Постанова від 25.02.2021 по справі 924/188/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2021 року Справа № 924/188/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Василишин А.Р.

секретар судового засідання Гладка Л.А.

за участю представників сторін:

позивача: Савчук Ю.М.

відповідача 1: не з`явився

відповідача 2: Демкович В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 23.12.2020 р. у справі №924/188/20, ухвалене суддею Грамчуком І.В., повний текст рішення складено 28.12.2020 р.

за позовом Приватного підприємства "Агрофірма "Гізівщина" с.Гізівщина Любарського району Житомирської області

до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Серединецьке", с. Мокіївці Шепетівського району Хмельницької області

до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек", м. Дніпро

про визнання припиненою поруки приватного підприємства "Агрофірма "Гізівщина" за договором поруки № 2П/12АФ-15 від 30.03.2018 року, укладеного між ТОВ "Серединецьке", ТОВ "Агротек" та приватним підприємства "Агрофірма "Гізівщина"

Приватне підприємство "Агрофірма "Гізівщина" звернулось до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Серединецьке" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек" про визнання припиненою поруки Приватного підприємства "Агрофірма "Гізівщина" за договором поруки № 2П/12АФ-15 від 30.03.2018року, укладеного між ТОВ "Серединецьке", ТОВ "Агротек" та Приватним підприємства "Агрофірма "Гізівщина".

В обґрунтування позову позивач, посилаючись на те, що оскільки відповідачі як сторони договору фінансового лізингу від 11.03.2015р. № 12АФ-15 (основний договір) уклали додаткові угоди, якими внесли зміни до основного договору (щодо графіку платежів, відповідальності тощо) та визнали порушення їх умов, вважає, що договір поруки припинив свою дію через шість місяців з моменту укладення додаткової угоди до основного договору. Як на правову підставу позову посилається, зокрема на положення ст. 251, 252, 261, 559 ЦК України.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 23 грудня 2020 року у справі №924/188/20 позов Приватного підприємства "Агрофірма "Гізівщина" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Серединецьке" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек" про визнання припиненою поруки ПП "Агрофірма "Гізівщина" за договором поруки №2П/12АФ-15 від 30.03.2018 року, який укладений між ТОВ "Серединецьке", ТОВ "Агротек" та ПП "Агрофірма "Гізівщина", задоволено. Визнано припиненою поруку Приватного підприємства "Агрофірма "Гізівщина" за Договором поруки № 2П/12АФ-15 від 30 березня 2018 року, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Серединецьке", Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротек" та Приватним підприємством "Агрофірма "Гізівщина".

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротек" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Хмельницької області від 23.12.2020 р. у справі №924/188/20 - скасувати та ухвалити нове рішення у справі №924/188/20, яким відмовити в позові повністю.

29.01.2021 р. на електронну адресу суду від Приватного підприємства "Агрофірма "Гізівщина" надійшло заперечення проти відкриття апеляційного провадження, яке обгрунтовано тим, що ТОВ Агротек помилково доводить про те, що оскаржуване рішення Господарського суду Хмельницької області у справі №924/188/20 прийняте без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, оскільки висновки в зазначених справах, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними; у кожній із зазначених справ суди виходили з обставин та умов конкретних правовідносин і фактично - доказової бази, з урахуванням наданих сторонами доказів, що виключає подібність спірних правовідносин у вказаних справах.

Ухвалами Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.02.2021 р., відхилено заперечення проти відкриття апеляційного провадження та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 23.12.2020 р. у справі №924/188/20 справу призначено до розгляду.

05.02.2021 р. на електронну адресу апеляційного господарського суду від Приватного підприємства "Агрофірма "Гізівщина" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому підприємство просить апеляційний суд відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ Агротек на рішення Господарського суду Хмельницької області від 23.12.2020 р. у справі №924/188/20 та повернути матеріали касаційної скарги на рішення Господарського суду Хмельницької області від 23 грудня 2020 р. у справі №924/188/20 скаржнику.

05.02.2021 р. на електронну адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від представника Приватного підприємства "Агрофірма "Гізівщина" надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Разом з тим, представник повідомив, що зареєстрований з використанням електронного цифрового підпису та просить суд використати систему відеоконференцзв`язку "EasyCon".

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.02.2021 р. клопотання Приватного підприємства "Агрофірма "Гізівщина" (в особі представника Савчук Ю.М.) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі №924/188/20 - задоволено.

11.02.2021 р. на електронну адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек" надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Разом з тим, представник повідомив, що зареєстрований з використанням електронного цифрового підпису та просить суд використати систему відеоконференцзв`язку "EasyCon".

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.02.2021 р. клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек" (в особі представника Перепелиця О.С.) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі №924/188/20 - задоволено.

15.02.2021 р. Приватне підприємство Агрофірма Гізівщина надіслало до апеляційного господарського суду Доповнення до відзиву від 04.02.2021 р. вих.№04/02-21/924/188/20 на апеляційну скаргу в якому просить відмовити ТОВ Агротек у задоволенні апеляційної скарги на рішення Господарського суду Хмельницької області від 23.12.2020 р. у справі №924/188/200, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 23.12.2020 р. у справі №924/188/20 залишити без змін.

22.02.2021 р. на електронну адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек" надійшло клопотання про заміну даних представника в системі відеоконференції "EasyCon".

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.02.2021 р. клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек" (в особі представника Демкович В.Ю.) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі №924/188/20 - задоволено.

25.02.2021 р. на електронну адресу апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Агротек надійшли додаткові пояснення щодо обізнаності поручителя та надання ним письмової згоди на укладення Додаткової угоди №3 до договору фінансового лізингу №12АФ-15 від 11.03.2015 р.. В прохальній частині пояснень представник ТОВ Агротек просить поновити строк на подання доказів у справі, а саме: протоколу загальних зборів учасників ТОВ Серединецьке №28/03-2018/С від 28.03.2018 року та протоколу загальних зборів учасників ПП "АФ "Гізівщина" №29/03-2018/Г від 29.03.2018 року. Прийняти до матеріалів справи у якості доказів протокол загальних зборів учасників ТОВ Серединецьке від 28.03.2018 року та протокол загальних зборів учасників ТОВ СварогБуковина від 29.03.2018 року та врахувати додаткові пояснення при винесенні постанови у даній справі та задовольнити вимоги апеляційної скарги.

Колегія суддів вказує, що відповідно до ч.1 ст.119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні статті 86 ГПК України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, колегія суддів поновлює строк на подання доказів у справі №924/188/20, а саме: протоколу загальних зборів учасників ТОВ Серединецьке №28/03-2018/С від 28.03.2018 року та протоколу загальних зборів учасників ПП "АФ "Гізівщина" №29/03-2018/Г від 29.03.2018 року та приймає вказані докази до відома.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек" підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та надав додаткові пояснення на обґрунтування своєї правової позиції. Вважає, що рішення Господарського суду Хмельницької області від 23.12.2020 р. у справі №924/188/20 є незаконним та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Представник Приватного підприємства "Агрофірма "Гізівщина" заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав пояснення на обґрунтування своєї правової позиції.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Серединецьке" у судове засідання не прибув, процесуальним правом на участь в судовому засіданні апеляційної інстанції не скористався, причин неявки суду не повідомив. З цього процесуального питання колегія суддів враховує правову позицію Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Відтак, колегія суддів визначилась про можливість розгляду скарги в даному судовому засіданні.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

1.Зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 23.12.2020 р. у справі №924/188/20 задоволено позов у повному обсязі. Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що в даному випадку має місце фактичне збільшення зобов`язань за договором фінансового лізингу без погодження з поручителем - Приватним підприємством "Агрофірма "Гізівщина", що, відповідно, є підставою для припинення поруки за договором поруки № 2П/12-АФ-15 від 30.03.2018 в силу положень ч.1 ст.559 ЦК України (у редакції на момент укладення договору поруки).

2.Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення щодо неї інших учасників справи.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротек" стверджує, що сторони при укладені договору поруки 2П/12АФ-15 від 30.03.2018 були вільні у визначенні умов договору, на свій розсуд прийняли даний правочин на певних встановлених умовах, узгодили ці умови, підписавши вказаний договір, а тому всі його умови з моменту укладення стали однаково обов`язковими для виконання сторонами.

Пунктом 12.4. договору фінансового лізингу №12АФ-15 від 11.03.2015 року сторонами узгоджено, що всі зміни і доповнення до даного договору оформляються додатковою угодою, що підписується сторонами та є невід`ємною частиною даного договору.

Окрім того, пунктами 6 Додаткової угоди № 2 від 13.07.2016 та Додаткової угоди № 3 від 30.03.2018 встановлено, що останні є невід`ємною частиною договору фінансового лізингу №12АФ-15 від 11.03.2015 року.

З огляду на вказане, цілком логічним висновком є те, що за змістом договору поруки №2П/12АФ-15 від 30.03.2018 його предметом ( основним договором ) є договір фінансового лізингу №12АФ-15 від 11.03.2015 року з урахуванням додаткових угод №2 та №3 до цього договору фінансового лізингу, які є його невід`ємною частиною.

У постанові ж Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №910/13109/18 основним спірним питанням було застосування пункту договору поруки, за яким сторони домовилися, що в разі збільшення зобов`язань боржника, забезпечених цією угодою, унаслідок чого зростає обсяг відповідальності поручителя, останній дає згоду на це й додаткового узгодження із ним уже не потрібно. Велика Палата дійшла висновку, що умови договору поруки стосовно того, що поручитель, укладаючи цей договір, дає згоду на збільшення основного зобов`язання, не виключають застосування правил, наведених в абз.3 ч.3 ст.202 ЦК. Відповідно, не звільняють від необхідності узгодження певних учинених в односторонньому порядку змін до основного зобов`язання з поручителем у належній формі.

Отже, Велика Палата, не визнаючи відповідного пункту договору недійсним, констатувала можливість не застосовувати його положень.

У свою чергу суд першої інстанції у цій справі зробив висновок про те, що умови пункту 6.3 договору поруки №2П/12АФ-15 не виключають застосування правил, передбачених абзацом 3 ч.3 ст.202 ЦК України, та відповідно, не звільняють ТОВ Агротек від необхідності узгодження певних вчинених в односторонньому порядку змін до основного зобов`язання із поручителем у належній формі.

Отже суд, не визнаючи пункт 6.3 договору поруки договору недійсними, констатував можливість не застосовувати його положення, що в свою чергу абсолютно не відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №910/13109/18.

З огляду на вказаний правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, який міститься у постанові від 26.05.2020 у справі №910/13109/18, ТОВ Агротек не може не погодитись із тим що, пункти 1.1. та 1.3. договору поруки №2П/12АФ-15 від 30.03.2018, в частині надання поручителем згоди на збільшення основного зобов`язання у майбутньому дійсно неможливо застосовувати внаслідок вимог абз.3 ч.3 ст.202 ЦК, оскільки ці пункти не звільняють від необхідності узгодження певних учинених в односторонньому порядку змін до основного зобов`язання з поручителем у належній формі.

Проте, ТОВ Агротек також не може погодитись із висновком суду про можливість не застосовувати пункт 6.3 договору поруки №2П/12АФ-15 від 30.03.2018 у цій справі, з огляду на таке.

Пункт 6.3. договору поруки №2П/12АФ-15 не містить умову про те, що поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення основного зобов`язання, а навпаки, залишає первісний обсяг відповідальності поручителя (без збільшення та змін).

Таким чином попри укладення додаткової угоди №2 від 13.07.2016 та додаткової угоди №3 від 30.03.2018 до договору фінансового лізингу №12АФ-15 від 11.03.2015, якими збільшено ціну основного договору та розмір відповідальності за його невиконання, обсяг відповідальності ПП АФ Гізівщина залишився без змін.

Враховуючи викладене вище, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи полягає у тому, що висновок суду першої інстанції щодо необізнаності позивача із умовами додаткових угод №№2, 3 до договору фінансового лізингу №12АФ-15 від 11.03.3015 не відповідає встановленим обставинам справи, оскільки Верховний Суд у постанові від 28.01.2020 у справі №924/490/19 здійснив протилежні висновки за цих же обставин. Неправильне ж застосування норм матеріального права полягає у помилковому застосуванні судом першої інстанції ч.1 ст.559 ЦК України і зокрема правового висновку Великої Палати Верховного Суду, висловленого у постанові по справі №910/13109/18 від 26.05.2020, оскільки спірні правовідносини не є подібними, адже за договором поруки №2П/12АФ-15 від 30.03.2018, який є предметом дослідження у справі №924/188/20, не відбулось збільшення обсягу відповідальності поручителя (пункт 6.3. договору поруки №2П/12АФ-15 від 30.03.2018 не містить умову про те, що поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення основного зобов`язання).

В додаткових поясненнях представник Товариства з обмеженою відповідальністю Агротек акцентує увагу на тому, що 29.03.2018 зборами власників ПП "АФ" Гізівщина" надано згоду на укладення ПП "АФ" Гізівщина" з ТОВ "Агротек" та ТОВ "Серединецьке" трьохсторонніх договорів поруки з метою гарантування виконання ТОВ Серединецьке грошових зобов`язань за договорами фінансового лізингу (зі змінами та доповненнями), в тому числі договір №12АФ-15 від 11.03.2015 року. Зазначені відомості також містяться в тексті протоколу №29/03-2018/Г загальних зборів учасників ПП АФ Гізівщина від 29.03.2018. При цьому, 28.03.2018 (один день до вищезазначеної події) зборами власників ТОВ "Серединецьке" надано згоду на укладення ТОВ "Серединецьке" з ТОВ "Агротек" додаткових угод до договорів фінансового лізингу, в тому числі Додаткової угоди №3 до договору фінансового лізингу №12АФ-15 від 11.03.2015 (продовження дії договору до 20.06.2019 року, зміна графіку лізингових платежів, збільшення розміру лізингових платежів, встановлення строку погашення заборгованості). Зазначені відомості містяться в тексті протоколу №28/03-2018/С загальних зборів учасників ТОВ "Серединецьке" від 28.03.2018.

Таким чином, ТОВ "Серединецьке" на момент звернення до поручителя, ПП АФ "Гізівщина", знало про зміну обсягу основного зобов`язання у зв`язку із підписанням додаткової угоди №3 до договору фінансового лізингу №12АФ-15 та, згодом, повідомило про такі зміни ІIIІ АФ "Гізівщина". Підтвердження обізнаності поручителя і надання ним згоди на укладення (в тому числі) додаткової угоди №3 до Договору фінансового лізингу №12АФ-15 міститься у протоколі №29/03- 2018/Г зборів власників ПП "АФ "Гізівщина".

Заперечуючи доводи апеляційної скарги, Приватне підприємство "Агрофірма "Гізівщина" звертає увагу, на те, що доводи ТОВ Агротек про те, що оскаржуване рішення Господарського суду Хмельницької області ухвалене без урахування висновку щодо застосування норми права (частини 3 статті 6 ЦК України) у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 17.02.2020 у справі №924/502/19, від 06.02.2020 у справі №924/482/19 оскільки предмет і підстави позовів у зазначених справах та справі №924/188/20, встановлений судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, а також їх правове регулювання є різними, що виключає подібність спірних правовідносин у вказаних справах. Так, на відміну від справи №924/188/20, предметом позову в якій є припинення поруки за договором поруки №2П/12АФ-15 та під час розгляду Господарський суд Хмельницької області дійшов висновку про задоволення позову саме з підстав встановлення судовим рішенням у іншій справі (за участю тих самих сторін) факту збільшення обсягу відповідальності Поручителя за договором фінлізингу від 16.03.2015 без отримання письмової згоди Підприємства, що є порушенням положень частини 1 статті 559 ЦК України (у редакції, чинній до 04.02.2019), то, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій у справі №924/502/19 та передаючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд виходив виключно з обставин допущення судами порушень норм процесуального права (статей 14, 86, 236, 237 ГПК України), які (порушення) полягали як у відсутності з`ясування і дослідження тих обставин, чи пред`являв кредитор (ТОВ Агротек ) вимоги до поручителя в межах 3-річного строку, визначеного пунктами 6.2 договорів поруки від 11.03.2015 №1П/7АФ-15 та від 16.03.2015 №1П/17АФ-15, так і в необгрунтованому виході судів за межі заявлених позовних вимог, якими є визнання припиненими зазначених договорів поруки. Тобто спірні правовідносини у справі №924/502/19 регулюються положеннями частини 4 статті 559 ЦК України, яка визначає зовсім іншу підставу припинення поруки, аніж передбачена частиною 1 статті 559 цього Кодексу (у редакції, чинній до 04.02.2019). При цьому постанова Верховного Суду від 17.02.2020 у справі №924/502/19 не містить жодних вказівок щодо застосування норми частини 3 статті 6 ЦК України до спірних правовідносин. Схожий за змістом правовий висновок наведено у постанові Верховного Суду України від 21.11.2012 у справі №6-134цс12 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/2260/17.

Таким чином, у цій справі та справах, на які посилається скаржник у поданій апеляційній скарзі, суди виходили з різних фактичних обставин, встановлених у кожній справі окремо на підставі доказів, наданих учасниками справ на підтвердження їх вимог і заперечень, та яким була надана оцінка згідно з вимогами процесуального закону. Наведене, окрім різних предмета, підстав позову та фактичних обставин, що формують зміст правовідносин, переконливо свідчить також про неоднакове правове регулювання спірних відносин у справі №924/188/20 і справах №924/502/19, №924/482/19. У контексті наведеного відсутні підстави для висновку про подібність правовідносин у справі, що розглядається, та справах, на яку посилається скаржник в обґрунтування наявності підстави касаційного оскарження ухвалених у справі судових рішень.

Позивач вважає, що Господарський суд Хмельницької області правомірно послався на викладений у пункті 6.27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №910/13109/18 правовий висновок щодо питання комплексного застосування положень абзацу 3 частини 3 статті 202, частини 1 статті 559, частини 1 статті 651 і частини 1 статті 654 ЦК України (у редакції, чинній до 04.02.2019) у подібних правовідносинах, суть якого полягає у тому, що умови договору поруки про те, що поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення основного зобов`язання, не виключають застосування правил, передбачених абзацом З частини 3 статті 202 ЦК України та, відповідно, від необхідності узгодження певних вчинених в односторонньому порядку змін до основного зобов`язання з поручителем у належній формі.

3.Обставини справи, встановлені апеляційним судом.

11.03.2015 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротек" (лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Серединецьке" (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу №12АФ-15 (далі - договір), за умовами п.1.1 якого відповідно до умов цього договору лізингодавець зобов`язується передати на умовах фінансового лізингу у платне користування предмет лізингу (майно), а лізингоодержувач зобов`язаний прийняти майно та зобов`язується сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору. Ціна одиниці, кількість і загальна вартість майна на момент укладення цього договору наведені в додатку №1 "Специфікація".

Пунктом 2.1 договору передбачено, що вартість майна становить гривневий еквівалент 253 400 доларів США, що розраховується за курсом продажу долару США, встановленим у міжбанківській інформаційній системі "УкрДілінг" (http://www.udinform.com/), сформованим на 16:00 за київським часом (міжбанківський курс) на дату, що передує даті укладення цього договору (міжбанківський курс договору), та на дату укладання цього договору становить 5 498 780 грн. (вартість майна).

За п. 3.2 договору майно вважається переданим лізингоодержувачу з дати підписання акту приймання-передачі майна.

Згідно з п. 4.1 договору всі платежі за договором здійснюються в національній валюті України відповідно до умов цього договору та додатку № 2 "Графік внесення лізингових платежів" до договору (графі) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця, вказаний у цьому договорі.

Пунктом 4.4 договору передбачено, зокрема, що розмір, склад, терміни сплати лізингових платежів встановлюються в графіку.

За п. 4.5 договору лізингові платежі складаються з: суми, яка відшкодовує частину вартості майна, яка є гривневим еквівалентом суми, визначеної в графіку, помноженої на фіксований міжбанківський курс акту приймання-передачі; платежу як винагороди (комісії) лізингодавцю за отримане у лізинг майно, який не може бути меншою за 1 гривню, та розраховується в гривнях як різниця між сумою лізингового платежу та сумою, яка відшкодовує частину вартості майна.

У п. 5.3.1 договору лізингу зазначено, що лізингодавець має право відмовитися від договору та вимагати повернення майна від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення оплати становить більше 30 календарних днів. Вилучення майна у лізингоодержувача не звільняє останнього від обов`язку сплати всіх несплачених до дати вилучення майна лізингових платежів, передбачених договором, в тому числі несплаченої суми штрафних санкцій.

Право власності на майно переходить до лізингоодержувача за умови сплати ним всіх лізингових платежів в розмірах та у терміни, передбачені графіком, в тому числі сплати лізингодавцю всієї суми вартості майна, що у гривневому еквіваленті не менше вартості майна, зазначеного у акті приймання-передачі майна, сплати штрафних санкцій відповідно до умов договору. На підтвердження переходу права власності до лізингоодержувача сторони підписують договір купівлі-продажу (викупу) майна (п. 6.1 договору лізингу).

Відповідно до п.7.2 договору лізингу у випадку, якщо лізингоодержувач порушить строк оплати будь-якого лізингового платежу, який встановлений в графіку, лізингоодержувач несе відповідальність перед лізингодавцем у вигляді сплати сімдесяти процентів річних від суми простроченого лізингового платежу (відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України).

За умовами п. 8.2 договору лізингу договір може бути розірваний в однобічному порядку з ініціативи лізингодавця, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 днів календарних днів з дня настання строку платежу, встановленого в цьому договорі (на підставі письмового повідомлення лізингодавця про розірвання договору). В цьому випадку договір вважається розірваним з моменту отримання лізингоодержувачем письмового повідомлення лізингодавця про розірвання договору.

Припинення дії договору з будь-яких підстав не звільняє сторони від виконання зобов`язань за цим договором, що мали місце під час його дії (п.8.5 договору лізингу).

Згідно з п.10.1 договору лізингу ціна договору становить гривневий еквівалент 318389,42 доларів США, що за міжбанківським курсом договору на дату його укладання становить 6909050,41 грн.

Строк дії договору з 11.03.2015 р. по 20.12.2017 р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами всіх зобов`язань за цим договором. Зазначений строк може бути змінений відповідно до умов даного договору (п. 11.1 договору).

В п. 11.2 договору зазначено, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання та втрачає свою чинність після виконання сторонами всіх зобов`язань по ньому.

