Ухвала

від 25.02.2021 по справі 820/6539/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"25" лютого 2021 р. Справа № 820/6539/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.

розглянувши матеріали справи

за позовом Липковатівського аграрного коледжу, м. Харків до 3 - ті особи, які не Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області, смт. Нова Водолага , заявляють самостійних вимог на предмет спору: 1. Фізична особа ОСОБА_1 , м. Харків 2. Фермерське господарство "Носовського В.П.", с. Сосонівка, Нововодолазький район 3. Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, м. Харків про скасування рішення за участю представників:

позивача - не з`явився

відповідача - не з`явився

1. третьої особи - не з`явився

2. третьої особи - Гордейчука В.В. (ордер Серія АХ №1037125 від 19.01.2021)

3. третьої особи - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

На підставі Ухвали Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду від 21.12.2020 по справі №820/6539/16 зазначену справу за позовом Липковатівського аграрного коледжу до Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області, треті особи: ОСОБА_1 , Фермерське господарство "Носовського В.П.", Головне управління Держгеокадастру у Харківській області про скасування рішень передано до Господарського суду Харківської області.

З матеріалів справи вбачається, що у грудні 2016 року Липковатівський аграрний коледж (далі - позивач, Коледж) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області (далі - відповідач), треті особи: ОСОБА_1 , Фермерське господарство "Носовського В.П.", Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, в якому позивач просив скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: індексний номер: 17446674 від 24.11.2014; індексний номер: 17482944 від 25.11.2014; індексний номер: 17731862 від 04.12.2014; індексний номер: 17446754 від 24.11.2014; індексний номер: 17518999 від 26.11.2014; індексний номер: 17482908 від 25.11.2014; індексний номер: 17482963 від 25.11.2014; індексний номер: 17482980 від 25.11.2014; індексний номер: 17518539 від 26.11.2014; індексний номер: 17482784 від 25.11.2014; індексний номер: 17518887 від 26.11.2014; індексний номер: 17482845 від 25.11.2014; індексний номер: 17518959 від 26.11.2014; індексний номер: 17482472 від 25.11.201 4; індексний номер: 17518923 від 26.11.2014; індексний номер: 17767661 від 05.12.2014.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.12.2020 для розгляду справи визначено суддю Жигалкіна І.П.

11 лютого 2021 року судом було постановлено ухвалу, якою повідомлено учасників провадження у справі №820/6539/16 про наступне: - клопотання (вх. №3353 від 10.02.2021) про відкладення - задовольнити; - підготовче засідання у справі відбудеться "10" березня 2021 р. о(б) 10:00 год. у приміщенні господарського суду за адресою: 61022, місто Харків, майдан Свободи, 5, 8-й під`їзд, 1-й поверх, зал № 105.

Ухвалою суду від 15.02.2021 виправлено технічну описку, допущену в резолютивній частині ухвали від 11.02.2021 щодо повідомлення про наступне підготовче засідання у справі та зазначено наступне: підготовче засідання у справі відбудеться "25" лютого 2021 р. о(б) 10:00.

Представники Позивача та Відповідача у підготовче засідання не з`явилися, до суду не надано заяв, клопотань, пояснень, заперечень, доказів тощо. Про причини неявки уповноваженого представника суд не повідомлено. Про день та час розгляду справи повідомлено належним чином.

Представник 1. третьої особи (ФО ОСОБА_1 ) у підготовче засідання не з`явився, до суду не надано заяв, клопотань, пояснень, заперечень, доказів тощо. Про причини своєї неявки та уповноваженого представника суд не повідомлено. Про день та час розгляду справи повідомлено належним чином.

Представником 2. третьої особи (ФГ "Носовського В.П.") у підготовче засідання надано клопотання (вх. № 1091 від 24.02.2021) про зупинення провадження у справі №820/6539/16.

