Постанова

від 23.02.2021 по справі 826/16/16

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/16/16 Суддя (судді) суду 1-ї інст.:

Клочкова Н.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 лютого 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сорочка Є.О.,

суддів Єгорової Н.М.,

Федотова І.В.,

за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЕРОВЕНТ" до Головного управління Державної податкової служби у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.09.2015 №0001052205 та №0001062205 Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.08.2016, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2016, позов задоволено.

Постановою Верховного Суду від 20.02.2020 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.08.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2016 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Приймаючи таке рішення, суд касаційної інстанції виходив із того, що суди, вирішуючи спір надавали оцінку другорядним документам бухгалтерського обліку. Тоді як документи первинного обліку на підставі яких саме і здійснюється бухгалтерський облік, відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції чинній на час виникнення у позивача господарських операцій з досліджуваними контрагентами) не оцінювались в судовому порядку.

Суди, мотивуючи своє рішення наявністю належних первинних документів на підтвердження здійснення господарських операцій позивача зі спірними контрагентами, зробили висновки без їх фактичного дослідження, що дає підстави стверджувати про неповноту встановлення всіх обставин справи, що мають значення для правильного вирішення даної справи.

Суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що один із контрагентів позивача (ТОВ ЕКРЮ ), щодо якого є інформація у відповідача про його участь в кримінальному провадженні фігурує в незаконних діях, про що відповідачем зазначено в акті перевірки (аркуш справи акту перевірки 16-17), при цьому, суди встановивши дану обставину не надали жодного обґрунтування щодо неї. Неповними висновки суду апеляційної інстанції про не підтвердження відповідачем належними доказами виявлений факт невідповідності договорів позивача, укладених з ТОВ Тренд Лайн М №10513 від 13.05.2013 та №506-01/13 від 07.05.2013 реальному часу їх укладення (в реквізитах договору зазначено поточні рахунки, які відкриті значно пізніше від дати укладеного договору), так як суд апеляційної інстанції не обмежений був витребувати дані докази, та дослідити у належний спосіб.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.12.2020 позов задоволено.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що відповідачем у період із 10.08.2015 по 14.08.2015 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ АЕРОВЕНТ з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ ТРЕЙД ЛАЙН М , ТОВ КАПІТАЛБУД СЕРВІС , ТОВ ЕКРЮ , ТОВ ДОНСТРОЙ-ПЛЮС за період з 01.01.2012 по 31.12.2013.

За результатами перевірки складено акт №342/26-57-22-04/32110708, згідно висновків якого за позивачем встановлено, що позивачем занижено:

- податок на прибуток у розмірі 2 444 153 грн, чим порушено 139.1.1., підпункту 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 Податкового кодексу України (далі - ПК);

- податок на додану вартість у загальному розмірі 2 500 960 грн, чим порушено пункт 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 ПК .

На підставі висновків акту перевірки, 04.09.2015 контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення форми Р :

- № 0001062205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 3 666 230 грн., в тому числі, за основним платежем 2 444 153 грн. та за штрафними санкціями 1 222 077 грн;

- №0001052205, яким позивачу збільшено суму з ПДВ у розмірі 3 698 483 грн, у тому числі за основним платежем 2 465 655 грн, та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами ) 1 232 828 грн.

За наслідками адміністративного оскарження вказані рішення контролюючого органу залишенні без змін.

Проте, не погодившись з такими рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що операції позивача з його контрагентами, а саме ТОВ ТРЕЙД ЛАЙН М , ТОВ КАПІТАЛБУД СЕРВІС , ТОВ ДОНСТРОЙ-ПЛЮС , ТОВ ЕКРЮ за період з 01.01.2012 по 31.12.2013 мають всі необхідні ознаки для визнання господарських операцій реальними.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені ст. 44 ПК. Так, згідно з положеннями п. 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції і при цьому містять дані, що, зокрема, дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні такої операції.

Наведене кореспондує з положеннями ст. 201 ПК, п. 201.1 якої передбачає, що платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу складену за вибором покупця (отримувача) в один із установлених цією статтею способів податкову накладну, підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Таким чином, предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту та валових витрат позивача.

Із матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своїх доводів щодо неправомірності формування позивачем спірних сум податкової звітності контролюючий орган вказав, на безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ ТРЕЙД ЛАЙН М , ТОВ КАПІТАЛБУД СЕРВІС , ТОВ ДОНСТРОЙ-ПЛЮС , ТОВ ЕКРЮ .

Так, між позивачем (замовник), з однієї сторони, та ТОВ Капіталбуд Сервіс (підрядник), з іншої сторони, укладено ряд договорів підряду: № 201213 від 01.02.2013, № 131113 від 31.01.2013, № 1101213 від 01.02.2013, № 130112 від 30.11.2012, № 129112 від 29.11.2012, № 127212 від 27.12.2012, № 126212 від 26.12.2012, № 125212 від 25.12.2012.

На підтвердження реальності виконання вказаних договорів позивачем надано: договірні ціни; рахунки прямих витрат і загальних витрат до договірної ціни; відомість ресурсів до договірної ціни до договорів; довідки про вартість виконаних підрядних робіт; акти виконаних підрядних робіт; відомості ресурсів до актів приймання; платіжні доручення; податкові накладні; копія ліцензії Державної архітектурно-будівельної інспекції України Серія АД № 035180 видана 10.05.2012 ТОВ Капіталбуд Сервіс .

Між позивачем (замовник), з однієї сторони, та ТОВ ДОНСТРОЙ-ПЛЮС (підрядник), з іншої сторони, укладено ряд договорів підряду: № 20830 від 30.08.2012, № 20823 від 23.08.2012, № 11023 від 23.11.2012, № 11022 від 22.10.2012, № 11019 від 19.10.2012, № 10830 від 30.08.2012, № 10827 від 27.08.2012, № 10823 від 23.08.2012.

На підтвердження реальності виконання вказаних договорів позивачем надано: договірні ціни; рахунки прямих витрат і загальних витрат до договірної ціни; відомість ресурсів до договірної ціни до договорів; довідка про вартість виконаних підрядних робіт; акти виконаних підрядних робіт; довідки про вартість будівельних робіт та витрати; відомості ресурсів до акту виконаних робіт; платіжні доручення: податкові накладні, документи щодо наявності ліцензії на здійснення будівельних робіт у ТОВ ДОНСТРОЙ-ПЛЮС .

Крім того, між позивачем (замовник), з однієї сторони та ТОВ Трейд Лайн М (підрядник), з іншої сторони укладено ряд договорів підряду: № 201313 від 01.03.2013, № 128113 від 28.02.2013, № 127213 від 27.02.2013, № 101313 від 01.03.2013, № 51013 від 01.09.2013, № 50813 від 01.08.2013, № 40813 від 01.08.2013, № 31013 від 01.08.2013, № 20513 від 13.05.2013, № 10513 від 13.05.2013.

На підтвердження реальності виконання вказаних договорів позивачем надано: договірні ціни; рахунки прямих витрат і загальних витрат до договірної ціни; відомість ресурсів до договірної ціни до договорів; довідка про вартість виконаних підрядних робіт; акти виконаних підрядних робіт; довідки про вартість будівельних робіт та витрати; відомості ресурсів до акту виконаних робіт; платіжні доручення; податкові накладні, документи щодо наявності ліцензії на здійснення будівельних робіт у ТОВ Трейд Лайн М .

Також, між позивачем (покупець), з однієї сторони та ТОВ ЕКРЮ , з іншої сторони укладено договір поставки обладнання № 0507-2 від 13.03.2012.

На підтвердження реальності виконання вказаного договору позивачем надано: специфікація; видаткові накладні; рахунок-фактура; платіжні доручення; податкові накладні.

Водночас, колегія суддів наголошує на тому, що будь-яких документів, які б визначати конкретних осіб, які виконували спірні роботи, підтверджували їх кваліфікацію та допуск на територію будівництва, відомостей про узгодження та передачу проектної документації, за якою виконувалися спірні роботи, про матеріали та використане обладнання при виконанні робіт, тощо, матеріали справи не містять. Щодо придбаного у ТОВ ЕКРЮ товару, то позивач не надав до доказів його транспортування, передачі на зберігання та безпосереднього використання у власній діяльності.

Як вказав Верховний Суд у даній справі, договір, договірні ціни до договорів, рахунки прямих витрат і загальних витрат до договірної ціни, відомість ресурсів до договірної ціни до договорів, можуть підтверджували лише намір (домовленість) сторін про здійснення господарських операцій, тобто не є первинними.

Водночас, колегія суддів наголошує на тому, що документи, які складаються з метою зафіксувати факт здійснення господарської операції, зокрема акти приймання виконаних будівельних робіт не містять дату і місце складання, не визначають посаду та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак, в окремих наданих позивачем документах неможливо ідентифікувати особу, яка їх склала та підписала зі сторони контрагентів позивача, що є суттєвим недоліком, який не дає змоги визнати такий документ первинним для цілей підтвердження реальності спірних операцій.

На викладену також звернув увагу і Верховний Суд у постанові по даній справі, звернувши увагу на недоліки актів приймання виконаних будівельних робіт за березень 2013 року.

Відтак, на переконання колегії суддів надані позивачем документи формально фіксують виключно результат наданих послуг та виконаних робіт. Будь-яких доказів, які б свідчили про фактичне виконання робіт, їх процес, матеріали справи не містять.

Тому, у колегії суддів відсутні сумніви у тому, що спірні господарські операції оформлені лише документально та не мали реального характеру.

Така позиція узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, що викладена в пункті 32 рішення про справі Булвес АД проти Болгарії , в якому ЄСПЛ погоджується з рішенням Суду ЄС в аналогічному Рішенні від 06.07.2006 у об`єднаних справах C-439/04 і C-440/04 Аксель Кіттель проти Уряду Бельгії (C-439/04) і Уряд Бельгії проти Реколта Рісайклінг СПРЛ (C-440/04): коли на основі об`єктивних факторів було встановлено, що товар поставляється особі зі статусом платника податків, яка знала чи повинна була знати про те, що купуючи товар, вона приймає участь в операції, пов`язаній з обманним уникненням сплати ПДВ, національний суд відмовляє такій особі у податковому кредиті .

Практика Європейського суду з прав людини говорить про те, що у випадку зловживання з боку певної фізичної або юридичної особи, вони (Держави-члени Конвенції) можуть вжити відповідних заходів з метою запобігти, зупинити або покарати за такі зловживання. Таким чином позбавлення особи права на податковий кредит та витрати у зв`язку з виявленими зловживаннями зі сплати ПДВ та податку на прибуток є можливим та відповідає практиці ЕСПЛ.

Враховуючи викладені обставини суд апеляційної інстанції підтримує висновок контролюючого органу про відсутність реальності вчинення господарських операцій між позивачем та зазначеними контрагентами, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів задекларований на папері, отже складені по таким операціям первинні документи не можуть бути прийняті як первинні документи у розумінні Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні та підтвердити правомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту по таким операціям.

Відтак, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими, правомірними та не підлягають скасуванню.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв помилкове рішення про задоволення позову.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а позов залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 34, 243, 317, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м.Києві задовольнити.

Скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 грудня 2020 року та ухвалити нове судове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АЕРОВЕНТ" до Головного управління Державної податкової служби у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без задоволення .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Є.О. Сорочко

Суддя Н.М. Єгорова

Суддя І.В. Федотов

Повний текст постанови складений 01.03.2021.