Постанова

від 23.02.2021 по справі 330/592/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 23.02.2021 Справа № 330/592/19

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2021 року

м. Запоріжжя

Єдиний унікальний № 330/592/19

Провадження №22-ц/807/1036/21

Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Кримської О.М. (суддя-доповідач),

суддів Дашковської А.В., Кочеткової І.В.,

за участю секретаря судового засідання Семенчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою заступника керівника Запорізької обласної прокуратури на рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 09 грудня 2020 року в складі судді Федорець С.В. у справі за позовом керівника Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області в інтересах держави - в особі Запорізької обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки та повернення у власність держави,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2019 року керівник Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області в інтересах держави - в особі Запорізької обласної державної адміністрації звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки та повернення у власність держави.

В обґрунтування позову зазначено, що керівником Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області під час вирішення питання щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у сфері земельних відносин встановлено факт безпідставного набуття права власності на земельну ділянку ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства з порушенням діючого законодавства, з наступних обставин.

Так, відповідно до постанови Якимівського районного суду від 11.05.2011 у справі №2а-4/2011 за адміністративним позовом прокурора Якимівського району, яка набрала законної сили, встановлено наступне.

Розпорядженням голови Запорізької ОДА №175 від 01.11.1995 Запорізькому автомобільному транспортно-експлуатаційному комбінату 12360 передано у постійне користування 0,9 га земель рекреаційного призначення за межами населеного пункту Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області для будівництва бази відпочинку та видано державний акт на право постійного користування землею серії І-ЗП №001295.

Наказом Фонду держмайна України №87 від 24.12.1996 Запорізький АТЕК 12360 реорганізовано у ВАТ Запорізький автомобільний транспортно-експлуатаційний комбінат 12360 . Наказом ВАТ Запорізький АТЕК 12360 №32 від 26.02.2002 підприємство перейменовано у ВАТ Експотранс .

Рішенням 30 сесії V скликання Кирилівської селищної ради Якимівського району надано згоду ПП ОСОБА_2 на оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку площею 0,9 га під розміщення бази відпочинку, яка розташована за межами населеного пункту смт.Кирилівка, коса Федотова, в довгострокову оренду на 49 років, за рахунок земель бази відпочинку ВАТ Експотранс .

24.04.2009 голова Якимівської районної державної адміністрації розпорядженням №390 Про надання дозволу на складання матеріалів щодо вибору місця розташування земельної ділянки громадянці ОСОБА_3 припинив право користування земельною ділянкою площею 0,9 га під розміщення бази відпочинку Запорізького АТЕК 12360 та визнав таким, що втратив чинність державний акт на право постійного користування землею серії І-ЗП№ 001295.

26.06.2009 голова Якимівської райдержадміністрації своїм розпорядженням №573 від 26.06.2009 затвердив проект землевпорядження по відводу земельної ділянки у власність ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу Кирилівської сільської ради площею 2,00 га.

Відповідно до п.3 вищевказаного розпорядження голови РДА, на підставі клопотання ОСОБА_3 , технічної документації щодо встановлення меж ландшафтного заказника загальнодержавного значення Коса Федотова , земельну ділянку із земель рекреаційного фонду переведено до земель запасу сільськогосподарського призначення Кирилівської селищної ради.

13.07.2009 ОСОБА_3 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ №453724, кадастровий номер 2320355400:11:003:0078, площею 2,00 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства.

Цього ж дня, ОСОБА_3 , на підставі договору дарування земельної ділянки, зареєстрованого в реєстрі за №556 від 13.07.2009, передає у власність ОК Прайм земельну ділянку кадастровий номер 2320355400:11:003:0078, площею 2,00 га; в свою чергу ОК Прайм , на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21.07,2009, передає у власність вказану земельну ділянку ОСОБА_4 .

За результатами розгляду протесту прокурора Якимівського району від 29.09.2009 №15/3240, розпорядження голови Якимівської районної державної адміністрації Про надання дозволу на складання матеріалів щодо вибору місця розташування земельної ділянки громадянці ОСОБА_3 24.04.2009 № 390, яке стало правовою підставою для видачі оспорюваного державного акту на земельну ділянку, зміни цільового призначення земельної ділянки - скасовано розпорядженням голови Якимівської районної державної адміністрації № 1097 від 28,12.2009, як незаконне.

Таким чином, встановивши, що державний акт на право власності на земельну ділянку на ім`я ОСОБА_4 видано з порушенням положень ст.52 ЗК України, суд вирішив адміністративний позов прокурора Якимівського району задовольнити, визнати незаконним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку площею 2,000 га серії ЯЖ №453734 від 07.08.2009, яка розташована на території Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, кадастровий номер 2320355400:11:003:0078, виданого з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер № НОМЕР_1 , та скасувати державну реєстрацію відділу Держкомзему у Якимівському районі Запорізької області в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010926400295 державного акту на право власності на земельну ділянку площею 2,000 га серії ЯЖ №453734 від 07.08.2009.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2012 у справі № 2а-4/11 постанову Якимівського районного суду Запорізької області від 11.05.2011 залишено без змін.

Відповідно до інформації відділу Держземагенства у Якимівському районі №455 від 09.10.2010 встановлено, що ОСОБА_4 , отримавши у власність земельну ділянку площею 2,0000га (кадастровий номер 2320355400:11:003:0078) для ведення особистого селянського господарства, провела поділ цієї земельної ділянки на 51 земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства з кадастровими номерами від 2320355400:11:003:0112 по 2320355400:11:003:0162.

Державні акти на право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 2320355400:11:003:0112 по 2320355400:11:003:0162 зареєстровано 23.04.2010 за №011026400177 по № 011026400226 відповідно.

Встановлено, що, відповідно до договору купівлі-продажу земельних ділянок №150910 (в реєстрі №2900 від 10.06.2010), ОСОБА_4 продає ОСОБА_5 24 земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, які фактично утворилися після поділу земельної ділянки з кадастровим номером 2320355400:11:003:0078, загальною площею 2,0000 га.

Земельна ділянка площею 1,0806 га з кадастровим номером 2320355400:11:003:0168 утворилася шляхом об`єднання вищевказаних 24 земельних ділянок, що підтверджується листом відділу Держкомзему у Якимівському районі Запорізької області №455 від 09.09.2010.

У подальшому земельна ділянка площею 1,0806 га з кадастровим

номером 2320355400:11:003:0168 поділяється на 33 земельні ділянки з

кадастровими номерами з 2320355400:11:003:0169 по 2320355400:11:003:0210, як вбачається з листа відділу Держкомзему у Якимівському районі Запорізької області №455 від 09.09.2010.

Встановлено, що ОСОБА_5 , на підставі договору купівлі-продажу від 28.07.2010 №4051, продала ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,0812 га, кадастровий номер 2320355400:11:003:0172, яка утворилась від поділу земельної ділянки площею 1,0806 га з кадастровим номером 2320355400:11:003:0168.

23.02.2012 ОСОБА_1 отримав державний акт на право власності на вказану земельну ділянку ЯЛ №127887, виданий відділом Держкомзему України в Якимівському районі Запорізької області.

Посилаючись на те, що постановою Якимівського районного суду Запорізької області від 11.05.2011 року по справі №2а-4/2011 визнано незаконним та скасовано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 2,00 га серії ЯЖ №453734 від 07.08.2009, кадастровий номер 2320355400:11:003:0078, прокурор зазначає, що всі наступні договори купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки є такими, що укладені з порушенням закону.

Крім того, прокурор також звертає увагу на те, що ухвалою Якимівського районного суду Запорізької області від 13.07.2015 року роз`яснено постанову Якимівського районного суду Запорізької області від 11.05.2011 року по справі №2а-4/2011, зазначивши, що суд при винесенні постанови врахував всі наявні матеріали справи, матеріали прокурорської перевірки, що були підставами для позову, згідно якого земельна ділянка загальною площею 2,0000га, кадастровий номер 2320355400:11:003:3078 з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, розташована на території Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, знаходиться в межах пляжної зони прибережних захисних смуг Азовського моря, менш ніж в 100 м від урізу води, що суперечить вимогам ст.ст.59, 83, 84 Земельного кодексу України, відповідно до яких землі прибережних захисних смуг Азовського моря, у тому числі пляжів (100 м від урізу води) можуть перебувати виключно у комунальній або державній власності, та не можуть знаходитись у приватній власності.

Крім того, прокурор зазначає про те, що, відповідно до акту перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 28.10.2016 року, на території земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, розпочато роботи з будівництва будівлі без права на виконання зазначених робіт, а саме - без реєстрації органом ДАБК декларації про початок виконання будівельних робіт, що є порушенням п.2 ч.1 ст.34, абз.2 ч.2 ст.36 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

У зв`язку з виявленими порушеннями, ОСОБА_1 винесено припис №1546 про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають законодавству, будівельним нормам, державним стандартам і правилам, архітектурним вимогам, затвердженим проектним рішенням, технічним умовам та іншим нормативно-правовим актам, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або без отримання дозволу на виконання будівельних робіт від 02.11.2016 року, складено протокол про адміністративне правопорушення від 02.11.2016 року відносно ОСОБА_1 та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 6800 грн., який 09.11.2016 сплачено ОСОБА_1 .

На підставі викладеного, прокурор просить витребувати у відповідача ОСОБА_1 , у власність держави в особі Запорізької обласної державної адміністрації земельну ділянку площею 0,0812 га, кадастровий номер 2320355400:11:003:0172, яка розташована на території Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, а також стягнути з відповідача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2881,50 гривень.

Рішенням Якимівського районного суду Запорізької області від 09 грудня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду заступник керівника Запорізької обласної прокуратури подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить змінити мотивувальну частину рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 09 грудня 2020 року щодо обґрунтування підстав для відмови у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово робила висновок про те, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам Земельного кодексу є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а, отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у ст. 59 цього кодексу. Зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням ЗК України та ВК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити упродовж всього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду (постанови ВП ВС від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14-ц від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17). Ураховуючи зазначене, суд першої інстанції, встановив, що спірна земельна ділянка знаходиться у межах пляжної зони прибережної захисної смуги Азовського моря та належить до земель водного фонду, прийшовши до висновку, що остання незаконно вибула із державної власності, повинен був з посиланням на приписи ст.. 391 ЦК України та ч.2 ст. 152 ЗК України відмовити у задоволенні позову прокурора через обрання останнім неналежного способу захисту. Натомість, суд дійшов хибного висновку, що до спірних правовідносин застосовуються приписи ЦК України про витребування майна з чужого незаконного володіння та відмовив у задоволенні позову у зв`язку зі спливом строку позовної давності, залишивши поза увагою, що на спірні правовідносини не розповсюджуються вимоги ст.. 256, 257, 267 ЦК України. При цьому суд необґрунтовано визнав ОСОБА_1 добросовісним набувачем.

18 лютого 2021 року від представника ОСОБА_6 - адвоката Сідельникової О.Л. до апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Зазначає, що суд правильно дійшов висновку, що прокурор, звернувшись до суду з позовом, пропустив строк позовної давності. Початок перебігу строку позовної давності слід пов`язувати з моментом обізнаності як прокурора, так і ОДА про вчинення порушення закону та порушення у зв`язку з цим прав і охоронюваних законом інтересів. Беззаперечним є факт обізнаності прокурора з 2011 року про наявність вибуття спірної земельної ділянки з державної власності, оскільки саме за позовом прокурора було ухвалено постанову Якимівським районним судом Запорізької області від 11.05.2011 в справі № 2а-4/2011, тому строк позовної давності сплинув ще 11.05.2014. Зазначає, що ОСОБА_1 законно набув право власності на земельну ділянку, а державний акт на право власності, виданий на земельну ділянку кадастровий номер 2320355400:11:003:0172 ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 28.07.2010 є належним посвідченням права власності. Враховуючи те, що відповідач є добросовісним набувачем, витребування земельної ділянки у власність держави є грубим порушенням його права власності. Звертає увагу, що позивачем не було доведено факт того, що спірна земельна ділянка знаходиться у прибережній захисній смузі Азовського моря та Утлюцького лиману, а тому підстави для її витребування та повернення у власність держави відсутні.

19 лютого 2021 року від представника Запорізької обласної державної адміністрації до апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу прокурора задовольнити, зазначивши, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими.

Окрім того, від представника Запорізької обласної державної адміністрації надійшло клопотання про розгляд справи без його участі .

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, проте, позивач звернувся до суду з пропуском строку позовної давності.

Колегія суддів не може повністю погодитися з таким висновком суду першої інстанції.

Судом встановлено, що розпорядженням голови Запорізької обласної державної адміністрації №175 від 01 листопада 1995 року Запорізькому автомобільному транспортно-експлуатаційному комбінату 12360 передано у постійне користування 0,9 га земель рекреаційного призначення за межами населеного пункту Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області для будівництва бази відпочинку та видано державний акт на право постійного користування землею серії І-ЗП №001295, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №43 (т.1 ас. 47).

Наказом Фонду держмайна України №87 від 24.12.1996 року Запорізький АТЕК 12360 реорганізовано у ВАТ Запорізький автомобільний транспортно-експлуатаційний комбінат 12360 (т.1 а.с. 33).

Наказом ВАТ Запорізький АТЕК 12360 №32 від 26.02.2002 року підприємство перейменовано у ВАТ Експотранс (т.1 а.с. 33).

Рішенням 13 сесії V скликання Кирилівської селищної ради Якимівського району №4 від 27 червня 2007 року надано згоду ПП ОСОБА_2 на оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку площею 0,9 га під розміщення бази відпочинку, яка розташована за межами населеного пункту смт.Кирилівка, коса Федотова в довгострокову оренду на 49 років, за рахунок земель бази відпочинку ВАТ Експотранс (т.1 а.с. 54).

24 квітня 2009 року голова Якимівської районної державної адміністрації розпорядженням №390 Про надання дозволу на складання матеріалів щодо вибору місця розташування земельної ділянки громадянці ОСОБА_3 припинив право користування земельною ділянкою площею 0,9 га під розміщення бази відпочинку Запорізькому автомобільному транспортному комбінату 12360; визнав таким, що втратив чинність державний акт на право постійного користування землею серії І-ЗП№ 001295, виданий Запорізькому автомобільному транспортному комбінату 12360, який зареєстровано в книзі записів державних актів на право постійного користування землею № 43 від 15.12.1995; земельну ділянки перевів до земель запасу сільськогосподарського призначення Кирилівської селищної ради; надав гр.. ОСОБА_3 дозвіл на складання матеріалів щодо вибору місця розташування земельної ділянки площею 2 га пасовищ для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу Кирилівської селищної ради Якимівського району (т.1 а.с. 48).

13 липня 2009 року ОСОБА_3 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ №453724, кадастровий номер 2320355400:11:003:0078, площею 2,00 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства. Акт видано на підставі розпорядження Якимівської районної державної адміністрації № 573 від 26 червня 2009 року (т.1 а.с. 55).

13 липня 2009 року ОСОБА_3 на підставі договору дарування земельної ділянки, зареєстрованого в реєстрі за №556 від 13.07.2009 року, передає у власність обслуговуючого кооперативу Прайм земельну ділянку кадастровий номер 2320355400:11:003:0078, площею 2,00 га (т.1 а.с. 72).

21 липня 2009 року обслуговуючий кооператив Прайм продав та передав у власність ОСОБА_4 земельну ділянку площею 2 га, розташовану на території Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, кадастровий номер 2320355400:11:003:0078, що підтверджується договором купівлі-продажу земельної ділянки ( т.1 а.с. 56).

07 серпня 2009 року ОСОБА_4 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ № 453734, кадастровий номер 2320355400:11:003:0078, площею 2,00 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства (т.1 а.с. 58).

Відповідно до інформації відділу Держземагенства у Якимівському районі №455 від 09 вересня 2010 року встановлено, що ОСОБА_4 , отримавши у власність земельну ділянку площею 2,0000га (кадастровий номер 2320355400:11:003:0078) для ведення особистого селянського господарства, провела поділ цієї земельної ділянки на 51 земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства з кадастровими номерами від 2320355400:11:003:0112 по 2320355400:11:003:0162 (т.1 а.с. 72).

28 грудня 2009 року розпорядженням голови Якимівської районної державної адміністрації № 1097, відповідно до протесту прокурора Якимівського району Запорізької області від 29 вересня 2009 року № 15/3240, скасовано розпорядження голови райдержадміністрації від 24 квітня № 390 Про надання дозволу на складання матеріалів щодо вибору місця розташування земельної ділянки громадянці ОСОБА_3 (т.1 а.с. 49).

28 грудня 2009 року розпорядженням голови Якимівської районної державної адміністрації № 1098, відповідно до протесту прокурора Якимівського району Запорізької області від 29 вересня 2009 року № 15/3238, скасовано розпорядження голови райдержадміністрації від 26 червня 2009 року № 573 Про передачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_3 (т.1 а.с. 50).

Відповідно до договору купівлі-продажу земельних ділянок від 10 червня 2010 року ОСОБА_4 продала ОСОБА_5 24 земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, які фактично утворилися після поділу земельної ділянки з кадастровим номером 2320355400:11:003:0078, загальною площею 2,0000 га. (т.1 а.с. 61-64).

Як вбачається з листа відділу Держкомзему у Якимівському районі Запорізької області №455 від 09 вересня 2010 року, шляхом об`єднання вищевказаних 24 земельних ділянок було утворено земельну ділянку площею 1,0806 га з кадастровим номером 2320355400:11:003:0168, яка у подальшому поділяється на 33 земельні ділянки з

кадастровими номерами з 2320355400:11:003:0169 по 2320355400:11:003:0210 (т.1 а.с. 72).

28 липня 2010 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,0812 га, яка розташована на території Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, кадастровий номер №2320355400:11:003:0172 (т.1 а.с. 67).

23 лютого 2012 року ОСОБА_1 , на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 4051 від 28.07.2010, видано Державний акт на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер №2320355400:11:003:0172, Серія ЯЛ № 127887 (т.1, а.с. 66).

В матеріалах справи міститься постанова Якимівського районного суду Запорізької області від 11 травня 2011 року в справі 2а-4/2011, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2012 року, якою визнано незаконним та скасовано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 2, 000 га серія ЯЖ № 453734 від 07 серпня 2009 року, яка розташована на території Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, кадастровий номер 2320355400:003:0078, виданого з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_4 . Скасовано державну реєстрацію відділу Держкомзему у Якиміському районі Запорізької області в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010926400295 державного акту на право власності на земельну ділянку площею 2, 000 га серія ЯЖ № 453734 від 07 серпня 2009 року, яка розташована на території Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, кадастровий номер 2320355400:003:0078, виданого з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_4 (т.1, а.с. 28-34).

Щодо визначення правового режиму спірної земельної ділянки.

Відповідно до частини першої статті 59 ВК України землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності

Відповідно до частини першої статті 58 ЗК України та статті 4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами; землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню й належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.

Чинним законодавством установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.

Відповідно до статті 59 ЗК України передбачено обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлено можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди. Відповідно ж до пункт ґ частини третьої статті 83 землі водного фонду, що належать до земель комунальної власності, взагалі не можуть передаватись у приватну власність, крім випадків, передбачених законодавством.

Випадки передачі земель водного фонду до приватної власності, зокрема громадян, передбачені положеннями частини другої статті 59 ЗК України.

Крім того, за положеннями статті 60 ЗК України та статті 88 ВК України

уздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Правовий режим прибережних смуг визначається статтями 60, 62 ЗК України та статтями 1, 88, 90 ВК України.

Відповідно до статті 60 ЗК України, статті 88 ВК України прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водоймів уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів. Прибережна захисна смуга - частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій установлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони.

Відповідно до частини третьої статті 85 ВК України у тимчасове користування за погодженням з постійними користувачами земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів можуть надаватися підприємствам, установам, організаціям, об`єднанням громадян, релігійним організаціям, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, а також для проведення науково-дослідних робіт.

Отже, існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене нормами закону (стаття 60 ЗК України, стаття 88 ВК України), відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.

Більш суворий режим використання встановлений ст. 88 ВК України для пляжної зони.

Так, у межах прибережної захисної смуги морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється пляжна зона, ширина якої визначається залежно від ландшафтно-формуючої діяльності моря, але не менше 100 метрів від урізу води, що включає: території, розташовані між лінією максимального відпливу та лінією максимального напливу хвиль, зареєстрованих під час найсильніших штормів, а також територію берега, яка періодично затоплюється хвилями; прибережні території - складені піском, гравієм, камінням, ракушняком, осадовими породами, що сформувалися в результаті діяльності моря, інших природних чи антропогенних факторів; скелі, інші гірські утворення. Пляжна зона не встановлюється у межах прибережної захисної смуги морів та навколо морських заток і лиманів на земельних ділянках, віднесених до земель морського транспорту, а також на земельних ділянках, на яких розташовані військові та інші оборонні об`єкти, рибогосподарські підприємства.

Користування пляжною зоною у межах прибережної захисної смуги морів та навколо морських заток і лиманів здійснюється з дотриманням вимог щодо охорони морського середовища, прибережної захисної смуги від забруднення та засмічення і вимог санітарного законодавства. До узбережжя морів, морських заток і лиманів у межах пляжної зони забезпечується безперешкодний і безоплатний доступ громадян для загального водокористування, крім земельних ділянок, на яких розташовані гідротехнічні, гідрометричні та лінійні споруди, санаторії та інші лікувально-оздоровчі заклади, дитячі оздоровчі табори.

Відповідно до абзацу сьомого пункту 10.17 Державних будівельних норм 360-92** Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень`у трикілометровій зоні узбережжя Азовського і Чорного морів забороняється будівництво: будинків, споруд і комунікацій у приморських прибережних смугах завширшки менше 100 м від урізу води, а у приморських курортних зонах за наявності пляжу - менше 100 м від його суходільної межі.

Так, земельна ділянка площею 0,0812 га, кадастровий номер 2320355400:11:003:0172, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , сформована внаслідок неодноразового поділу земельної ділянки з кадастровим номером 2320355400:11:003:0078.

28 грудня 2009 року розпорядженням голови Якимівської районної державної адміністрації № 1098, відповідно до протесту прокурора Якимівського району Запорізької області від 29 вересня 2009 року № 15/3238, скасовано розпорядження голови райдержадміністрації від 26 червня 2009 року № 573 Про передачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_3 , яким спірну земельну ділянку було переведено до земель запасу сільськогосподарського призначення Кирилівської селищної ради.

Постановою Якимівського районного суду Запорізької області від 11 травня 2011 року в справі 2а-4/2011 визнано незаконним та скасовано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 2, 000 га серія ЯЖ № 453734 від 07 серпня 2009 року, що розташована на території Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, кадастровий номер 2320355400:003:0078, виданого з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_4 .

При розгляді вищевказаної справи суд дійшов висновку, що державний акт на право власності на земельну ділянку на ім`я ОСОБА_4 видано з порушенням положень ст.52 ЗК України, яка передбачає, що на землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкодити використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель. Використання земельної ділянки не за її цільовим призначенням не допускається і згідно вимог ст.143 ЗК України права власності на вказану земельну ділянку мають бути примусово припинені, а державний акт та договір купівлі-продажу - скасовані судом.

Крім того, ухвалою Якимівського районного суду Запорізької області від 13.07.2015 року, що набрала законної сили, роз`яснено постанову Якимівського районного суду Запорізької області від 11 травня 2011 року по справі №2а-4/2011, а саме - зазначено, що суд при винесенні постанови врахував всі наявні матеріали справи, матеріали прокурорської перевірки, що були підставами для позову, згідно якого земельна ділянка загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 2320355400:11:003:3078 з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, розташована на території Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, знаходиться в межах пляжної зони прибережних захисних смуг Азовського моря, менш ніж 100 м від урізу води (т.1 а.с. 35).

