Постанова

від 02.03.2021 по справі 640/23776/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/23776/19 Суддя першої інстанції: Пащенко К.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2021 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Собківа Я.М. та Черпіцької Л.Т.,

при секретарі - Василенко Ю.А.,

за участю:

представника відповідача: - Подвич Ж.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Тулс М Групп до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2019 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Тулс М Групп звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, в якому просив:

- визнати протиправними та скасувати прийняті Головним управління ДПС у м. Києві податкові повідомлення-рішення від 19.11.2019 року №№ 00003270502, 00003280502 та 00003290502.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 листопада 2020 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач - Головне управління Державної податкової служби у м. Києві звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

Крім того, в апеляційній скарзі Головне управління Державної податкової служби у м. Києві просив викликати в судове засідання по справі № 640/23776/19 в якості свідків: ОСОБА_1 , директора ПП Грін-А , ОСОБА_2 - керівника ТОВ Чілігріс , ОСОБА_3 - керівника ТОВ Тера Голд .

Порадившись на місці, колегія суддів вирішила відмовити у задоволенні даного клопотання.

Відзив на апеляційну скаргу від Товариства з обмеженою відповідальністю Тулс М Групп до суду апеляційної інстанції не надходив.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст.. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що податкові повідомлення - рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 19.11.2019 року № 00003270502, № 00003280502 та № 00003290502 є протиправними та підлягають скасуванню, адже сукупність первинної документації, наданої Товариством з обмеженою відповідальністю Тулс М Групп свідчить про реальність укладених господарських договорів, відповідачем не надано жодного доказу дефектності наданої позивачем первинної документації, окрім протоколів допиту директорів контрагентів позивача, що, в силу приписів норм КАС України не є беззаперечним доказом нереальності господарських операцій, вироків у кримінальних справах, які свідчили б про ухилення від сплати податків відносно контрагентів позивача відповідачем не надано.

Колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, Головним управлінням ДПС на підставі наказу від 15.10.2019 року № 1889, головним державним ревізор-інспектором державним службовцем 6 рангу відділу перевірок в сфері маркетингу та реклами управління аудиту у сфері торгівлі та послуг Департаменту податкових перевірок, трансфертного ціноутворення та міжнародного оподаткування Головного управління ДПС м. Києва, ОСОБА_4 , відповідно до пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ ТУЛС М ГРУПП (код 38662902) з ТОВ ЧИЛІГРІС (код 41291229) за листопад 2017 року, з ПП ДАРІОН ІНІЦІАТИВА (код 40863228) за березень 2017 року, з ПП БОЛВАР (код 40863364) за березень 2017 року, з ТОВ ТЕРА ГОЛД (код 41489564) за грудень 2017 року показників декларацій з податку на додану вартість та за 2017 рік - показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємств, з ПП ГРІН-А КОМПАНІ (код 40226735) за 2016 рік показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємств.

За результатами перевірки складено Акт № 107/26-15-05-02-06/38662902 від 25.10.2019 року (надалі - Акт перевірки), відповідно до якого посадовою особою відповідача встановлено, що позивач порушив вимоги:

- п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ ТУЛС М ГРУПП занижено податок на прибуток на загальну суму 32 848 грн., у тому числі за 2016 рік на суму 8 209 гривень, за 2017 рік на суму 24 640 гривень;

- п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.8, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ ТУЛС М ГРУПП занижено податок на додану вартість на загальну суму 16 657 грн. за березень 2017 року та занижено від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за грудень 2017 року у сумі 5 694 гривень.

Такі висновки відповідача обумовлені наступним:

1) перевіркою не встановлено походження товару придбаного позивачем у ПП ГРІН-А КОМПАНІ згідно договору купівлі-продажу № 180416 від 18.04.2016 року;

2) перевіркою не встановлено походження товару придбаного позивачем у ТОВ ТЕРА ГОЛД згідно договору купівлі-продажу № 201117 від 20.11.2017 року;

3) перевіркою не встановлено походження товару придбаного позивачем у ТОВ БОЛВАР згідно договору купівлі-продажу № 060317-2 від 06.03.2017 року;

4) перевіркою не встановлено походження товару придбаного позивачем у ПП ДАРІОН ІНІЦІАТИВА згідно договору купівлі-продажу № 130317-2 від 13.03.2017 року;

5) перевіркою встановлено отримання товару від третіх осіб на безоплатній основі;

6) ТОВ ТЕРА ГОЛД є стороною в кримінальному провадженні № 12017150000000087 від 26.01.2017 року;

7) ПП ДАРІОН ІНІЦІАТИВА є стороною у кримінальному провадженні № 32018100000000208 від 25.10.2018 року;

8) ТОВ ЧИЛІГРІС є стороною у кримінальному провадженні № 32017100080000052 від 27.07.2017 року;

9) перевіркою встановлено документування господарських операцій та відображення у фінансовій звітності без отримання результатів таких операцій в дійсності.

