Рішення

від 18.02.2021 по справі 923/215/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2021 року Справа № 923/215/20

Господарський суд Херсонської області у складі судді Нікітенка С.В. , при секретарі судового засідання Фінаровій О.Л. розглянувши у відкритому судовому засідання справу

за позовом: Прокурора-заступника керівника Новокаховської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Голопристанської міської ради Херсонської області, м. Гола Пристань, Херсонська область, код ЄДРПОУ 35550028,

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРОЙ-СИТИ", м. Олешки, Олешківський район, Херсонська область, код ЄДРПОУ 35613077,

про відшкодування збитків у розмірі 509377,06 грн.

За участю представників сторін:

від прокуратури - прокурор відділу прокуратури Волкова Н.М.;

від позивача - Тараненко С.М., довіреність № 02-43/483 від 02.09.20;

від відповідача - не з`явився.

У відповідності до ч.1 статті 222 Господарського процесуального кодексу України здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Обставини справи.

02 березня 2020 року прокурор-заступника керівника Новокаховської місцевої прокуратури Херсонської області звернувся до Господарського суду Херсонської області в інтересах держави в особі Голопристанської міської ради Херсонської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРОЙ-СИТИ" 509377,06 грн. збитків, заподіяних у зв`язку із користуванням відповідачем земельною ділянкою без правовстановлюючих документів.

Прокурор зазначає, що відповідач є власником нерухомого майна розташованого на земельній ділянці площею 0,31 га, яка знаходиться за адресою: вулиця 1 Травня, 81-А, м. Гола Пристань, Херсонська область. Поряд з цим, ТОВ "СТРОЙ-СИТИ" не врегульовано питання щодо набуття права власності чи права користування вказаною земельною ділянкою, не сплачуються грошові кошти за користування вказаною земельною ділянкою, чим за твердженням прокурора завдано збитки місцевому бюджету. За розрахунками позивача, за період з 01.07.2017 по 31.12.2019 відповідачем територіальній громаді завдано збитки внаслідок порушення земельного законодавства у розмірі 509377,06 грн.

Позов обґрунтовано посиланням на положення статей 22, 170, 1212, 1214 Цивільного кодексу України, статей 12, 116, 125, 152, 206 Земельного кодексу України.

Прокурор стверджує, що Голопристанською міською радою Херсонської області не вживались заходи щодо відшкодування вказаних збитків, що є підставою для звернення прокурора із позовом в інтересах позивача.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.03.2020, визначено суддю по справі - Нікітенко С.В.

Ухвалою від 06 березня 2020 року суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Розгляд справи № 923/215/20 визначено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Цією ж ухвалою суд запропонував учасникам провадження у встановлені строки надіслати (надати) до суду: відповідачу - відзив на позовну заяву (одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду надіслати (надати) іншим учасникам справи копію відзиву та доданих до нього документів, а відповідні докази представити суду), належним чином завірені копії статутних та реєстраційних документів та позивачу відповідь на відзив.

Ухвала суду про відкриття провадження направлена сторонам рекомендованою поштою з повідомленням, у відповідності до вимог частини 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Матеріали справи містять докази вручення ухвали суду про відкриття провадження у справі сторонам у справі.

30 березня 2020 року до суду від ТОВ "СТРОЙ-СИТИ" надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити прокурору у задоволені позовної заяви.

Ухвалою від 31.03.2021 суд відклав підготовче засідання у справі у зв`язку запровадженням в Україні карантину через спалах у світі короновірусу COVID-19 та повідомив учасників справи, що про час, дату та місце проведення наступного підготовчого засідання у справі № 923/215/20 учасники справи будуть повідомлені додатково відповідною ухвалою суду.

Одночасно суд зобов`язав ТОВ "СТРОЙ-СИТИ" на виконання положень п.2 ч. 6. ст. 165 ГПК України надати до суду докази направлення прокурору та позивачу відзиву на позовну заяву - протягом десяти днів з дня отримання даної ухвали.

01 квітня 2020 року до суд від Голопристанської міської ради Херсонської області надійшли пояснення по суті заявленого прокурором позову, в яких позивач підтримує позовну заяву прокурора та просить суд задовольнити її у повному обсязі.

14 травня 2020 року до суду від ТОВ "СТРОЙ-СИТИ" надійшов відзив на позовну заяву з доказами його направлення прокурору та позивачу.

Так, у вказаному відзиві відповідач вказує, що ТОВ "СТРОЙ-СИТИ" у період з 2012 і по теперішній час використовує земельну ділянку площею 0,31 га. за адресою: вулиця 1 Травня, 81-А, м. Гола Пристань, Херсонська область. Відповідач вказує, що не погоджується зі змістом Рішення Голопристанської міської ради №102 від 25.07.2019 щодо затвердженням Акту № 3 від 18.06.2019 про визначення та відшкодування збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам внаслідок порушення земельного законодавства. Розрахунок розміру збитків проводився з порушенням встановленого законодавством порядку, без наявної, оформленої належним чином інформації щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Відповідач вважає, що позивачем не доведено належним чином розмір грошових коштів, що підлягають стягненню, позивачем порушено порядок здійснення розрахунку спричинених збитків, порушено порядок проведення засідання комісії з визначення розміру збитків. З урахуванням викладеного, відповідач просить суд відмовити прокурору у задоволені позовних вимог у повному обсязі. Даний відзив з додатком судом прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

Ухвалою від 14 травня 2020 року суд повідомив учасників справи про призначення підготовчого засідання у справі № 923/215/20.

29 травня 2020 року до суду від Голопристанської міської ради надійшла відповідь на відзив відповідача, в якій позивачем наведено спростування доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву. Вказану відповідь позивача суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

Ухвалою від 03 червня 2020 року суд задовольнив клопотання прокурора про продовження строку для надання відповіді на відзив, встановлено прокурору строк для надання відповіді на відзив відповідача - до 10.06.2020р. включно. Разом з цим, відповідачу встановлено строк для подання заперечень на відповідь прокурора на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив.

Цією ж ухвалою суд продовжив строк проведення підготовчого провадження у справі № 923/215/20 на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Ухвалою від 24 червня 2020 року суд задовольнив клопотання ТОВ "Строй Сити" про зупинення провадження у справі № 923/215/20 та зупинив провадження у справі № 923/215/20 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № №540/1219/20.

Ухвалою від 04 січня 2021 року суд поновив провадження у справі № 923/215/20 та призначив підготовче засідання у справі на 19.01.2021 року о 12:30 год.

Ухвалою від 19 січня 2021 року суд відмовив відповідачу у задоволені клопотання про відкладення підготовчого засідання у справі, суд закрив підготовче провадження у справі № 923/215/20, продовжив строк розгляду справи № 923/215/20 по суті на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та призначив справу до судового розгляду по суті на 18 лютого 2021 року о 10:00 год.

У судове засідання 18.02.2021 з`явились прокурор та позивач, відповідач не з`явився.

16 лютого 2021 року до суду від відповідача у справі надійшло клопотання про відкладення судового засідання з розгляду справи по суті на іншу дату, у зв`язку із зайнятістю представника відповідача у інших судових засіданнях по іншим справам.

Прокурор та представник позивача у судовому засіданні 18.02.2021 надали усні пояснення, в яких заперечили проти відкладення судового засідання, оскільки відсутні поважні причини, а відповідач намагається затягнути розгляд справи.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення судового засідання, суд дійшов висновку, що воно не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Судом враховано, що провадження у справі відкрито ухвалою суду ще від 06 березня 2020, ухвалою від 31 березня 2020 року підготовче засідання у справі було відкладено у зв`язку з запровадженням карантинних заходів, ухвалою від 03 червня 2020 року було продовжено строк проведення підготовчого провадження на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ухвалою від 24 червня 2020 року провадження у справі за клопотанням відповідача було зупинено.

Таким чином, з метою забезпечення здійснення реалізації учасниками провадження наданих процесуальних прав і обов`язків, передбачених ГПК України, судом надавалось учасникам провадження достатньо часу.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі Смірнова проти України ).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання розумності строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Крім того, явка представника відповідача у призначене судове засідання не визнавалась судом обов`язковою, а в матеріалах справи містяться відзив відповідача на позовну заяву .

Частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Приписами ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд також вважає, що відповідач не позбавлений права надавати повноваження на представництво своїх інтересів будь-якій кількості осіб та будь-якому іншому представникові, а нез`явлення в судове засіданні представників учасників справи, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи у судовому засіданні.

Отже, враховуючи, що підготовче провадження у справі закрито, відповідач скористався правом подання відзиву, а тому з метою недопущення судової тяганини, дотримання основних принципів здіснення правосуддя, дотримання розумних строків розгляду справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача.

Також 16 лютого 2020 року до суду від відповідача у справі надійшло клопотання, в якому відповідач просить суд визнати поважними причини пропуску строку на подання клопотання про призначення у справі №923/215/20 експертизи та поновити ці строки. До вказаного клопотання відповідачем додано клопотання про призначення у справі експертизи, в якому відповідач просить суд призначити комплексну земельно-технічну експертизу та оціночно-земельну експертизу.

Прокурор та представник позивача у судовому засіданні 18.02.2021 надали усні пояснення, в яких заперечили проти задоволення вказаних клопотань, з підстав необґрунтованості.

Щодо клопотання відповідача про поновлення строку для звернення з клопотанням про призначення у справі комплексної експертизи, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом

За приписами ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, в якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу. Про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою. Ухвалу про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.

Положеннями ст. 119 ГПК України не передбачено конкретного переліку обставин, які відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.

У кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, які наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, встановити чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з врахуванням балансу суспільного та приватного інтересу.

При цьому поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними і пов`язані з дійсними істотними труднощами для вчинення відповідних процесуальних дій. Поновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яке він використовує виходячи із поважності причин пропуску строку на оскарження.

Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні статті 86 ГПК України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, із правового контексту наведених норм вбачається, що законодавством не встановлено безумовного обов`язку суду поновити пропущений строк для здіснення окремих процесуальних дій.

Відповідно до ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Тягар доказування (доведення обставин справи) покладається законом на сторону, яка висуває певні вимоги або заявляє заперечення. І в даному випадку цей обов`язок відповідачем не виконаний, оскільки ним не доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилається в обґрунтування клопотання.

На переконання суду, поважності причин пропуску відповідачем процесуального строку для звернення з вказаним клопотанням відповідач не довів, а тому суд відмовляє відповідачу у поновлені строку для звернення з клопотанням про призначення у справі комплексної експертизи.

Процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності і сторони повинні очікувати їх застосування.

В даному випадку позивач не навів причин пропуску процесуального строку для звернення з клопотанням про призначення комплексної експертизи, згідно з частиною 2 статті 207 ГПК України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Також з урахуванням приписів ст. 101 ГПК України відповідач у справі мав можливість подати до суд висновок експерта, складений на його замовлення. Проте, відповідач вказаним правом не скористався та не навів жодних причин, які б заважали йому це зробити.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про залишення клопотань відповідача (Вх. № 407/21 від 12.02.2021 та Вх. № 443/21 від 16.02.2021) про призначення у справі № 923/215/20 комплексної земельно-технічної експертизи та оціночно-земельної експертизи - без розгляду.

17 лютого 2021 року до суду від відповідача у справі надійшла заява про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки на думку відповідача у даному випадку прокурором не доведено підстави представництва та звернення з позовом в інтересах Голопристанської міської ради.

Прокурор та представник позивача у судовому засіданні 18.02.2021 надали усні пояснення, в яких заперечили проти задоволення вказаної заяви відповідача, з підстав необґрунтованості.

Щодо заяви відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, суд дійшов наступних висновків.

Підстави представництва прокурором інтересів держави визначені статтею 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII "Про прокуратуру", а саме: у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Матеріали справи містять докази звернення прокурора з листами до Голопристанської міської ради щодо надання інформації про вжиття заходів до стягнення в судовому порядку коштів з ТОВ "Строй Сити" за користування земельною ділянкою площею 0,31 га, яка знаходиться за адресою: вулиця 1 Травня, 81-А, м. Гола Пристань, Херсонська область.

Листом №34-594-20 від 27.01.20 прокурор попередньо повідомив Голопристанську міську раду про наміри звернення до Господарського суду з позовом до ТОВ "Строй Сити" про стягнення суми збитків у розмірі 509377,06 грн.

Частиною 3 статті 53 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Згідно з частинами 1, 2 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

Аналогічні норми містить і ст. 324 Цивільного кодексу України.

В даному випадку захист інтересів держави спрямований на усунення можливості відповідача здійснювати безоплатне землекористування, на забезпечення отримання та наповнення бюджету територіальної громади в особі Голопристанської міської ради та дотримання принципу раціонального використання землі.

Частина 1 статті 24 Закону України "Про прокуратуру" надає право подання позовної заяви в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що в даному випадку прокурором обґрунтовано заявлено позов в інтересах держави саме в особі Голопристанської міської ради, про що зазначено в ухвалі суду про відкриття провадження у справі.

Прокурор у судовому засіданні 18.02.2021 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві.

Представник позивача у судовому засіданні 18.02.2021 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з підстав викладених у поясненнях на позовну заяву та відповіді на відзив відповідача.

У судовому засіданні 18.02.2021 проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення і повідомлено присутніх учасників справи про орієнтований час складення повного рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та позивача, суд -

в с т а н о в и в :

Матеріали справи свідчать, що рішенням Голопристанської міської ради № 655 від 25.12.2012 надано дозвіл Товариству з обмеженою відповідальністю Строй Сити на розробку технічної документації із землеустрою щодо відведення у власність шляхом викупу земельної ділянки площею 3100 кв. м. по вул. 1 Травня, 81-А в м. Гола Пристань, межі якої визначені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення, для розміщення будівлі двоповерхового торгового комплексу.

В подальшому, рішенням Голопристанської міської ради № 716 від 23.04.2013 ТОВ Строй Сити надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом викупу орієнтовною площею 3100 кв.м. із земель запасу житлової та громадської забудови м. Гола Пристань по вул. 1 Травня, 81-А для розміщення будівлі двоповерхового торгового комплексу.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, ТОВ Строй Сити з 2012 року є власником нерухомого майна, розташованого за адресою: Херсонська область, м. Гола Пристань, вул. 1 Травня, 81-А.

Дане нерухоме майно розташоване на земельній ділянці площею 0,31 га по вулиці 1 Травня, 81-а в м. Гола Пристань (кадастровий номер земельної ділянки 6522310100:01:002:0922).

Новокаховською місцевою прокуратурою за результатами вивчення стану дотримання вимог законодавства з питань відшкодування збитків за користування земельними ділянками державної та комунальної власності без правовстановлюючих документів встановлено, що на території м. Гола Пристань ТОВ Строй Сити користується земельною ділянкою площею 0,31 га без належного оформлення права власності чи права користування вказаною ділянкою, не сплачуючи при цьому за її використання кошти до місцевого бюджету.

Прокурор вказує, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, право власності на земельну ділянку площею 0,31 га, кадастровий номер 6522310100:01:002:0922, розташованої в м. Гола Пристань, вул. 1 Травня, 81-а, за ТОВ Строй Сити не зареєстровано.

За твердженнями прокурора, відповідач користується земельною ділянкою площею 0,31 га. в м. Гола Пристань, вул. 1 Травня, 81-А, з 2012 року по даний час за відсутності правових підстав.

За інформацією Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, ТОВ Строй Сити не обліковується платником земельного податку або орендної плати за земельну ділянку площею 0,31 га (кадастровий номер 6522310100:01:002:0922), яка знаходиться у м. Гола Пристань, вул. 1 Травня, 81-А.

Разом з тим прокурор зазначає, що Рішенням виконавчого комітету Голопристанської міської ради № 102 від 25.07.2019, відповідно до статей 152, 156, 157, 211 Земельного кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284 Про Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам , Положення про комісію з визначення розмірів збитків для їх відшкодування власникам землі та землекористувачам , затвердженого рішенням виконавчого комітету міської ради від 22.09.2016 № 123, керуючись статтями 27, 52, 59, 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , затверджено акт від 18.06.2019 № 3 про визначення та відшкодування збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам внаслідок порушення земельного законодавства, згідно з яким розрахунок втрат до міського бюджету за період з 01.01.2017 до 31.12.2018 у зв`язку із відмовою ТОВ Строй Сити оформити право користування земельною ділянкою площею 3100 кв.м. по вул. 1 Травня, 81-А в м. Гола Пристань, становить 305625,90 грн.

Рішення виконавчого комітету Голопристанської міської ради № 102 від 25.07.2019 Про затвердження актів комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам внаслідок порушення земельного законодавства , Акт № 3 від 18.062019 про визначення та відшкодування збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам внаслідок порушення земельного законодавства, направлено на адресу ТОВ Строй Сити 08.08.2019 вих. № 02-38/465 (а.с. 21). Проте, кошти за фактичне користування земельною ділянкою за період з 01.07.2017 по 31.12.2019 відповідач не сплатив.

За розрахунками позивача, сума збитків понесених Голопристанською міською радою за період з 01.07.2017 по 31.12.2019, заподіяні внаслідок користування ТОВ "Строй Сити" земельною ділянкою без правовстановлюючих документів становить 509377,06 грн.

За твердженням прокурора, з моменту виникнення у відповідача права власності на об`єкт нерухомого майна, розташованого в м. Гола Пристань, по вул. 1 Травня, 81-А, у відповідача виник обов`язок здійснювати плату за землекористування, на якій знаходиться даний об`єкт нерухомості, який пов`язаний із укладенням договору оренди земельної ділянки або викупом земельної ділянки. Проте, відповідач не зареєстрував право власності або користування земельною ділянкою та не сплачує плату за користування земельною ділянкою за період з 01.07.2017 по 31.12.2019, внаслідок чого безпідставно зберіг кошти у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою в сумі 509377,06 грн.

Дані обставини стали підставою для звернення прокурора з позовною заявою до суду.

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Статтею 2 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Згідно статті 4 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 01.02.2018, земельна ділянка для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (кадастровий номер 6522310100:01:002:0922) загальною площею 0,3100 гектарів, яка знаходиться у м. Гола Пристань, вул. 1 Травня, є комунальною власністю.

Згідно з п.Б ст. 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності .

За змістом статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України селищні міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передання в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України.

Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 Земельного кодексу України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт "е" частини першої статті 141 цього Кодексу).

За змістом глави 15 Земельного кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди. При цьому згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Отже, за змістом указаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини другої статті 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

З огляду на викладене суд доходить висновку про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства про відшкодування шкоди (збитків), оскільки до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справах № 922/207/15 і № 922/5468/14, від 14.01.2019 у справі №912/1188/17.

Водночас, збитки за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та безпідставно набуте майно мають різну правову природу і підпадають під різне нормативно-правове регулювання. Втім на відміну від збитків, для стягнення яких підлягає доведенню наявність складу правопорушення, а саме таких складових як: шкода, протиправна поведінка її заподіювача, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, а також вина, для висновків про наявність підстав для повернення безпідставно набутих коштів є встановлення обставин набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (потерпілого) та те, що набуття або збереження цього майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

В даній справі суд встановив, що відповідач, як власник об`єкта нерухомого майна, користувався земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщений, за відсутності оформленого відповідно до вимог чинного законодавства права користування цією земельною ділянкою, не сплачуючи орендну плату. Отже, відповідач без достатньої правової підстави за рахунок позивача, який є власником земельної ділянки, зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, тобто орендну плату, тому зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Таким чином, з урахуванням приписів частини другої статті 120 Земельного кодексу України до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташовані об`єкти, правовідносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Оскільки відповідач є власником нерухомого майна, яке розміщено на земельній ділянці комунальної власності площею 0,3100 гектарів, розташованого за адресою Херсонська область, м. Гола Пристань, по вул. 1 Травня, 81-А, і з 01.07.2017 (включно) по 31.12.2019 (включно) користувався земельною ділянкою без оформлення відповідного договору оренди землі та державної реєстрації права, за рахунок позивача (власника земельної ділянки) зберіг у себе кошти, які б мав заплатити позивачу за користування землею, суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню глава 83 Цивільного кодексу України.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Отже, предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єктів нерухомого майна - безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені.

Фактично розмір доходу відповідача розрахований Голопристанською міською радою Херсонської області, як розмір плати за користування земельною ділянкою комунальної власності у формі орендної плати за землю, який нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленою уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування.

Розмір доходу відповідача (безпідставно збережених коштів) за період з 01.07.2017 по 31.12.2019 (включно) становить 509377,06 грн..

Оскільки відповідач без достатньої правової підстави за рахунок позивача, який є власником земельної ділянки, зберіг у себе кошти, які б мав сплатити за користування нею у вигляді орендної плати, відповідач зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до розрахунку, проведеного Голопристанською міською радою, за липень-грудень 2017 сума плати за користування земельною ділянкою складає 101875,86 грн., за 2018 рік - 203750,60 грн., за 2019 рік - 203 750,60 грн., а всього 509377,06 грн.

При розрахунку суми позовних вимог Голопристанською міською радою Херсонської області було застосовано ставку орендної плати у розмірі 10 % від нормативної грошової оцінки землі в рік, відповідно до рішень Голопристанської міської ради № 423 від 10.03.2017, № 482 від 08.06.2017, № 737 від 31.05.2018, якими встановлено ставки орендної плати за користування земельними ділянками на території Голопристанської міської ради на 2017-2019 роки.

Так, вказаними рішеннями встановлено ставки орендної плати у розмірі 10 % за користування землями громадської забудови - для будівництва та обслуговування будівель та споруд торгівлі, на території м. Гола Пристань від їх нормативної грошової оцінки.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 2037506,00 грн., згідно витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 25.02.2019 № 1731/200-19 від 20.12.2019 № 2168/0/200-19.

509377,06 грн. є сумою втрат бюджету міської ради від недоотримання коштів за фактичне землекористування.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок заявлених до стягнення безпідставно збережених коштів у сумі 509377,06 грн. за період з 01.07.2017 по 31.12.2019 (включно), суд вважає його правомірним, а вимоги прокурора такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідач не надав суду доказів, які б спростовували доводи прокурора, що відповідач користується земельною ділянкою без правовстановлюючих документів. Фактично, у відзиві на позовну заяву відповідач і не заперечує, що у період з 2012 року і по теперішній час безоплатно користується земельною ділянкою в м. Гола Пристань, по вул. 1 Травня, 81-А.

Отже, доводи відповідача, викладені ним у відзиві на позовну заяву в частині невизнання позовних вимог, підлягають відхиленню, як такі, що не відповідають чинному законодавству, не ґрунтуються на належних доказах і спростовуються фактично встановленими судом обставинами та матеріалами справи.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені прокурором вимоги підлягають задоволенню.

З огляду на приписи статей 123, 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати прокурора зі сплати судового збору в розмірі 7640,66 грн. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй Сити" (75100, Херсонська область, Олешківський район, місто Олешки, вул. Пролетарська, будинок 101/2, код ЄРДПОУ 35613077) на користь Голопристанської міської ради Херсонської області (75600, Херсонська область, місто Гола Пристань, вул. 1 Травня, будинок 14, код ЄДРПОУ 35550028) через виконавчий комітет Голопристанської міської ради Херсонської області ((75600, Херсонська область, місто Гола Пристань, вул. 1 Травня, будинок 14, код ЄДРПОУ 04059929) суму безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою у розмір 509377,06 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй Сити" (75100, Херсонська область, Олешківський район, місто Олешки, вул. Пролетарська, будинок 101/2, код ЄРДПОУ 35613077) на користь Херсонської обласної прокуратури (73000, місто Херсон, вул. Михайлівська, будинок 33, код ЄРДПОУ 04851120) суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 7640,66 грн.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 02.03.2021.

Суддя С.В. Нікітенко