євпаторійського МРВ ГУ МВС України в АР Крим, начальника відділу дізнання Сімферопольського МВ ГУ МВС України в АР Крим, заступника начальника відділу - начальника слідчого відділення Залізнодорожнього РВ Сімферопольського МВ ГУ МВС України в АР Крим, заступника начальника слідчого управління ГУ МВС України в АР Крим, заступника начальника слідчого управління - начальника організаційно-методичного відділу слідчого управління ГУ МВС України в АР Крим, заступника начальника управління по розслідуванню особливо тяжких злочинів та вчинених організованими злочинними групами - начальника відділу по розслідуванню особливо важливих справ та злочинів учинених організованими групами Головного слідчого управління МВС України, начальника управління методичної та організаційно-аналітичної роботи Головного слідчого управління МВС України - 12 років 09 днів; - суддя Києво-Святошинського райсуду Київської області з 06.08.2007 р. по 31.11.2019 р. - 12 років 02 місяці 26 днів.

Разом з тим, при призначенні ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання відповідачем було враховано лише стаж роботи на посаді судді 12 років 2 місяці 25 днів.

З даного приводу, колегія суддів зазначає наступне.

За приписами абз. 4 п. 34 Розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону №1402, судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Так, ОСОБА_1 було призначено на посаду судді до набрання чинності Законом України Про судоустрій і статус суддів від 02 червня 2016 року № 1402-VIII, а тому, визначення стажу роботи на посаді судді повинен застосовуватися закон, чинний на час такого призначення, тобто, Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року №2453-VI (далі - Закон №2453-VI).

Згідно положень частини 1-2 статті 135 Закону №2453-VI, до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; 2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

До стажу роботи, що дає судді Конституційного Суду України право на відставку і виплату вихідної допомоги, зараховується, також, стаж іншої практичної, наукової, педагогічної роботи за фахом та стаж державної служби.

При цьому, пунктом 11 Перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року №2453-VI, в редакції чинній до 28 березня 2015 року, було передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року №2453-VI зазначені правовідносини регулювались Законом України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року №2862-ХІІ.

Частиною першою статті 43 Закону України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року №2862-ХІІ закріплено, що кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов`язків за власним бажанням або у зв`язку з закінченням строку повноважень.

У відповідності до абз. 2 ч. 4 статті 43 Закону України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року №2862-ХІІ, до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Згідно п. 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів , до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Також, відповідно до статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів , до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

У відповідності до частини 1 статті 2 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу , час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Так, як стаж роботи позивача на посаді судді становить більше, ніж 10 років, колегія суддів вважає, що до стажу роботи, який дає судді право на відставку повинен враховуватися, також, період проходження позивачем строкової військової служби.

Отже, невключення до відповідного стажу роботи на посаді судді, зокрема, періоду проходження строкової військової служби і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді є неправомірним.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постановах від 11 лютого 2020 року у справі №200/3958/19-а, від 02 квітня 2019 року у справі №607/8578/17, від 14 березня 2019 року у справі № 490/7796/17.

Враховуючи вищезазначене, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що до загального стажу роботи позивача, який дає право на відставку належить враховувати, крім роботи на посаді судді (12 років 02 місяці 26 днів), календарний період проходження строкової служби (1 рік 07 місяців 02 дні); стаж роботи на посадах слідчого, старшого слідчого відділення Євпаторійського МРВ ГУ МВС України в АР Крим, начальника відділення дізнання Євпаторійського МРВ ГУ МВС України в АР Крим, начальника відділу дізнання Сімферопольського МВ ГУ МВС України в АР Крим, заступника начальника відділу - начальника слідчого відділення Залізнодорожнього РВ Сімферопольського МВ ГУ МВС України в АР Крим, заступника начальника слідчого управління ГУ МВС України в АР Крим, заступника начальника слідчого управління - начальника організаційно-методичного відділу слідчого управління ГУ МВС України в АР Крим, заступника начальника управління по розслідуванню особливо тяжких злочинів та вчинених організованими злочинними групами - начальника відділу по розслідуванню особливо важливих справ та злочинів учинених організованими групами Головного слідчого управління МВС України, начальника управління методичної та організаційно-аналітичної роботи Головного слідчого управління МВС України (12 років 09 днів), загалом більше 25 років 11 місяців 04 днів.

Оскільки, стаж ОСОБА_1 , який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, складає 25 років 11 місяців 04 дні, колегія суддів вважає, що при призначенні щомісячного довічного грошового утримання позивача, відповідач, керуючись абзацом 2 пункту 25 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1402-VIII, повинен був виходити із розміру 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

Таким чином, судом першої інстанції правомірно визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо призначення в період з 01.11.2019 р. до 18.02.2020 р. судді у відставці ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 80% від суддівської винагороди судді Києво-Святошинського районного суду Київської області, обчисленої, відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити та сплачувати в період з 01.11.2019 до 18.02.2020 судді у відставці ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 90% від суддівської винагороди судді Києво-Святошинського районного суду Київської області, обчисленої відповідно до положень вказаного Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Доводи апелянта про те, що позивач не просив зарахувати до суддівського стажу періоди, які зазначає суд першої інстанції, а тому, відсутні підстави для здійснення перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 % від суддівської винагороди, колегія суддів вважає необгрунтованими, з огляду на наступне.

Так, при зверненні ОСОБА_1 до відповідача із заявою від 06 листопада 2019 року про призначення йому щомісячного довічного грошового утримання, ним був доданий до заяви Розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, який включав зазначені періоди.

Оскільки, як було встановлено вище, при призначенні ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 80% від суддівської винагороди, пенсійним органом протиправно не було враховано всі періоди роботи позивача, що дають право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, судом першої інстанції правомірно надано правову оцінку вказаним діям відповідача та враховано такі періоди.

Також, з огляду на зазначене, необгрунтованим є посилання апелянта на те, що розмір довічного грошового утримання позивача повинен бути обчислений виключно з суддівського стажу - 12 років 2 місяців 25 днів та 80% розміру грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

Щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 за період з 01.01.2020 року до 18.02.2020 року, у зв`язку із збільшенням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2020 року з 1921,00 грн. станом на 01.01.2019 року до 2102,00 грн. станом на 01.01.2020 року, колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до частини 4 статті 142 Закону № 1402-VIII, у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

В силу ч. 5 ст. 142 Закону № 1402-VIII, пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Таким чином, правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

Відповідно до пункту 24 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення "Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII, станом на 01.12.2019 року, розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить: з 1 січня 2020 року для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Отже, судом першої інстанції правильно зазначено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року є складовою суддівської винагороди.

Згідно ст. 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік , розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2020 року складав 2102 грн. 00 коп.

З огляду на зазначене, оскільки, з 1 січня 2020 року збільшилась складова суддівської винагороди - прожитковий мінімум для працездатних осіб, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що, у зв`язку з цим, органи ПФУ зобов`язані зробити перерахунок розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Враховуючи вищезазначене, судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги в частині визнання протиправною відмови Головного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві здійснити з 01 січня 2020 року перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , у зв`язку із збільшенням розміру складової судової винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 921,00 грн. станом на 01 січня 2019 року до 2 102,00 грн. станом на 01 січня 2020 року та зобов`язання здійснити такий перерахунок.

Посилання апелянта на те, що на дату 01 грудня 2019 року у ОСОБА_1 була відсутня довідка Територіального управління ДСА в Київській області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №307 від 10 лютого 2020 року, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки, право на перерахунок позивачу щомісячного довічного грошового утримання виникло, у зв`язку із збільшенням розміру посадового окладу судді внаслідок збільшення прожиткового мінімуму для працездатних осіб після прийняття Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік .

Щодо визнання протиправною відмови Головного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві після 18.02.2020 р. призначити ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 60 відсотків суддівської винагороди діючого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII та зобов`язання здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з 19 лютого 2020 року, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно Рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов`язків судді. Надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.

Як було вищезазначено, згідно ч. 3 ст. 142 Закону №1402-VIII, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Водночас, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Так, пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 1 січня 2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI Про судоустрій і статус суддів (пункт 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII).

Разом з тим, Законом України від 16 жовтня 2019 року № 193-IX Про внесення змін до Закону України Про судоустрій і статус суддів та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування , який набрав чинності 07.11.2019 року, було виключено зазначені вище пункти 22, 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, якими було передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом; що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 р. № 2453-VI Про судоустрій і статус суддів .

Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

При цьому, Рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону № 1402-VIII зі змінами.

Конституційний Суд у вказаному Рішенні зазначив, що право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України).

Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуття права на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 № 10-рп/2013).

Таким чином, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип`ятирічного віку, з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402-VIII.

