Постанова

від 24.02.2021 по справі 910/7852/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2021 р. Справа№ 910/7852/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ходаківської І.П.

суддів: Владимиренко С.В.

Демидової А.М.

за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Мельников Д.О.

від відповідача: Деруга Н.О.; Каленська М.А.

від третьої особи-1: Полець Д.М.

від третьої особи-2: не з`явився

від третьої особи-3: не з`явився

від третьої особи-4: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення господарського суду міста Києва від 01.10.2020 (повний текст складено та підписано 23.10.2020)

у справі № 910/7852/20 (суддя Удалова О.Г.)

за позовом ОСОБА_1

до Акціонерного товариства "Аграрний фонд"

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Кабінет Міністрів України

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Міністерство розвитку економіки,торгівлі та сільського господарства України

третя особа-4, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Міністерство аграрної політики та продовольства України

про визнання недійсними рішень загальних зборів товариства у формі розпоряджень

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Аграрний фонд про визнання недійсними рішень загальних зборів товариства у формі розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.05.2020 № 514-р Про звільнення ОСОБА_1 від виконання обов`язків голови правління Публічного акціонерного товариства Аграрний фонд та розпорядження Кабінету Міністрів України 13.05.2020 № 515-р Про призначення ОСОБА_2 виконуючим обов`язки голови правління Публічного акціонерного товариства Аграрний фонд .

Позов обґрунтовано неправомірністю дій Кабінету Міністрів України з підстав недотримання вимог статуту відповідача та вимог законодавства при ухваленні рішень щодо припинення повноважень позивача на посаді голови правління товариства, що призвело до порушення прав останнього.

Матеріально-правовою підставою позову визначені статті 1, 4, 6, 49,51, 52, 59, 61 Закону України Про акціонерні товариства , стаття 11 Закону України Закону України Про управління об`єктами державної власності , стаття 52 Закону України Про Кабінет Міністрів України , статті 91, 99 Цивільного кодексу України, пункт 18 частини 2 статті 5 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань , пункти 5, 6, 7, 34, 36, 43 Статуту Публічного акціонерного товариства Аграрний фонд .

Відповідач позов не визнав, посилаючись на його необґрунтованість. У відзиві на позовну заяву відповідач також зазначив, що спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства, оскільки Кабінет Міністрів України не виконує функції загальних зборів ПАТ Аграрний фонд , а оскаржувані позивачем розпорядження є актами індивідуальної дії. У зв`язку з тим, що позивач звернувся з аналогічним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва, яким було відкрито провадження у справі № 640/12383/20, відповідач просив залишити позовну заяву залишити без розгляду з підстав п. 3 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.10.2020 у справі №910/7852/20 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду мотивовано тим, що звільнення з посади виконуючого обов`язки голови правління АТ Аграрний фонд ОСОБА_1 та призначення на цю посаду ОСОБА_2 відбулось у відповідності до порядку, що встановлений Статутом АТ Аграрний фонд , та без порушення приписів чинного законодавства.

Короткий зміст апеляційної скарги та її доводів, позиції інших учасників справи

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить його скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції зробив передчасні та безпідставні висновки про відмову у позові, оскільки наглядовою радою відповідача, яка є його уповноваженим органом, не приймалось рішення про звільнення позивача з посади і такі повноваження не делегувались ані Кабінету Міністрів України, ані Мінекономіки, ані Мінагрополітики. У зв`язку з цим, скаржник вважає оскаржувані розпорядження Кабінету Міністрів України такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.

Кабінет Міністрів України (третя особа-1) звернулась до Північного апеляційного господарського суду із відзивом на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін, з огляду на таке:

- повноваженнями суб`єкта управління, зокрема в частині призначення та звільнення голови правління відповідача, наділений Кабінет Міністрів України, відповідно він був уповноважений покладати виконання обов`язків голови правління на конкретну особу, у даному випадку на ОСОБА_2 ;

- компетентним органом, зокрема щодо реалізації частини повноважень загальних зборів відповідача, згідно з положеннями статуту останнього є Кабінет Міністрів України. При цьому, обставина незавершення реорганізації Мінагрополітики жодним чином не вказує на продовження виконання вказаним органом функцій з управління корпоративними правами держави в ПАТ Аграрний фонд , оскільки на даний час вказані функції у Мінагрополітики відсутні, з огляду на передачу розпорядженням Кабінету Міністрів України від 09.10.2019 № 954-р функцій з управління корпоративними правами держави у ПАТ Аграрний фонд - до Мінекономіки;

- безпідставними є твердження скаржника на те, що Кабінет Міністрів України прийняв оскаржуване розпорядження поза межами власних повноважень, визначених Законом України Про акціонерні товариства , оскільки статутом відповідача саме на Кабінет Міністрів України було покладено окремі повноваження вищого органу товариства (загальних зборів), а з огляду на норми статей 33, 59, 61 зазначеного Закону повноваження щодо призначення на посади та звільнення з посад голови та членів виконавчого органу товариства можуть бути делеговані загальним зборам на підставі та у випадку їх визначення у статуті товариства;

- позивач звертаюсь до суду з даним позовом не вказав, яким саме чином відповідач допустив порушення його прав, що є обов`язковою передумовою звернення з позовом до суду.

До Північного апеляційного господарського суду із відзивом на апеляційну скаргу також звернувся відповідач, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. Позиція відповідача обґрунтовується, серед іншого, тим, що; позивач не вказав, яким саме чином АТ Аграрний фонд допустив порушення його прав; фактично позивач оскаржує не рішення загальних зборів в особі Мінекономіки, які внесли подання на звільнення ОСОБА_1 та подання на призначення ОСОБА_2 , а рішення Кабінету Міністрів України, прийняті у формі розпоряджень, які у відповідності до ч. 3 ст. 49 Закону України Про Кабінет Міністрів України є актом з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань та підлягають оскарженню в порядку адміністративного судочинства.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.11.2020 справу № 910/7852/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Ходаківська І.П., судді: Владимиренко С.В., Демидова А.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення господарського суду міста Києва від 01.10.2020 у справі № 910/7852/20 залишено без руху та надано скаржнику десять днів з дня отримання даної ухвали для усунення недоліків, шляхом подання до суду належних доказів належних доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2020 після усунення недоліків відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення господарського суду міста Києва від 01.10.2020 у справі №910/7852/20, розгляд якої призначено на 27.01.2021.

Ухвалою суду від 27.01.2021 у судовому засіданні розгляд справи відкладено на 24.02.2021.

Ухвалою суду від 15.02.2021 за клопотанням скаржника розгляд справи призначений на 24.02.2021 постановлено здійснювати в режимі відеоконференції.

Розгляд клопотань учасників справи

Позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з клопотанням про витребування у відповідача та АТ Національний депозитарій України відомостей щодо власників акцій ПАТ Аграрний фонд та операцій з такими цінними паперами.

Клопотання мотивовано тим, що обставини щодо належності цих цінних паперів станом на день ухвалення оскаржуваного рішення входить до предмета доказування у справі, однак законодавчо установлений обмежений доступ до цієї інформації унеможливлює отримання її заявником для подання до суду.

За змістом ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 4 ст. 74 ГПК України передбачено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно з ч. 1 ст. 82 ГПК України письмові, речові та електронні докази, які не можна доставити до суду, оглядаються за їх місцезнаходженням.

У відповідності до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї, У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Тобто заявляючи клопотання про витребування доказів, стороною, якою заявлено таке клопотання має бути обґрунтовано те, що заявленим до витребування доказом може бути підтверджено обставини, що входять до предмета доказування, те, що у матеріалах справи відсутні інші докази на підставі яких можливо було б встановити фактичні обставини справи, те, що стороною вживались заходи щодо їх отримання, причини неможливості самостійного вчинення зазначених дії та обставини неможливості їх подання до суду першої інстанції.

З урахуванням вищенаведеного суд відмовляє у задоволенні вказаного клопотання з огляду на те, що в матеріалах справи наявні достатні для встановлення дійсних обставин справи, докази. При цьому, у клопотанні позивачем не зазначено, які саме обставини позивач зможе довести або спростувати шляхом витребування таких доказів.

Явка представників сторін

У судовому засіданні 24.02.2021 в режимі відеоконференції взяв участь представник позивача, який просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Присутні у судовому засіданні 24.02.2021 представники АТ "Аграрний фонд" та Кабінету Міністрів України заперечували проти доводів апеляційної скарги і просили відмовити в її задоволенні.

Представники третіх осіб - Банчука Б.М., Міністерства розвитку економіки,торгівлі та сільського господарства України та Міністерства аграрної політики та продовольства України у судове засідання не з`явились.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (ч. 12 ст. 270 ГПК України).

Оскільки явка представників учасників справи в судове засідання не визнавалась обов`язковою, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного їх повідомлення про місце, дату і час судового розгляду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників вказаних третіх осіб.

Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин.

На підставі Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1060-р від 15.11.2019 Про призначення ОСОБА_1 виконуючим обов`язки голови правління Публічного акціонерного товариства Аграрний фонд позивача було призначено виконуючим обов`язки голови правління АТ Аграрний фонд до призначення в установленому порядку голови правління зазначеного товариства.

Згідно з наказом АТ Аграрний фонд № 523-к від 26.11.2019 ОСОБА_1 приступив до тимчасового виконання обов`язків голови правління АТ Аграрний фонд з 27.11.2019.

Листом Мінекономрозвитку України № 2202-14/30419-01 від 13.05.2020 до Кабінету Міністрів України вказане Міністерство внесло подання щодо звільнення ОСОБА_1 від виконання обов`язків голови правління АТ Аграрний фонд .

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 514-р від 13.05.2020 повноваження позивача на посаді голови правління ПАТ Аграрний фонд припинено .

Згідно з наказом ПАТ Аграрний фонд № 169-к від 14.05.2020 звільнено ОСОБА_1 з посади виконуючого обов`язки голови правління АТ Аграрний фонд , 13.05.2020 в порядку п. 5 ст. 41 КЗпП України.

Листом Мінекономрозвитку № 2202-14/30163-01 від 13.05.2020 до Прем`єр-міністра України вказане Міністерство внесло подання щодо призначення ОСОБА_2 виконуючим обов`язки голови правління АТ Аграрний фонд .

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 515-р від 13.05.2020 Про призначення ОСОБА_2 виконуючим обов`язки голови правління Публічного акціонерного товариства Аграрний фонд ОСОБА_2 призначено виконуючим обов`язки голови правління АТ Аграрний фонд .

Звертаючись до суду з даним позовом позивач послався на те, що припинення його повноважень на посаді виконуючого обов`язки голови правління ПАТ Аграрний фонд відбулось з порушенням чинного законодавства та Статуту ПАТ Аграрний фонд , які полягали у тому що:

- конкурсний відбір на посаду голови правління АТ Аграрний фонд не проводився, до того ж ОСОБА_2 також був призначений виконуючим обов`язки голови правління, а не головою правління, відтак не виникли передумови для припинення повноважень позивача, як виконуючого обов`язки голови правління АТ Аграрний фонд ;

- Мінагрополітики, як єдиний акціонер АТ Аграрний фонд , не складало та не подавало до Кабінету Міністрів України подання щодо звільнення позивача з посади, а також не складало відповідного наказу, спрямованого на реалізацію корпоративних прав щодо його звільнення та припинення його повноважень на посаді виконуючого обов`язки голови правління АТ Аграрний фонд , натомість таке подання було складене неналежним суб`єктом - Мінекономрозвитку;

- у Кабінету Міністрів України не було права вирішувати за поданням Мінекономрозвитку питання про призначення та усунення керівника АТ Аграрний фонд , оскільки вирішення такого питання належить до виключної компетенції наглядової ради ПАТ Аграрний фонд , яка не делегувала вказані повноваження ані Кабінету Міністрів України, ані Мінекономрозвитку, ані Мінагрополітики;

- ОСОБА_2 не міг бути призначений на посаду виконуючого обов`язки голови правління ПАТ Аграрний фонд , оскільки вказана посада не була вакантною на момент його призначення, адже позивач був призначений на цю посаду до моменту призначення керівника на постійній основі згідно з встановленим порядком, чого не відбулось.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.

Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючі ознаки позову) являються предмет і підстава.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб`єктивним правом і обов`язком відповідача.

Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.

Позивач, вільно, на власний розсуд, обирає спосіб здійснення свого диспозитивного права, шляхом звернення з позовом до особи, винної, на його думку, в порушенні його прав.

У юридичній науці під диспозитивністю (від лат. dispositus- упорядкований, розподілений) розуміється можливість суб`єктів самостійно упорядкувати (регулювати) свої відносини, діяти на власний розсуд: вступати чи відмовитись від участі у правовідносинах, визначати їх зміст, здійснювати свої права або утримуватися від цього.

Визначення відповідача (відповідачів), предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість установлення належності відповідача (відповідачів) й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (аналогічні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц; від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц; від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц; від 12.12.2018 у справах № 570/3439/16-ц та № 372/51/16-ц, від 11.09.2019 у справі № 910/7122/17).

Відповідно до частини першої статті 41 ГПК у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.

Сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу, а саме юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу (стаття 45 ГПК).

Положеннями статей 47, 48 ГПК України передбачено порядок та умови участі у справі кількох відповідачів, залучення до участі у справі співвідповідача та заміну неналежного відповідача.

Так, позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо іншої сторони діє в судовому процесі самостійно. Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала.

За змістом наведених норм сторони - це суб`єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов`язання (боржник). При цьому відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої, в принципі, можливо було б задовольнити позовні вимоги.

З огляду на зміст наведених норм захисту в судовому порядку підлягають порушене право й охоронювані законом інтереси саме від відповідача (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 910/17792/17).

Отже належним відповідачем є така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, тоді як неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Звідси належним суб`єктним складом відповідачів є склад відповідачів, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті чи для закриття провадження у справі. Під час розгляду справи за незмінного складу сторін (відсутності клопотання позивача про заміну неналежного відповідача належним в порядку статті 48 ГПК України) за результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача, оскільки суд за власною ініціативою не має права на вчинення процесуальної дії з заміни відповідача (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №23/9076/16-ц, від 26.11.2019 у справі № 905/386/18).

Пред`явлення позову до неналежних відповідачів є самостійною підставою для відмови у позові (такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 910/7122/17).

Звертаючись до суду із позовом, заявник повинен чітко зазначити спосіб захисту, якого він вимагає, та яке право він вважає порушеним, невизнаним чи оспорюваним, чітко вказати ким порушені його права та в чому полягає порушення.

У справі, що розглядається, предметом судового розгляду є матеріально-правова вимога ОСОБА_1 про визнання недійсними рішень загальних зборів товариства у формі розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.05.2020 № 514-р Про звільнення ОСОБА_1 від виконання обов`язків голови правління Публічного акціонерного товариства Аграрний фонд та розпорядження Кабінету Міністрів України 13.05.2020 № 515-р Про призначення ОСОБА_2 виконуючим обов`язки голови правління Публічного акціонерного товариства Аграрний фонд .

Позов ОСОБА_1 обґрунтовано неправомірністю дій Кабінету Міністрів України з підстав недотримання вимог статуту відповідача та вимог чинного законодавства при ухваленні рішень щодо припинення повноважень позивача на посаді голови правління, що призвело до порушення прав останнього. Водночас, у позовній заяві позивач не вказав яким саме чином відповідач у справі - АТ Аграрний фонд допустив порушення його прав, про що вірно зазначив суд першої інстанції у своєму рішенні.

Тобто позовні вимоги ОСОБА_1 фактично спрямовані на оскарження актів (у формі розпоряджень) Кабінету Міністрів України, відповідно до яких позивача було звільнено від виконання обов`язків голови правління ПАТ Аграрний фонд та призначено натомість ОСОБА_2 (третю особу-2).

Отже такі вимоги за своїм суб`єктним складом за вказаного предмету заявлених вимог та змісту правовідносин мають пред`являтися до особи, яким видавались оскаржувані розпорядження, тобто до Кабінету Міністрів України.

Водночас позов з відповідними вимогами пред`явлено до АТ Аграрний фонд , який не є належним відповідачем у справі.

Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача. Такий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц, від 12.12.2018 у справі № 570/3439/16-ц, від 12.12.2018 у справі № 372/51/16-ц, від 30.01.2019 у справі № 552/6381/17.

Водночас, колегія суддів наголошує, що статтею 269 ГПК України визначено межі перегляду судом апеляційної інстанції, та зазначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно із процесуальним законом, на стадії апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції не має процесуальної можливості визначити суб`єктний склад учасників справи, залучати на стадії апеляційного перегляду справи відповідачів та/або співвідповідачів.

Щодо правової природи спору

Пунктом 5 статті 116 Конституції України визначено, що Кабінет Міністрів України здійснює управління об`єктами державної власності відповідно до закону.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України Про управління об`єктами державної власності управління об`єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Відповідно до частини першої та другої статті 5 названого Закону Кабінет Міністрів України є суб`єктом управління, що визначає об`єкти управління державної власності, стосовно яких виконує функції з управління, а також об`єкти управління державної власності, повноваження з управління якими передаються іншим суб`єктам управління, визначеним цим Законом. Здійснюючи управління об`єктами державної власності, Кабінет Міністрів України, серед іншого, призначає на посади та звільняє з посад керівників господарських структур, стосовно яких функції з управління виконує Кабінет Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 364 від 22.04.2013 утворено Публічне акціонерне товариство "Аграрний фонд" із статутним капіталом 5000000000 гривень, 100 відсотків якого належить державі та визначено, що Міністерство аграрної політики та продовольства здійснює функції з управління корпоративними правами, що належатимуть державі у статутному капіталі товариства.

Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об`єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб (частина 5 статті 63 Господарського кодексу України).

Постановою Кабінету Міністрів України № 698 від 24.07.2013 затверджено Статут Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" (далі - Статут).

Відповідно до пунктів 6, 7 Статуту (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) засновником Товариства є держава в особі Кабінету Міністрів України. Єдиним акціонером Товариства є держава в особі Мінагрополітики.

Положенням пункту 27 Статуту визначено, що акція Товариства посвідчує корпоративні права акціонера щодо Товариства.

Пунктом 33 Статуту визначено, що органами Товариства є: загальні збори; наглядова рада; правління; ревізійна комісія.

Разом з тим, підпунктами 1, 3 пункту 36 Статуту ПАТ Аграрний фонд передбачено, що на період коли єдиним засновником та акціонером Товариства є держава повноваження загальних зборів здійснюються Мінагрополітики без скликання загальних зборів; голова правління призначається на посаду та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Мінагрополітики.

Пунктом 36 Статуту ПАТ Аграрний фонд також визначено, що рішення Мінагрополітики з питань, що належать до компетенції загальних зборів, оформляються у формі наказу.

З аналізу вказаних норм та положень статуту відповідача вбачається, що єдиним його акціонером є держава в особі Мінагрополітики, яке Кабінет Міністрів України визначив здійснювати функції з управління корпоративними правами, що належатимуть державі у статутному капіталі відповідача.

Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 2 Закону України Про акціонерні товариства визначено, що корпоративні права - сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Відповідно до пунктів 3, 4 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають:

- з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів;

- з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав у юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах.

Позивач у цій справі фактично оскаржує не рішення загальних зборів в особі Мінекономіки, яким внесено подання на звільнення ОСОБА_1 та подання про призначення натомість ОСОБА_2 , а рішення Кабінету Міністрів України, прийняті у формі розпоряджень, які у відповідності до ч. 3 ст. 49 Закону України Про Кабінет Міністрів України є актами з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань.

Розпорядження Кабінету Міністрів видаються з питань: схвалення концепції реалізації державної політики у відповідній сфері, концепції державної цільової програми та концепції закону, директив, урядової заяви, листа, звернення, декларації, меморандуму тощо; затвердження державної цільової програми, плану заходів; утворення та затвердження складу робочих груп з питань ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій; виділення коштів з резервного фонду державного бюджету; делегування повноважень Кабінету Міністрів органам виконавчої влади у передбачених законом випадках; передачі майна; кадрових та інших питань організаційно-розпорядчого характеру (пункт 2 § 30 Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 № 950 у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Таким чином, оскільки спір виник не щодо корпоративних відносин, а предметом спору по суті є перевірка законності виконання владних управлінських функцій Кабінету Міністрів України щодо організації та забезпечення звільнення з посади виконуючого обов`язки голови правління товариства, суд вважає, що такий спір має ознаки публічно-правового спору, має розглядатися у порядку адміністративного судочинства.

У зв`язку з цим, варто звернути увагу на те, що позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Кабінету Міністрів України про визнання протиправним та скасування розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.05.2020 № 514-р Про звільнення ОСОБА_1 від виконання обов`язків голови правління Публічного акціонерного товариства Аграрний фонд і ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.06.2020 було відкрито провадження у справі № 640/12383/20.

Також, колегія вважає за необхідне зазначити, що при вирішенні спору господарський суд повинен зокрема з`ясувати питання про наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання суб`єктивного матеріального права або законного інтересу в особи, яка звернулася з позовом. Така особа самостійно визначає у своїй позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, тобто відповідачем.

Як вже зазначалось, у своїй позовній заяві позивач не зазначив яким саме чином відповідач у справі - АТ Аграрний фонд допустив порушення його прав або законних інтересів.

Як на момент звернення позивача з позовом, так і на час ухвалення судового рішення порушень відповідачем прав та інтересів позивача за заявленими вимогами у цьому спорі судом не встановлено.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Російської Федерації", "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

Фундаментальних порушень судом першої інстанції під час апеляційного перегляду не встановлено.

Колегія суддів зазначає, що хоча суд першої інстанції й допустив порушення процесуального права в частині визначення суб`єктного складу сторін та вирішив даний спір за вимогами до неналежного відповідача, однак, це не вплинуло на правильність висновків суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Однак, в позові слід відмовити з інших підстав.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції колегія залишає без змін з урахуванням висновків, наведених у даній постанові.

Справа розглянута апеляційним судом у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

Судові витрати

З огляду на приписи статті 129 ГПК України підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 01.10.2020 у справі №910/7852/20 залишити без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на ОСОБА_1 .

Матеріали справи № 910/7852/20 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено - 01.03.2021.

Головуючий суддя І.П. Ходаківська

Судді С.В. Владимиренко

А.М. Демидова