Постанова

від 02.03.2021 по справі 917/2135/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" березня 2021 р. Справа № 917/2135/19

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Зубченко І.В. , суддя Чернота Л.Ф.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з`явився,

відповідача -Прогрущенко Т.В., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Серія ПТ№2295 від 05.11.2019; довіреність №49юр-210 від 25.11.19 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх.262) на рішення Господарського суду Полтавської області від 17.09.2020 (суддя Ореховська О.О., повний текст складено 28.09.2020) у справі №917/2135/19

за позовною заявою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б.Хмельницького, 6, м.Київ, 01601, код ЄДРПОУ 20077720

до Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод", вул.Приходька, 139, м.Кременчук, Полтавська область, 39621, код ЄДРПОУ 05763814

про стягнення 390 518,99 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу №4317/084039/з/1718-КП-24 від 29.11.2017 у розмірі 390 518,99грн., з яких: 297 215,92 грн. - пеня, 30 309,11 грн. - 3% річних, 62 993,96 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, в порушення п.6.1 договору №4317/084039/з/1718-КП-24 від 29.11.2017, не своєчасно виконав свої зобов`язання з оплати поставленого у період з листопада 2017 по квітень 2018 та з липня по серпень 2018 природного газу, у зв`язку з чим просив суд стягнути з відповідача 3% річних, інфляційні втрати на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України , ст.230 Господарського кодексу України та пеню на підставі п.8.2 договору.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 17.09.2020 у справі №917/2135/19 позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" пеню в сумі 59 443,19 грн.; 3% річних в сумі 30 309,11 грн., інфляційні втрати в сумі 62 993,96 грн. В іншій частині позову- відмовлено.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат задоволені судом першої інстанції в повному обсязі, з посиланням на їх обґрунтованість та арифметичну вірність здійсненого позивачем розрахунку.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача пені, Господарський суд Донецької області зазначив, що позивачем правомірно нарахована пеня згідно п.8.2 договору, виходячи із подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у відповідному періоді прострочення. Однак, розглянувши заявлене відповідачем у відзиві на позов клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 80%, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для його задоволення та зменшив заявлену до стягнення пеню на 80% (стягнув з відповідача пеню в розмірі 59443,19 грн.).

Зменшуючи розмір пені на 80%, суд першої інстанції врахував ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за спірним договором (сплата основного боргу в повному обсязі до подання позову), відсутність негативних наслідків для позивача у вигляді понесення ним збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошових зобов`язань, а також врахував, що сума нарахованої пені є значною у порівнянні із розміром заборгованості відповідача.

Позивач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить це рішення скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача неустойки в розмірі 237772,73 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що суд першої інстанції, застосувавши до спірних правовідносин ст.233 Господарського кодексу України , не врахував інтереси позивача, не з`ясував всі обставини справи, а також не прийняв до уваги, що нараховані штрафні санкції не є надмірно великими у порівнянні із невиконаним відповідачем грошовим зобов`язанням. Позивач вважає, що скрутне фінансове становище відповідача не є винятковим випадком для зменшення розміру неустойки. Як зазначає позивач, зменшення розміру неустойки суперечить принципам розумності, справедливості, добросовісності.

Відповідач надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів позивача заперечує. Зазначає про те, що суд першої інстанції правомірно зменшив розмір заявленої до стягнення пені, врахувавши майновий стан відповідача, погашення ним основного бору майже за рік до звернення позивача до суду з цим позовом, причини несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання з оплати природного газу, механізм розрахунків за поставлений природний газ. Просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, рішення Господарського суду Полтавської області від 17.09.2020 у цій справі - без змін.

В судове засідання 02.03.2021 позивач не з`явився, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Клопотань про відкладення розгляду справи від позивача не надходило.

Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для реалізації позивачем своїх процесуальних прав, належним чином повідомлено позивача про дату, час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу №4317/084039/з/1718-КП-24 від 29.11.2017 у розмірі 390 518,99грн., з яких: 297 215,92 грн. - пеня, 30 309,11 грн. - 3% річних, 62 993,96 грн. - інфляційні втрати.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 17.09.2020 у справі №917/2135/19 позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" пеню в сумі 59 443,19 грн.; 3% річних в сумі 30 309,11 грн., інфляційні втрати в сумі 62 993,96 грн. В решті позову, а саме, в частині стягнення пені в розмірі 237 772,73 грн. - відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду оскаржується позивачем в частині відмови у стягненні 80% пені у розмірі 237 772,73 грн., у зв`язку із задоволенням судом першої інстанції клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій.

В апеляційній скарзі позивач не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин сторін положень ст.233 Господарського кодексу України .

Відповідно до ст.269 ГПК України , суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Вирішуючи питання про наявність правових підстав для задоволення апеляційної скарги та переглядаючи справу в межах, встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України , колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру пені на 80%, яке міститься у відзиві на позов (а.с.52-58 т.4).

В обґрунтування клопотання про зменшення пені відповідач вказав на наступні обставини:

-відповідачем повністю сплачено основний борг за поставлений у період з листопада 2017 по квітень 2018 та з липня по серпень 2018 природний газ до подання позивачем цього позову;

-прострочення оплати було спричинено несвоєчасними розрахунками теплопостачальних організацій, а саме, КП Теплоенерго за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 31.08.2013, укладеним з відповідачем;

-підприємство відповідача є збитковим; на підтвердження скрутного фінансового становища відповідач надав звіт про фінансові результати станом на 31.12.2017 (на час виникнення спірних правовідносин);

-відповідач не може впливати на порядок розрахунків між сторонами, оскільки на державному рівні передбачено адміністративно-правове регулювання відносин щодо механізму проведення розрахунків з ПАТ НАК Нафтогаз України та визначено порядок перерахування коштів виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання.

Судова колегія враховує наступне.

Згідно частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

З аналізу наведених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.02.2021 у справі № 912/1215/20).

Судова колегія враховує ступінь виконання відповідачем свого зобов`язання, в тому числі те, що у січні 2019, тобто майже за рік до подання цього позову зобов`язання за договором №4317/084039/з/1718-КП-24 від 29.11.2017 в частині сплати основного боргу за поставлений позивачем природний газ виконано відповідачем повністю.

З розрахунків позивача, доданих до позову, вбачається, що відповідач систематично вживав заходів, спрямованих на погашення заборгованості, а саме, майже кожного дня перераховував позивачу кошти в рахунок погашення боргу.

Аналізуючи причини прострочення відповідачем оплати за поставлений газ, слід прийняти до уваги наступне.

За умовами п.1.2 договору №4317/084039/з/1718-КП-24 від 29.11.2017, поставлений природний газ використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб`єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями.

Причиною виникнення заборгованості відповідача перед позивачем є, зокрема, незадовільна платіжна дисципліна контрагентів, а саме, теплопостачальної організації КП Теплоенерго , з яким відповідач уклав договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №4313/082023/с від 31.08.2013.

В матеріалах справи містяться акти звірки взаєморозрахунків між КП Теплоенерго та ПАТ Крюківський вагонобудівний завод за період з листопада 2017 по січень 2019, з яких вбачається наявність заборгованості комунального підприємства перед відповідачем (а.с.118-132 т.4).

Прострочення виконання зобов`язання виникло внаслідок відсутності коштів та неприбутковості підприємства.

Скрутне фінансове становище відповідача підтверджується звітом про фінансовий стан на 31.12.2017 (а.с.60 т.4), відповідно до якого непокритий збиток складає 45 969 тис. грн.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що несвоєчасне виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором є наслідком обставин, які виникли з об`єктивних для нього причин.

В матеріалах справи відсутні будь-які об`єктивні дані, що свідчать про те, що внаслідок порушення відповідачем своїх зобов`язань позивач зазнав збитків.

Судова колегія також приймає до уваги, що одним із напрямків діяльності якого є задоволення потреб споживачів, в тому числі підприємств, організацій у теплопостачанні.

Таким чином, сплата неустойки в даному випадку зачіпає не лише майнові інтереси відповідача, а й інтереси споживачів, зокрема, можливість постачання їм теплової енергії.

Слід також прийняти до уваги, що розмір заявленої до стягнення пені - 297215,92 грн. складає 76,11% від вартості поставленого позивачем природного газу (390 518,99 грн.), тобто, є надмірно великим у порівнянні із сумою боргу, сплату якої відповідач прострочив.

Колегія суддів не погоджується з доводами відповідача про те, що в силу передбаченого нормативними актами порядку розрахунків він не може впливати на порядок розрахунків за рахунками із спеціальним режимом використання, з огляду на те, що умовами укладеного між сторонами договору передбачено оплату за природний газ в наступному порядку: в будь-якому випадку, споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до п.6.1. цього договору в разі коли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу (п.п.2 п.6.3. договору).

За таких обставин, відповідач не обмежений у здійсненні розрахунків лише рахунками зі спеціальним режимом використання, а тому мав передбачену договором можливість сплатити заборгованість власними коштами та міг впливати на стан розрахунку.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 21.11.2019 у справі №902/517/18.

Однак, враховуючи те, що природний газ, що постачається за спірним договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами/організаціями, заборгованість за договором була погашена відповідачем до звернення позивача до суду з цим позовом, у матеріалах справи відсутні підтвердження завданих позивачу збитків, підприємство відповідача у 2017 році працювало у збиток, колегія суддів вважає правомірним висновок місцевого господарського суду щодо наявних підстав для зменшення розміру пені на 80%, тобто до 59443,19 грн.

Апеляційний суд також враховує, що позивач внаслідок несвоєчасного розрахунку за спожитий газ частково отримує компенсацію нарахованими на підставі ст.625 Цивільного кодексу України інфляційними витратами та сумою 3% річних.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24.02.2020 у справі №925/259/19, від 12.02.2020 у справі №904/4067/18.

Доводи апелянта про те, що тяжкий фінансовий стан не є підставою для зменшення розміру пені, не можуть свідчити про помилковість висновків суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення розміру неустойки, оскільки вказане не було єдиним мотивом для зменшення розміру пені, а оцінено судом в сукупності з іншими обставинами.

Посилання позивача на те, що суд першої інстанції не врахував його інтереси, зменшуючи розмір пені, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки судом першої інстанції проаналізовані та враховані обставини, визначені в ст. 223 ГК України , ч. 3 статті 551 ЦК України , п.3 ст. 83 ГПК України .

Стягнення 80 % від заявленої в позові до стягнення суми пені, з урахуванням обставин справи, є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань та проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, а також засобом недопущення використання пені та штрафу як інструменту отримання безпідставних доходів, а не як способу стимулювання боржника до належного виконання зобов`язань.

Враховуючи наведене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог в цій частині та стягнення з відповідача пені в розмірі 59443,19 грн.

Доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновків Господарського суду Полтавської області.

Приймаючи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги позивача без задоволення, а рішення Господарського суду Полтавської області від 17.09.2020 року у справі №917/2135/19 без змін.

З урахуванням приписів статті 129 ГПК України , витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 270 , п.1 ч.1 ст. 275 , ст.ст. 276 , 282, Господарського процесуального кодексу України , колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 17.09.2020 року у справі №917/2135/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку ст.ст.287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 04.03.2021

Головуючий суддя О.Є. Медуниця

Суддя І.В. Зубченко

Суддя Л.Ф. Чернота