Рішення

від 19.02.2021 по справі 753/5781/20

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/5781/20

провадження № 2/753/3547/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2021 р.Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Лужецької О.Р.

при секретарі - Григораш Н.М.,

за участю:

представника позивача Ущапівської Н.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Коростенський районний центр первинної медико-санітарної допомоги Коростенської районної ради про визнання незаконним та скасування наказів про застосування дисциплінарних стягнень, про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - Позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства Коростенський районний центр первинної медико-санітарної допомоги Коростенської районної ради (далі по тексту - Відповідач, КНП Коростенський районний центр первинної медико-санітарної допомоги ), в якому просить суд визнати незаконним та скасувати наказ КНП Коростенський районний центр первинної медико-санітарної допомоги № 6-ос від 02.01.2020 року Про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани ; визнати незаконним та скасувати наказ КНП Коростенський районний центр первинної медико-санітарної допомоги № 18-ос від 23.01.2020 року Про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани ; визнати незаконним та скасувати наказ КНП Коростенський районний центр первинної медико- санітарної допомоги № 29-ос від 19.02.2020 року Про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани ; визнати незаконним та скасувати наказ № 43-ос від 25.05.2020 Про звільнення ОСОБА_1 ; поновити ОСОБА_1 на посаді сестри медичної Амбулаторії загальної практики сімейної медицини № 9 с. Васьковичі Коростеньського району Житомирської області та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що на підставі наказу в.о. головного лікаря комунального некомерційного підприємства Коростенський районний центр первинної медико-санітарної допомоги Коростенської районної ради від 26.12.2017 р. №208-ос її з 02.01.2018 р. було переведено з посади фельдшера АЗПСМ №9 с. Васьковичі, на посаду сестри медичної амбулаторії загальної практики сімейної медицини (далі-АЗПСМ) комунального некомерційного підприємства Коростенський районний центр первинної медико-санітарної допомоги Коростенської районної ради.

Наказом КНП Коростенський районний центр первинної медико-санітарної допомоги № 6- ос від 02.01.2020 року Про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани ОСОБА_1 оголошено догану за порушення п.3.3. Правил внутрішнього трудового розпорядку.

Наказом КНП Коростенський районний центр первинної медико-санітарної допомоги № 18-ос від 23.01.2020 року Про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани ОСОБА_1 оголошено догану за порушення п.3.3. Правил внутрішнього трудового розпорядку.

Наказом КНП Коростенський районний центр первинної медико-санітарної допомоги № 29-ос від 19.02.2020 року Про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани ОСОБА_1 оголошено догану за порушення п.2.4 посадової інструкції та п.4, п.5 наказу МОЗ від 19.03.2018 року № 504.

На думку Позивача, оскаржувані накази мають бути скасованими як незаконні, безпідставні та такі, що винесені з порушенням норм трудового законодавства, оскільки не вчинила жодних дисциплінарних проступків, не порушила трудової дисципліни, належним чином і в повному обсязі виконувала свої посадові обов`язки, визначені Посадовою інструкцією та Правилами внутрішнього трудового розпорядку, виходячи з наступного.

26.12.2019 р. приблизно о 09 год. 00 хв., перебуваючи на робочому місці помітила в лікарні велике скупчення людей, від які погрожували, кричали, висловлювали претензії. О 10 год. того ж дня до її кабінету зайшли головний лікар ОСОБА_2 , заступники головного лікаря ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , головна медична сестра, два лікаря сімейної медицини АЗПСМ та інші особи, які в примусовому порядку наказали їй писати заяву на звільнення, сказавши, що люди, які прийшли до лікарні хочуть щоб вона звільнилась, оскільки не задоволенні її роботою, на що позивач відмовилась. Вказує, що її протягом тривалого часу під впливом психологічного тиску та погроз, утримували на робочому місці, не випускаючи із кабінету, вимагали написати заяву на звільнення. Внаслідок таких дій, позивач перебувала в стресовому стані, їй стало погано та підвищився тиск. Згодом вдалося вийти з кабінету та побоюючись за своє життя та здоров`я була вимушена залишити робоче місце за допомогою свого чоловіка ОСОБА_5 . Після вказаних подій та через стан свого здоров`я позивачка фізично не була спроможна повертатись на роботу.

02.01.2020 р. наказом №6-ос Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 оголошено догану, оскільки ОСОБА_1 26.12.2019 р. в робочий час самовільно полишила своє робоче місце та була відсутня на робочому місці в період з 10 год.45 хв. до 14 год. 17 хв., чим порушила п.3.3. Правил внутрішнього трудового розпорядку.

Позивач не погоджується із зазначеним наказом, посилаючись на відсутність її вини в порушенні трудової дисципліни з огляду на те, що її дії були зумовлені виключно тиском та ситуацією, спровокованою відповідачем.

Крім того, позивач додала, що жодних скарг на неї з боку лікарів сімейної медицини АЗПСМ № 9 с. Васьковичі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на неї щодо непрофесійності та неналежного виконання посадових обов`язків не надходило. Зауважила, що має вищу кваліфікаційну категорію по спеціальності сестринська справа згідно наказу № 264 -ОС від 12.12.2019 року.

В подальшому, наказом, прийнятим відповідачем 23.01.2020 р. № 18-ос Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 оголошено догану, так як вона 14.01.2020 р. залишила своє робоче місце та була відсутня на роботі з 13 год. 55 хв. до 14 год. 17 хв.

Вказує, що обставини викладені в наказі не відповідають дійсності, оскільки 14.01.2020 р. після відвідування пацієнтів, яким була призначена крапельниця на дому, позивач повернулась на робоче місце в АЗПСМ №9 с. Васьковичі приблизно о 14 год. 00 хв., де і знаходилась до закінчення свого робочого часу.

Крім того додає, що про оголошення догани її ніхто не повідомляв, з наказом не ознайомлювали, пояснення щодо проступку не відбирали. Наказ не містить викладу фактичних обставин, а саме якими конкретними діями було допущено порушення трудової дисципліни, характер порушення, які шкідливі наслідки мало порушення для підприємства, причинний зв`язок між порушенням та шкідливими наслідками.

В подальшому, наказом, прийнятим відповідачем 19.02.2020 р. №29-ос ОСОБА_1 було оголошено догану за порушення вимог п.4, п.5 наказу МОЗ від 19.03.2018 р. №504 і п.2.4 посадової інструкції, оскільки ОСОБА_1 , помірявши артеріальний тиск у хворої ОСОБА_8 , залишила її в коридорі амбулаторії чекати лікаря, не надавши їй долікарську медичну допомогу та не скерувавши для надання вторинної допомоги.

Не погоджуючись з даним наказом позивач зазначає, 09.01.2020 р. до АЗПСМ №9 с. Васьковичі звернулись ОСОБА_8 та її син. Позивач вказує, що зі слів ОСОБА_8 , 06.01.2020 р. після того як останню побив співмешканець, їй в травмпункті м. Коростень була надана невідкладна медична допомога, накладені шви на руці та голові, підстав для госпіталізації лікар травмпункту не знайшов. При зверненні 09.01.2020 р. до АЗПСМ №9 с. Васьковичі ОСОБА_8 просила госпіталізувати її до стаціонару лікарні с. Васьковичі, однак нінащо не скаржилась. Лікарі були відсутні на робочому місці. Позивач оглянула пацієнтку, рани були зашиті та в задовільному стані, поміряла тиск та температуру, показники яких були в нормі, а також повідомила, що вона як медсестра не має права призначати їй стаціонарне лікування, оскільки такі призначення входять виключно до компетенції лікаря. Після чого ОСОБА_8 та її син повідомили, що будуть чекати лікаря, оскільки хочуть щоб її направили на лікування до стаціонару саме в лікарню с. Васьковичі.

Позивач зазначає, що на прохання пацієнтки направити її на стаціонарне лікування в лікарню с. Васьковичі пояснила, що не має права робити призначення, оскільки таке призначення входить виключно до компетенції лікаря.

Додала, що відповідно до п.2.4. посадової інструкції одним із завдань та обов`язків сестри медичної є: надання термінової долікарської медичної допомоги при невідкладних станах.

Невідкладним станом людини є раптове погіршення фізичного та психічного здоров`я, яке становить пряму та невідворотну загрозу життю та здоров`ю людини або оточуючих її людей і виникає внаслідок хвороби, травми, отруєння або інших внутрішніх та зовнішніх причини, однак, ніякого раптового погіршення здоров`я ОСОБА_8 під час звернення до АЗПМС № 9 та її огляду не було. Вона особисто поміряла температуру, тиск, підстав для госпіталізації та виклику швидкої допомоги під час огляду у неї, як у медичної сестри не було.

Позивач не погоджується із зазначеним наказом, оскільки вважає, що нею не було порушено обов`язків працівника, які визначено у ст. 139 КЗпП України. Тож наказ винесено з порушенням трудового законодавства, а саме: не відібрано письмових пояснень, не доведено вину, не встановлено наявність шкідливих наслідків та причинно-наслідкового зв`язку між порушенням та шкідливими наслідками.

Зазначає, що відповідач, пославшись на незаконні накази про застування дисциплінарних стягнень №6-ос від 02.01.2020 р., № 18-ос від 23.01.2020 р., №29-ос від 19.02.2020 р, виніс наказ № 43-ос від 25.03.2020 р. про звільнення ОСОБА_1 , на підставі п.3 ст.40 КЗпП.

Вказує, що накази про застування дисциплінарних стягнень та наказ про її звільнення є незаконними, у зв`язку із чим просить суд їх скасувати, поновити її на посаді сестри медичної амбулаторії загальної практики сімейної медицини комунального некомерційного підприємства Коростенський районний центр первинної медико-санітарної допомоги Коростенської районної ради та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 1 099 грн. 05 коп.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 14.04.2020 р. відкрито провадження у даній справі та постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

25.05.2020 р. на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує щодо задоволення позову та зазначає про законність наказів відповідача про застування дисциплінарних стягнень №6-ос від 02.01.2020 р., № 18-ос від 23.01.2020 р., №29-ос від 19.02.2020 р. з огляду на наступне.

24.12.2019 р. на адресу відповідача та Управління охорони здоров`я Житомирської обласної державної адміністрації направили звернення щодо невідповідності позивачки її кваліфікаційним вимогам. 26.12.2019 р. створена відповідачем комісія виїхала в амбулаторію загальної практики - сімейної медицини №9 с. Васьковичі для проведення перевірки фактів, зазначених у зверненнях громадян. Однак, позивачка, яка знаходилась на робочому місці, після приїзду комісії в 10 год. 45 хв. самовільно без погодження з керівництвом, залишила робоче місце, жодних скарг на стан здоров`я не заявляла та в цей день не зверталась в медичні заклади м. Коростеня та Коростенського району. Отже вважає, що наказ №6-ос від 02.01.2020 р. про застування щодо позивача дисциплінарного стягнення, який був виданий відповідачем, щодо подій, що мали місце 26.12.2019 р., видано у відповідності до вимог законодавства.

14.01.2020 р. комісія знову виїхала в АЗПСМ №9 с. Васьковичі, де в 14 год.05. хв. було встановлено, що позивач відсутня на робочому місці з 13 год. 55 хв. до 14 год. 17 хв., у зв`язку із чим, згідно з наказом № 18-ос від 23.01.2020 р. ОСОБА_1 оголошено догану. Вказує, що факт відсутності позивачки на робочому місці без поважних причин доведено, а тому були наявні законні підстави для винесення даного наказу.

09.01.2020 р. біля 10 год. 00 хв. до позивача за медичною допомогою звернулась ОСОБА_8 , яка скаржилась на запаморочення, нудоту, високий тиск. Позивач поміряла хворій тиск та залишила її в коридорі АЗПСМ №9 чекати лікаря, при цьому не надала хворій долікарську медичну допомогу та не скерувала її для надання вторинної допомоги. З огляду на обставини, які мали місце 09.01.2020 р. відповідач видав наказ №29-ос від 19.02.2020 р., яким ОСОБА_1 було оголошено догану та який вважає законним.

03.06.2020 р. від позивача надійшла відповідь на відзив, в якому вона наводить спростування тверджень, які викладені у відзиві на позовну заяву та наполягає на задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із наданням часу для ознайомлення із матеріалами справи та підготовки правової позиції.

Оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права, зокрема, на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 210 ЦПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи вп`яте.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі Смірнова проти України).

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Право громадян на працю забезпечується державою, а трудові відносини можуть бути розірвані лише з підстав і в порядку, передбаченому трудовим законодавством ( ст. ст. 2, 36, 40, 41 КЗпП України).

Способи захисту порушених трудових прав працівника щодо незаконного звільнення врегульовано нормами КЗпП України.

Аналіз указаних норм трудового права дає підстави для висновку, що у справах, в яких оспорюється незаконне звільнення, саме роботодавець повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю.

Встановлено, що на підставі наказу в.о. головного лікаря комунального некомерційного підприємства Коростенський районний центр первинної медико-санітарної допомоги Коростенської районної ради від 26.12.2017 р. №208-ос ОСОБА_1 з 02.01.2018 р. переведено з посади фельдшера АЗПСМ №9 с. Васьковичі, на посаду сестри медичної амбулаторії загальної практики сімейної медицини комунального некомерційного підприємства Коростенський районний центр первинної медико-санітарної допомоги Коростенської районної ради.

Наказом КНП Коростенський районний центр первинної медико-санітарної допомоги № 6- ос від 02.01.2020 року Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 ОСОБА_1 оголошено догану за порушення п.3.3. Правил внутрішнього трудового розпорядку, оскільки остання 26.12.2019 р. в робочий час самовільно полишила своє робоче місце та була відсутня на робочому місці в період з 10 год. 45 хв. до 14 год. 17 хв. Будь-яких підтверджуючих документів не надала.

Наказом КНП Коростенський районний центр первинної медико-санітарної допомоги № 18-ос від 23.01.2020 року Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 ОСОБА_1 оголошено догану за порушення п.3.3. Правил внутрішнього трудового розпорядку, оскільки остання 14.01.2020 р. залишила своє робоче місце та була відсутня на роботі з 13.год. 55 хв. до 14 год. 17 хв. Надати письмові пояснення щодо відсутності 14.01.2020 р. протягом 22 хв. на робочому місці ОСОБА_1 відмовилась. Своїми діями порушила п.3.3. Правил внутрішнього трудового розпорядку.

Наказом КНП Коростенський районний центр первинної медико-санітарної допомоги № 29-ос від 19.02.2020 року Про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани`ОСОБА_1 оголошено догану за порушення п.2.4 посадової інструкції та п.4, п.5 наказу МОЗ від 19.03.2018 року № 504, оскільки 09.01.2020 р. близько 10 год. ОСОБА_8 звернулась за медичною допомогою в АЗПСМ №9 с. Васьковичі до сестри медичної ЗПСМ ОСОБА_1 після отриманої рани травми (рубана рана руки та травма голови) зі скаргами на запаморочення, головні болі, нудоту. ОСОБА_1 , помірявши артеріальний тиск у хворої ОСОБА_8 , залишила її в коридорі амбулаторії чекати лікаря, не надавши їй долікарську медичну допомогу та не скерувавши для надання вторинної допомоги. Сестра медична ОСОБА_10 , яка є працівником КНП Коростенська районна лікарня Коростенської районної ради побачивши хвору ОСОБА_8 в коридорі надала їй долікарську медичну допомогу та викликала карету швидкої допомоги. Письмових пояснень щодо ненадання хворій долікарської допомоги ОСОБА_1 не надала.

25.03.2020 р. головним лікарем КНП Коростенський районний центр первинної медико- санітарної допомоги Коростенської районної ради видано наказ № 43-ос про звільнення ОСОБА_1 , на підставі п.3 ст.40 КЗпП та у зв`язку із застуванням до неї заходів дисциплінарних стягнень, згідно з наказами №6-ос від 02.01.2020 р., № 18-ос від 23.01.2020 р., №29-ос від 19.02.2020 р.

Згідно із ч. 1 ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

За приписами ст. 147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких видів стягнення, як догана або звільнення.

Статтею 149 КЗпП України встановлено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

При цьому, для застосування дисциплінарного стягнення уповноваженому органу необхідно встановити наявність всіх елементів складу дисциплінарного проступку - об`єкту, об`єктивної сторони, суб`єкта, суб`єктивної сторони, а також врахувати інші обставини, що мають значення: ступінь тяжкості, наявність шкоди, особу працівника.

Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, дотримуватися трудової дисципліни.

Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків.

Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

Саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок.

Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. За відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

У своєму рішенні (щодо підстав та умов застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани за порушення трудової дисципліни - постанова від 22.07.2020 у справі № 554/9493/17; провадження № 61-38286св18). ВС зазначив, що при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок.

Для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку.

Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності.

Суд дослідивши матеріали справи та вислухавши представника позивача, дійшов висновку, що накази № 6-ос від 02.01.2020, № 180ос від 23.01.2020, № 29-ос від 19.02.2020 винесені з порушенням норм КЗпП України.

Так, при наданні оцінки правомірності порядку накладання на позивача дисциплінарного стягнення та законності обставин його накладення, слід виходити із загальних правил притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності, передбачених КЗпП України.

При цьому, суд вважає правильним розмежувати підстави, які слугували для цього, перевіривши достатність та обґрунтованість кожної з них окремо.

Позивач категорично не погодилася з неналежним виконанням покладених на неї обов`язків, про що надала свої письмові пояснення, пояснила, що 02.01.2020 року, окрім пояснень від 27.12.2019 року щодо свого поганого самопочуття, надала письмові пояснення на ім`я головного лікаря ОСОБА_2 щодо ситуації, що сталася 26.12.2019 та чому була вимушена покинути робоче місце, однак її пояснення враховані та залучені не були, натомість в протоколі комісії № 1 від 02.01.2020 року зазначено, що жодних пояснень позивач не надала. Крім того, додала, що на засіданні комісії головним лікарем ОСОБА_2 не було доведено до членів комісії її численні звернення щодо тривалого тиску на неї з боку лікарів ОСОБА_6 . Дана ситуація була спровокована та вона не з власної ініціативи залишила своє робоче місце, у неї не було мети та умислу залишити своє робоче місце а дії були зумовлені поважними причинами - тимчасовою непрацездатністю, безпосереднім впливом фізичного та психічного примусу.

Дослідивши наказ № 6-ос від 02.01.2020, підстави його видачі, наявні в матеріалах справи докази, суд вбачає, відсутність вини позивача у вказаній події, а відтак і відсутність обставин для притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани.

Докази, які підтверджують вказані порушення на думку суду не є переконливими та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Заперечуючи проти наказу КНП Коростенський районний центр первинної медико-санітарної допомоги № 18-ос від 23.01.2020 року Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 позивач пояснила, що14.01.2020 р. після відвідування пацієнтів, яким була призначена крапельниця на дому, повернулась на робоче місце в АЗПСМ №9 с. Васьковичі приблизно о 14 год. 00 хв., де і знаходилась до закінчення свого робочого часу. Біля 16-00 годин 14.01.2020 до неї зателефонував лікар ОСОБА_6 та сказав прийти на роботу, оскільки приїхала комісія та члени комісії хочуть її бачити, нащо вона відповіла, що робочий час у неї закінчився о 14 год. 17 хв. та прийти на роботу не може, так як її немає в с. Васьковичі. Звернула увагу, що лікар ОСОБА_6 зателефонував після закінчення робочого часу, що підтверджується актом № 2 час складання якого, 15 год. 40 хв. Звертає увагу, що про існування наказу дізналася випадково та їй не пропонували надати письмові пояснення щодо відсутності на роботі.

Дослідивши наказ № 18-ос від 23.01.2020 року, підстави його видачі, зокрема, акт № 1 від 14.01.2020 року, доповідну записку лікаря ЗПСЛ АЗПСМ № 9 с. Васьковичі ОСОБА_6 від 14.01.2020 року, письмові пояснення старшої сестри медичної ОСОБА_12 від 14.01.2020 року, письмове пояснення сестри медичної палатної ОСОБА_13 , письмові пояснення ОСОБА_14 від 22.01.2020 року, акт № 2 від 14.01.2020 року та інші наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку , відповідачем не надано належних в розумінні доказів того, що позивач була відсутня на роботі. Крім того, відповідачем не надано доказів того, що обставини, на які посилається відповідач, а саме відсутність на роботі протягом 22 хв. негативно відобразилось на роботі підприємства,а відтак суд приходить до висновку про відсутність обставин для притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани.

Із Наказу КНП Коростенський районний центр первинної медико-санітарної допомоги № 29-ос від 19.02.2020 року Про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани вбачається, що ОСОБА_1 , сестрі медичній ЗПСМ АЗПСМ № 9 с. Васьковичі було оголошено догану за порушення вимог п.4, п.5 наказу МОЗ від 19.03.2018 № 504 і п.2.4 посадової інструкції. Підставами слугували: скарга ОСОБА_15 від 09.01.2020 року, пояснення ОСОБА_10 від 14.01.2020 року, протокол № 2 від 13.01.2020 року, акт № 2 від 14.01.2020 року.

Судом було досліджено посадову інструкцію сестри медичної загальної практики сімейної медицини.

Згідно п.1.1. посадової інструкції основним завданням сестри медичної загальної практики сімейної медицини є допомога лікарю загальної практики - сімейної медицини у наданні первинної лікувально-профілактичної допомоги прикріпленому за сімейно-територіальним принципом населення в умовах амбулаторно поліклінічного закладу ФА, ФАП , вдома.

Згідно п.п. 2.1, 2.2 посадової інструкції завданням та обов`язком сестри медичної є надання допомоги лікарю загальної практики сімейної медицини в організації прийому населення дільниці; виконання діагностичних та лікувальних призначень лікаря ЗПМС в обсязі кваліфікаційної характеристики сестри медичної загальної практики сімейної медицини.

Згідно п. 2.4 одним із завдань та обов`язків сестри медичної є надання термінової долікарської медичної допомоги при невідкладних станах.

Згідно положень ст.3 Закону України Основи законодавства України про охорону здоров`я невідкладним станом людини є раптове погіршення фізичного або психічного здоров`я, яке становить пряму та невідворотну загрозу життю та здоров`ю людини або оточуючих її людей і виникає внаслідок хвороби, травми, отруєння або інших внутрішніх чи зовнішніх причин.

Разом з тим, в судовому засіданні представник позивача пояснив, що ніякого раптового погіршення здоров`я ОСОБА_8 під час звернення до АЗПМС № 9 та її огляду не було.

Так, зі змісту наказу КНП Коростенський районний центр первинної медико-санітарної допомоги № 29-ос від 19.02.2020 року Про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани ОСОБА_1 оголошено догану за порушення п.2.4 посадової інструкції та п.4, п.5 наказу МОЗ від 19.03.2018 року № 504, оскільки 09.01.2020 р. близько 10 год. ОСОБА_8 звернулась за медичною допомогою в АЗПСМ №9 с. Васьковичі до сестри медичної ЗПСМ ОСОБА_1 після отриманої рани травми (рубана рана руки та травма голови) зі скаргами на запаморочення, головні болі, нудоту. ОСОБА_1 , помірявши артеріальний тиск у хворої ОСОБА_8 , залишила її в коридорі амбулаторії чекати лікаря, не надавши їй долікарську медичну допомогу та не скерувавши для надання вторинної допомоги, однак ні в наказі, ні в іншому документі не було встановлено невідкладного стану ОСОБА_8 під час її огляду ОСОБА_1 , а згідно акту № 2 від 14.01.2020 року зазначено, що ОСОБА_8 скаржилася на головний біль, слабкість та запаморочення в голові.

Дослідивши наказ № 29-ос від 19.02.2020 року, підстави його видачі, зокрема, скаргу ОСОБА_15 , пояснення ОСОБА_10 , протокол № 2 від 13.01.2020 року, акт № 2 від 14.01.2020 року та інші наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, що факт порушення трудової дисципліни не підтверджений належними та допустимими доказами, суд вбачає, відсутність вини позивача у вказаній події, а відтак і відсутність обставин для притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани.

Крім того, аналізуючи п.4, п.5 наказу МОЗ від 19.03.2018 № 504 не вбачається за можливе встановити, які саме порушення трудової дисципліни було допущено позивачем, а також за неналежне виконання яких саме завдань та обов`язків позивачу було оголошено догану.

Суд вважає, що наказ № 43-ос від 25.03.2020 року про звільнення ОСОБА_1 за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку на підставі п.3 ст.40 КЗпП є необґрунтованим виходячи з наступного.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Виходячи зі змісту даної норми для звільнення працівника за систематичне порушення трудової дисципліни необхідно, щоб він вчинив конкретний дисциплінарний проступок, тобто допустив невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків, щоб це невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків було протиправним та винним і носило систематичний характер, а за попередні порушення трудової дисципліни (одне чи декілька) до працівника застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення з додержанням порядку їх застосування, але вони не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.

Поважними причинами визначаються такі причини, що виключають вину працівника. Систематичним порушенням трудової дисципліни вважається порушення, вчинене працівником, який і раніше порушував трудову дисципліну, за що притягувався по дисциплінарної відповідальності та порушив її знову.

Згідно п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом для звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40 і п. 1 ст. 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Оскільки суд вважає незаконними накази № 6-ос від 02.01.2020 року, № 18-ос від 23.01.2020 року, № 29-ос від 19.02.2020 про оголошення догани, а відтак вони не можуть бути підставою для винесення наказу № 43-ос від 25.03.2020 року про звільнення.

Суд враховує ту обставину, що позивач до накладення дисциплінарного стягнення за весь час роботи жодного разу до дисциплінарної відповідальності не притягувалася, дисциплінарних проступків не вчиняла, позитивно характеризувалася за місцем роботи (характеристика від 18.11.2019 року), проте при винесенні наказу відповідачем наведене не було враховано.

Таким чином, оцінюючи здобуті по справі докази за своїм внутрішнім переконанням щодо їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємності зв`язку у сукупності, суд, розглядаючи даний спір в межах заявлених позовних вимог, вважає що вимоги позову в частині визнання наказів незаконними підлягають задоволенню.

Посилання позивача на відсутність підстав для її звільнення є обґрунтованими, суд вважає, що є підстави для часткового задоволення позову та необхідно поновити ОСОБА_1 , сестру медичну ЗПСМ АЗПСМ № 9 с. Васьковичі, з 25.03.2020 року.

Оцінюючи позовні вимоги щодо скасування наказів про винесення догани та про звільнення, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки скасування наказів належить до компетенції роботодавця.

Інші наведені відповідачем доводи в обґрунтування своєї позиції не спростовують наведених висновків суду. Як зазначає Європейський суд з прав людини в своїй усталеній практиці, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно ч. 1 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Як визначено у ч. 2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до абз.З п. 32 постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 11.1992 "Про практику розгляду судами трудових спорів", у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи, невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні календарні місяці роботи.

Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 було затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок), який згідно п. 1 застосовується, зокрема, у випадках вимушеного прогулу та інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

Як визначено у п. 2 Порядку, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Відповідно до п. 5 Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно п. 8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Так, згідно довідки про доходи № 11 від 30.03.2020 року, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 219,81 грн. кількість днів вимушеного прогулу становлять 227 дні, отже, середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 25.03.2020 року по 18.02.2021 року становить 49 896,87 грн.

За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу з 25.03.2020 року по 18.02.2021 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню в розмірі 49 896,87 грн.

Частинами 1-4 ст. 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

В свою чергу за положеннями ч.ч. 1,2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Разом з тим ч. 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, відповідно до вимог ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання, відповідно до ст. 80 ЦПК

З урахуванням порушених трудових прав позивача, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині позову щодо поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Розподіляючи судові витрати, суд керується положеннями ст. 141 ЦПК України вважає, що з відповідача на користь держави підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 1 681,60 грн.

Виходячи з наведеного, керуючись ст. ст. 2-5, 11-13, 133, 141, 196, 200, 258, 259, 263, 268, 352, 354 ЦПК України, ст. ст. 40, 235, 237-1 КЗпП України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Коростенський районний центр первинної медико-санітарної допомоги Коростенської районної ради про визнання незаконним та скасування наказів про застосування дисциплінарних стягнень, про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.

Визнати незаконним наказ КНП Коростенський районний центр первинної медико-санітарної допомоги № 6-ос від 02.01.2020 року Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 .

Визнати незаконним наказ КНП Коростенський районний центр первинної медико-санітарної допомоги № 18-ос від 23.01.2020 року Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 .

Визнати незаконним наказ КНП Коростенський районний центр первинної медико-санітарної допомоги № 29-ос від 19.02.2020 року Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 .

Визнати незаконним наказ КНП Коростенський районний центр первинної медико-санітарної допомоги № 43-ос від 25.03.2020 року Про звільнення ОСОБА_1 .

Поновити ОСОБА_1 з 25.03.2020 року на посаді сестри медичної ЗПСМ АЗПСМ № 9 с. Васьковичі.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Коростенський районний центр первинної медико-санітарної допомоги Коростенської районної ради (код ЄДРПОУ 40208847) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 49 896,87 гривень.

Рішення в частині поновлення на роботі допустити до негайного виконання.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Коростенський районний центр первинної медико-санітарної допомоги Коростенської районної ради (код ЄДРПОУ 40208847)на користь держави судовий збір в сумі 1 681,60 грн.

В задоволені решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Дарницький районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної или після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.Р.Лужецька