Рішення

від 03.03.2021 по справі 620/415/21

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2021 року Чернігів Справа № 620/415/21

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Житняк Л.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Плисківської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Плисківської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області, в якому просить:

- визнати бездіяльність відповідача щодо ненадання відповіді на запит на інформацію від 15.12.2020 такою, що порушує законні права та інтереси позивача та зобов`язати надати позивачу запитувані документи та інформацію у запиті на інформацію 15.12.2020, шляхом надсилання на адресу для листування, разом з всіма додатками у повному обсязі, в термін п`яти робочих днів, а саме надати повну та вичерпну інформацію про кількість вільних земельних ділянок, з зазначенням кадастрового номеру та площі, які перебувають у комунальній власності Плискіської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області щодо яких можливо отримати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі у власність для ведення особистого селянського господарства;

- стягнути з відповідача 10 000,00 грн завданої моральної шкоди.

В обґрунтування свого позову позивач посилається на те, що вона звернулася до відповідача із запитом про надання публічної інформації. Проте, відповідач не надав відповідь на запит на отримання інформації впродовж п`яти робочих днів з дня отримання запиту, що на її думку є протиправним, та таким, що суперечить вимогам чинного законодавства України і порушує її право на отримання інформації.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.02.2019 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного письмового провадження без виклику сторін і встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позов.

Представником відповідача, в межах встановленого судом строку, подано відзив на позов, в якому останній просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що вичерпна відповідь на запит була надіслана без порушення строків, передбачених законодавством.

Позивачем подано відповідь на відзив, яку суд до уваги не приймає та вказує, що у справах, визначених ч.1 ст.263 КАС України, заявами по суті справи є позов та відзив.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.

Позивач звернулась до Плисківської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області з запитом щодо отримання інформації від 15.12.2020 б/н та з заявою від 15.12.2020 б/н.

У своєму запиті від 15.12.2020 (а.с.35) позивач просила надати повну та вичерпну інформацію про кількість вільних земельних ділянок, з зазначенням кадастрового номеру та площі, які перебувають у комунальній власності Плисківської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області щодо яких можливо отримати дозвіл на розроблення проекту земелеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі у власність для ведення особистого селянського господарства.

На запит та на заяву відповідач надав відповіді листами №771 від 30.12.2020 та №772 від 30.12.2020, які направлені позивачу рекомендованим листом в межах строку 5 робочих днів, а саме - 30.12.2020.

Факт відправлення підтверджується фіскальним чеком.

Позивач вказує, що станом на час написання даної позовної заяви відповідь на запит нею не отриманий, внаслідок чого вона звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зважає на таке.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.

Законом України від 13.01.2011 №2939-VI Про доступ до публічної інформації (далі - Закон №2939-VI) визначається порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.

Згідно ст.1 Закону України Про доступ до публічної інформації публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Згідно ст.13 Закону №2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:

- суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання;

- юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;

- особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків;

- суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.

Водночас, ч.2 ст.13 Закону №2939-VI визначено, що до розпорядників інформації, зобов`язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб`єкти господарювання, які володіють: інформацією про стан довкілля; інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту; інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров`ю та безпеці громадян; іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.03.2019 по справі №800/369/17, провадження №11-1471заі18, зазначила, що порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених Законом №2939-VI, та інформації, що становить суспільний інтерес, визначає цей Закон.

У п.6 ч.1 ст.14 Закону №2939-VI визначено, що розпорядники інформації зобов`язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

За змістом ч.1 ст.5 цього Закону доступ до інформації забезпечується шляхом систематичного та оперативного оприлюднення інформації та надання інформації за запитами.

Відповідно до ч.1, 4 ст.20 Закону №2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше 5-ти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше 5-ти робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до ч.2 ст.23 Закону №2939-VI, запитувач має право оскаржити: 3) ненадання відповіді на запит; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Відповідно до ч.3 ст.23 Закону №2939-VI, оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до КАС України.

Отже право особи на доступ до публічної інформації включає в себе не тільки право на отримання відповідної інформації, а ще і право на своєчасне її отримання.

Так, відповідно до ч.2 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 зазначено, зокрема, що розрахунковий документ - документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв`язку.

Ст.13 Закону України Про поштовий зв`язок від 04.10.2001 №2759-III передбачено порядок надання поштового зв`язку, зокрема, у абзаці 3 вказано, що у договорі про надання послуг поштового зв`язку, якщо він укладається у письмовій формі, та у квитанції, касовому чеку тощо, якщо договір укладається в усній формі, обов`язково зазначаються найменування оператора та об`єкта поштового зв`язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість. У договорі, стороною якого є національний оператор зв`язку, укладеному у будь-якій формі, має міститися попередження про недопущення пересилання письмової кореспонденції, виконаної і розтиражованої друкарським способом, без вихідних даних (тираж, назва друкарні, номер замовлення та інше). За недотримання цієї вимоги несе відповідальність оператор поштового зв`язку.

Суд зазначає, що відповідь на запит позивача від 15.12.2020, направлена 30.12.2020. На підтвердження факту направлення відповіді на запит відповідачем до суду надано копію фіскального чеку, який є належним доказом надіслання суб`єктом владних повноважень відповіді на запит позивача та в якому зазначено найменування оператора та об`єкта поштового зв`язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість.

Враховуючи вищевикладене, суд критично оцінює твердження позивача про неотримання ним відповіді на запит, оскільки останнє спростовується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.90).

Таким чином позовні вимоги в частині визнання бездіяльності відповідача щодо ненадання відповіді на запит на інформацію від 15.12.2020 такою, що порушує законні права та інтереси позивача задоволенню не підлягають.

При цьому, перевіряючи чи містить інформація, викладена у відповіді від 30.12.2020 №772 на запит позивача від 15.12.2020, ознаки публічної та чи належить відповідач до кола розпорядників інформації, суд звертає увагу на наступне.

Так, визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона по своїй суті є заздалегідь готовим і зафіксованим на певному носії продуктом, отриманим або створеним виключно суб`єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов`язків. Тобто мова йде про раніше створену інформацію, якою володіє розпорядник. Для відповіді на інформаційний запит розпорядник інформації не повинен створювати нову інформацію, готувати аналітику, надавати роз`яснення тощо.

Статтею 152 Земельного кодексу України визначено, що ведення державного обліку і реєстрацією земель, достовірністю інформації про наявність та використання земель належить до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду контролю в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин.

Відповідно до статті 203 Земельного кодексу України, відображення у відомостях і документах даних, які характеризують кожну земельну ділянку, а також землі за площею та складом земельних угідь, розподіл і земель за власниками, землекористувачами є обліком земель.

Згідно статті 33 Закону України Про Державний земельний кадастр , облік земель за кількістю та якістю земель і земельних угідь здійснюється у Державному земельному кадастрі, при цьому, облік кількості земель та якості земельних угідь ведеться щодо власників і користувачів земельних ділянок. Облік кількості земель відображає дані, що характеризують земельні ділянки за площею, складом земельних угідь відповідно до затвердженої класифікації, розподілом земель за власниками (користувачами) в обсязі, визначеному цим Законом.

Відповідно до статті 6 Закону України Про Державний земельний кадастр , ведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (Держгеокадастром). Держателем Державного земельного кадастру є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Адміністратором Державного земельного кадастру є державне підприємство, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, і здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Державного земельного кадастру, відповідає за технічне і технологічне забезпечення, збереження та захист відомостей, що містяться у Державному земельному кадастрі. Порядок отримання відомостей з Державного земельного кадастру передбачений пунктами 162-199 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051.

Таким чином, запитувані позивачем відомості не є публічною інформацією у розумінні Закону, оскільки не є інформацією, створеною Плисківською сільською радою у процесі виконання своїх обов`язків та не є інформацією, розпорядником якої є Плисківська сільська рада в розумінні Закону №2939-VI. Однак, та інформація, яка перебуває у розпорядженні Плисківської сільської ради та стосується поданого запиту була надана позивачу в запиті, а саме щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 7420887200:02:001:1062, 7420887200:02:001:0998, 7420887200:02:001:1046, 7420887200:02:001:1055.

При цьому, міркування позивача про правовий статус погосподарських книг, в які, на її думку, занесені кадастрові номери земельних ділянок, та проведення інвентаризації, за умови лише її проведення, не є беззаперечним фактом наявності інформація про всі вільні земельні ділянки комунальної власності на території Плисківської громади, оскільки жодними доказами не підтверджена. Крім того, дані твердження не стосуються направленого позивачем запиту.

Таким чином, інформація про кількість вільних земельних ділянок, з зазначенням кадастрового номеру та площі, які перебувають в комунальній власності Плисківської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області, щодо яких можливо отримати дозвіл на розроблення проекту землеустрою... не є заздалегідь створеною або зафіксованою на певному носії, а відтак, не є публічною інформацією. Більш того, така інформація і не може створюватись відповідачем, оскільки ведення Державного земельного кадастру покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (Держгеокадастр), а облік земель за кількістю та якістю земель земельних угідь здійснюється лише у Державному земельному кадастрі.

Щодо вимог позивача про стягнення завданої їй моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Позивачем у позові зазначається, що вона отримувала незазначені знущання без вказівки від кого, де, та за яких обставин, та в чому вони виявлялись. Крім того, позивачем вказується про фізичний біль внаслідок неотримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, однак, межі позовних вимог за даним провадженням не включають в себе розгляд дій чи бездіяльності відповідача в сфері земельних відносин. Ще однією підставою для стягнення моральної шкоди позивач зазначає значну суму коштів, витрачену ним на консультації і ведення судових справ, при цьому, позовні заяви та інші процесуальні документи підписані позивачем, докази надання їй правової допомоги у підготовці документів для звернення до суду не надає.

Позивач не зазначає, в чому полягає завдана моральна шкода, не вказує жодних обгрунтувань про причинно-наслідковий зв`язок між запитом на публічну інформацію та нібито п`ятирічними знущаннями та терпінням позивача.

Позивач не надав суду жодних доказів на підтвердження причинного зв`язку між бездіяльністю відповідача та завданням моральної шкоди у вигляді розладів здоров`я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань тощо. Саме лише припущення щодо порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди. Крім того, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду, відтак, наявність моральної шкоди підлягає хоча б якомусь підтвердженню і не може грунтуватись лише на одному твердженні позивача про невдоволення діями відповідача.

Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової-) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Таким чином, обов`язок доказування спричиненої моральної шкоди, її розміру та інших обставин, покладається на особу, що позивається із таким позовом.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні.

При вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди підлягає з`ясуванню факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Позивачем не було доведено та не надано суду відповідні докази завдання йому моральної шкоди та не наведено, з яких міркувань позивач виходив при визначені розміру такої шкоди.

Також на увагу не заслуговують посилання позивача на те, що судові справи є для неї приводом для моральних страждань та переживань і завдають їй шкоди, оскільки не пов`язані з предметом даного спору, в якому позивач заявляє свої вимоги про відшкодування моральної шкоди. Навпаки, наявність великої кількості справ позивача в суді свідчить про активне користування процесуальними правами, та не підтверджує наявність негативних емоцій у позивача від регулярного звернення до суду за будь-яких підстав та обставин. Аргументація всіх позовних вимог є практично ідентичною, а тому свідчить про свідоме судове оскарження дій органів місцевого самоврядування з боку позивача. А створення обставин постійної участі позивача у судових провадженнях, суд не визнає, як обтяжливі та травмуючі для неї.

Згідно ст.13 Конвенції захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відтак, суд вважає, що позов ОСОБА_1 до Плисківської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 241-246, 263, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У позові ОСОБА_1 до Плисківської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та з урахуванням п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу"Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 );

Відповідач - Плисківська сільська рада Борзнянського району Чернігівської області (вул. Незалежності, 33, с. Плиски, Борзняснький район, Чернігівська область, 16453, код 04414885).

Повне рішення суду складено 03.03.2021.

Суддя Л.О. Житняк