Ухвала

від 27.05.2021 по справі 580/5663/20

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

27 травня 2021 року справа № 580/5663/20

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: судді - Трофімової Л.В., за участі секретаря - Безпалого А.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу № 580/5663/20

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) [представник позивача - не прибув]

до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області Черкаській області (вул. Смілянська, 131, м. Черкаси, 18002, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 39765890) [представник відповідача - не прибув]

про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії, прийняв ухвалу.

10.12.2020 ОСОБА_1 , звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 09.06.2020 № 23-6808/14-20-СГ Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки , яким ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої в адміністративних межах Виноградської сільської ради Лисянського району Черкаської області, розмір земельної ділянки 2,0 га, кадастровий номер 7122882000:02:001:1003, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства , та наданні цієї земельної ділянки у власність;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області видати наказ про затвердження ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої в адміністративних межах Виноградської сільської ради Лисянського району Черкаської області, розмір земельної ділянки 2,0 га, кадастровий номер 7122882000:02:001:1003, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, та надання цієї земельної ділянки у власність.

Ухвалою від 15.03.2021 відкрито загальне провадження у справі, призначено підготовче судове засідання на 06.04.2021. Ухвалою від 06.04.2021 відкладено підготовче засідання до 21.04.2021. У зв`язку з поширенням коронавірусної інфекції та хворобою судді Черкаського окружного адміністративного суду ОСОБА_2 з 19.04.2021 по 14.05.2021 включно засідання 21.04.2021 не відбулося, підготовче засідання призначено на 17.05.2021. Ухвалою від 17.05.2021 продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі 580/5663/20 на 30 днів з 14.05.2021, призначено підготовче судове засідання на 21.05.2021. Ухвалою від 21.05.2021 закрито підготовче засідання, справу призначено до розгляду по суті на 27.05.2021.

Позивач та представник позивача у судове засідання 21.05.2021 не прибули, 25.05.2021 представником позивача подано клопотання про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача.

Відповідач у судове засідання 27.05.2021 не прибув, причин неявки суду не повідомив, 06.04.2021 подав відзив на позов, де зазначив, що даний спір не належить розгляду у порядку адміністративного судочинства, позаяк земельна ділянка, що позивач бажає отримати у приватну власність належить третій особі відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 01.12.2020 № 1656-УБД.

Судом встановлено, що земельну ділянку з кадастровим номером 7122882000:02:001:1003, що позивач має намір отримати у власність, 16.12.2020 зареєстровано на праві приватної власності за ОСОБА_3 , який є орендодавцем у правовідносинах з іншою особою до 2035 року.

Пунктом 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Кодексом адміністративного судочинства України (частини 1, 2 статті 4) встановлено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Адміністративне судочинство - діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у порядку, встановленому Кодексом (пункт 5 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України). Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Механізм визнання права власності на той чи інший об`єкт за певним суб`єктом визначений Цивільним кодексом України.

Неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що належить захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Не є публічно-правовим спір між органом державної влади (суб`єктом владних повноважень) та суб`єктом приватного права - фізичною особою, у якому управлінські дії суб`єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб`єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб`єктний склад такого спору.

Відповідно до частин першої та другої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Цивільним кодексом України визначено (стаття 15), що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, що не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Отже, у разі порушення цивільного права чи інтересу у позивача виникає право на звернення до суду із застосуванням відповідного способу захисту, що відповідає характеру порушення його права чи інтересу. при здійсненні повноважень власника землі є рівноправним суб`єктом земельних відносин.

Відповідно до частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

З огляду на обставини і наявні доводи та докази у матеріалах справи, дана справа не може бути вирішена у порядку адміністративного судочинства.

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Європейською Комісією з прав людини у справі Zand проти Австрії зазначив, що словосполучення встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й на дотримання таким судом певних норм, що регулюють його діяльність. Поняття суд, встановлений законом у частини 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів . Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися судом, встановленим законом у розумінні частини 1 статті 6 ЄКПЛ.

ЄСПЛ у пункті 24 рішення від 20.07.2006 у справі Sokurenko and Strygun проти України, заяви № 29458/04 та № 29465/04 зазначив, що фраза встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін судом, встановленим законом у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів .

Судом встановлено, земельну ділянку (кадастровий номер 7122882000:02:001:1003), що ОСОБА_1 має намір отримати у власність, зареєстровано 16.12.2020 на праві приватної власності за ОСОБА_3 , тобто у іншої особи виникло речове право на земельну ділянку на підставі рішення органу виконавчої влади (наказу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 01.12.2020 № 1656-УБД).

Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини Рішення від 16.04.2009 № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, що передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв`язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у тому числі отримання державного акта на право власності на земельну ділянку, укладення договору оренди землі.

Суд дійшов висновку, що у разі прийняття суб`єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність (ненормативного акта, що вичерпує свою дію після його реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, позаяк є спір про цивільне право. Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 12.06.2019 у справі № 359/3132/16-а (ЄДРСР 82738737) та постанові Верховного Суду України від 09.12.2014 у справі № 21-308а14.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України у виборі і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Спір у даній справі за встановлених обставин і перевірених матеріалів справи і зміст не належить розгляду у порядку адміністративного судочинства. З огляду на характер і зміст спірних відносин та суб`єктний склад сторін має вирішуватися за правилами цивільного судочинства.

Згідно частини 2 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено порядок розподілу судових витрат. Відповідно до частин 1, 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду у разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом). Враховуючи, що позивачем не сплачено судовий збір, то відсутні підстави для вирішення питання повернення судового збору.

Керуючись статтями 2, 6-16, 45, 139, 140, 144, 149, 238, 241, 248, 256, 294, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, статтею 7 Закону України Про судовий збір , суд

УХВАЛИВ:

Закрити провадження у справі № 580/5663/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області Черкаській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії.

Роз`яснити позивачу, що розгляд справи віднесено до юрисдикції місцевого загального суду за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Судові витрати розподілу не належать.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набрала законної сили відповідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII перехідних положень та з урахуванням пункту 3 розділу VI прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Л.В. Трофімова