Постанова

від 17.02.2021 по справі 132/1948/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

17 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 132/1948/18

провадження № 61-18338св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю Альфа-Н ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 03 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Ковальчука О. В., Сала Т. Б., Шемети Т. М.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Альфа-Н (далі - ТОВ Альфа-Н ) про розірвання договору оренди землі.

Позовна заява мотивована тим, що відповідно до державного акта на право приватної власності на землю позивачу належить земельна ділянка площею 3,0237 га, розташована на території Лемешівської сільської ради Калинівського району Вінницької області.

22 вересня 2017 року в судовому засіданні Вінницького окружного адміністративного суду позивач дізнався, що між ним та відповідачем укладено договір оренди його земельної ділянки б/н від 24 лютого 2016 року.

З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно № 123967179 від 15 травня

2018 року позивач дізнався, що право оренди його земельної ділянки зареєстровано за ТОВ Альфа-Н строком на 7 років зі встановленням орендної плати в розмірі 6 800,00 грн, на підставі рішення державного реєстратора реєстраційної служби Барського районного управління юстиції від 13 березня 2016 року, індексний номер 28704995.

Після підписання спірного договору оренди землі в трьох примірниках, відповідач не надав позивачу його екземпляр вказаного договору.

В порушення вимог статті 13 Закону України Про оренду землі та умов договору б/н від 24 лютого 2016 року відповідач орендну плату за користування земельною ділянкою у 2016, 2017 році не сплачував.

Пославшись на викладене та на те, що вказана земельна ділянка не використовується за цільовим призначенням, що призводить до зниження якісних показників ґрунту, ОСОБА_1 просив розірвати договір оренди земельної ділянки площею 3,0237 га, кадастровий номер 0521684000:06:002:0355, б/н від 24 лютого 2016 року.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Заочним рішенням Калинівського районного суду Вінницької області

від 15 серпня 2018 року позовні вимоги задоволено.

Розірвано договір оренди земельної ділянки № б/н від 24 лютого 2016 року, укладений між ТОВ Альфа-Н та ОСОБА_1 , для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,0237 га, розташованої на території Лемешівської сільської ради Калинівського району Вінницької області, кадастровий номер земельної ділянки 0521684000:06:002:0355, право оренди якого зареєстровано на підставі рішення державного реєстратора

Лемешової М. Г., реєстраційної служби Барського районного управління юстиції про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 28704995

від 13 березня 2016 року.

Стягнуто з ТОВ Альфа-Н на користь ОСОБА_1 витрати по платі судового збору в сумі 704,80 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач систематично не сплачує орендну плату, чим істотно порушує умови договору оренди земельної ділянки, що є підставою для його розірвання.

Ухвалою Калинівського районного суду Вінницької області від 12 червня

2019 року заяву ТОВ Альфа-Н про перегляд заочного рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 15 серпня 2018 року по справі

за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Альфа-Н про розірвання договору оренди землі залишено без задоволення.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 03 вересня 2019 року апеляційну скаргу ТОВ Альфа-Н задоволено.

Заочне рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 15 серпня 2018 року скасовано.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ Альфа-Н про розірвання договору оренди землі відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ Альфа-Н 1 057,20 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивач не надав належним чином завірену копію договору оренди землі і матеріали справи не містять оригіналу договору або належним чином завіреної його копії, а також відсутні докази на підтвердження порушення його умов відповідачем, а саме систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою та нецільове її використання, що потягло зниження якості показників ґрунту.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

11 жовтня 2019 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Вінницького апеляційного суду від 03 вересня 2019 року та залишити в силі заочне рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 15 серпня 2018 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що заявником неодноразово були здійснені заходи щодо отримання екземпляру договору оренди землі, а саме в період з березня по травень 2018 року він особисто приходив за місцем знаходження товариства із заявами про надання відомостей про використання належної йому земельної ділянки та виплату орендної плати за договором оренди землі. Зазначене підтверджується довідкою, виданою виконавчим комітетом Лемешівської сільської ради Калинівського району Вінницької області

від 11 травня 2018 року № 26, в якій зазначено, що ТОВ Альфа-Н з 2015 року по сьогодні за адресою реєстрації не знаходиться, керівництво товариства на місці відсутнє, за даною адресою господарську діяльність не здійснює.

Про існування спірного договору оренди землі він довідався під час розгляду Вінницьким окружним адміністративним судом адміністративної справи

№ 802/1633/17.

Оскільки орендна плата йому упродовж 2016-2017 років не сплачувалась, способом захисту свого порушеного права він обрав розірвання договору (пункт 7 частини другої статті 16 ЦК України), що не суперечить змісту правовідносин сторін та відповідає встановленому статтею 13 ЦПК України принципу диспозитивності цивільного судочинства, який, за наявності кількох альтернативно можливих способів захисту порушеного права, право вибору такою способу надає позивачу.

Відповідач не спростував зазначені ним обставини, не довів виконання ним обов`язків орендаря та відсутність своєї вини з несплати орендної плані та не надав жодних доказів отримання позивачем орендної плати.

Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року поновлено

ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Вінницького апеляційного суду від 03 вересня 2019 року.Відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Калинівського районного суду Вінницької області.