Представник 3. третьої особи (ГУ Держгеокадастру у Харківській області) у підготовче засідання не з`явився, до суду не надано заяв, клопотань, пояснень, заперечень, доказів тощо. Про причини неявки уповноваженого представника суд не повідомлено. Про день та час розгляду справи повідомлено належним чином.

В обґрунтування поданого клопотання (вх. № 1091 від 24.02.2021) представник ФГ Носовського В.П. наголосив на тому, що розгляд справи №820/6539/16 об`єктивно неможливий до набрання законної сили судовим рішенням в справі №820/2039/15 та до остаточного вирішення заяви ОСОБА_1 про перегляд рішенням Апеляційного суду Харківської області від 08 квітня 2016 року у справі №631/1638/15-ц за нововиявленими обставинами.

На думку заявника у справах №631/1638/15-ц (де відбувається розгляд заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішенням Апеляційного суду Харківської області від 08 квітня 2016 року) та №820/2039/15 вирішується по суті спір щодо наявності у ОСОБА_1 та ФГ Носовського В.П. права оренди на спірні земельні ділянки та наявність у Липковатівського аграрного коледжу права постійного користування на ті ж самі земельні ділянки.

Саме тому заявник вважає, що спір про проведення державної реєстрації, який розглядається в рамках справи №820/6539/16, є похідним.

Крім того, заявник вважає, що в рамках №820/6539/16, враховуючи зміст позовних вимог та наявність інших спорів про право, об`єктивно неможливо встановити факт дійсності права постійного користування земельними ділянками у Позивача та правомірність надання в оренду спірних земельних ділянок ОСОБА_1 та ФГ Носовського В.П. .

Додатково до обґрунтування заявник посилався на положення постанови Верховного Суду України від 01.02.2017р. по справі № 6-1957цс16 та Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26 грудня 2011 року № 18.

Суд вважає за доцільне нагадати учасникам процесу, що статтею 7 ГПК України визначено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак чи обставин. Дана норма кореспондується зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно п. 3 ч.1 ст. 42 ГПК України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб;

Відповідно до приписів пункту четвертого частини п`ятої ст. 13 ГПК України, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цих кодексом.

А також, що ст. 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства (ч. ч. 1, 2 ст. 114 Господарського процесуального кодексу України).

Тобто з аналізу зазначених норм вбачається, що часові параметри, виконуючи регулятивну роль, виступають інструментом, засобом в досягненні завдань судо чинства, а у поєднанні з іншими юридичними засобами, часові характеристики судочинства виступають активно-дієвими еле ментами процесуального регулювання, а отже по лягає у своєчасності реалізації господарського судочинства щодо вчинення відповідних процесу альних дій і прийняття процесуальних рішень.

Так, суд вважає за доцільне зазначити, що важливе значення при реалізації дискреційних повнова жень господарського суду відіграють положення ст. 6 Конвен ції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.ХІ.1950), відповідно до якої кожен має право на справедли вий і публічний розгляд його справи упродовж розумного стро ку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Недотримання строків розгляду господарських, цивільних, адміністративних та інших судових справ порушує конститу ційне право на судовий захист, гарантований ст. 55 Конституції України, і негативно впливає на ефективність правосуддя та на авторитет судової влади.

На цей аспект звертає увагу і Європейський суд, який за значає, що відсутність зазначених гарантій становить велику небезпеку для верховенства права, коли у межах національних правових систем трапляються надмірні затримки у здійснен ні правосуддя , щодо яких сторони у провадженні не мають ніяких національних засобів захисту порушеного права (див., наприкл., справу Bottazzi v. Italy ).

Проте, суд зазначає, якщо в судовому процесі учасники зловживають процесуальними правами або навмисного невиконують процесуальні обов`язки до них можуть бути застосовані заходи процесуального примусу.

Правовий примус - це конкретні засоби впливу, які пов`язані з обмеженням в тій чи іншій формі свободи особи.

З матеріали справи вбачається, що у грудні 2016 року Липковатівський аграрний коледж (позивач, Коледж) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області (далі - відповідач), треті особи: ОСОБА_1 , Фермерське господарство "Носовського В.П.", Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, в якому позивач просив скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: індексний номер: 17446674 від 24.11.2014; індексний номер: 17482944 від 25.11.2014; індексний номер: 17731862 від 04.12.2014; індексний номер: 17446754 від 24.11.2014; індексний номер: 17518999 від 26.11.2014; індексний номер: 17482908 від 25.11.2014; індексний номер: 17482963 від 25.11.2014; індексний номер: 17482980 від 25.11.2014; індексний номер: 17518539 від 26.11.2014; індексний номер: 17482784 від 25.11.2014; індексний номер: 17518887 від 26.11.2014; індексний номер: 17482845 від 25.11.2014; індексний номер: 17518959 від 26.11.2014; індексний номер: 17482472 від 25.11.201 4; індексний

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2019р. у справі №820/6539/16 адміністративний позов Липковатівського аграрного коледжу задоволено у повному обсязі.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з тих обставин, що рішенням Нововодолазького районного суду Харківської області від 23.12.2015р. по справі №631/1638/15-ц було скасовано наказ Головного управління Держземагентства України в Харківській області №2873-СГ від 29.10.2014р. та №2924-СГ від 04.11.2014р., визнано недійсними договори оренди земельних ділянок, а тому посилаючись на положення ст.26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і п.41 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно скасував рішення державного реєстратора Нововодолазького районного управління юстиції Харківської області Іваницького Євгена Анатолійовича.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ФГ Носовського В.П. звернулося до Другого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою. За наслідками розгляду апеляційної скарги, Другий апеляційний адміністративний суду прийняв постанову від 04.09.2019р., якою відмовив у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишив без змін.

ФГ Носовського В.П. подало касаційну скаргу. За наслідком розгляду касаційної скарги Верховним Судом (Касаційним адміністративним судом) прийнято постанову від 08.10.2020р., якою Касаційну скаргу Фермерського господарства "Носовського В.П."- задоволено частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26 березня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2019 року по справі №820/6539/16 - скасовано і закрито провадження по справі.

На підставі Ухвали Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду від 21.12.2020 по справі №820/6539/16 зазначену справу за позовом Липковатівського аграрного коледжу до Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області, треті особи: ОСОБА_1 , Фермерське господарство "Носовського В.П.", Головне управління Держгеокадастру у Харківській області про скасування рішень передано до Господарського суду Харківської області.

Дослідивши матеріали справи, зміст клопотання про зупинення провадження у справі, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом Верховенства права та права на судовий захист, уникаючи принципу надмірного формалізму, та усуваючи підстави для використання правового пуризму суд вирішив, що подане ФГ Носовського В.П. клопотання про зупинення провадження у справі підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судові рішення мають ґрунтуватися на Конституції України, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Суд безпосередньо застосовує Конституцію України, якщо зі змісту норм Конституції не випливає необхідності додаткової регламентації її положень законом або якщо закон, який був чинним до введення в дію Конституції чи прийнятий після цього, суперечить їй.

У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі Надточій проти України (далі - ЄСПЛ) та пункті 23 рішення ЄСПЛ Гурепка проти України № 2 наголошено, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Під час підготовчого засідання, учасники справи можуть подавати клопотання та заяви, відповідно до статті 177 ГПК України. Адже відповідно до частини 1 статті 177 ГПК України, серед інших завдань підготовчого провадження, важливим є визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів, а також вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті. Згідно п. 10 ч. 2 ст. 182 ГПК України, у підготовчому засіданні суд вирішує заяви та клопотання учасників справи. У разі виникнення обставин, визначених п. 5 ч. 2 статті 227 ГПК України подати клопотання про зупинення провадження у справі можливо лише на етапі підготовчого провадження.

Наразі, розгляд поточної справи знаходиться у межах підготовчого провадження та у межах строків передбачених ГПК України.

У постанові ВСУ від 01.02.2017р. по справі № 6-1957цс16 зазначено, що визначаючи наявність підстав за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, застосовується у тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26 грудня 2011 року № 18 (на момент розгляду клопотання не скасована та є чинною) та Постанови ВСУ від 01.02.2017 у справі №6-1957цс16: (а) Під неможливістю розгляду цієї справи розуміють неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин; (б) Під пов`язаною з даною справою іншою справою розуміють таку іншу справу, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення; (в) Іншим судом є будь-який орган, що входить до складу судової системи України, іншим судом може вважатися й інший склад суду (одноособовий чи колегіальний) в тому ж самому судовому органі, в якому працює суддя (судді), що вирішує (вирішують) питання про зупинення провадження у справі.

При розгляді поданого клопотання, суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17 де зазначено, що незалежно від того, чи перераховані усі постанови, в яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

Так, порядок та умови зупинення провадження у справі врегульованого нормами статті 227 ГПК України в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд, відповідно, зобов`язаний та має право зупинити провадження у справі.

За змістом п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

У разі застосування наведеної правової норми за вимогами ст. 234 ГПК України у мотивувальній частині ухвали повинно бути зазначено, зокрема, обґрунтування висновків, яких дійшов суд при постановленні ухвали.

Під неможливістю розгляду справи необхідно розуміти відсутність у господарського суду можливості самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Крім цього, слід зауважити, що зупинення провадження у справі, на відміну від відкладення розгляду справи, здійснюється без зазначення строку, до усунення обставин (до вирішення іншої справи; до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі), які зумовили зупинення провадження, тому провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього.

Подібний правовий висновок викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №904/3935/18 та від 29.04.2020 у справі №903/611/19, від 18.05.2020 року по справі № 905/1728/14-908/4808/14.

Неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які встановлюються іншим судом, у принципі не можуть бути встановлені господарським судом у даній справі з незалежних від нього (суду) законодавчо зумовлених причин.

При цьому наведена процесуальна норма (ст. 227 ГПК України) прямо встановлює, що суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 02.06.2020 у справі № 910/6674/19 та від 20 липня 2020 року по справі № 9190/11236/19,від 15.05.2019 у справі №904/3935/18, від 29.04.2020 у справі №903/611/19, від 18.05.2020 у справі №905/1728/14-908/4808/14.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов`язаний з`ясовувати: 1) як саме справа, яка розглядається господарським судом, пов`язана зі справою, що розглядається іншим судом; 2) чим обумовлена неможливість розгляду справи.

Аналогічну правову позицію виклав Верховний Суд у постановах від 10.09.2019 у справі № 922/1962/17 і від 17.12.2019 у справі № 917/131/19, від 15.05.2019 у справі № 904/3935/18 і від 17.12.2019 у справі № 917/131/19, від 23.01.2020 № 917/130/19.

Обґрунтовуючи позицію про зупинення провадження у справі, ФГ Носовського В.П. у клопотанні та у судовому засіданні, посилається на об`єктивну неможливість розгляду поточної справи до вирішення пов`язаної з нею справи № 820/2039/15 та до остаточного вирішення заяви ОСОБА_1 про перегляд рішенням Апеляційного суду Харківської області від 08 квітня 2016 року у справі № 631/1638/15-ц за нововиявленими обставинами, оскільки рішення в останніх справах може вплинути на результати розгляду справи № 820/6539/16.

Встановлення судом фактичних обставин правомірності чи неправомірності внесення відділу Держземагенства України в Нововодолазькому районі Харківської області змін до статистичної звітності за формою 2-зем і 6-зем щодо права постійного користування Позивача, що розглядається в рамках справи №820/2039/15 та встановлення питання правомірності чи неправомірності отримання права оренди ОСОБА_1 і у подальшому ФГ Носовського В.П. на спірні земельні ділянки, що розглядається в рамках перегляду за нововиявленими обставинами справи №631/1638/15-ц, за твердженням заявника, має значення для встановлення судом у поточній справі можливості правомірності скасування державної реєстрації такої оренди.

Суд зазначає, що предметом позову у цій справі є вимога Позивача про рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: індексний номер: 17446674 від 24.11.2014; індексний номер: 17482944 від 25.11.2014; індексний номер: 17731862 від 04.12.2014; індексний номер: 17446754 від 24.11.2014; індексний номер: 17518999 від 26.11.2014; індексний номер: 17482908 від 25.11.2014; індексний номер: 17482963 від 25.11.2014; індексний номер: 17482980 від 25.11.2014; індексний номер: 17518539 від 26.11.2014; індексний номер: 17482784 від 25.11.2014; індексний номер: 17518887 від 26.11.2014; індексний номер: 17482845 від 25.11.2014; індексний номер: 17518959 від 26.11.2014; індексний номер: 17482472 від 25.11.201 4; індексний номер: 17518923 від 26.11.2014; індексний номер: 17767661 від 05.12.2014, а саме права оренди ОСОБА_1 і у подальшому ФГ Носовського В.П. .

В обґрунтування позовних вимог представник Липковатівського аграрного коледжу наголошує на непроворність дій відділу Держземагенства України в Нововодолазькому районі Харківської області щодо виключення відомостей про право Позивача постійного користування спірними земельними ділянками, що у свою чергу є переглядом в рамках справи №820/2039/15, та неправомірність отримання ОСОБА_1 і у подальшому ФГ Носовського В.П. право оренди на спірні земельні ділянки, що у свою чергу є переглядом в рамках справи № 631/1638/15-ц.

Позивач самостійно ставить у зв`язок вказані вище дії відділу Держземагенства України в Нововодолазькому районі Харківської області та правомірність надання земельних ділянок в оренду ОСОБА_1 і у подальшому ФГ Носовського В.П. .

Враховуючи викладене, суд вважає, що у поточній справі має значення встановлення обставин, на підставі яких у Позивача право на позов у цій справі до Відповідача, а саме:

- правомірності виключення відомостей про право постійного користування Позивача;

- з`ясування факту отримання Липковатівським аграрним коледжем права постійного користування на спірні земельні ділянки;

- факту перетину земельних ділянок коледжу та ФГ Носовського В.П. ;

- правомірність набуття ОСОБА_1 (а в подальшому ФГ Носовського В.П. ) права оренди.

Зупинення провадження у господарській справі з мотивів наявності іншої справи, може мати місце тільки в тому разі, коли лише в тій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав вимог у даній справі чи умов, від яких залежить можливість її розгляду, і з`ясувати, чи дійсно від наслідків розгляду зазначеної господарської справи залежить прийняття рішення у цій господарській справі.

Аналогічну правову позицію виклав Верховний Суд у постановах від 23 січня 2020 року у справі № 917/130/19, від 10 вересня 2019 у справі № 922/1962/17 та від 17 грудня 2019 у справі № 917/131/19.

Зупинення провадження у справі це тимчасове і повне припинення всіх процесуальних дій у справі, зумовлене настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому процесу і щодо яких невідомо, коли їх може бути усунено (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів КГС у справі № 910/15715/19).

Пов`язаність справ №820/6539/16 та №820/2039/15 і №631/1638/15-ц, за думкою суду, полягає у тому, що рішення інших судів, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збір і оцінку доказів у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини можуть бути і такими, які мають значення для цієї справи.

У даній господарській справі очевидною є неможливість вирішення даного спору у зв`язку з наявністю підстав пов`язаності справ №820/6539/16 та №820/2039/15, №631/1638/15-ц і встановлення фактів які можуть вплинути на наявність права Позивача на пред`явлення вимог з Відповідача по справі.

По-перше, наявність пов`язаної судової справи, в якій предметом спору є визнання недійсним договорів оренди ОСОБА_1 і ФГ Носовського В.П. в рамках справи №631/1638/15-ц унеможливлює вирішення поточного спору.

В межах поточної судової справи №820/6539/16 існують обставин, які перешкоджають перевірці наявності права ФГ Носовського В.П. на право оренди спірних земельних ділянок.

По-друге, суд вважає, що слід звернути увагу і на позицію викладену у Постанові Верховного Суду від 08.10.2020р. по поточній справі щодо того, що спір у цій справі не є публічно-правовим. Оскарження рішень про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельних ділянок безпосередньо пов`язане із захистом позивачем цивільного права у спорі щодо нерухомого майна з особами, які не заперечують законності дій державного реєстратора з реєстрації за ними права на це майно. Такий спір має приватноправовий характер і залежно від суб`єктного складу сторін має вирішуватися за правилами цивільного або господарського судочинства

Тому суд вважає, що вирішення спору щодо правомірності державної реєстрації неможливо без встановлення факту правомірності отримання права оренди ОСОБА_1 і ФГ Носовського В.П. .

Зазначена вище правова позиція відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному, зокрема, у постанові від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16.

По-третє, суд враховує позицію Верховного Суду, наведену у постанові від 21.03.2018 у справі № 760/14438/15-ц провадження № 14-38цс18, в який зазначено, що у статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину і ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Проте, в межах поточної справи ФГ Носовського В.П. ставить під сумнів наявність у Липковатівського аграрного коледжу права постійного користування та правомірність скасування права оренди ФГ Носовського В.П. .

Саме розгляд заяви ОСОБА_1 про перегляд рішенням Апеляційного суду Харківської області від 08 квітня 2016 року у справі №631/1638/15-ц за нововиявленими обставинами і справа №820/2039/15 і має на меті підтвердити/спростувати тези покладені у підстави позову за поточною справою.

В іншому випадку, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені сторонами обов`язки підлягають виконанню.

Подання ФГ Носовського В.П. по справі клопотання про зупинення провадження у справі суд не розцінює як зловживанням процесуальними правами і не розглядає їх у призмі недобросовісного використання, яке не можна кваліфікувати через критерій відсутності серйозного законного інтересу, тобто легітимного прагнення до отримання певних переваг, передбачених процесуальним законом (ст. 45, 91, 169, 170, 227 ГПК України).

Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - винесення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб.

Господарський процесуальний обов`язок сторони - це належна поведінка сторони в господарському судочинстві, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб`єктивному процесуальному праву суду.

Процесуальні права надані законом тим особам, які беруть участь у процесі для сприяння суду при розгляді справ, для сприяння їх правильному вирішенню, і кожного разу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним.

Так, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див. рішення Суду у справі Шульга проти України від 02 грудня 2010 року № 16652/04) і запобігання неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі є завданням саме державних органів (див. рішення Суду у справі Мусієнко проти України від 10 січня 2011 року № 26976/06).

Неприпустимість зловживання процесуальними правами належить до основних засад (принципів) господарського судочинства (п. 11 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

За змістом ч. 5 п`ятої ст. 13 ГПК саме на суд покладається обов`язок щодо керування ходом судового процесу, сприяння учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, запобігання зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вжиття заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Виходячи з вищенаведеного, що, з урахуванням наведених обставин, cуд вважає, що відсутні правові підстави для визнання поданого клопотання про зупинення розгляду поточної справи скарги зловживанням процесуальними правами.

Крім того, суд вважає за необхідне зробити узагальнюючі тези за поданим клопотанням та підставами для його задоволення:

1. Розгляд поточної справи знаходиться у межах підготовчого провадження та у межах строків передбачених ГПК України в іншому складі суду і не призводить до порушення розумності строків.

2. Неможливість розгляду поточної справи обумовлено неможливістю господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншими судами в інших справах:

- №820/2039/15 в рамках якої оскаржується незаконність дій органу Дежземагенства щодо внесення змін до облікової статистичної звітності по формі 6-зем та 2-зем на даний час перебуває на розгляді у Нововодолазькому районному суді Харківської області.

- № 631/1638/15-ц щодо правомірності рішенням Апеляційного суду Харківської області від 08 квітня 2016 року у справі №631/1638/15-ц вирішується Харківським апеляційним судом в рамках перегляду за нововиявленими обставинами, в рамках якої визнанні недійсними договори оренди ОСОБА_1 і ФГ Носовського В.П. .

3. Пов`язаність поточної справи з іншою справою знаходить своє відображення у встановленні іншими судами у вказаних справах обставин які підтвердять або спростують правомірність позовних вимог Позивача в межах дійсності/недійсності права постійного користування Липковатівського аграрного коледжу та правомірність/неправомірність отримання права оренди ОСОБА_1 і ФГ Носовсьокого В.П. , а також, встановить обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення.

4. Іншими судами - є Нововодолазький районний суд Харківської області та Харківський апеляційний суд.

5. Зібрані докази по поточній справі не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, та предметом судового розгляду по справам № 820/2039/15 і №631/1638/15-ц які будуть прямо впливати на розгляд поточної справи по суті.

6. Суд вважає, що у справах № 820/2039/15 і № 631/1638/15-ц можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав позовних вимог у поточній справі та умов, від яких залежить можливість її розгляду.

7. Суд вважає, що дійсно від наслідків розгляду зазначених справ № 820/2039/15 і №631/1638/15-ц залежить прийняття остаточного рішення у поточній господарській справі.

8. Пов`язаність справ № 820/2039/15 і № 631/1638/15-ц та даної справи (№820/6539/16), за думкою суду, полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збір і оцінку доказів у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиціальне та доказове значення.

9. У даній господарській справі очевидною є неможливість вирішення даного спору у зв`язку з наявністю підстав пов`язаності справ № 820/2039/15 і № 631/1638/15-ц та даної справи (№ 820/6539/16) і встановлення фактів які можуть вплинути на наявність права Позивача з вимогами до Відповідача по справі.

10. Суд здійснює посилання на рішення Європейського суду з прав людини у справі Фрідлендер проти Франції та постанову Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 1 лютого 2017 року у справі № 6-2776цс16 де ним зазначено, що межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи. Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та такі критерії, як складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі.

11. Поточна справа є достатньо складною, поведінка сторін - змагальна.

На єдність права і справедливості неодноразово вказував і Конституційний Суд України. Зокрема, у рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 зазначено: із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі . Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права (Рішення КСУ від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004).

Окрім того, принцип справедливості поглинається напевно найбільшим за своєю питомою вагою принципом верховенства права, який також чітко зафіксований у новітніх кодексах. Лише додержання вимог справедливості під час здійснення судочинства дозволяє характеризувати його як правосуддя. Цю думку можна, зокрема, простежити і в рішенні Конституційного Суду України від 30 січня 2003 р. № 3-рп/2003: правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах .

Суд наполягає на застосуванні принципу справедливості (ст. 2 ГПК України) замість закону (praeter legem) і всупереч закону (adversus legem). Адже трапляються випадки, коли несправедливі нормативно-правові акти з`являються внаслідок помилок законодавця. Інша ситуація може мати місце тоді, коли застосування нормативно-правового акту в конкретній ситуації у сукупності з іншими істотними обставинами справи стає настільки несумісним зі справедливістю, що унеможливлює його застосування в розумінні здорового глузду.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на Постанову Касаційного цивільного суду від 16 січня 2019 року по справі №521/17654/15-ц. Верховний Суд яскраво демонструє, що принцип справедливості кореспондує з принципом добросовісності.

Також, суд звертає увагу на Постанову Великої Палати Верховного Суду по справі №607/4316/17-ц від 25.03.2019. У вказаній Постанові суд застосував недискримінаційний підхід та принцип неупередженості (Рішення Конституційного Суду України в рішенні від 2 листопада 2004 р. № 15-рп/2004у), який також підлягає застосуванню судом у справі, що розглядається.

Обов`язок суду мотивувати прийняття або відхилення доводів сторін по суті спору полягає у відображенні в судовому рішенні висновків суду про те, що саме дало йому підстави прийняти та/чи відхилити аргументи сторін щодо суті спору, з посиланням на з`ясовані у справі обставини та норми матеріального чи процесуального права, що підлягають застосуванню до правовідносин, що склалися.

Згідно зі статтею 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини та частини четвертої статті 11 ГПК України чинної редакції суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі Хаджинастасіу проти Греції національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого, дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Кузнецов та інші проти Російської Федерації зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи Серявін та інші проти України , Проніна проти України ), з якої випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, зокрема, відповідно до п. 58 Рішення ЄСПЛ по справі "Серявін та інші проти України" (Заява N 4909/04) від 10 лютого 2010 року визначено, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), N 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року), більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (параграф 32 рішення у справі Хірвісаарі проти Фінляндії ).

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Роуз Торія проти Іспанії , параграфи 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною (рішення у справі Хірвісаарі проти Фінляндії , параграф 32). Зазначені тези знаходять своє підтвердження і у Постанові Верховного суду від 28 березня 2017 року по справі №800/527/16.

У пункті 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів ради Європи щодо якості судових рішень зазначено, що обов`язок судів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна із сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд вважає, що обсяг вмотивування ухвали є достатнім для її остаточного прийняття.

А отже у відповідності до вимог п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Таким чином, суд зазначає, що, враховуючи предмет позову у справі № 631/1638/15-ц і № 820/2039/15, які розглядаються Харківським апеляційним судом та Нововодолазьким районним судом Харківської області тісно пов`язані з розглядом справи № 820/6539/16 та може вплинути на прийняте судом рішення по суті спору в останній справах, а отже має безпосередній вплив на розгляд позову у даній справі (№ 820/6539/16).

Враховуючи викладене, до вирішення Нововодолазьким районним судом Харківської області справи №820/2039/15 та Харківським апеляційним судом заяви про перегляд за нововиявленими обставинами у справі №631/1638/15-ц існує об`єктивна неможливість розгляду даної справи, тому провадження у справі №820/6539/16 підлягає зупиненню до набрання законної сили судовим рішенням в справі №820/2039/15 та до остаточного вирішення заяви ОСОБА_1 про перегляд рішенням Апеляційного суду Харківської області від 08 квітня 2016 року у справі №631/1638/15-ц за нововиявленими обставинами.

Керуючись ст. ст. 46, 119, п. 5 ч. 1 ст. 227, п. 4 ч. 1 ст. 229, ст. ст. 234, 235 ГПК, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання (вх. № 1091 від 24.02.2021) Фермерського господарств "Носовського В.П." про зупинення провадження у справі - задовольнити.

Провадження у справі 820/6539/16 зупинити до набрання законної сили судового рішення у справі №820/2039/15 та до вирішення питання щодо остаточного вирішення заяви ОСОБА_1 про перегляд рішенням Апеляційного суду Харківської області від 08 квітня 2016 року у справі №631/1638/15-ц за нововиявленими обставинами.

Зобов`язати сторони повідомити суд про набрання законної сили судового рішення у справі №820/2039/15 та вирішення питання щодо заяви ОСОБА_1 про перегляд рішенням Апеляційного суду Харківської області від 08 квітня 2016 року у справі №631/1638/15-ц за нововиявленими обставинами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена в строки та порядку, передбаченому статтями 254 - 257 ГПК України з врахуванням п. 4 Прикінцевих положень ГПК України та п.17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет.

Ухвалу складено та підписано 01.03.2021

Суддя І.П. Жигалкін