06.11.2019 року позивачем були подані заперечення за № 0611-1 на Акт перевірки, які листом відповідача № 44788/10/26-15-05-02-06 залишені без задоволення, а висновки викладені в Акті перевірки - без змін.

19.11.2019 року Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві на підставі Акту перевірки прийняла податкові повідомлення-рішення:

- № 00003280502, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 16 657 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 4 164 грн.;

- № 00003290502, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2017 року на суму 5 694 грн.;

- № 00003270502, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 32 849 грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі 8 212 грн. Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення - рішення відповідача протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх охоронюваних законом прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом з питань оподаткування є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року №2755-VI, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у томі числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду зокрема, у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1., 201.4., 201.6. ст. 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один із способів, визначених п. 201.1. ст. 201 ПК України; податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця; податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1. ст. 200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.1. ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, відповідно до п. 198.2., 198.3., 198.6. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України передбачено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті.

За змістом п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України , до складу витрат при обчисленні об`єкта оподаткування включаються: витрати операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: п.138.1, 138.4, 138.6 - 138.9 ст. 138, інші витрати визначені згідно з пунктами з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу .

За приписами пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України).

З аналізу наведених законодавчих приписів вбачається, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування податком на прибуток, є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (надалі - Закон №996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, згідно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704 (в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин) (надалі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Так, як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ПП ГРІН-А КОМПАНІ було укладено договір на поставку товару № 180416.

На виконання умов вказаного договору ПП ГРІН-А КОМПАНІ поставило позивачу ролики для різки, круги полірувальні фетрові, ножі, свердла, фрези, пили дискові на загальну суму 45 605,10 грн. Передача товару підтверджується видатковою накладною № 14 від 18.04.2016 року.

На здійснену поставку ПП ГРІН-А КОМПАНІ було виписано податкову накладну № 14 від 18.04.2016 року. Вказана податкова накладна була зареєстрована постачальником в Єдиному реєстрі податкових накладних за № 907755410, що підтверджується квитанцією № 1.

18.05.2016 року позивач оплатив ПП ГРІН-А КОМПАНІ поставлений товар відповідно до платіжного доручення № 184, що підтверджується випискою АТ УкрСиббанк за період 02.05.2016 року по 31.05.2016 року.

Також, 06.03.2017 року між позивачем та ПП БОЛВАР було укладено договір поставки товару № 060317-2.

На виконання умов вказаного договору ПП БОЛВАР поставив позивачу свердла, круги полірувальні, фрези, ножі, пили дискові, подовжувачі, каучукові ущільнювачі, присоски, гумові ущільнювачі, круги алмазні вартістю 51 000,30 грн. Передача товару підтверджується видатковою накладною № 11 від 06.03.2017 року.

На здійснену поставку ПП БОЛВАР було виписано податкову накладну № 11 від 06.03.2017 року. Вказана податкова накладна була зареєстрована постачальником в Єдиному реєстрі податкових накладних за № 9042867943, що підтверджується квитанцією № 1.

23.03.2017 року позивач оплатив ПП БОЛВАР поставлений товар відповідно до платіжного доручення № 57, що підтверджується випискою АТ УкрСиббанк за період 01.03.2017 року по 31.03.2017 року.

Також, 13.03.2017 року між позивачем та ПП ДАРІОН ІНІЦІАТИВА було укладено договір поставки товару № 130317-2.

На виконання умов вказаного договору ПП ДАРІОН ІНІЦІАТИВА поставив позивачу фрези, пили дискові, круги полірувальні загальною вартістю 48 944,40 грн. Передача товару підтверджується видатковою накладною № 36 від 13.03.2017 року.

На здійснену поставку ПП ДАРІОН ІНІЦІАТИВА було виписано податкову накладну № 36 від 13.03.2017 року. Вказана податкова накладна була зареєстрована постачальником в Єдиному реєстрі податкових накладних за № 9048410730, що підтверджується квитанцією № 1.

27.03.2017 року позивач оплатив ПП ДАРІОН ІНІЦІАТИВА поставлений товар відповідно до платіжного доручення № 60, що підтверджується випискою АТ УкрСиббанк за період 01.03.2017 року по 31.03.2017 .

Також, 23.10.2017 року між позивачем та ТОВ ЧИЛІГРІС було укладено договір поставки товару № 231017-2.

На виконання умов вказаного договору ТОВ ЧИЛІГРІС поставив позивачу фрези, пили дискові на загальну суму 15 043,20 грн. Передача товару підтверджується видатковою накладною № 2 від 23.10.2017 року.

На здійснену поставку ТОВ ЧИЛІГРІС було виписано податкову накладну № 124459 від 31.10.2017 року. Вказана податкова накладна була зареєстрована постачальником в Єдиному реєстрі податкових накладних за № 9242041491, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру податкових накладних № 306576.

У січні 2018 року позивач отримав від ТОВ ЧИЛІГРІС повідомлення про заміну кредитора за укладеним договором поставки згідно договору про відступлення права вимоги № 150118-4 від 15.01.2018 року.

25.01.2018 року позивач здійснив оплату за поставлений товар новому кредитору ТОВ Гер-Енд Кох-Компані відповідно до платіжного доручення № 11, що підтверджується випискою АТ УкрСиббанк за період 01.01.2018 року по 31.01.2018 року.

Також, 20.11.2017 року між позивачем та ТОВ ТЕРА ГОЛД було укладено договір поставки товару № 201117.

На виконання умов вказаного договору ТОВ ТЕРА ГОЛД поставив позивачу пили дискові загальною вартістю 19 120,80 грн. Передача товару підтверджується видатковою накладною № 87 від 27.11.2017 року.

На здійснену поставку ТОВ ТЕРА ГОЛД було виписано податкову накладну № 87 від 27.11.2017 року. Вказана податкова накладна була зареєстрована постачальником в Єдиному реєстрі податкових накладних за № 9257551013, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру податкових накладних № 306575.

У лютому 2018 року позивач отримав від ТОВ ТЕРА ГОЛД повідомлення про заміну кредитора за укладеним договором поставки згідно договору про відступлення права вимоги № 80218-1 від 08.02.2018 року.

08.02.2018 року позивач здійснив оплату за поставлений товар новому кредитору ПП АЛСАК відповідно до платіжного доручення № 20, що підтверджується випискою АТ УкрСиббанк за період 01.02.2018 року по 28.02.2018 року.

Колегія суддів звертає увагу на той факт, що надані первинні документи оформлені належним чином, містять відмітки та підписи уповноважених осіб, відображають суть спірних операцій, а тому вказані документи мають юридичну силу та підтверджують участь позивача та контрагента у виконанні вказаних господарських операціях.

Відповідачем, всупереч ст.. 78 КАС України не надано доказів зворотнього.

Колегія суддів також вважає необґрунтованим посилання апелянта на наявність пояснень директорів контрагентів позивача, а саме - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , як підставу для визнання господарських операцій нереальними, з огляду на наступне.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 24 квітня 2018 року по справі №2а/0370/205/12, доказів, які б свідчили про наявність вироку суду відносно контрагента позивача, який би набрав законної сили, під час розгляду справи, контролюючим органом не надано, а отже сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача.

Щодо посилання контролюючого органу на неможливість встановлення походження товару, придбаного у ПП Грін-А Компані , ТОВ Тера Голд , ТОВ Болвар , ПП Даріон Ініціатива , варто зазначити наступне.

У відповідності статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 43 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

З приводу вищевикладеного відповідачем, варто наголосити, що здійснення господарської діяльності контрагентом не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов`язок суб`єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов`язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій.

Чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови невстановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 07.04.2014 року у справі №К/800/36098/13, постановах Верховного Суду від 30.01.2018 року №К/9901/612/18 і №К/9901/630/18.

Варто також наголосити, що узагальнені посилання відповідача на протиправний характер діяльності контрагентів позивача без конкретизації фактів вчинення вказаними підприємствами податкових правопорушень та їх впливу на подальші правовідносини з позивачем, також не можуть слугувати підтвердженням недобросовісності останнього.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява №803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до частини 1 статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права, зазначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Щодо решти аргументів сторін, суд звертає увагу, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України , § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 листопада 2020 року - без змін.

Керуючись ст..ст. 241, 242, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 листопада 2020 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко

Суддя: Я.М.Собків

Л.Т.Черпіцька

Повний текст виготовлено 02 березня 2021 року.