Рішення

від 23.02.2021 по справі 308/957/20

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/957/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2021 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді - Малюк В.М.,

при секретарі судового засідання - Матіко Я.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгород цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Гончаров Валентин Вікторович, до Товариства з обмеженою відповідальністю МІО КАФФЕ , про стягнення грошових коштів, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Гончаров В.В., звернувся до Ужгородського міськрайонного суду з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю МІО КАФФЕ про стягнення заборгованості.

Свої вимоги мотивував тим, що він є одним із співзасновників та учасників Товариства з обмеженою відповідальністю МІО КАФФЕ . Маючи на меті сприяти досягненню ТОВ МІО КАФФЕ статутних цілей, покращенню здійснення його господарської діяльності та збільшенню його доходів, 18 вересня 2017 року ОСОБА_1 уклав з даним Товариством договір №01/09/17 про надання поворотної фінансової допомоги (безпроцентної позики). За умовами цього Договору ОСОБА_1 зобов`язався передати у власність ТОВ МІО КАФФЕ власні грошові кошти в розмірі 14 200,00 грн., а Товариство зобов`язалося повернути ОСОБА_1 таку ж суму позики 18 вересня 2019 року. У подальшому між ОСОБА_1 та ТОВ МІО КАФФЕ 07 вересня 2018 року і 06 листопада 2018 року було укладено ще два договори №01/09/18 і №01/11/18 про надання поворотної фінансової допомоги (безпроцентної позики), за умовами яких ОСОБА_1 передав у власність ТОВ МІО КАФФЕ ще 45 150,00 грн. та 500 000,00 грн. відповідно, а дане Товариство зобов`язалося повернути ОСОБА_1 такі ж суми позики через рік після укладення вказаних договорів. Таким чином, ОСОБА_1 остаточно передав ТОВ МІО КАФФЕ кошти за згаданими вище договорами в загальному розмірі 559 350,00 грн., з яких 537 150,00 грн. були переказані з банківського рахунку ОСОБА_1 на банківський рахунок цього Товариства, а решту коштів в розмірі 22 200,00 грн. були внесені ОСОБА_1 готівкою на банківський рахунок названого вище Товариства.

Однак позивач зазначає, що в порушення взятих на себе зобов`язань Товариство до моменту подання позову, не повернуло жодних коштів.

Оскільки, Товариство взятих на себе зобов`язань не виконало, то просить стягнути з ТОВ МІО КАФФЕ на його користь 559 350 грн. сплачених ним в якості поворотної фінансової допомоги, 5593,50 грн. судового збору та 10 000 грн. витрат з оплати правничої допомоги адвоката.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03.02.2020 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за вказаною позовною заявою, постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилися, надавши суду письмову заяву, в якій представник позивача просить розглянути справу без його участі і без участі позивача. Вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю МІО КАФФЕ будучи належним чином повідомленим про час і місце слухання справи, у судове засідання не з`явився, однак надав суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав і просив суд відмовити у задоволенні позову, а також подав до суду заяву про розгляд даної справи за його відсутності.

У відзиві зазначає, що позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними. Вважає, що позивач не надав суду належних доказів і не підтвердив факт надання грошових коштів у відповідних сумах. Стверджує, що лише платіжне доручення є доказом сплати коштів.

За викладених обставин суд вважає, що справу слід вирішити на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, виходячи з їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд приходить до наступного висновку.

З досліджених судом матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є одним із співзасновників та учасників Товариства з обмеженою відповідальністю МІО КАФФЕ , що підтверджується роздруківкою з ЄДРЮОФОП та ГФ наданою Міністерством юстиції України від 29.01.2020 року.

18 вересня 2017 року між сторонами спору укладено договір №01/09/17 про надання поворотної фінансової допомоги (безпроцентної позики), за умовами якого ОСОБА_1 зобов`язався передати у власність ТОВ МІО КАФФЕ власні грошові кошти в розмірі 14 200,00 грн., а дане Товариство зобов`язалося повернути ОСОБА_1 таку ж суму позики 18 вересня 2019 року.

Згодом між сторонами спору були укладені ще два договори №01/09/18 від 07 вересня 2018 року і №01/11/18 від 06 листопада 2018 року про надання поворотної фінансової допомоги (безпроцентної позики), за умовами яких ОСОБА_1 зобов`язався передати у власність ТОВ МІО КАФФЕ ще 45 150,00 грн. та 500 000,00 грн. відповідно, а останнє зобов`язалося повернути ОСОБА_1 такі ж суми позики через рік після укладення вказаних договорів.

Факт укладення таких договорів сторонами спору визнаються, а тому спір у цій справі стосується фактичного надання позивачем коштів відповідачу та їх повернення останнім.

Звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_1 на підтвердження наявності заборгованості та її розміру подав до суду виписку по своєму банківському рахунку, відповідно до якої він у безготівковому порядку переказав на користь ТОВ МІО КАФФЕ грошові кошти в сумі 537 150,00 грн., та п`ять банківських квитанцій про внесення ним готівкою на користь даного Товариства грошових коштів в загальній сумі 22 200,00 грн. Таким чином, розмір отриманих ТОВ МІО КАФФЕ від ОСОБА_1 грошових коштів склав 559 350,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, процесуальним обов`язком суду у цій справі є належне дослідження поданих стороною доказів (в даному випадку - виписки по банківському рахунку і банківських квитанцій), їх перевірка, оцінка в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ними повністю чи частково - зазначення правових аргументів на їх спростування і наведення у рішенні свого розрахунку.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність . Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За приписами п.62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.18 №75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Відповідно до пункту 1.17 частини 1 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 01.06.11 №174 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин - сплати коштів позивачем) за операціями з видачі готівки або приймання її для зарахування на відповідний рахунок із застосуванням платіжних пристроїв формується та надається відповідний касовий документ (квитанція/чек банкомата, сліп) у вигляді паперового або електронного документа відповідно до умов договору.

Пунктом 2.9 частини 2 цього ж Розділу Інстукції встановлено, що банк (філія, відділення) зобов`язаний (зобов`язана/зобов`язане) надати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі у вигляді паперового або електронного документа відповідно до законодавства, умов договору та згідно з внутрішньобанківськими правилами, правилами платіжної системи). Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп "вечірня" чи "післяопераційний час"), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за банківськими рахунками та банківські квитанції про сплату коштів є належними доказами (первинними бухгалтерськими документами), що підтверджують факт сплати коштів і їх отримання адресатом.

Зазначені висновки повністю узгоджуються із правовими висновками, викладеними Верховним Судом у постанові від 17.12.2020 року у справі №278/2177/15-ц.

Більше того, у ході розгляду даної справи позивач додатково на підтвердження своїх доводів і на спростування тверджень представника відповідача про відсутність доказів сплати коштів, надав до суду копії платіжних доручень про перерахування коштів ТОВ МІО КАФФЕ на виконання взятих на себе зобов`язань за договорами про надання поворотної фінансової допомоги (безпроцентної позики), та довідки АТ Укрсиббанк від 04.11.2020 року №61-5-27/298 про фактичну сплату цих коштів.

У той же час, відповідач не надав жодних доказів на спростування відображеної у всіх названих вище документах інформації щодо сплати йому всієї спірної суми коштів, одним із яких могла би бути виписка по його банківському рахунку. Не містяться такі докази і в матеріалах справи.

На підставі наведеного суд визнає, що ТОВ МІО КАФФЕ отримало від ОСОБА_1 грошові кошти в загальному розмірі 559 350,00 грн. і у порушення договірних зобов`язань щодо строків повернення коштів не повернуло їх до теперішнього часу, незважаючи на отриману письмову претензію ОСОБА_1 від 03.01.2020 року.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Згідно з статтею 509 ЦК України за зобов`язанням боржник повинен вчинити на користь кредитора певну дію, у тому числі і сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. За приписами ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У зв`язку з цим, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заявлених позовних вимог про стягнення з ТОВ МІО КАФФЕ на користь ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 559 350,00 грн.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірними із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч.ч.2, 3 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до положень ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи позивач ОСОБА_1 поніс судові витрати у даній справі, сплативши судовий збір у розмірі 5 593,50 грн. за пред`явлення позовної заяви згідно з платіжним дорученням від 28.01.2020 року №3844726.

Натомість розрахунок витрат на правову допомогу у матеріалах справи відсутній і позивачем не наданий, незважаючи на зазначення у додатках до позовної заяви відомостей про додавання опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом за договором на надання правничої допомоги від 02.01.20 №02/с. Зазначену обставину суд визнає підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат на правову допомогу.

Відтак, з відповідача на користь позивача слід стягнути лише сплачений ним судовий збір у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.15, 16, 509, 525, 526, 625 ЦК України, ст.ст.4, 13, 76-83, 89, 223, 258, 259, 263-265, 273, 280-284, 289, 354, 355 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Гончаров Валентин Вікторович, до Товариства з обмеженою відповідальністю МІО КАФФЕ , про стягнення грошових коштів - задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю МІО КАФФЕ (код ЄДРПОУ 41334487, юридична адреса: Ужгородський район, с. Минай, вул. Польова, 1, фактична адреса: Ужгородський район, с. Розівка, вул. Свободи, 46 -А) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) заборгованість за договорами про поворотну фінансову допомогу в розмірі 559 350 гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю МІО КАФФЕ (код ЄДРПОУ 41334487, юридична адреса: Ужгородський район, с. Минай, вул. Польова, 1, фактична адреса: Ужгородський район, с. Розівка, вул. Свободи, 46 -А) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) сплачений останнім судовий збір у розмірі - 5593,50 грн.

В решті позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.п.15.5 п.15 розділу 13 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються до або через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Повний текст рішення суду складено 01.03.2021 року.

Суддя В.М. Малюк