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

З матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 2320355400:11:003:0078 вибула із земель рекреаційного призначення усупереч норм земельного та водного законодавства, що визначають правовий статус та природоохоронні обмеження щодо використання цих земель.

Згідно з листом Якимівського районного виробничого відділу Державного підприємства Центр державного земельного кадастру Запорізької регіональної філії Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру № 20 від 16.08.2018, № 21 від 20.08.2018 земельна ділянка з кадастровим номером 2320355400:11:003:0172, яка належить ОСОБА_1 , розташована на відстані 42.13-47.75м від урізу узбережжя Азовського моря, тобто у пляжній зоні та відноситься до земель водного фонду (т.1 а.с. 77-79).

Із копій матеріалів адміністративної справи Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області відносно ОСОБА_1 , вбачається, що за результатами позапланової перевірки ОСОБА_6 видано припис № 156 від 02.11.2016 р., в якому встановлено факт виконання будівельних робіт з будівництва будівлі на пляжній зоні бази відпочинку Любава Федотова коса, Кирилівська селищна рада, Якимівський район, Запорізька область, без отримання реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт ( т.1 а.с. 80-86).

Отже, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 2320355400:11:003:0172, яка перебуває у власності ОСОБА_1 , знаходиться у прибережній захисній смузі Азовського моря та Утлюцького лиману у пляжній зоні ( у межах 100 м від урізу води), що суперечить вимогам законодавства, оскільки землі прибережних захисних смуг, у т.ч. пляжів можуть перебувати виключно у комунальній або державній власності, та не можуть знаходиться у приватній власності.

Ураховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо незаконного вибуття з власності держави спірної земельної ділянки.

Проте, апеляційний суд не може погодитися з висновками суду про відмову в задоволенні позову з підстав пропущення позивачем строку позовної давності, виходячи з наступного.

Керівник Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області, звертаючись до суду з цим позовом в інтересах держави, просив витребувати у ОСОБА_1 спірну земельну ділянку, посилаючись на приписи ст.. 388 ЦК України.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу у суді.

Зазначений захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача.

Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16).

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, а також можливість їх захистити іншим способом, встановленим договором або законом чи судом у визначених законом випадках, закріплені у частині другій статті 16 ЦК України. Глава 29 ЦК України передбачає, зокрема, такі способи захисту права власності як витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) та усунення перешкод у реалізації власником права користування та розпорядження його майном (негаторний позов).

Власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (частина друга статті 152 ЗК України).

Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, зокрема визначеним вказаною частиною, або ж іншим способом, який передбачений законом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16).

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України (висновок Верховного Суду України, сформульований у постанові від 17 лютого 2016 року у справі № 6-2407цс15).

Заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам ЗК України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього кодексу (висновок Великої Палати Верховного Суду, сформульований у постанові від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц).

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

На негаторний позов не поширюються вимоги щодо позовної давності, оскільки з таким позовом можна звернутися в будь-який час, поки існує провідносини та правопорушення.

Отже, зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням ЗК України та ВК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку необхідно розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18), постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18), постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18), постанова від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19)).

Таким чином, належним та ефективним способом захисту прав власності на землі водного фонду є негаторний позов про повернення земельної ділянки, який може бути пред`явленим упродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду і на вказану вимогу не поширюється позовна давність.

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року по справі № 469/1044/17 (провадження № 14-317цс19).

У цій справі для відновлення порушеного права власності на землі водного фонду прокурор заявив вимогу про їх витребування від кінцевого набувача на користь Запорізької обласної державної адміністрації з посиланням як на правову підставу такої вимоги на статтю 388 ЦК України, тобто віндикаційний позов.

Суд першої інстанції вважав, що до спірних правовідносин слід застосовувати інститут витребування майна з чужого незаконного володіння.

Проте зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням ЗК України та ВК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади.

У випадку, якщо власник земельної ділянки залишається її володільцем, для захисту його права застосовується інститут усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном. Віндикаційний і негаторний позови є взаємовиключними.

Оскільки вимоги прокурора про витребування земельної ділянки не є належним способом захисту права власника на земельну ділянку водного фонду, враховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд першої інстанції мав відмовити у задоволенні цих вимог саме з цих підстав.

Відмова у задоволенні позовних вимог через обрання неналежного способу захисту не перешкоджає Запорізькій обласній державній адміністрації чи прокурору заявити негаторний позов про повернення земельної ділянки її власникові.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, представник ОСОБА_1 - адвокат Сідельникова О.Л., у відзиві на апеляційну скаргу заначала, що витребування спірної земельної ділянки у відповідача та повернення її у власність держави грубо порушує право власності останнього.

Апеляційний суд вважає такі заперечення неприйнятними виходячи з того, що з огляду на характер спірних правовідносин, установлені судом обставини та застосовані юридичні норми, немає невідповідності заходу втручання держави у право власності ОСОБА_1 критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.

Суспільний інтерес у поверненні спірної земельної ділянки спрямований на задоволення соціальної потреби у відновленні законності, становища, яке існувало до порушення права власності держави в особі Запорізької обласної державної адміністрації на землю, у збереженні прибережних захисних смуг, недопущенні зміни цільового призначення земель водного фонду, та їх передання у власність.

Заволодіння приватними особами ділянками водного фонду всупереч чинному законодавству, без законного дозволу уповноваженого на те органу може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і конституційними правами всіх інших осіб на безпечне довкілля, непогіршення екологічної ситуації та використання власності не на шкоду суспільству.

Щодо повноважень прокурора

Відповідно до частини другої статті 4 ЦПК України у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

У справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (частина четверта статті

42 ЦПК України).

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті

19 Конституції України).

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци перший і другий частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру ).

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (частина четверта статті 23 Закону).

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу (частина четверта статті 56 ЦПК України).

Системне тлумачення абзацу другого частини другої статті 56 ЦПК України й абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

У справі, що переглядається, звертаючись до суду із позовом, прокурор обґрунтував своє звернення до суду тим, що органом, уповноваженим державою розпоряджатись землями державної власності на території Запорізької області є Запорізька обласна державна адміністрація. Однак, з моменту вибуття із володіння держави спірної земельної ділянки Запорізькою обласною державною адміністрацією жодних заходів щодо захисту інтересів держави з метою повернення у власність держави спірної земельної ділянки не вжито, позов про витребування у ОСОБА_1 на користь держави земельної ділянки не заявлявся, що підтверджується листом Запорізької обласної державної адміністрації № 12173/08-46 від 19.12.2018. Відповідно до листа Запорізької обласної державної адміністрації № 01345/08-49 від 14.12.2019 Запорізькою обласною державною адміністрацією не вживались дії щодо оскарження в судовому порядку розпорядження Якимівської райдержадміністрації Про надання дозволу на складання матеріалів щодо вибору місця розташування земельної ділянки громадянці ОСОБА_3 № 390 від 24.02.2019.

Апеляційний суд, встановивши, що спірна земельна ділянка належить до комунальної власності, та враховуючи характер і суспільну значущість спірних правовідносин, вважає, що прокурор належним чином обґрунтував підстави для звернення до суду з позовом на захист інтересів держави без порушення порядку такого звернення, передбаченого Законом України Про прокуратуру , проте обрав неналежний спосіб захисту.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, приходить до висновку, що оскаржуване рішення на підставі ст. 376 ЦПК України необхідно змінити, відмовивши в задоволенні позову з підстав, викладених у мотивувальній частині цієї постанови.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу заступника керівника Запорізької обласної прокуратуризадовольнити.

Рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 09 грудня 2020 рокув цій справі змінити, відмовивши в задоволенні позову керівника Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області в інтересах держави - в особі Запорізької обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки та повернення у власність держави, з підстав, викладених у мотивувальній частині цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 03 березня 2021 року.

Головуючий О.М. Кримська

Судді: А.В. Дашковська

І.В. Кочеткова