Постанова

від 02.03.2021 по справі 580/5663/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/5663/20 Головуючий у І інстанції - Трофімова Л.В.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2021 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.,

суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу судді Черкаського окружного адміністративного суду від 11 січня 2021 року справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_1 звернулась до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про:

- визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 09.06.2020 № 23-6808/14-20-СГ "Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки", яким ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої в адміністративних межах Виноградської сільської ради Лисянського району Черкаської області, розмір земельної ділянки 2,0 га, кадастровий номер 7122882000:02:001:1003, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, та наданні цієї земельної ділянки у власність;

- зобов`язання Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області видати наказ про затвердження ОСОБА_1 проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої в адміністративних межах Виноградської сільської ради Лисянського району Черкаської області, розмір земельної ділянки 2,0 га, кадастровий номер 7122882000:02:001:1003, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, та надання цієї земельної ділянки у власність.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 11 січня 2021 року позовну заяву повернуто Позивачці разом із усіма доданими до неї матеріалами.

Не погоджуючись з постановленою ухвалою, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В апеляційній скарзі вказано про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

Апеляційна скарга мотивована тим, що при розгляді питання про відкриття провадження у справі суддя враховує висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, позаяк у постанові від 12 лютого 2020 року по справі № 545/1149/17 викладено правову позицію щодо звільнення від сплати судового збору учасника бойових дій, який звернувся до суду з метою захисту свого права на отримання земельної ділянки.

Відзиву Відповідача на апеляційну скаргу ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції не надходило, що не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з ч. 2 ст. 312 КАС України, якою, зокрема, передбачено, що апеляційна скарга на ухвалу суду про повернення позовної заяви розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суддя суду першої інстанції, повертаючи позовну заяву виходив з того, що недоліки, визначені в ухвалі Черкаського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року Позивачем не усунуто, тобто не сплачено судовий збір

Так, спірним питанням у межах спірних правовідносин, є зокрема, наявність права Позивачки на звільнення від сплати судового збору, як учасника бойових дій, який звертається за захистом свого права на отримання земельної ділянки.

Суддя суду першої інстанції відмовляючи в звільненні Позивачки від сплати судового збору вказав, що предметом даного позову є спір щодо відмови у затвердженні проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої в адміністративних межах Виноградської сільської ради Лисянського району Черкаської області, розмір земельної ділянки 2,0 га, кадастровий номер 7122882000:02:001:1003, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, та наданні цієї земельної ділянки у власність, що не належить до питань, пов`язаних з соціальним захистом учасників бойових дій згідно із Законом України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту , а тому Позивачка не звільняється від сплати судових витрат, оскільки законодавцем виокремлено із земель сільськогосподарського призначення: земельні ділянки для городництва, земельні ділянки для садівництва та земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, а пункт 14 статті 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту передбачає надання учасникам бойових дій пільг саме стосовно першочергового отримання земельних ділянок для городництва та земельних ділянок для садівництва.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком судді суду першої інстанції та вважає його необґрунтованим з огляду на таке.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08 липня 2011 року № 3674-VI Про судовий збір (далі - Закон № 3674-VI).

Частиною першої статті 1 Закону № 3574-VI передбачено, що судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI учасники бойових дій під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються від сплати судового збору у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Разом з тим, зазначена норма має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту .

У статті 22 цього Закону № 3551-XII передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань.

Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону.

Отже, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону № 3551-XII.

Подібну правову позицію щодо застосування та тлумачення пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 (провадження № 11-795заі19) та постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 490/8128/17 (провадження № К/9901/166/18, К/9901/30220/18).

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 05 жовтня 2017 року.

Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги звертає увагу на те, що Позивачка ініціювала звернення до адміністративного суду з метою захисту свого, передбаченого законом права, як учасника бойових дій, на отримання земельної ділянки.

В частині тверджень судді суду першої інстанції стосовно того, що звернення до суду з метою отримання земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, та наданні цієї земельної ділянки у власність, не належить до питань, пов`язаних з соціальним захистом учасників бойових дій згідно із Законом України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту , то колегія суддів зазначає, що виходячи із мети звернення Позивачки з даним адміністративним позовом до адміністративного суду та її статусу, такий висновок не відповідає обставинам справи, та позбавляє Позивачку права на захист своїх інтересів як учасника бойових дій, із застосуванням пільг, передбачених законом.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що державою в особі Держгеокадастру на офіційному сайті (https://land.gov.ua/info/pokrokova-skhema-dii-dlia-dopomohy-uchasnykam-ato-v-otrymanni-zemelnykh-dilianokk/) станом на момент апеляційного розгляду даної справи, розміщено інформацію наступного змісту: Виділення земельних ділянок учасникам антитерористичної операції здійснюється на підставі ст. 118 Земельного кодексу України. Органи Держгеокадастру працюють в режимі максимального сприяння учасникам бойових дій та членам сімей загиблих воїнів в реалізації їх конституційного права на отримання землі. Тут ви можете ознайомитись з усіма етапами процедури отримання земельної ділянки.

Інформація про надання головними управліннями Держгеокадастру в областях учасникам бойових дій у власність земельних ділянок із земель сільськогосподарського призначення (станом на 25.01.2021.) .

Тобто, державою декларується факт вжиття заходів з метою максимального сприяння учасникам бойових дій в отриманні земельних ділянок, зокрема, із земель сільськогосподарського призначення.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_1 в межах спірних правовідносин звільняється від сплати судового збору за розгляд цієї справи на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI.

Колегією суддів враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суддя суду першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Зі змісту ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом частини 1 статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Згідно із частиною 3 статті 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Розглянувши доводи ОСОБА_1 , викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що допущені порушення норм процесуального та матеріального права є такими, що призвели до неправильного вирішення питання, та є підставою для скасування оскаржуваної ухвали з постановленням нового судового рішення про направленням справи для розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 312, 320, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу судді Черкаського окружного адміністративного суду від 11 січня 2021 року - скасувати , а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

О.М. Оксененко