У зв`язку з викладеним, Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 16 червня 2020 року у зразковій справі № 620/1116/20.

В силу вищезазначеного, у зв`язку з ухваленням Конституційним Судом України Рішення від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020, пункт 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, який визначав, що розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, втратив чинність.

Отже, з 19 лютого 2020 року, при вирішенні питання розміру щомісячного довічного грошового утримання позивача, необхідно керуватися положеннями статті 142 Закону №1402-VIII, які визначають, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Таким чином, судом першої інстанції правомірно визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві після 18.02.2020 р. призначити ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 60 відсотків суддівської винагороди діючого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII та зобов`язано здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з 19 лютого 2020 року.

Доводи апелянта про те, що розмір складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді після 18 лютого 2020 року не змінювався, а тому, відсутні підстави для перерахунку, колегія суддів вважає необгрунтованими, з огляду на наступне.

Підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного від 16.06.2020 року у зразковій справі №620/1116/20, а також, від 06.03.2019 року у справі №638/12586/16-а та від 11.02.2020 року у справі №200/3958/19-а.

Із вказаного вбачається, що перерахунок, який просить здійснити позивач, обумовлений відновленням раніше порушених його прав з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18 лютого 2020 року у справі № 2-р/2020.

З огляду на зазначене, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що саме з 19 лютого 2020 року, наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18 лютого 2020 року у справі № 2-р/2020, у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді, відповідно до Закону № 1402-VIII.

Щодо стягнення з Головного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 : - 9797,20 грн. недорахованого та несплаченого в період з 01.11.2019 до 31.12.2019 довічного грошового утримання; - 9052,50 грн. недорахованого та несплаченого в період з 01.01.2020 до 31.01.2020 довічного грошового утримання; - 5618,24 грн. недорахованого та несплаченого в період з 01.02.2020 до 18.02.2020 довічного грошового утримання; - 14211,45 грн. недорахованого та несплаченого в період з 19.02.2020 до 29.02.2020 довічного грошового утримання, а також, стягнення з Головного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 за період з 01.03.2020 до 31.05.2020, тобто, до місяця звернення позивача з позовом до суду, 123639,00 грн. з розрахунку 41213,10 грн. за кожний місяць, недорахованого та несплаченого в цей період довічного грошового утримання, колегія суддів зазначає наступне.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип поділу влади.

Відповідно до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.80 р. на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Частинами 1 та 2 ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Здійснюючи судочинство, Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 у справі "Педерсен і Бодсгор проти Данії" зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї.

Разом з тим, у рішенні Європейського суду з прав людини від 02.06.2006 р. у справі "Волохи проти України" (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема, щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є "передбачуваною", якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. "…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання".

Отже, як вбачається з наведених судових рішень, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб`єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.

Таким чином, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішення дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим КАС України критеріям, не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за такими критеріями

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 29 січня 2020 року у справі 640/19344/18 зазначив наступне: …Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень .

Таким чином, колегія суддів вважає, що визначення конкретних сум довічного грошового утримання, яке повинно виплачуватися позивачеві належить до дискреційних повноважень органів Пенсійного фонду України.

Крім того, слід зазначити, що суми довічного грошового утримання, які у рішенні суду першої інстанції стягнуто з Головного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві, не були нараховані позивачу, а тому, судом першої інстанції помилково вирішено стягнути такі суми з відповідача.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача буде зобов`язання Головного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з урахуванням виплачених сум.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає, що рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 серпня 2020 року слід змінити, виклавши абзац шостий резолютивної частини рішення наступного змісту:

Зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 :

- за період з 01.11.2019 року до 18.02.2020 року, призначивши його ОСОБА_1 у розмірі 90 відсотків суддівської винагороди судді Києво-Святошинського районного суду Київської області обчисленої, відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів";

- за період з 01.01.2020 року до 18.02.2020 року у зв`язку із збільшення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2020 року з 1921 грн. станом на 01.01.2019 року до 2102 грн. станом на 01.01.2020 року;

- з 19.02.2020 року, призначивши його ОСОБА_1 у розмірі 60 відсотків суддівської винагороди діючого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області обчисленої, відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII .

З огляду на зазначене, судом першої інстанції помилково задоволено позовні вимоги в частині стягнення з Головного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 : - 9797,20 грн. недорахованого та несплаченого в період з 01.11.2019 до 31.12.2019 довічного грошового утримання; - 9052,50 грн. недорахованого та несплаченого в період з 01.01.2020 до 31.01.2020 довічного грошового утримання; - 5618,24 грн. недорахованого та несплаченого в період з 01.02.2020 до 18.02.2020 довічного грошового утримання; - 14211,45 грн. недорахованого та несплаченого в період з 19.02.2020 до 29.02.2020 довічного грошового утримання, а також, в частині стягнення з Головного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 за період з 01.03.2020 до 31.05.2020, тобто до місяця звернення позивача з позовом до суду, 123639,00 грн. з розрахунку 41213,10 грн. за кожний місяць, недорахованого та несплаченого в цей період довічного грошового утримання, а тому рішення суду цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про зобов`язання Головного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві здійснити виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, з урахуванням виплачених сум.

Таким чином, рішення суду першої інстанції в цих частинах слід скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

З приводу зобов`язання відповідача у подальшому здійснювати ОСОБА_1 виплати довічного грошового утримання обчисленого, відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII в редакції після 18.02.2020 року, слід зазначити наступне.

Кодекс адміністративного судочинства України не встановлює можливості захисту порушених прав та інтересів осіб на майбутнє, а судове рішення не повинно містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та про зобов`язання відповідача вчинити чи утриматись від вчинення певних дій на майбутнє.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суд у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постановах від 27 березня 2020 року у справі №694/1158/17 та від 24 квітня 2018 року у справі №167/592/17.

Оскільки, в порядку адміністративного судочинства підлягають захисту лише порушені права, при цьому, суд позбавлений можливості задовольняти вимоги на майбутнє, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині зобов`язання у подальшому здійснювати ОСОБА_1 виплати довічного грошового утримання обчисленого, відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII, в редакції після 18.02.2020, підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову в цій частині.

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 серпня 2020 року слід залишити без змін.

Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Надаючи оцінку доводам апелянта, судова колегія приймає до уваги Висновок № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому зазначено, що при викладенні підстав для прийняття рішення суд повинен надати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд апеляційної інстанції, також, враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Крім того, у рішеннях ЄСПЛ по справі Ґарсія Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що …хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід… .

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції помилково задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача довічного грошового утримання, а тому, рішення суду підлягає зміні в частині, а також, скасуванню в частинах, з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову в частинах позовних вимог, в іншій частині рішення суду слід залишити без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції частково не відповідають встановленим обставинам по справі, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права частково призвели до неправильного вирішення справи, а тому, оскаржуване рішення підлягає зміні та скасуванню в частинах.

Відповідно до частини першої статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 серпня 2020 року змінити, виклавши абзац шостий резолютивної частини рішення наступного змісту:

Зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 :

- за період з 01.11.2019 року до 18.02.2020 року, призначивши його ОСОБА_1 у розмірі 90 відсотків суддівської винагороди судді Києво-Святошинського районного суду Київської області обчисленої, відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів";

- за період з 01.01.2020 року до 18.02.2020 року у зв`язку із збільшення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2020 року з 1921 грн. станом на 01.01.2019 року до 2102 грн. станом на 01.01.2020 року;

- з 19.02.2020 року, призначивши його ОСОБА_1 у розмірі 60 відсотків суддівської винагороди діючого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області обчисленої, відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII .

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 серпня 2020 року в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Головного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 : - 9797,2 грн. недорахованого та несплаченого в період з 01.11.2019 до 31.12.2019 довічного грошового утримання; - 9052,50 грн. недорахованого та несплаченого в період з 01.01.2020 до 31.01.2020 довічного грошового утримання; - 5618,24 грн. недорахованого та несплаченого в період з 01.02.2020 до 18.02.2020 довічного грошового утримання; - 14211,45 грн. недорахованого та несплаченого в період з 19.02.2020 до 29.02.2020 довічного грошового утримання, стягнення з Головного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 за період з 01.03.2020 до 31.05.2020, тобто до місяця звернення позивача з позовом до суду, 123639,00 грн. з розрахунку 41213,10 грн. за кожний місяць, недорахованого та несплаченого в цей період довічного грошового утримання та в частині у подальшому здійснювати ОСОБА_1 виплати довічного грошового утримання обчисленого відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-VIII в редакції після 18.02.2020 - скасувати та прийняти в цих частинах нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 серпня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Безименна Н.В.

Оксененко О.М.