Розірвання або припинення договору, а так само відмова сторони від договору не звільняє сторони від виконання всіх зобов`язань по ньому (п. 11.3 договору).

Пунктом 12.1 договору передбачено, що специфікація, графік та акт приймання-передачі майна є невід`ємними частинами цього договору.

За умовами п. 12.4 договору всі зміни і доповнення до даного договору оформляються додатковою угодою, що підписується сторонами та є невід`ємною частиною даного договору.

У додатку №1 до договору лізингу "Специфікація майна" сторони погодили найменування майна - трактор John Deere 8335R, вартість з урахуванням ПДВ - 253 400 доларів США.

Додатком № 2 до договору лізингу "Графік внесення лізингових платежів" визначено строки платежів (останній - 20.12.2017р.), суми, які компенсують частину вартості предмету лізингу з урахуванням ПДВ, платежі як винагорода (комісія) лізингодавцю за отримане у лізинг майно, без ПДВ, та суми чергового лізингового платежу, доларів США.

13.07.2016 р. сторони уклали до договору лізингу додаткову угоду № 2 (далі - додаткова угода № 2), в якій дійшли згоди внести зміни до договору фінансового лізингу № 12АФ-15 від 11.03.2015 року, виклавши п.п. 10.2.1, 10.1. та Графік внесення лізингових платежів (Додаток № 2) у новій редакції. Зокрема, п. 10.2.1 викладено в редакції: "Платежі як винагорода (комісія) лізингодавцю за отримане у лізинг майно становлять гривневий еквівалент 85006,98 доларів США, що за міжбанківським курсом Договору на дату його укладання становить 1844651,47 гривень. Платежі як винагорода (комісія) лізингодавцю за отримане у лізинг майно у гривнях підлягають перерахунку у відповідності до п. 3.5.2 Договору"; п. 10.1 викладено в редакції: "Ціна Договору становить гривневий еквівалент 339673,98 доларів США, що за міжбанківським курсом Договору на дату його укладання становить 7370925,37 гривень (надалі - Ціна Договору)". Також викладено в новій редакції Додаток № 2 (графік внесення лізингових платежів) до договору лізингу (останній платіж - 20.12.2017 р.).

Крім того, згідно з п. 2 додаткової угоди № 2 сторони погодили сплату простроченої заборгованості по сплаті чергових лізингових платежів згідно Графіку внесення лізингових платежів за жовтень 2015 - червень 2016 року в розмірі 97799,46 доларів США.

Також сторони дійшли згоди внести зміни в п. 7.2 договору фінансового лізингу № 12АФ-15 від 11.03.2015 року, виклавши його у такій редакції: "7.2. У випадку, якщо лізингоодержувач порушить строк оплати будь-якого лізингового платежу, який встановлений в Графіку, лізингоодержувач несе відповідальність перед лізингодавцем у вигляді сплати 365 (трьохсот шістдесяти п`яти) процентів річних від суми простроченого лізингового платежу (відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України)" (п. 4 додаткової угоди № 2).

У п. 5 додаткової угоди № 2 зазначено, що враховуючи зміну строків платежу за Графіком, сторони дійшли згоди подовжити строк дії договору фінансового лізингу № 12АФ-15 від 11.03.2015 року до 20.12.2017р. включно.

30.03.2018р. сторони уклали до договору лізингу додаткову угоду № 3 (далі - додаткова угода № 3), відповідно до якої станом на 30 березня 2018 року сторони зафіксували, що зобов`язання (в тому числі прострочене) лізингоодержувача перед лізингодавцем в еквіваленті до долара США становить 240877,49 доларів США (п. 1 додаткової угоди № 3).

Згідно з п. 2 додаткової угоди № 3 сторони дійшли згоди внести зміни до договору фінансового лізингу № 12АФ-15 від 11.03.2015 року. Зокрема, викладено в новій редакції п. 10.2.1 договору: "Платежі як винагорода (комісія) лізингодавцю за отримане у лізинг майно становлять гривневий еквівалент 91866,14 доларів США, що за міжбанківським курсом Договору на дату його укладання становлять 1993495,24 гривень. Платежі як винагорода (комісія) лізингодавцю за отримане у лізинг майно у гривнях підлягають перерахунку у відповідності до п. 3.5.2 Договору".

Також п. 10.1 договору викладено в редакції: "Ціна Договору становить гривневий еквівалент 346533,14 доларів США, що за міжбанківським курсом Договору на дату його укладання становить 7519769,14 гривень (надалі - Ціна Договору)".

Крім того, в новій редакції викладено Графік внесення лізингових платежів (Додаток № 2) (останній платіж - 20.06.2019 р.).

У п. 3 додаткової угоди № 3 сторони погодили порядок сплати простроченої заборгованості по сплаті чергових лізингових платежів згідно Графіку внесення лізингових платежів за період березень 2015 року - листопад 2017 року в розмірі 267005,96 Доларів США.

Окрім того, враховуючи зміну строків платежу за Графіком, сторони продовжили строк дії договору фінансового лізингу № 12АФ-15 від 11.03.2015 року до 20.06.2019р. включно (п. 5 додаткової угоди № 3).

29.03.2018 року зборами власників ПП «Агрофірма «Гізівщина» надано згоду на укладення ПП «Агрофірма «Гізівщина» з ТОВ «Агротек» та ТОВ «Серединецьке» трьохсторонніх договорів поруки з метою гарантування виконання ТОВ «Серединецьке» грошових зобов`язань за договорами фінансового лізингу (зі змінами та доповненнями) , в тому числі № 12АФ-15 від 11.03.2015 року.

30.03.2018р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Агротек" (лізингодавець), приватним підприємством "Агрофірма Гізівщина" (поручитель) та товариством з обмеженою відповідальністю "Серединецьке" (лізингоодержувач) укладено договір поруки № 2П/12АФ-15 (далі - договір поруки), відповідно до п. 1.1 якого його предметом є зобов`язання поручителя перед лізингодавцем в повному обсязі солідарно відповідати за виконання лізингоодержувачем своїх зобов`язань перед лізингодавцем, які випливають з умов договору фінансового лізингу № 12АФ-15 від 11.03.2015р., а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку дії договору фінансового лізингу № 12АФ-15 від 11.03.2015р. (основний договір).

У п. 1.2 договору поруки сторони встановили, що зобов`язання поручителя перед лізингодавцем є безумовним і ніяких інших умов, крім передбачених цим договором та основним договором, не потребують.

Поручитель свідчить, що він ознайомлений зі змістом основного договору та обсягом зобов`язань лізингоодержувача за основним договором, повністю з ними згоден, ніяких заперечень, а також непорозумінь щодо його положень не має. Для внесення будь-яких змін та доповнень до основного договору лізингодавцю та лізингоодержувачу не потрібно отримувати згоду поручителя на внесення таких змін (п. 1.3 договору поруки).

Пунктами 2.1, 2.2, 2.3 договору поруки передбачено, що у випадках неможливості виконання лізингоодержувачем своїх зобов`язань за основним договором: - лізингодавець має право на свій розсуд пред`явити свої вимоги безпосередньо до поручителя чи лізингоодержувача або обом сторонам одночасно, повідомивши поручителя про прострочення лізингоодержувачем своїх зобов`язань за основним договором протягом 2 робочих днів з моменту прострочення лізингоодержувачем забезпеченого порукою зобов`язання; - лізингоодержувач не пізніше ніж за 3 банківських дня до моменту настання строку виконання зобов`язань за основним договором повідомляє лізингодавця та поручителя про неможливість виконання зобов`язань за основним договором. Сторони договору встановлюють, що якщо надійде вимога про погашення суми заборгованості по основному договору і поручитель не буде в змозі виконати таку вимогу лізингодавця, то лізингодавець має право задовольнити свої вимоги за рахунок майна поручителя, згідно норм чинного законодавства. Сторони договору встановлюють, що поручитель, після виконання взятих на себе зобов`язань по цьому договору, у відповідності до ст. 556 Цивільного кодексу України, набуває всіх прав лізингодавця як кредитора по виконаному ним зобов`язанню - основному договору.

Згідно з п.6.1 договору усі повідомлення за цим договором будуть вважатися зробленими належним чином у випадку, якщо вони здійснені у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, кур`єром, телеграфом, або вручені особисто за зазначеними адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв`язку одержувача.

У п. 6.2 договору сторони зазначили, що він вступає в силу з моменту його підписання сторонами. Порука припиняється, якщо лізингодавець протягом трьох років з дня настання строку виконання зобов`язання за основним договором не пред`явить вимоги до поручителя.

Сторони договору встановлюють, що у тому разі, якщо без згоди поручителя до основного договору вносяться зміни, що тягнуть за собою збільшення відповідальності поручителя, обсяг відповідальності поручителя залишається без змін (попереднім) (п. 6.3 договору поруки).

Згідно з п. 6.7 договору договір відображає повне розуміння сторонами предмета цього договору та інших питань, зазначених у цьому договорі.

За умовами п. 6.9 договору поруки сторони погодили обов`язковість скріплення договору та всіх пов`язаних з ним документів відповідними печатками сторін.

Договір поруки підписаний представниками сторін, скріплених відтисками їхніх печаток.

Позивач, вважаючи, що порука припинена з підстав, викладених у позовній заяві, письмових позиціях, звернувся з даним позовом до суду.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 23 грудня 2020 року у справі №924/188/20 позов Приватного підприємства "Агрофірма "Гізівщина" задоволено.

4.Правові норми, які застосовуються апеляційним судом до спірних правовідносин.

Згідно зі ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст.553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель зобов`язується перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. (ст. 554 Цивільного кодексу України).

У разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (ч.1 ст.543 Цивільного кодексу України).

Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання. Підставою поруки є договір, що встановлює зобов`язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов`язання боржника, та кредитором боржника.

Згідно з ч. 1, 2 ст.553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

За змістом статті 559 ЦК України зміна обсягу зобов`язань боржника може бути підставою для припинення поруки. Зокрема, частиною першою цієї статті (у редакції, чинній на момент укладання договорів поруки) було передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

За загальним правилом, установленим частиною першою статті 651 ЦК України, зміна умов договору допускається лише за згодою сторін, якщо Інше не встановлено договором або законом. Разом з тим за змістом частини третьої статті 651 ЦК України договором або законом може бути передбачено також право сторони договору відмовитися від договору в повному обсязі або частково, тобто розірвати або змінити договір на власний розсуд на підставі одностороннього правочину.

Особливістю одностороннього правочину є те, що такий правочин як юридичний факт здійснюється за волевиявленням однієї особи, однак може спричиняти відповідні правові наслідки (породжувати обов`язки) для інших осіб, коли це випливає зі спеціальних положень законодавства.

Так, за правилами, передбаченими абзацом 3 частини третьої статті 202 ЦК України, односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Настання правових наслідків, зумовлених вчиненням особою одностороннього правочину, для інших осіб пов`язане з дотриманням вимог щодо вчинення його у відповідній формі, обумовленій законом, та його реалізацією шляхом доведення цього правочину до відома зацікавлених осіб.

Приписи частини першої статті 559 ЦК України передбачають спеціальне регулювання порядку зміни забезпеченого порукою зобов`язання, а відтак і договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, з урахуванням волевиявлення та повідомлення, крім сторін цього договору, також поручителя і встановлюють правові наслідки неодержання згоди поручителя.

5. Правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.

Розглянувши наявні матеріали справи та положення чинного законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування або зміни рішення Господарського суду Хмельницької області, при цьому врахувавши наступне.

Як свідчать матеріали справи, 30.03.2018р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротек" (лізингодавець), Приватним підприємством "Агрофірма Гізівщина" (поручитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Серединецьке" (лізингоодержувач) укладено договір поруки №2П/12АФ-15 (далі - договір поруки), відповідно до п. 1.1 якого його предметом є зобов`язання поручителя перед лізингодавцем в повному обсязі солідарно відповідати за виконання лізингоодержувачем своїх зобов`язань перед лізингодавцем, які випливають з умов договору фінансового лізингу № 12АФ-15 від 11.03.2015р., а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку дії договору фінансового лізингу №12АФ-15 від 11.03.2015р. (основний договір).

Пунктом 1.3 договору поруки №2П/12АФ-15 від 30 березня 2018 року визначено що для внесення будь-яких змін та доповнень до основного договору лізингодавцю та лізингоодержувачу не потрібно отримувати згоду поручителя на внесення таких змін.

Пунктом 6.3. договору поруки №2П/12АФ-15 від 30 березня 2018 року передбачено, що сторони договору встановлюють, що у тому разі, якщо без згоди поручителя до основного договору вносяться зміни, що тягнуть за собою збільшення відповідальності поручителя, обсяг відповідальності поручителя залишається без змін (попереднім).

При вирішенні даного спору судом враховується правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, який міститься у постанові від 26.05.2020 у справі №910/13109/18, згідно якого умови договору поруки про те, що поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення основного зобов`язання, не виключають застосування правил, передбачених абзацом 3 частини третьої статті 202 ЦК України, та, відповідно, від необхідності узгодження певних вчинених в односторонньому порядку змін до основного зобов`язання із поручителем у належній формі. Тобто, в даному випадку умови договору поруки про те, що у разі, якщо без згоди поручителя до основного договору вносяться зміни, що тягнуть за собою збільшення відповідальності поручителя, обсяг відповідальності поручителя залишається без змін (попереднім), не виключають застосування правил, передбачених абзацом 3 частини третьої статті 202 ЦК України, та, відповідно, не звільняють від необхідності узгодження певних вчинених в односторонньому порядку змін до основного зобов`язання із поручителем у належній формі.

За змістом частини першої статті 654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Вищевказана правова позиція неодноразово проголошувалась Верховним Судом, зокрема, у постанові від 26.12.2018 у справі №569/8360/16-ц та у постанові від 09.10.2020 у справі №903/998/19.

Тобто, у даній справі №924/188/20 умови пунктів 1.1., 1.3 та 6.3 договору поруки №2П/12АФ-15 від 30 березня 2018 року не виключають застосування правил, передбачених абзацом 3 ч.3 ст.202 ЦК України, та, відповідно, не звільняють ТОВ"Агротек" від необхідності узгодження певних вчинених в односторонньому порядку змін до основного зобов`язання із поручителем у належній формі.

Окрім того, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що договір поруки №2П/12АФ-15 від 30 березня 2018 року містить в собі дві протилежні умови щодо обсягу відповідальності поручителя (як повної і, в той же час - обмеженої), що суперечать одна одній.

Так, сторони в пункті 1.1 договору поруки №2П/12АФ-15 від 30 березня 2018 року визначили, що предметом договору поруки є зобов`язання Приватного підприємства "Агрофірма "Гізівщина" солідарно відповідати в повному обсязі перед лізингодавцем за виконання лізингоодержувачем своїх зобов`язань, які випливають з умов договору лізингу, а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку дії договору лізингу.

Отже, в якості предмету договору поруки сторонами визначений повний обсяг солідарної відповідальності поручителя за виконання лізінгоодержувачем своїх зобов`язань як за договором лізингу, так і за усіма додатковими угодами до нього.

В пункті 1.3 того ж розділу договору, що має назву "Предмет договору", сторони конкретизують вищевказані умови, зазначивши, що для внесення будь-яких змін та доповнень до договору лізингу лізингодавцю та лізингоодержувачу не потрібно отримувати згоду поручителя на внесення таких змін. Отже, сторони договору вважали, що згода поручителя, за пунктом 1.3 не потрібна на будь-які зміни, тобто, згідно цього пункту, поручитель в момент укладання договору погоджується на зміни до договору лізингу без додаткового узгодження з ним цих змін.

Між тим, в пункті 6.3 розділу "Заключні положення" договору міститься протилежна умова (яка суперечить предмету договору) про те, що у разі, якщо без згоди поручителя (наявність чи відсутність якої для сторін договору, на їх думку згідно умов пункту 1.3, юридично неважлива) до договору лізингу вносяться зміни, що тягнуть за собою збільшення відповідальності поручителя, обсяг відповідальності поручителя залишається без змін (попереднім). Але ж згідно предмету договору (п.1.1) цей "попередній" обсяг відповідальності, що "залишається без змін", визначений як повний обсяг - як за договором лізингу, так і за усіма додатковими угодами до нього.

За таких умов, коли положення договору суперечать одне одному, об`єктивний аналіз договірних правовідносин, здійснений судом, обґрунтовано включає в себе і оцінку фактичних дій учасників цих правовідносин, здійснених ними на виконання договору.

Відтак, колегією суддів приймається до уваги, що в матеріалах справи відсутні докази повідомлення Приватного підприємства "Агрофірма "Гізівщина" про укладення додаткової угоди №2 від 13.07.2016, а також докази повідомлення Приватного підприємства "Агрофірма "Гізівщина" про укладення додаткової угоди №3 від 30.03.2018, якими змінено ціну Основного договору, і як наслідок розмір відповідальності за його невиконання.

