Постанова

від 01.03.2021 по справі 754/15773/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 754/15773/19 Головуючий у 1 інстанції: Скрипка О.І.

провадження №22-ц/824/2642/2021 Головуючий суддя: Олійник В.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 березня 2021 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:

Головуючого судді: Олійника В.І.,

суддів: Кулікової С.В., Желепи О.В.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м.Києва від 25 листопада 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ДЕКО-СІТІ до ОСОБА_1 , третя особа: Приватне акціонерне товариство Страхова компанія Арсенал Страхування , про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

в с т а н о в и в :

У жовтні 2019 року позивач ТОВ ДЕКО-СІТІ звернувся до суду із зазначеним позовом, який обгрунтовував тим, що 14.09.2018 року о 10:50 год. по бульвару Перова, 9 в м.Києві сталась ДТП за участю автомобіля Шкода (державний номерний знак НОМЕР_1 ) під керуванням відповідача ОСОБА_1 та автомобіля Шкода (державний номерний знак НОМЕР_2 ) під керуванням ОСОБА_2 , що належить позивачу, та автомобіля Фольксваген (державний номерний знак НОМЕР_3 ), внаслідок чого було пошкоджено належний позивачу автомобіль.

Постановою Дніпровського районного суду м.Києва від 12.10.2018 року ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні ДТП, внаслідок якої було пошкоджено вищезазначені транспортні засоби, та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП.

Зазначав, що позивач ТОВ ДЕКО-СІТІ звернувся до ПрАТ СК Арсенал Страхування із заявою про виплату страхового відшкодування.

07.11.2018 року та 08.11.2018 року страховиком було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 134 913 грн. 22 коп. В той же час, відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження №185 розмір шкоди становиить 143 971 грн. 25 коп., а загальні витрати на ремонт автомобіля склали 192 791 грн. 08 коп., що підтверджується актом здачі-прийняття робіт №АД-0000173 та платіжними дорученнями.

З врахуванням наведеного позивач просив стягнути з відповідача різницю між реально понесеними витратами на ремонт автомобіля та страховою виплатою у розмірі 57 877 грн. 86 коп., витрати на евакуацію транспортного засобу у розмірі 620 грн., витрати на проведення експертного автотоварознавчого дослідження в розмірі 2 980 грн., інфляційне збільшення боргу в розмірі 5 093 грн. 08 коп., 3 % річних в розмірі 1 751 грн., а всього - 68 321 грн. 94 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 921 грн.

Рішенням Деснянського районного суду м.Києва від 25 листопада 2020 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ ДЕКО-СІТІ шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 68 321 грн. 94 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1921 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції дійшов безпідставних висновків про необхідність покладення на відповідача відповідальності відшкодування збитків у розмірі 68 321 грн. 94 коп. після повного виконання страховиком зобов`язань зі здійснення страхового відшкодування.

Учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направили.

Відповідно до вимог ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст.264 ЦПК України судове рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

За ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі Axen v. Germany , заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року Varela Assalino contre le Portugal , заява № 64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників. (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13-ц)

За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції виходив з того, що завдана позивачу внаслідок ДТП шкода була відшкодована ПрАТ СК Арсенал Страхування на підставі полісу №АК/6529633 та договору добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту №633/18-ДГО/Ц7 від 08.05.2018 року в розмірі 134 913 грн. 22 коп., яка розрахована з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу. Суд зазначав, що таке нарахування відповідає положенням чинного законодавства, а тому спору між позивачем та страховою компанією не існує, а вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля складає 192 791грн. 08 коп., тобто, сплаченого страховиком в межах його ліміту (як щодо суми, так і щодо підстав) страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування шкоди та відновлення порушених прав позивача.

Ухвалене судом рішення зазначеним вимогам відповідає.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За ч.2 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Встановлено, що позивачу ТОВ ДЕКО-СІТІ на праві власності належить автомобіль Шкода Суперб (державний номерний знак НОМЕР_4 ).

14 вересня 2018 року о 10.50 год. по бульвару Перова, 9 в м.Києві ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Шкода Октавія Тур (державний номерний знак НОМЕР_1 ), рухаючись в бік Броварського проспекту, не вибрав безпечної швидкості, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення автомобілем Шкода Суперб (державний номерний знак НОМЕР_2 ), який здійснив зіткнення з автомобілем Фольксваген Гольф (державний номерний знак НОМЕР_3 ), який зупинився перед ним, що призвело до пошкодження автомобілів та заподіяння матеріальних збитків.

Постановою Дніпровського районного суду м.Києва від 12 жовтня 2018 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.

Встановлено, що в результаті вказаної ДТП було пошкоджено транспортний засіб Шкода Суперб (державний номерний знак НОМЕР_4 ), що належить позивачу.

Як вбачається з висновку №185 експертного автотоварознавчого дослідження від 11.10.2018 року, матеріальний збиток, завданий позивачу внаслідок пошкодження автомобіля, складає 143 971 грн. 25 коп. з урахуванням фізичного зносу, 236 663 грн. 37 коп. без урахування фізичного зносу.

Згідно з актом №АД-0000173 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 18 липня 2019 року, загальна вартість робіт (послуг) складає 192 791 грн. 08 коп. Із загальної суми відновлювального ремонту автомобіля із заміною запчастин та деталей страховому відшкодуванню підлягає 134 913 грн. 22 коп., до сплати ТОВ ДЕКО-СІТІ 57 877 грн. 86 коп.

Також, позивачем понесено витрати на транспортні послуги з евакуації автомобіля у розмірі 620 грн. та за експертні послуги у розмірі 2 980 грн.

Так як цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована в ПрАТ СК Арсенал Страхування згідно полісу №АК/6529633, то позивач звернувся до ПрАТ СК Арсенал Страхування із заявою про виплату страхового відшкодування, на підставі якої ПрАТ СК Арсенал Страхування здійснило виплату позивачу в розмірі 134 913 грн. 22 коп.

За пунктом 1 частини 2 статті 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно з ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

З врахуванням наведеного суд першої інстанції вірно вважав, що відповідач, як заподіював шкоди, має її відшкодувати в повному обсязі.

Як вбачається з пояснень представника відповідача та представника третьої особи, цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована згідно полісу №АК/6529633 та договору добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту №633/18-ДГО/Ц7 від 08.05.2018 року.

Сторонами договорів як обов`язкового, так і добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 29 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу.

Згідно зі ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, страхова компанія відшкодовує потерпілому вартість матеріального збитку в межах ліміту відповідальності, а винний у ДТП - різницю між страховим відшкодуванням (матеріальним збитком) та вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу.

Згідно з п.2 ч.1 ст.1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За ч.ч.1, 2 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

З врахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку в тому, що завдана позивачу внаслідок ДТП шкода була відшкодована ПрАТ СК Арсенал Страхування на підставі полісу №АК/6529633 та договору добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту №633/18-ДГО/Ц7 від 08.05.2018 року в розмірі 134 913 грн. 22 гкоп., яка розрахована з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу.

Також суд прийшов до вірного висновку, що таке нарахування відповідає положенням чинного законодавства, а тому спору між позивачем та страховою компанією не існує, в той же час, вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля складає 192 791 грн. 08 коп., тобто, сплаченого страховиком в межах його ліміту (як щодо суми, так і щодо підстав) страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування шкоди та відновлення порушених прав позивача.

З огляду на вищенаведене колегія суддів не вбачає підстав за доводами апелянта для скасування рішення і ухвалення нового про відмову у задоволенні позовних вимог, так як судом встановлено, що відповідач є винним у заподіянні шкоди, що сталась в результаті ДТП 14.09.2018 року, а тому з нього підлягала стягненню різниця між реально понесеними витратами на ремонт автомобіля та страховою виплатою у розмірі 57 877 грн. 86 коп., розмір якого є обґрунтованим та доведеним в судовому засіданні, не спростований відповідачем та його представником належними та допустимими доказами в порядку ст.76-77 ЦПК України. Також, з відповідача підлягали до стягнення і витрати на евакуацію транспортного засобу у розмірі 620 грн. та витрати на проведення експертного автотоварознавчого дослідження у розмірі 2 980 грн.

Крім того, з урахуванням положень ст.625 ЦК України, до стягнення підлягала і сума боргу в розмірі 5 093 грн. 08 грн. з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та 3 % річних у розмірі 1751 грн., а загальний розмір коштів, що підлягав стягненню з відповідача на користь позивача, як вірно визначено судом першої інстанції, становив 68 321 грн. 94 коп.

Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні.

Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції чи доводили б порушення ним норм цивільного або цивільно-процесуального законодавства, апеляційна скарга не містить.

Обґрунтовуючи судове рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.263, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Деснянського районного суду мвста Києва від 25 листопада 2020 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ч.3 ст.389 ЦПК України.

Головуючий:

Судді: