Ухвала

від 24.02.2021 по справі 380/7259/20

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/7259/20

УХВАЛА

ПРО ЗАКРИТТЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ

24 лютого 2021 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Кушик Й.-Д. М. розглянувши в підготовчому засіданні заяву третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Девелоперська компанія Новий Львів про закриття провадження у справі № 380/7259/20 за

позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче комерційне підприємство Термінал-ЛТД , представник - не з`явився до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові, представник - Сапіга А.В. за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Акціонерне товариство акціонерно-комерційний банк Львів , представник - не з`явився, Товариства з обмеженою відповідальністю Девелоперська компанія Новий Львів , представник - Лазор А.О. про визнання протиправними дій, визнання протиправним і скасування дозволу, зобов`язання вчинити дії, - ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче комерційне підприємство Термінал-ЛТД звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові, за участю третіх осіб АТ Акціонерно-комерційний банк Львів , ТОВ Девелоперська компанія Новий Львів , в якому із врахуванням уточнень просило:

- визнати протиправними дії щодо складення акту зі встановленням відсутності порушень у ході перевірки в період з 17.01.2020 по 30.01.2020 та протиправною бездіяльність Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові, що полягала і полягає в нездійсненні державно архітектурно-будівельного контролю, а саме - в невжитті достатніх та необхідних заходів державного примусу щодо виявлення незаконного будівництва, його припинення усунення порушень містобудівного законодавства по об`єкту будівництва Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом на вул. Тернопільській, 42 у м. Львові (будинок № 1 на генплані) зі знесенням існуючих будівель (перша черга будівництва) , що належить ПАТ АКБ Львів та здійснюється на належній йому земельній ділянці із кадастровим номером 4610136800:01:009:0056;

- визнати протиправним та скасувати Дозвіл на виконання будівельних робіт від

10.01.2019 року № 112190101961;

- визнати дії Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові, щодо видачі АТ АКБ Львів Дозволу на виконання будівельних робіт від

10.01.2019 року № 112190101961, протиправними;

- зобов`язати Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові, утриматися від дій щодо прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта та видачі сертифіката стосовно об`єкта будівництва Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом на вул. Тернопільській, 42 у м. Львові (будинок № 1 на генплані) зі знесенням існуючих будівель (перша черга будівництва) , що належить ПАТ АКБ Львів та здійснюється на належній йому земельній ділянці із кадастровим номером 4610136800:01:009:0056.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є землекористувачем земельної ділянки у м. Львові кадастровий номер 4610136800:01:009:0058) із цільовим призначенням обслуговування багатоквартирного житлового будинку. Земельна ділянка із вказаним кадастровим номером з точки Б до точки В межує із землями ПАТ Акціонерно-комерційний банк Львів . На суміжній земельній ділянці із кадастровим номером 4610136800:01:009:0056, орендує ПАТ АКБ Львів , здійснюється будівництво багатоповерхового житлового будинку всупереч затвердженому містобудівному розрахунку та всупереч детальному плану забудови території м. Львова по вул. Тернопільській.

Позивач вважає, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень порушив права, свободи та законні інтереси позивача, оскільки внаслідок його дій та подальшої бездіяльності у вигляді нездійснення належного державного архітектурно-будівельного контролю, а саме - невжиття достатніх та необхідних заходів державного примусу щодо виявлення незаконного будівництва, його припинення усунення порушень містобудівного законодавства по об`єкту будівництва Будівництво багатоквартирного житлово, будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом на вул. Тернопільській, 42 у м. Львові (будинок № 1 на генплані) зі знесення існуючих будівель (перша черга будівництва) , що належить ПАТ АКБ Львів , яке здійснюється на належній йому, позивачу, земельній ділянці.

В наслідок чого позивач не може реалізувати свої права як землекористувач земельної ділянки у м. Львові по вул. Тернопільська, 42 (кадастровий номер 4610136800:01:009:0058) із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку (код КВЦПЗ 02.03) площею 0,2893 га. на підставі Договору оренди землі від 11 квітня 2019 року, укладеного з Львівською міської радою.

Позивач зазначає, що відповідно до детального плану забудови території м. Львова по Тернопільській на замовлення орендаря земельної ділянки ПАТ АКБ Львів спеціалізованою організацією ПП Універсал проект був розроблений Містобудівний розрахунок будівництва багатоквартирних житлових будинків із вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом на вул. Тернопільській, 42 у м. Львові із знесенням існуючих будівель , яким також передбачено блокування запроектованого житлового будинку ПАТ АКБ Львів з житловим будинком розташованим на суміжній земельній ділянці. Відповідно до умови блокування житлового будинку з житловим будинком запроектованим на суміжній земельній ділянці проектувальником ПП Універсал проект були розробленні плани поверхів житлового будинку ПАТ АКБ Львів з відповідним плануванням квартир по поверхах та орієнтацією розташування віконних прорізів та балконів і лоджій.

При дослідженні планів поверхів, можна підтвердити, що проектувальником було запроектовано розташування приміщень квартир у житловому будинку з врахуванням можливості блокування з суміжним житловим будинком. Про це свідчить наявність глухої стіни (без віконних прорізів та балконів) з сторони запроектованого блокування з житловим будинком проектованим на суміжній земельній ділянці ТОВ НВКП Термінал ЛТД (кадастровий номер 4610136800:01:009:0058).

Позивач одержав висновок експерта, яким встановлено, що фактичне планування квартир у житловому будинку не відповідає ескізному проекту наведеному в Містобудівному розрахунку будівництва багатоквартирних житлових будинків із вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом на вул. Тернопільській, 42 у м. Львові із знесенням існуючих будівель , а саме у стіні яка запроектована глухою наявні віконні прорізи та балкони, що унеможливлює блокування такої стіни з житловим будинком запроектованим на земельній ділянці ТОВ НВКП Термінал ЛТД (кадастровий номер 4610136800:01.009:0058) у відповідності до структури детального плану забудови території м. Львова по вул. Тернопільській та містобудівного розрахунку по забудові земельної ділянці ПАТ АКБ Львів (кадастровий номер 4610136800:01:009:0056).

Процедура реєстрації об`єктів, розрахованих на постійне перебування великої кількості людей передбачає отримання містобудівних умов і обмежень, отримання технічних умов, розробку проектної документації, проведення експертизи проектної документації, отримання дозволу на будівництво.

Отже, забудова земельної ділянки ПАТ АКБ Львів здійснюється у невідповідності до затвердженого містобудівного розрахунку та детального плану забудови території м. Львова по вул. Тернопільській. Відтак, окрім іншого, такі дії ПАТ АКБ Львів (його підрядника) не відповідають (порушують) детальний план забудови території м. Львова по вул. Тернопільській.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , детальний план території - містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території. Детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території. Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції, та підлягає стратегічній екологічній оцінці.

Власне, при розробці та реалізації містобудівної документації суб`єкти містобудівної діяльності зобов`язані дотримуватись основних завдань та заходів щодо забезпечення сталого розвитку населених пунктів та екологічної безпеки територій.

Відповідно до ст. 25 Закону України Про основи містобудування , особи, винні у: недотриманні державних стандартів, норм і правил при проектуванні і будівництві; проектуванні об`єктів з порушенням затвердженої у встановленому порядку містобудівної документації; виконанні будівельних чи реставраційних робіт без дозволу та затвердженого у встановленому порядку проекту або з відхиленням від нього; самовільній зміні архітектурного вигляду споруди в процесі експлуатації несуть відповідальність, передбачену законом.

ПАТ АКБ Львів при здійсненні будівництва не дотримує затвердженого містобудівного розрахунку та детального плану забудови території м, Львова по вул. Тернопільській, а роботи провадить з відхиленням від затвердженого проекту.

З метою захисту своїх прав та інтересів, 30.04.2020 року позивач звернувся зі скаргою до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області та до Державної архітектурно-будівельної інспекції України.

Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області листом від 20.05.2020 року повідомив позивача, що матеріали скарги направлено для розгляду Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові.

Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові, розглянувши матеріали скарги, листом № 0006-вих-53171 від 14.07.2020 року повідомила позивача у цій справі, що нею було проведено перевірку спірного об`єкту в період з 17.01.2020 по 30.01.2020 та про те, що порушень нею не виявлено.

Третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю Девелоперська компанія Новий Львів 24.02.2021 року подало заяву про закриття провадження у справі з підстав, що спір у цій справі не має публічно-правового характеру та не відповідає нормативному визначенню адміністративної справи, а тому не підпадає під юрисдикцію адміністративних судів та має вирішуватися в порядку господарського судочинства.

Підставами позову, на думку позивача ТОВ НВКП Термінал-ЛТД , є порушення його майнових прав, які полягають у перешкоді належного користування земельною ділянкою.

Водночас неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Звертаючись до суду з даним позовом, як вказувалось вище, позивач обґрунтовував свої вимоги, крім іншого, тим, що будівництво багатоповерхового житлового будинку на суміжній земельній ділянці із кадастровим номером 4610136800:01:009:0056, користувачем якої є АТ АКБ Львів , здійснюється, на його думку, самовільно, у невідповідності до затвердженого містобудівного розрахунку та детального плану забудови території м. Львова по вул. Тернопільській, порушує його права на належне користування земельною ділянкою.

Публічно-правові відносини у зв`язку з прийняттям відповідачем Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові оскаржуваного дозволу на виконання будівельних робіт № ЛВ 112190101961 від 10.01.2019 року, яке являє собою правовий акт індивідуальної дії, виникають між АТ АКБ Львів та Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові, оскільки такий акт породжує певні права та обов`язки для АТ АКБ Львів .

Отже, правовий акт індивідуальної дії породжує права й обов`язки тільки для тих суб`єктів (чи визначеного цим актом певного кола суб`єктів), яким його адресовано.

Спірний дозвіл на виконання будівельних робіт № ЛВ 112190101961 від 10.01.2019 року видавався АТ АКБ Львів , як замовнику будівництва та орендарю земельної ділянки, то позивач не є учасником правовідносин у публічно-правовій сфері, що пов`язані з прийняттям оспорюваного рішення, оскільки відповідач Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові не здійснювала щодо позивача жодних управлінських функцій, пов`язаних із видачею дозволу на виконання будівельних робіт.

Таким чином, відсутність у будь-кого (крім власника нерухомого майна, замовника будівництва), у тому числі і позивача, прав чи обов`язків у зв`язку із оскаржуваним рішенням (дією чи бездіяльністю) не породжує для останнього права на звернення із цим позовом у порядку адміністративного судочинства.

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Ураховуючи наведені вище нормативні положення, спір між суб`єктом владних повноважень та суб`єктом приватного права - фізичною чи юридичною особою, у якому управлінські дії суб`єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи, не є публічно-правовим. У такому випадку - це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб`єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

На думку третьої особи, спірні правовідносини є відносинами, що виникли з приводу користування земельною ділянкою.

Спір щодо надання дозволу на виконання будівельних робіт на земельній ділянці (на частині земельної ділянки), власником якої фактично є інша особа, не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Вказаний правовий висновок сформований Верховним Судом в постанові від 31.03.2020 року у справі №1.380.2019.004627 (адміністративне провадження №К/9901/1088/20, № рішення в ЄДРСР 88507039).

Розгляд спору в межах адміністративного судочинства не захистить належним чином права позивача, адже, окрім надання оцінки діям відповідача, позивач фактично вимагає встановлення обставин та надання оцінки правомірності забудови земельної ділянки, а суд у порядку адміністративного судочинства позбавлений можливості надавати оцінку правомірності набуття третьою особою такого права.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 по справі № 815/2965/14 (провадження № 11-274апп19) та постанові Верховного Суду від 17.09.2019 року у справі №826/19859/13-а (адміністративне провадження №К/9901/8414/19, К/9901/8675/19, № рішення в ЄДРСР 84335233).

Спір у даній справі спрямований на захист майнових прав, оскільки предметом розгляду в цій справі є не стільки дії, бездіяльність та рішення Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Львові як суб`єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, виходячи з підстав позову, скільки юридична невизначеність у відносинах землекористування, яка існує між позивачем ТОВ НВКП Термінал-ЛТД та третьою особою АТ АКБ Львів , що унеможливлює розгляд даного спору за правилами адміністративного судочинства, тому з урахуванням суб`єктного складу має бути вирішений за правилами господарського судочинства.

Представник третьої особи ТОВ Девелоперська компанія Новий Львів , в судовому засіданні, просив закрити провадження у справі.

Представник відповідача, підтримала закриття провадження у справі та додатково вказала на те, що спірна перевірка, а саме протиправна, на думку позивача, бездіяльність відповідача, що полягала в нездійсненні державно архітектурно-будівельного контролю , фактично була плановою, позивач не звертався до відповідача із заявою про проведення відповідного архітектурно-будівельного контролю.

Від представників позивача надійшли два клопотання про відкладення розгляду справи з різних причин, аргументи яких судом не враховані, оскільки до жодного клопотання не надано належних та допустимих доказів причини неявки, які б суд міг визнати поважними.

У разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи.

Судом не встановлені перешкоди у вирішенні клопотань третьої особи, про які представники позивача знали заздалегідь.

При постановленні ухвали суд виходить з наступного:

Згідно з ст. 19 Конституції України, Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Позивач є користувачем земельної ділянки, що безпосередньо межує із земельною ділянкою на якій знаходиться майно третьої особи.

Суд зазначає, що позивач безспірно має право на звернення до адміністративного суду із позовом на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів, однак в даному випадку позовні вимоги по суті не направленні на вирішення публічно-правового спору.

Оскільки між позивачем і відповідачем немає публічно-правового спору (у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України) щодо спірних дій, бездіяльності, які оскаржуються, так як згадана перевірка була плановою і не проводилась за ініціативою позивача.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів; особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі Перетяка та Шереметьєв проти України ).

Адміністративним судом підлягає захисту фактично порушене право особи у публічно-правових відносинах із суб`єктом владних повноважень при здійсненні ним визначених чинним законодавством владних управлінських функцій, а не відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

Позивач не є учасником (суб`єктом) правовідносин пов`язаних з спірною перевіркою, відтак, оскарження таких дій чи бездіяльності та зобов`язання вчинити дії не породжує для позивача права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом.

Суд також зазначає, що законодавчі обмеження щодо можливості оскарження актів індивідуальної дії не шкодять самій суті права на доступ до суду, оскільки ці акти можуть бути оскаржені в суді їхніми адресатами, тобто суб`єктами, для яких відповідні акти створюють права та/чи обов`язки.

Відповідно статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій. Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності.

Відповідно до положень статті 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень; справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який (яке) стосується прав або інтересів визначеної в акті (рішенні) особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (пункт 19 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

В цілому визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Натомість однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Разом з тим участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового. Однак не кожен спір за участю суб`єкта владних повноважень є публічно-правовим.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Згідно матеріалів справи, спір виник у зв`язку із незгодою позивача в даному випадку по факту із діями саме третьої особи, де зі слів позивача, що на межі земельних ділянок з сторони об`єкту нерухомості третьої особи має бути глуха стіна, для того щоб позивач міг в повному обсязі використати своє право на забудову земельної ділянки яка надана йому у користування з таким призначенням.

Натомість однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Разом з тим участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового. Однак не кожен спір за участю суб`єкта владних повноважень є публічно-правовим.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Суд дійшов висновку, що даний спір, не є публічно-правовим, оскільки поглинається спором про право цивільне, а тому має вирішуватися судами за правилами, в даному випадку, господарського судочинства. Отже, спірні правовідносини виходять за межі компетентності адміністративних судів, а тому такі підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства.

Суд зазначає, що позивач не є учасником чи стороною публічно-правових правовідносин за спірним рішенням, відповідно спірним рішенням жодним чином не порушені права про які зазначає позивач. Позов направлено на поновлення прав позивача виключно у цивільних правовідносинах, які виникли через неправомірні на думку позивач дії третьої особи вже при фактичному будівництві. Суд дійшов висновку, що цей спір не є публічно-правовим, оскільки поглинається спором про право цивільне, а тому має вирішуватися судами за правилами в даному випадку господарського судочинства.

Також суд враховує положення Висновку N 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява N 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (заява N 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява N 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Таким чином, спір у даній справі не є публічно-правовим, відтак провадження у справі слід закрити.

Керуючись ст.ст. 157, 238, 240, 248, 256, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Девелоперська компанія Новий Львів про закриття провадження у справі - задоволити.

Провадження у справі № 380/7259/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче комерційне підприємство Термінал-ЛТД до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Акціонерне товариство акціонерно-комерційний банк Львів , Товариства з обмеженою відповідальністю Девелоперська компанія Новий Львів про визнання протиправними дій, визнання протиправним і скасування дозволу, зобов`язання вчинити дії, - закрити.

Роз`яснити позивачу, що даний спір підлягає розгляду до юрисдикції господарського суду за правилами ГПК України.

Судовий збір сплачений Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче комерційне підприємство Термінал-ЛТД (ЄДРПОУ 19339379) згідно квитанцій № 23 від 06.11.2020 року та № 5 від 07.09.2020 року в сумі 8408,00 грн. повернути позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Ухвала складена в повному обсязі 01.03.2021 року.

Суддя Гавдик З.В.