Разом з тим, ТОВ "Агротек" не надано суду будь-яких доказів на підтвердження того, що поручитель Приватне підприємство "Агрофірма "Гізівщина" надав письмову згоду на збільшення ціни договору фінансового лізингу №12АФ-15 від 11.03.2015 і відповідальності за даним договором.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що в даному випадку має місце фактичне збільшення зобов`язань за договором фінансового лізингу без погодження з поручителем - Приватним підприємством "Агрофірма "Гізівщина", що, відповідно, є підставою для припинення поруки за договором поруки №2П/12-АФ-15 від 30.03.2018 в силу положень ч.1 ст.559 ЦК України (у редакції на момент укладення договору поруки).

Аналогічного висновку щодо застосування положень частини першої статті 559 ЦК України (у відповідній редакції) дійшов Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 26.12.2018 у справі №569/8360/16-ц, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №910/13109/18, Верховний Суд у постановах від 05.11.2020р. у справі №924/174/20, від 11.02.2021 р. у справі №924/200/20.

Посилання скаржника на пункт 6.3 Договору поруки, який передбачає незмінність обсягу відповідальності поручителя у разі внесення без його згоди змін до основного зобов`язання, що тягнуть за собою збільшення відповідальності поручителя, по-перше, не спростовують необхідності застосування приписів частини 1 статті 559 ЦК України (у відповідній редакції), які імперативно встановлювали наслідки такої зміни. По-друге, згідно з пунктом 1.1. Договору поруки, предметом Договору є зобов`язання Поручителя перед Лізингодавцем в повному обсязі солідарно відповідати за виконання Лізингоодержувачем своїх зобов`язань перед Лізингодавцем, що випливають з умов Договору фінансового лізингу, а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку дії Договору фінансового лізингу. Будь-яких посилань на обмеження обсягу відповідальності поручителя первісним Графіком лізингових платежів умови Договору не містять, відтак посилання скаржника на незмінність обсягу поруки не відповідають дійсним умовам Договору.

З огляду на зазначене, колегія суддів прийшла до висновку, що порука за договором поруки №2П/12-АФ-15 від 30.03.2018 є припиненою в силу положень ч.1 ст.559 ЦК України (у редакції на момент укладення договору поруки).

Стосовно доводів, викладених апелянтом у додаткових поясненнях до апеляційної скарги, судом зазначається наступне.

На думку апелянта, сам факт розгляду загальними зборами учасників ТОВ Серединецьке , які відбулись 28.03.2018, питання про надання згоди на укладення додаткових угод до договору фінансового лізингу, а також розгляд зборами власників ПП АФ Гізівщина 29.03.2018 питання про укладення додаткової угоди може свідчити про обізнаність поручителя і надання ним згоди на збільшення обсягу відповідальності за договором поруки. Також апелянт наводить докази на підтвердження тієї обставини, що в період з листопада 20178 року по жовтень 2019 року кінцевим беніфіціарним власником (контролером ) підприємств ТОВ Серединецьке та ПП АФ Гізівщина була одна і та сама особа - ОСОБА_1 , що також свідчить про обізнаність та узгодженість намірів.

Відхиляючи наведені доводи, суд апеляційної інстанції зазначає про таке.

Як вже було наголошено, зміст частини першої статті 654 ЦК України визначає, що зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Юридично значимі дії від імені юридичної особи, за правилами статті 92 ЦК України , вчиняють органи юридичної особи, утворені відповідно до установчих документів, або в окремих випадках учасники такої юридичної особи, що зокрема стосується і укладання договорів.

Розгляд статутними органами юридичної особи тих чи інших питань, пов`язаних з діяльністю такої юридичної особи, зокрема і з укладанням договорів, є компетенцією органу управління на підставі статутних положень, проте не може ототожнюватися із процедурою укладання, доповнення або зміни договорів цієї юридичної особи, оскільки юридичний механізм укладення або зміни договору визначається на підставі положень ст.202, 203,205,207,209, 626,627,628 651, 652,653, 654 ЦК України.

За положенням частини 1 статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, у відповідності з цим надання згоди на укладення додаткових угод без визначення конкретних умов цих угод не може прирівнюватись до надання згоди на укладення такої угоди, оскільки це суперечить наведеним вище положенням цивільного закону.

З тих же підстав не можуть бути взяти до уваги і ті доводи апеляційної скарги, які стосуються кінцевого беніфіціарного власника (контролера) юридичних осіб.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що скаржник не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог та заперечень. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 23.12.2020 р. у справі №924/188/20 ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

6. Висновки за результатами апеляційного розгляду.

Таким чином, у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість рішення суду першої інстанції.

Виходячи з положень статті 11 ГПК України, апеляційний суд виходить з того, що як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відтак, застосовуючи наведену практику європейського суду, апеляційний суд вважає що, враховуючи зміст статті 269 ГПК України, надавши оцінку основним доводам апеляційної скарги, а також не встановивши у рішенні суду першої інстанції неправильного застосування норм матеріального права в сукупності з відсутніми порушеннями норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, прийшла до висновку про відсутність таких доводів, які б були оцінені як переконливі і достатні для скасування рішення суду.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів за наслідком апеляційного перегляду приходить до висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав скасування чи зміни рішення, передбачених ст.277-279 Господарського процесуального кодексу України не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 23.12.2020 р. у справі №924/188/20 - залишити без задоволення, рішення Господарського суду Хмельницької області - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції в порядку ст.284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк та в порядку встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №924/188/20 повернути Господарському суду Хмельницької області.

Повний текст постанови складений "01" березня 2021 р.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Василишин А.Р.