У листопаді 2019 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року

№ 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 03 вересня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону

від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Фактичні обставини справи

Відповідно до державного акта на право приватної власності на землю

серії НБ № 667099 від 07 липня 2006 року ОСОБА_1 на підставі розпорядження Калинівської районної державної адміністрації від 28 грудня 2005 року № 531 належить земельна ділянка площею 3,0237 га, кадастровий номер 0521684000:06:002:0355, розташована на території Лемешівської сільської ради Калинівського району Вінницької області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15 травня 2018 року № 123967179 убачається, що між ОСОБА_1 та ТОВ Альфа-Н укладено договір оренди землі № б/н від 24 лютого 2016 року. Строк дії договору 7 років. Орендна плата за користування земельною ділянкою становить 8 % від вартості землі, що складає 6 800,00 грн (а. с. 15 - зворот, 16).

Вирішуючи спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що позивач не надав належним чином завірену копію договору оренди землі і матеріали справи не містять оригіналу договору або належним чином завіреної його копії, а також відсутні докази на підтвердження порушення його умов відповідачем, а саме систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою та нецільове її використання, що потягло зниження якості показників ґрунту.

Проте з такими висновками суду апеляційної інстанції погодитися не можна.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Спір стосується виконання договірних зобов`язань, що зумовлює способи захисту прав.

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої та другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 2 Закону України Про оренду землі передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі статтею 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частинами першою-третьою статті 21 Закону України Про оренду землі передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України (частина перша статті 32 Закону України Про оренду землі ).

Відповідно до пункту д частини першої статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Отже, підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата (два та більше випадки) орендної плати, передбаченої договором.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Неналежне виконання умов договору, а саме невиконання обов`язку зі сплати орендної плати також є порушенням умов договору оренди землі, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена у подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Такий висновок викладено в постанові Верховного Суду Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що позивач не надав належним чином завірену копію договору оренди землі і матеріали справи не містять оригіналу договору або належним чином завіреної його копії, а також відсутні докази на підтвердження порушення його умов відповідачем.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною четвертою статті 81 ЦПК України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Позивач мотивував позовні вимоги тим, що відповідачем не сплачено орендну плату за 2016-2017 роки. Отже, відповідач повинен був спростувати належними та допустимими доказами твердження позивача про несплату орендної плати, однак у матеріалах справи такі докази відсутні.

У частині першій статті 82 ЦПК України передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідно до частини другої статті 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, не врахувавши наведені вище норми матеріального та процесуального права, а також, незважаючи на те, що факт укладення договору оренди землі сторонами визнаний та не оспорюється, цей факт підтверджений інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідачем не додано до заяви про перегляд заочного рішення та до апеляційної скарги доказів сплати орендної плати на користь позивача.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що факт укладення договору оренди землі між сторонами підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15 травня 2018 року № 123967179 , відповідно до якої між позивачем як орендодавцем земельної ділянки та ТОВ Альфа-Н укладено договір оренди землі від

24 лютого 2016 року. Строк дії договору 7 років. Орендна плата за користування земельною ділянкою становить 8 % від вартості землі, що складає 6 800,00 грн.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом.

Оскільки відповідачем не подано до суду належних і допустимих доказів виконання своїх обов`язків за спірним правочином за період 2016-2017 років, то суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову та розірвання договору оренди внаслідок невиконання відповідачем істотних умов договору щодо сплати орендної плати, що відповідало частині першій статті 32 Закону України Про оренду землі , пункту д частини першої статті 141 ЗК України та статям 526, 651 ЦК України.

Зазначений висновок суду першої інстанції відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 19 червня 2019 року в справі № 289/718/18 (провадження № 14-126цс19), та постановах Верховного Суду

від 15 квітня 2020 року у справі № 132/1959/18 (провадження № 61-16997св19), від 20 травня 2020 року у справі № 132/1947/18 (провадження № 61-16734св19) та від 15 жовтня 2020 року у справі № 132/1957/18 (провадження

№ 61-20773св19).

Частиною четвертою статті 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Ураховуючи наведене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції належним чином оцінив подані сторонами докази, правильно встановив обставини справи та правильно застосував норми матеріального й процесуального права, а апеляційний суд помилково скасував законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції.

Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

З урахуванням встановлених у справі обставин ухвалене судом апеляційної інстанції судове рішення не можна вважати законним і обґрунтованим, тому воно підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Щодо судових витрат

За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК Українипостанова суду касаційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

У зв`язку із скасуванням постанови Вінницького апеляційного суду

від 03 вересня 2019 року та залишенням в силі заочного рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 15 серпня 2018 року, судові витрати, які поніс позивач за подання касаційної скарги в розмірі 1 409,60 грн, слід стягнути з ТОВ Альфа-Н на користь ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 141, 409, 413, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Вінницького апеляційного суду від 03 вересня 2019 року скасувати та залишити в силі заочне рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 15 серпня 2018 року.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Альфа-Н (код ЄРПОУ 39698196) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) 1 409,60 (одна тисяча чотириста дев?ять гривень шістдесят копійок) судового збору сплаченого за подання касаційної скарги.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасована постанова Вінницького апеляційного суду від 03 вересня 2019 року втрачає законну силу та подальшому виконанню не підлягає.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун