Постанова

від 01.03.2021 по справі 755/15182/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2021 року місто Київ

Єдиний унікальний номер справи 755/15182/20

Номер провадження 22-ц/824/395/2021

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Вербової І.М. , суддів Саліхова В. В., Шахової О. В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Києві апеляційну скаргу Національної музичної академії України імені П.І. Чайковського на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 12 листопада 2020 року, ухвалене під головуванням судді Галагана В. І., у справі за позовом ОСОБА_1 до Національної музичної академії України імені П.І. Чайковського, третя особа: ректор Національної музичної академії України імені П.І. Чайковського Тимошенко Максим Олегович, про стягнення заробітної плати,

в с т а н о в и в :

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до Національної музичної академії України імені П.І. Чайковського, третя особа: ректор Національної музичної академії України імені П.І. Чайковського ОСОБА_2 про стягнення заробітної плати.

Позовна заява обґрунтована тим, що з 02 жовтня 2006 року по 16 липня 2020 року позивач працював у Національній музичній академії України ім.. П. І. Чайковського.

Наказом № 158-к від 16 липня 2020 року позивача було звільнено із займаної ним посади за власним бажанням з вказівкою зазначеною в наказі про виплату компенсації за невикористану щорічну відпустку у кількості 39 календарних днів. Разом з тим, станом на день подання позовної заяви, позивачу не було в повному обсязі виплачено вищевказану компенсацію.

Так, у день звільнення, а саме, 16 липня 2020 року на його банківський рахунок відповідачем були перераховані кошти у сумі 15 219 грн. 35 коп., а 30 липня 2020 року - 9 154 грн. 48 коп.

Позивач зазначає, що у своїй заяві про звільнення від 02 липня 202 року він, зокрема, пред`явив до відповідача вимогу про здійснення виплат йому всіх сум.

31 липня 2020 року та 07 вересня 2020 року позивач звернувся до відповідача з листами з проханням підготувати йому довідку про його середньомісячну заробітну плату за посадою проректора Національної музичної академії України ім.. П. І. Чайковського за період роботи з 01 лютого 2018 року по 31 січня 2019 року та розрахунковий лист. Разом з тим, жодної відповіді на свої листи позивач не отримав.

Враховуючи вищенаведене, позивач вважає, що його позовні вимоги підлягають задоволенню.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 12 листопада 2020 року (а.с. 61 - 68) позов ОСОБА_1 , задоволено, стягнуто з Національної музичної академії України імені П.І. Чайковського на користь ОСОБА_1 різницю між фактично виплаченою сумою компенсації за невикористану щорічну основну відпусту та сумою, що належить позивачу до виплати, у розмірі 55 498 грн. 43 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 135 230 грн. 24 коп. та судовий збір у розмірі 1 026 грн. 50 коп., а всього на загальну суму 191 755 грн. 17 коп.

Стягнуто з Національної музичної академії України імені П.І. Чайковського в дохід держави судовий збір у розмірі 880 грн. 79 коп.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду, 18 грудня 2020 року Національна музична академія України імені ОСОБА_3 направила апеляційну скаргу у якій, посилаючись на порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просила рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 12 листопада 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог, відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 15 жовтня 2020 року, яка була отримана відповідачем 26 жовтня 2020 року, відкрито провадження по даній справі, надано строк для подачі відзиву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії вказаної ухвали та надано строк для подачі письмових заяв по суті справи до 12 листопада 2020 року.

12 листопада 2020 року відповідачем подано відзив на позовну заяву з додатками, тобто в строк, передбачений вищевказаної ухвалою суду.

Скаржник зазначає, що на підставі наказу № 29-к від 12 лютого 2020 року позивача було поновлено на посаді першого проректора з 04 червня 2019 року та виплачено йому середній заробіток за час вимушеного прогулу. Після поновленні позивача на посаді, останній без поважних причин до виконання своїх посадових обов`язків не приступив.

Наказом № 158-к від 16 липня 2020 року позивача було звільнено із займаної ним посади за власним бажанням із виплатою компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за період вимушеного прогулу з 04 червня 2019 року по 12 листопада 2020 року в кількості 39 календарних днів.

Скаржник зазначає, що заробітна плата позивача за останні 12 місяців (за 355 календарних дні) склала 277 318 грн. 80 коп. У період з липня 2019 року по червень 2020 року позивач отримував виплати за вимушений прогул. У період з лютого по червень 2020 року заробітна плата позивачу не нараховувалась, у зав`язку з відсутністю останнього на робочому місці. Таким чином, сума компенсації невикористаної щорічної основної відпустки, на думку скаржника, складає 30 466 грн. 02 коп., яка була виплачена позивачеві, що підтверджується платіжними дорученнями.

На думку скаржника, суд першої інстанції помилково визначив суму компенсації за невикористаної відпустку, виходячи з середньої заробітної плати 1 629 грн. 28 коп., визначеної рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 14 листопада 2019 року, оскільки після поновлення на роботі позивач жодного разу не виходив на роботу, що вплинуло на його середній заробіток, який склав 781 грн. 18 коп.

Враховуючи вищенаведене, скаржник вважає, що його апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 29 грудня 2020 року, відкрито апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою, надано строк для подачі відзиву.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 30 грудня 2020 року закінчено проведення підготовчих дій, призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження, без повідомлення осіб, які брали участь у справі.

11 січня 2021 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив ОСОБА_1 на апеляційну скаргу. У цьому відзиві, крім доводів, які були викладені у позовній заяві, позивач також зазначив, що у випадку врахування при розрахунку суми компенсації періоду з 12 лютого 2020 року до 16 липня 2020 року йому належить до виплати компенсація за невикористані 63 календарних дні щорічної основної відпустки замість 39 календарних днів. А відтак, вважав законним рішення суду першої інстанції. Також вказував, що суд першої інстанції правомірно не прийняв до розгляду відзив Національної музичної академії України ім. П.І. Чайковського.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та письмові докази у їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачу при звільненні не в повному обсязі було виплачено компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку в загальній сумі 24373, 83 грн., оскільки згідно довідки Пенсійного фонду України від 22 вересня 2020 року про нараховану заробітну плату позивача за період з 01 лютого 2018 року по 31 січня 2019 року, що передує місяцю виплати компенсації, виплати ОСОБА_1 становили 768 136,09 грн. Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що компенсація позивачу за невикористані 39 днів відпустки підлягала виплаті у розмірі 84 625, 16 грн., а тому необхідно стягнути різницю між фактично виплаченою сумою та сумою, яка підлягала виплаті, а саме: 55 498, 43 грн.

Колегія суддів не погоджується з вищевказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах із Національною музичною академією України ім. П.І. Чайковського. Наказом Національної музичної академії України ім. П.І. Чайковського від 03 червня 2019 року № 148-К ОСОБА_1 був звільнений з роботи у зв`язку зі скороченням штату працівників згідно п.1 ст. 40 КЗпПУкраїни (а.с. 12).

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 14 листопада 2019 року у справі № 755/10322/19, яке набрало законної сили, наказ Національної музичної академії України ім. П.І. Чайковського від 03 червня 2019 року № 148-К визнано незаконним та скасовано. ОСОБА_1 поновлено на посаді першого проректора Національної музичної академії України імені П.І. Чайковського з 04 червня 2019 року та стягнуто на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу (а.с. 13-25).

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 23 липня 2020 року у справі № 755/3952/20 стягнуто з Національної музичної академії України ім. П.І. Чайковського на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду у розмірі 97 756 грн. 80 коп. (а.с. 33).

02.07.2020 ОСОБА_1 звернувся до Національної музичної академії України ім. П.І. Чайковського і просив вважати його звільненим 13 лютого 2020 року з посади проректора за власним бажанням (а.с. 34).

Наказом Національної музичної академії України ім. П.І. Чайковського від 16 липня 2020 року № 158-К ОСОБА_1 16 липня 2020 року звільнено з роботи за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України. Призначено сплатити компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за період вимушеного прогулу з 04 вересня 2019 року по 12 лютого 2020 року в кількості 39 календарних днів (а.с. 35).

Відповідач провів розрахунок із позивачем відповідно до нарахованої суми компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за період вимушеного прогулу з 04 червня 2019 року по 12 лютого 2020 року в кількості 39 календарних днів, яка з урахуванням податків та зборів склала 30 466,02 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями (а.с. 169,171-173,175,176,181,183, 184).

Так, згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

У випадках надання працівникам усіх видів відпусток, передбачених законодавством (крім відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами), або виплати їм компенсації за невикористані відпустки застосовується Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (надалі - Порядок). У вказаній постанові також визначено, що роз`яснення з питань обчислення середньої заробітної плати в усіх випадках її збереження надаються Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, а у разі коли виплати за середньою заробітною платою провадяться з бюджету або громадських фондів споживання, - за участю Міністерства фінансів і відповідних фондів.

Відповідно до п. 2 Розділу ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Звільнення позивача та виплата компенсації за невикористану щорічну основну відпустку здійснювалися у липні 2020 року. Відтак, нарахування компенсації за невикористані відпустки у відповідності до наведеної вище норми Порядку підлягає проведенню виходячи з виплат за період з липня 2019 року по червень 2020 року.

Період розрахунку з 01 лютого 2018 року по 31 січня 2019 року був самостійно обраний позивачем з огляду на те, що у лютому 2019 року йому була надана щорічна основна відпустка тривалістю 77 календарних днів, а 3 червня 2019 року його було незаконно звільнено. Однак, дана обставина не може бути підставою для обрання іншого періоду для розрахунку, аніж той, який визначено п. 2 Розділу ІІ Порядку, а саме: за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю виплати компенсації за невикористані відпустки. Навпаки, у відповідності до норми п. 3 Розділу ІІІ Порядку при обчисленні середньої заробітної плати для компенсації за невикористані відпустки до фактичного заробітку включаються також і виплати за час, протягом якого працівнику зберігався середній заробіток (наприклад: за час попередньої щорічної відпустки, службового відрядження, за час вимушеного прогулу тощо). У даному випадку рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 14 листопада 2019 року у справі № 755/10322/19, яке набрало законної сили, позивача поновлено на посаді першого проректора Національної музичної академії України імені П.І. Чайковського з 04 червня 2019 року та стягнуто на його користь компенсацію за час вимушеного прогулу. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 23 липня 2020 року у справі № 755/3952/20 стягнуто з Національної музичної академії України ім. П.І. Чайковського на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду у розмірі 97 756 грн. 80 коп.

Аналогічний висновок щодо визначення періоду та способу розрахунку для виплати компенсації за невикористані відпустки викладено у постанові Верховного Суду від 05 вересня 2018 року у справі № 750/9956/17. У даній справі суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що за останні 12 календарних місяців, що передували місяцю виплати компенсації, позивач не мав заробітку у зв`язку з незаконним звільненням та вимушеним прогулом, а відтак, застосував інший спосіб розрахунку суми. Однак, з цього приводу суд касаційної інстанції зазначив наступне. Посилаючись на те, що за останні 12 календарних місяців, які передували місяцю виплати компенсації, та є періодом для обрахунку суми компенсації за невикористану відпустку, позивач не мав заробітку, суд апеляційної інстанції не врахував, що середня заробітна плата, нарахована за період вимушеного прогулу, підлягає включенню до розрахунку оплати компенсації за невикористані щорічні основні відпустки.

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Отже, сума, нарахована до виплати працівникові за час вимушеного прогулу, включається до розрахунку середньої зарплати за останні 12 місяців. На цій же підставі до розрахунку включається і виплата за затримку виконання рішення суду.

Натомість, суд першої інстанції не врахував норми вказаного вище Порядку, в результаті чого помилково встановив, що період з 01 лютого 2018 року по 31 січня 2019 року передує місяцю виплати компенсації за невикористані позивачем відпустки, тобто липню 2020 року. Відповідно, розрахунок компенсації здійснив виходячи із даних Пенсійного фонду України про нараховану заробітну плату (дохід, грошове забезпечення) позивача за період з 01 лютого 2018 року по 31 січня 2019 року, яка становила 768 136,09 грн.

Крім цього, позивач помилково розрахував суму фактично нарахованої компенсації 29 126,73 грн., оскільки відраховував суму податків у розмірі 19,5 % від суми, яка фактично була виплачена після утримання податків, а саме: від 24 373,83 грн. Суд першої інстанції не звернув увагу на дану обставину і помилково прийняв в основу розрахунків суму у розмірі 29 126,73 грн.

Посилання позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, на те, що у період з 12.02.2020 до 16 липня 2020 року він жодного дня не працював, а також на те, що він безперервно працював понад 13 років з 02 жовтня 2006 року до 16 липня 2020 року у Національній музичній академії України ім. П.І. Чайковського, є суперечливим та взаємовиключними.

Як вбачається із матеріалів справи, наказом Національної музичної академії України імені П.І. Чайковського від 16 липня 2020 року № 158-к ОСОБА_1 звільнено з роботи за власним бажанням 16.07.2020. Тобто, у трудових відносинах позивач з відповідачем перебували до 16 липня 2020 року.

Посилання позивача на те, що у вказаний вище період він не мав заробітку, за даних обставин не можуть бути прийняті до уваги, оскільки відсутність заробітку є підставою для виключення періоду з розрахунку у передбачених законом випадках. Так, з розрахункового періоду виключається час, протягом якого працівники не працювали у випадках, передбачених чинним законодавством, і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково. Зокрема, коли працівникам надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до статті 18 Закону України Про відпустки тощо.

Аналогічні роз`яснення надавалися Міністерством соціальної політики України у листі від 25 грудня 2015 року № 1675/13/84-15.

Таких випадків позивачем наведено не було, відповідно підстави для виключення зазначеного ним періоду з розрахунку відсутні, а відтак доводи про неповний розрахунок з працівником не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, ОСОБА_1 пред`явив позовні вимоги про стягнення 55 498 грн. 43 коп. різниці компенсації за невикористану щорічну основну відпустку на підставі розрахунку середньої заробітної плати, проведеного виходячи з виплат за період з 01 лютого 2018 року по 31 січня 2019 року, який суперечить Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100. У зв`язку з цим такі позовні вимоги ОСОБА_1 не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, а відтак, задоволенню не підлягають.

Позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за період з 17 липня 2020 року по день ухвалення відповідного рішення про виплату компенсації є похідними від вимог про виплату різниці компенсації, тому також не підлягають задоволенню.

Колегія суддів критично ставиться до доводів позивача, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, про те, що у випадку врахування періоду з 12 лютого 2020 року до 16 липня 2020 року йому належить до виплати компенсація за невикористані 63 календарних дні щорічної основної відпустки. Як вбачається з матеріалів справи, роботодавець провів розрахунок з працівником за 39 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки, ОСОБА_1 також обґрунтовував свої позовні вимоги розрахунком за 39 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки, заяву про збільшення позовних вимог не подавав.

З приводу доводів апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції права відповідача на подання відзиву на позовну заяву колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.

Ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 15 жовтня 2020 року про відкриття провадження у даній справі відповідачу надано право у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення копії даної ухвали подати відзив на позовну заяву у порядку та з дотриманням вимог ст. 278 ЦПК України.

Відповідно до ст. 278 ЦПК України позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.

У вказаній вище ухвалі Дніпровського районного суду м. Києва від 15 жовтня 2020 року встановлено строк для подачі письмових заяв по суті позову до 12 листопада 2020 року.

Згідно з ч. 5,6 ст. 124 ЦПК України останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

Таким чином, сподівання сторін у справі, які реалізують надане їм процесуальне право у встановлений строк і подають письмові заяви по суті позову до 12 листопада 2020 року включно, на те, що їх процесуальні документи будуть розглянуті судом, є законними та обґрунтованими.

У даному ж випадку, відзив Національної музичної академії України імені П.І. Чайковського на позовну заяву, який відповідно до ч. 2 ст. 174 ЦПК України також віднесено до заяв по суті справи, був поданий та зареєстрований у Дніпровському районному суді м. Києва 12 листопада 2020 року до закінчення робочого часу. Однак, вказаний процесуальний документ не був врахований судом першої інстанції при розгляді справи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Враховуючи викладене, а також те, що доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду та для ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 7 ст. 141 ЦПК України якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, сплачений Національною музичною академією України імені П.І. Чайковського судовий збір за подання апеляційної скарги в загальному розмірі 1539,67 грн. підлягає компенсації за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Національної музичної академії України імені П.І. Чайковського - задовольнити.

Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 02 вересня 2020 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення, наступного змісту.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Національної музичної академії України імені П.І. Чайковського, третя особа: ректор Національної музичної академії України імені П.І. Чайковського ОСОБА_2 , про стягнення заробітної плати, відмовити.

Компенсувати Національній музичній академії України імені П.І. Чайковського за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, судовий збір в розмірі 1 539 (одна тисяча п`ятсот тридцять дев`ять) грн. 67 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції .

Суддя-доповідач: І.М. Вербова

Судді: В. В. Саліхов

О. В. Шахова