Постанова

від 17.02.2021 по справі 738/46/20

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

17 лютого 2021 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 738/46/20

Головуючий у першій інстанції - Савченко О. А.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/70/21

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі:

головуючого судді - Губар В.С.,

суддів - Євстафіїва О.К., Шарапової О.Л.

із секретарем судового засідання - Поклад Д.В.

Позивач - ОСОБА_1

Відповідачі - ОСОБА_2 , Менська районна державна адміністрація Чернігівської області

Третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (із повідомленням учасників справи) у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Менського районного суду Чернігівської області від 04 травня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Менської районної державної адміністрації Чернігівської області, третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, про захист права власності на земельну ділянку,

місце ухвалення судового рішення - м. Мена Чернігівської області

дата складання повного тексту судового рішення - не зазначено

ВСТАНОВИВ:

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

скасувати розпорядження № 289 в.о. голови Менської районної державної адміністрації Чернігівської області від 19 червня 2018 року Про затвердження технічної документації із землеустрою по встановленню меж земельних ділянок громадянам на території Менського району в частині затвердження технічної документації із землеустрою по встановленню (відновленню) меж земельних ділянок, виділення в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) та передачі у власність земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Менського району за межами с. Слобідка - ОСОБА_2 , площею 2,4847 га, кадастровий номер 7423088200:03:000:0799;

скасувати рішення державного реєстратора Реєстраційного відділу Менської районної державної адміністрації Чернігівської області щодо державної реєстрації права власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 2,4847 га, кадастровий номер 7423088200:03:000:0799, що розташована за межами с. Слобідка Менського району Чернігівської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,4847 га, кадастровий номер 7423088200:03:000:0799, що розташована за межами с. Слобідка Менського району Чернігівської області.

В обґрунтування позовних вимог посилається, що відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІІІ-ЧН № 001870 від 09 квітня 2004 року, виданого на підставі розпорядження Менської районної державної адміністрації № 4 від 08 січня 2004 року, у приватну власність йому передана земельна ділянка площею 2,48 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Слобідської сільської ради Менського району Чернігівської області для ведення особистого селянського господарства.

Вказує, що з метою присвоєння кадастрового номера вказаній земельній ділянці звернувся у відповідну землевпорядну організацію, проте 22 лютого 2019 року отримав рішення про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру з причин перетину земельної ділянки з ділянкою ОСОБА_2 , площа співпадає на 100%.

Заочним рішенням Менського районного суду Чернігівської області від 04 травня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Скасовано розпорядження № 289 в.о. голови Менської районної державної адміністрації Чернігівської області від 19 червня 2018 року Про затвердження технічної документації із землеустрою по встановленню меж земельних ділянок громадянам на території Менського району в частині затвердження технічної документації із землеустрою по встановленню (відновленню) меж земельних ділянок, виділення в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) та передачі у власність земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Менського району за межами с. Слобідка - ОСОБА_2 , площею 2,4847 га, кадастровий номер: 7423088200:03:000:0799.

Скасовано рішення державного реєстратора Реєстраційного відділу Менської районної державної адміністрації Чернігівської області про державну реєстрацію прав та їх обмежень, щодо державної реєстрації права власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 2,4847 га, кадастровий номер: 7423088200:03:000:0799, що розташована за межами с. Слобідка Менського району Чернігівської області, цільове призначення (використання) якої ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Скасовано державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,4847 га, кадастровий номер: 7423088200:03:000:0799, що розташована за межами с. Слобідка Менського району Чернігівської області, цільове призначення (використання) якої ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 25 серпня 2020 року заява ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення у цій справі - залишена без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати заочне рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також неправильне застосування норм матеріального права.

Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що судом першої інстанції не взято до уваги та не надано належної оцінки протоколу проведення перевірки електронного документа № ПП-7400422052019 від 22.02.2019 року, яким встановлено невідповідність документа про реєстрації земельної ділянки даним Державного земельного кадастру; встановленим вимогам до змісту, структури і технічних характеристик електронного документа; даним документації із землеустрою або оцінки земель. На підставі п. 77 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року № 1051 вказані порушення є підставою для відмови у реєстрації земельної ділянки.

Наголошує, що з аналізу рішення про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру не можна дійти висновку, що сформована інженером-землевпорядником земельна ділянка накладається на земельну ділянку з кадастровим номером 7423088200:03:000:0799 та не зрозуміло, яка саме із двох земельних ділянок ОСОБА_1 накладається на його земельну ділянку.

Посилається, що належним доказом у справі для підтвердження ч спростування позовних вимог є висновок судової земельно-технічної експертизи, проте такий висновок в матеріалах справи відсутній.

Стверджує, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження виділення земельної ділянки взамін паю № НОМЕР_1 , яким володів позивач на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай). Посилаючись на положення ст. 9 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв), стверджує, що ОСОБА_2 надано у власність земельну ділянку, на яку він претендував згідно з результатами жеребкування.

Тому вважає, що позивачем не надано належних доказів того, що його, ОСОБА_2 , земельна ділянка знаходиться на місці земельної ділянки ОСОБА_1 , та не доведено, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки ОСОБА_1 та електронний документ відповідають вимогам закону.

У встановлений судом строк відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 не подавався.

У письмових поясненнях ОСОБА_1 просить залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_2 , а рішення Менського районного суду Чернігівської області від 04 травня 2020 року - залишити без змін.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Згідно із ч. 1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглядаючи справу, та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, враховуючи положення ст.ст. 321. 373 ЦК України, ст. ст. 126, 152, 155, 158 Земельного кодексу України, Закону України Про державний земельний кадастр дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Переглядаючи судове рішення відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений ст.41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Судом встановлено, що згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІІІ-ЧН № 001870 від 09 квітня 2004 року, виданого на підставі розпорядження Менської районної державної адміністрації № 4 від 08 січня 2004 року, ОСОБА_1 у приватну власність передана земельна ділянка площею 2,48 га (пай № НОМЕР_1 ) для ведення особистого селянського господарства, розташована за межами населених пунктів на території Слобідської сільської ради Менського району Чернігівської області (а.с. 8, 21).

З метою присвоєння кадастрового номера вказаній земельній ділянці, ОСОБА_1 виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства земельна частка (пай) № НОМЕР_1 на території Слобідської сільської ради Менського району Чернігівської області (а.с. 14-33).

Рішенням № РВ-7400919952019 від 22.02.2019 року державного кадастрового реєстратора відділу у Менському районі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області Єсипенку В.П. відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру з підстав перетину ділянок з ділянкою 7423088200:03:000:0799. Площа співпадає на 100% (а.с. 30).

Як убачається з матеріалів справи, розпорядженням в.о. голови Менської районної державної адміністрації Чернігівської області від 19 червня 2018 року № 289 Про затвердження технічної документації із землеустрою по встановленню меж земельних ділянок громадянам на території Менського району ОСОБА_2 затверджена технічна документації із землеустрою по встановленню (відновленню) меж земельних ділянок, виділення в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) та передана у власність земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Менського району за межами с. Слобідка, площею 2,4847 га, кадастровий номер: 7423088200:03:000:0799 (а.с. 34-35).

09 липня 2018 року здійснена державна реєстрація права власності на земельну ділянку площею 2,4847 га, кадастровий номер: 7423088200:03:000:0799 за ОСОБА_2 , що підтверджується наявною в матеріалах справи копією реєстраційної справи 1593850374230 (а.с. 90-95).

Вказані обставини в апеляційному суді сторони не заперечували і не спростовували.

Перевіряючи аргументи скарги, апеляційний суд ураховує наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

У пункті б частини першої статті 81 Земельного кодексу України зазначено, що однією із підстав набуття громадянами України права власності на земельні ділянки є безоплатна їх передача із земель державної і комунальної власності.

Відповідно до пункту а частини третьої статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Вказана норма надає право громадянам набувати у власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, до яких належать сільськогосподарські та несільськогосподарські угіддя.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з п. в ч. 3 ст. 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених вказаним Кодексом.

Частиною шостою статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що вказаний перелік, закріплений у частині 7 статті 118 ЗК України, є вичерпний.

Частиною четвертою статті 122 ЗК України визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області є територіальним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин, який уповноважений здійснювати передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою статті 122 ЗК України, у власність або у користування для всіх потреб. Зокрема, до таких повноважень входить затвердження проектів землеустрою.

Передача земельних ділянок в користування передбачає проходження певної процедури з виготовлення проекту землеустрою (або технічної документації у разі надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення), його погодження компетентними органами тощо, що в подальшому є підставою для прийняття відповідного рішення органом виконавчої влади з цього питання (стаття 123 ЗК України).

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. та погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Згідно із приписами статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Документи, що посвідчують право на земельну ділянку, визначені у статті 126 ЗК України.

Способи захисту прав на земельні ділянки передбачені статтею 152 ЗК України, за приписами якої держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Частинами 1-5 статті 79-1 ЗК України передбачено що, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій статті 79-1 ЗК України) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Відповідно до статті 1 Закону України Про державний земельний кадастр , державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Згідно цієї ж статті державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера, де кадастровий номер - це індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації та зберігається за нею протягом всього часу існування.

Згідно ч.ч. 3-5, 8, 9 статті 24 Закону України Про Державний земельний кадастр особа, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноважена нею особа з метою здійснення державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подає: заяву; оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки; документацію із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа.

Державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви перевіряє відповідність документів вимогам законодавства, за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.

На підтвердження державної реєстрації земельної ділянки заявнику безоплатно видається витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Витяг містить всі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги. Складовою частиною витягу є кадастровий план земельної ділянки.

При здійсненні державної реєстрації земельної ділянки їй присвоюється кадастровий номер.

Відповідно до п. 10 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про державний земельний кадастр документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними.

Перевіряючи аргументи скарги, апеляційним судом встановлено, що на підтвердження права власності на земельну ділянку площею 2,48 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Слобідської сільської ради, ОСОБА_1 наданий Державний акт на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЧН № 001870 від 09 січня 2004 року.

Разом з тим, наданим ОСОБА_2 . Сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ЧН № 0095692від 12 червня 2017 року підтверджується лише право ОСОБА_2 на земельну частку (пай) розміром 343 умовних кадастрових гектарів без визначення конкретного розміру та меж земельної ділянки (а.с. 67 зворот).

Зазначений Сертифікат сам по собі не підтверджує наявності у ОСОБА_2 права приватної власності на земельну ділянку.

Посилання ОСОБА_2 на довідку в.о. старости с. Слобідка від 04 січня 2018 року № 13/13 як на підтвердження права власності на земельну ділянку (а.с. 66 на звороті) апеляційний суд в якості безспірного і безсумнівного доказу прийняти не може, з огляду на таке.

За змістом вищевказаної довідки, у списку жеребкування розподілу земельних ділянок, які підлягають паюванню по Слобідському старостинському округу ОСОБА_2 має пай (рілля) № НОМЕР_1 та пай (сіножаті) під № НОМЕР_2 . Проте, апеляційний суд враховує, що відповідачем ОСОБА_2 не надано суду першої інстанції і не представлено апеляційному суду належних і допустимих документальних доказів на підтвердження того, яким чином та на підставі яких документів та коли проводилось таке жеребкування і не підтверджено, на підставі яких документів, хто і коли склав список жеребкування, про який йдеться у довідці, підписаній в.о. старости с. Слобідка О.М. Мозирка

З дослідженого апеляційним судом Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЧН № 0095692, виданого у жовтні 1996 року ОСОБА_3 , убачається, що ОСОБА_2 після неї успадкував на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 12.06.17. право на земельну частку (пай) в умовних кадастрових одиницях 3,43 га у землі, що перебуває у колективній власності сільгосппідприємства Шлях Жовтня без визначення меж цієї частки в натурі на місцевості. Зазначений сертифікат не містить інформації про те, що успадкований ОСОБА_2 пай(рілля) має № 35.

Метою розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є її індивідуалізація (конкретизація). Здійснення такої індивідуалізації, зокрема, дозволяє здійснити формування земельної ділянки. Якщо земельна ділянка сформована, то відсутні підстави для розробка проекту землеустрою щодо відведення цієї ж земельної ділянки та його затвердження.

На переконання апеляційного суду, дії позивача щодо отримання земельної ділянки у власність були послідовними, своєчасними, з дотриманням вимог законодавства, а тому є правомірними.

Відповідачем ОСОБА_2 не надано суду першої інстанції та не представлено апеляційному суду належних і допустимих документальних доказів, які б спростували наявність законного права власності у ОСОБА_1 на земельну ділянку, визначену на підставі Державного акта на право власності на землю (а.с. 8).

В судовому засіданні апеляційного суду позивачу учасникам справи згідно приписів ст.ст. 12, 43 ЦПК України роз`яснено право заявити клопотання про призначення судової експертизи щодо визначення, чи накладаються земельні ділянки сторін одна на одну.

Проте, учасниками справи клопотання про призначення відлповідної експертизи у справі заявлено не було.

Відповідно до положень статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Докази та обставини, на які посилається ОСОБА_2 в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом попередньої інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Сукупність досліджених обставин та наявних у справі доказів приводить апеляційний суд до переконання, що суд першої інстанції повно та всебічно встановив обставини справи, правильно визначив та надав юридичну оцінку правовідносинам між сторонами.

Доводи апеляційної скарги не містять передбачених процесуальним законом підстав для скасування законного і обґрунтованого та правильного по суті судового рішення, не спростовують висновків суду першої інстанції і не впливають на правильність вирішення спору.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, як таке, що ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Заочне рішення Менського районного суду Чернігівської області від 04 травня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий : Судді: