Рішення

від 10.02.2021 по справі 905/828/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.02.2021 Справа № 905/828/20 Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Сковородіної О.М., суддів Курило Г.Є., Хабарової М.В.,

секретар судового засідання Доннік Н.В.

розглянувши матеріали справи за позовом: Керівника Слов`янської місцевої прокуратури Донецької області (вул. Центральна, 3 «в» , м. Слов`янськ, Донецька область, 84122)

в інтересах держави в особі: позивача -1 Слов`янської міської ради (площа Соборна, 2, м. Слов`янськ, Донецька область, 84122, код ЄДРПОУ 04052821); позивача-2 Управління комунальної власності Слов`янської міської ради (площа Соборна, 2, м. Слов`янськ, Донецька область, 84122, код ЄДРПОУ 34411211)

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕВА» (вул. Шевченка, 4, м.Слов`янськ, Донецька область, 84122, код ЄДРПОУ 22005179)

за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Управління житлово-комунального господарства Слов`янської міської ради (84122, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 03364636)

про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕВА» звільнити нежитлове приміщення площею 150,8 кв.м. та вартістю 1759752,00 грн. , в будівлі, яка розташована за адресою: Донецька обл., м. Слов`янськ, вул. Шевченка, 4;

за участю представників сторін:

прокурор: Ногіна О.М., на підставі службового посвідчення;

від позивача-1: не з`явився;

від позивача-2: не з`явився;

від відповідача: Жеболенко Г.М., на підставі ордеру

Керівник Слов`янської місцевої прокуратури Донецької області звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою в інтересах держави в особі позивача-1 Слов`янської міської ради, позивача-2 Управління комунальної власності Слов`янської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕВА» про зобов`язання товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕВА» звільнити нежитлове приміщення площею 150,8м 2 в будівлі, яка розташована за адресою: Донецька обл., м. Слов`янськ, вул. Шевченка, 4, та повернути нежитлове приміщення площею 150,8м 2 вартістю 1759752,00 грн. в будівлі, яка розташована за адресою: Донецька обл., м. Слов`янськ, вул. Шевченка, 4, балансоутримувачу - Управлінню житлово-комунального господарства Слов`янської міської ради.

Позов обґрунтований тим, що строк дії договору безоплатного користування майном від 30.03.1998 - сплинув 01.04.1999, отже прокурор вважає, що нежитлове приміщення, площею 150,8м 2 використовується відповідачем, без достатньої правової підстави, а тому підлягає поверненню позивачу-1.

14.09.2020 від Слов`янської місцевої прокуратури надійшла заява б/н від 11.09.2020 про зменшення позовних вимог в порядку ст. 46 ГПК України, за змістом якої прокурор просив прийняти та здійснювати подальший розгляд справи з урахуванням зменшення за наступними позовними вимогами: зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю ДЕВА звільнити нежитлове приміщення площею 150,8м 2 та вартістю 1759752,00 грн в будівлі, яка розташована за адресою: Донецька обл., м. Слов`янськ, вул. Шевченка, 4.

Відповідач не погоджується з позовними вимогами з підстав того, що в нього, відповідно до низки договорів, існує право на користування об`єктом нерухомості за адресою, м. Слов`янськ, вул. Шевченка, 4, загально. площею 230,8 м-2, а отже підстави для задоволення позову відсутні.

У відповіді на відзив, прокурор та позивачі, не погодились з викладеними у відзиві доводами відповідача та просили задовольнити позов повністю.

У запереченнях на відповідь на відзив, відповідач наголосив на незаконність позовних вимог посилаючись на їх безпідставність. Крім іншого, відповідач у заяві по суті спору, просив залишити без розгляду позовну заяву, на підставі п.1 ч.1 ст. 226 ГПК України, оскільки при зверненні до суду з даним позовом, не доведено невчинення або неналежне вчинення захисту інтересів держави, з боку саме позивачів, в особі яких власно й подано прокурором позов.

Прокурор, не погодився з заявленим клопотанням відповідача та надав заперечення, в яких вказав, що позов поданий в інтересах держави в особі Слов`янської міської ради та Управління комунальної власності Слов`янської міської ради, з дотриманням ст. 23 Закону України Про прокуратуру та приписів процесуального законодавства.

Суд дослідивши підстави поданого відповідачем клопотання зазначає наступне.

Як встановлено ч.1,3 та 4 ст.23 Закону України Про прокуратуру представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Відповідно до ч.3-5 ст.53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор, зокрема, звертається до суду з позовною заявою.

У кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає, з посиланням на законодавство, підстави подання позову, вказує в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Однією із підстав для представництва є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Судом встановлено, що прокурор 23.05.2019, звернувся до голови Слов`янської міської ради, з листом №01-37-41883-19, в якому зазначено про наявність, на його думку, вчинених правопорушень ТОВ Дева , та вказано про необхідність їх усунення.

Внаслідок направлених звернень Слов`янської міської ради та Управління комунальної власності Слов`янської міської ради - відповідачу, останнім, порушення усунуті не були; позивачі, окрім направлених листів, жодних дій також не вчинили.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою палатою Верховного Суду України у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Крім іншого, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Факт повідомлення осіб, в інтересах яких прокурором поданий даний позов підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням №40-349 -20 від 24.04.2020, яке передує зверненню прокурора до суду.

Таким чином, прокурором, на виконання частин 3-5 статті 53 ГПК України і частин 3,4 статті 23 Закону України Про прокуратуру при поданні позовної заяви обґрунтовано неналежне, здійснення захисту інтересів держави, а отже заявлене відповідачем клопотання про залишення позовної заяви без розгляду не підлягає задоволенню.

Ухвалою суду від 07.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/828/20 за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 26.08.2020 залучено до участі у справі Управління житлово-комунального господарства Слов`янської міської ради, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Ухвалою суду від 20.01.2021 закрито підготовче провадження у справі №905/828/20, призначений розгляд справи по суті.

Прокурор та представник відповідача у судовому засіданні підтримали свої правові позиції, що викладені у заявах по суті спору.

Представники позивача - 1, позивача - 2 та третьої особи, в судове засідання не з`явилися, про дату час та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином.

Позивач-2 надав до суду заяву в якій просив розгляд справи здійснювати за відсутності його представника.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони.

Як визначено у ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив наступне.

Рішенням Виконавчого комітету Слов`янської міської ради №333 від 05.08.1992 прийнято до комунальної власності міста, майно житлово - експлуатаційного об`єднання, а саме, нежитлову будівлю, що є архітектурною пам`яткою, за адресою м. Слов`янськ, вул. Шевченко, 4, загальна площа якої складає - 2223,4 м2 (т.с. 1, а.с. 91-92).

01 червня 1994 року між Житлово-експлуатаційним об`єднанням Слов`янського міськвиконкому (далі ЖЕО), та ТОВ ДЕВА (далі орендар, відповідач), укладений типовий договір оренди нежитлових приміщень №186/1 (договір № 186/1), відповідно до п.1 якого, ЖЕО на підставі розпорядження начальника ЖЕО, передає, а орендар приймає в орендне користування нежиле приміщення, для використання під офіс-магазин, по вул.Шевченко, 4, площею 40,0 м 2 .

Відповідно до п.2 договору №186/1, строк його дії встановлюється з 01 червня 1994 року до початку реставраційних робіт.

Згідно з п.6 договору №186/1, за приміщення, що орендується орендар сплачує орендну плату за ставкою, затвердженою рішенням виконкому. Під час підписання договору, орендар сплачує 20819 рублів, а надалі за рахунком, за кожний 1 м 2 , наперед, 1-го числа, першого місяця кожного кварталу.

Договір був зареєстрований за №310 від 01.06.1994 (т.с. 1, а.с. 189-190)

19 грудня 1994 року між Житлово-експлуатаційним об`єднанням Слов`янського міськвиконкому та ТОВ ДЕВА (Орендар) було укладено типовий договір № 219/1 оренди нежитлових приміщень (далі - Договір №219/1), відповідно до п.1 якого, ЖЕО на підставі розпорядження начальника ЖЕО, передає, а орендар приймає в орендне користування нежиле приміщення, для використання під офіс, по вул. Шевченко, 4, площею 40,0 м 2 (другий поверх) .

Відповідно до п.2 договору № 219/1 строк його дії встановлюється з 19 грудня 1994 року до початку реставраційних робіт.

Згідно з п.6 договору №186/1, за приміщення, що орендується орендар сплачує орендну плату за ставкою, затвердженою рішенням виконкому. Під час підписання договору орендар сплачує 20819 рублів, а надалі за рахунком, за кожний 1 м 2 , наперед, 1-го числа, першого місяця кожного кварталу. Договір був зареєстрований за №413 від 20.04.1995 (т.с. 1, а.с. 191-192).

30.05.1995 сторонами договору №219/1 від 19.12.1994, було підписано угоду, предметом якої, є виконання ремонтних робіт у приміщенні, що орендується, які необхідні для підтримки основних конструкцій будівлі по вул. Шевченко, 4, для подальшого його використання. Також за змістом угоди, орендар зобов`язаний виконати необхідний ремонт конструкцій будівлі, відповідно до запропонованої документації/кошторису (т.с. 1, а.с. 193).

Розпорядженням голови Виконавчого комітету міської Ради народних депутатів Про укладення договору купівлі-продажу патенту на право оренди приміщення №541р від 11.04.1996 вирішено: затвердити акт оцінки вартості патенту на право оренди приміщень, зокрема, « ...за адресою вул. Шевченка, 4/ТОВ Дева …» (п.1 розпорядження); « ...укласти договори купівлі-продажу патенту на право оренди приміщень, згідно з п.1 даного розпорядження…» (п. 2 розпорядження) (т.с. 1, а.с. 196).

11.04.1996 між Виконавчим комітетом міської Ради народних депутатів (продавець), та ТОВ Дева (покупець), укладений договір купівлі-продажу патенту на право оренди будівель (споруд, приміщень) №47, за п. 1.1. якого, продавець зобов`язується передати покупцю патент на право оренди будівлі, площею 150,8м 2 , яке знаходиться за адресою м. Слов`янськ, вул. Шевченко, 4, а покупець зобов`язується прийняти вказаний патент та сплатити ціну, відповідно до умов визначених цим договором (т.с. 1, а.с. 197-199, зворотній бік).

За п. 1.2. договору купівлі-продажу патенту, право власності на патент переходить покупцю, з моменту сплати коштів, вказаних у п. 1.4. цього договору.

Відповідно до акту оцінки, що затверджений розпорядженням №541р від 11.04.1996, вартість патенту становить 24,8 млн. карбованців (п. 1.3. договору купівлі-продажу патенту).

Вказаний у даному договорі патент проданий за 24,8 млн. карбованців (п. 1.4. договору купівлі-продажу патенту).

Термін дії патенту встановлюється - 10 років, з моменту першого продажу (п. 1.5. договору купівлі-продажу патенту).

За п. 5.3 договору купівлі-продажу патенту, покупець зобов`язаний протягом 10 днів, з моменту набуття права власності на патент, укласти (переукласти) договір оренди будівлі на строк дії патенту.

На виконання вказаного пункту договору купівлі-продажу патенту на право оренди будівель (споруд, приміщень) №47 від 11.04.1996, між Житлово-експлуатаційним об`єднанням Слов`янського міськвиконкому та ТОВ ДЕВА (Орендар) укладений типовий договір оренди нежитлових приміщень №50/1 (далі - договір №50/1), відповідно до п.1 якого, ЖЕО, на підставі патенту на оренду та розпорядження №541р від 11.04.1996, передає, а орендар приймає в орендне користування нежиле приміщення, для використання під магазин,офіс, готель, по вул. Шевченко, 4, площею 150,8 м 2 (перший та другий поверхи) , а також вставка між будинками по вул. Шевченка та вул. Комунаров 77 (т.с. 1, а.с. 194-195) .

Відповідно до п. 6 договору №50/1, за приміщення, що орендується орендар сплачує орендну плату за ставкою, затвердженою рішенням виконкому. Під час підписання договору, орендар сплачує 20819 рублів, а далі за рахунком, за кожний 1 м 2 на місяць, наперед, 1-го числа, першого місяця кожного кварталу.

Усі перелічені договори були підписані сторонами, скріплені печатками. Будь-яких рішень щодо недійсності цих правочинів - суду не надано, отже суд виходить з презумпції правомірності цих угод.

18 березня 1998 року рішенням Виконавчого комітету Слов`янської міської ради Про право користування майном міської комунальної власності №113 вирішено, зокрема, передати нежитлове приміщення площею 396,6 м 2 . Товариству з обмеженою відповідальністю Дева у строкове користування терміном на 30 років, закріпивши право користування договором про передачу майна міської комунальної власності (т.с. 1, а.с.45).

31.03.1998 між Виконавчим комітетом Слов`янської міської ради (далі - власник), та Товариством з обмеженою відповідальністю Дева (далі - підприємство, відповідач), укладено договір про передачу майна міської комунальної власності (далі - договір) б/н, за п.1.1. якого, власник зобов`язується передати у користування підприємства, майно міської комунальної власності - нежитлове приміщення площею 396,6 м 2 , що знаходиться за адресою: м. Слов`янськ, вул. Шевченка, 4, на праві користування (т.с. 1, а.с. 46-47).

Відповідно до акту приймання-передачі міської комунальної власності нежилого приміщення по вул. Шевченко 4а, від 31.03.1998 ЖЕО передало, а ТОВ Дева прийняло у строкове користування, терміном на 30 років, нежиле приміщення за адресою вул.Шевченка 4а, загальною площею 396,6 м 2 (т.с. 1, а.с. 48).

Як вбачається з пояснень прокурора, наведений договір про передачу майна міської комунальної власності б/н від 31.03.1998, був новацією по попереднім правовідносинам, зокрема по договору про купівлю продаж патенту від 11.04.1996 та правочину вчиненого на його підставі.

Рішенням Виконавчого комітету Слов`янської міської ради О внесении изменений в решение исполкома №517 від 15.12.1999 (назва - мовою оригіналу), вирішено, доручити Державному комунальному підприємству ЖЕО (далі ДКП ЖЕО ), укласти договори про використання майна комунальної власності територіальної громади з суб`єктами підприємницької діяльності, погодивши з виконкомом міської ради; вважати розірваними договори про використання майна комунальної власності територіальної громади, що укладені виконкомом міської ради з суб`єктами підприємницької діяльності, з моменту укладення договорів з керівниками, визначеними в п. 2 даного рішення (т.с. 1, а.с. 49 зворотній бік).

Рішенням Виконавчого комітету Слов`янської міської ради О согласовании проектов договоров об использовании имущества коммунальной собственности территориальной громады №297 від 19.07.2000 (назва мовою оригіналу), погоджений проект договору про використання майна комунальної власності територіальної громади.

У погодженому, та запропонованому до підписання відповідачу, проекті договору визначено, що ДКП ЖЕО передає користувачу ТОВ Дева майно комунальної власності територіальної громади (в довірче управління), а саме, частину нежитлового приміщення площею 150,8 м 2 , під магазин та офіс, що знаходиться за адресою: м. Слов`янськ, вул. Шевченка, 4.

Разом з тим, такий договір відповідачем підписаний не був, як слід, попередні договори щодо користування майном не можна вважати розірваними.

Як зазначає прокурор, на підставі розпорядження Слов`янського міського голови №165р від 30.05.2019, створено комісію з проведення перевірки використання майна комунальної власності територіальної громади м. Слов`янська - нежитлової будівлі, розташованої по вул. Шевченка, 4 у м. Слов`янську, та 31.05.2019 та 17.07.2019 проведені перевірки фактів неналежного утримання майна (т.с. 1, а.с. 74-80 зворотній бік).

В акті за наслідком перевірки від 31.05.2019 значиться, що частина нежитлової будівлі площею 396,6 м 2 , була передана відповідачу, в тимчасове користування, строком на 30 років, на підставі Рішення виконкому №113 від 18.03.1998; крім того в акті встановлено, що відповідач здійснює свою діяльність в частині приміщення 1-го та 2-го поверху, площею 150,8 м 2 .

В подальшому, управління комунальної власності Слов`янської міської ради звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Дева про розірвання договору про передачу майна міської комунальної власності від 31.03.1998, що знаходиться за адресою м. Слов`янськ, вул. Шевченко, 4, нежитлове приміщення площею 396,6 м 2 , посилаючись на порушення ТОВ Дева зобов`язань за ним.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 26.12.2019 у справі №905/1707/19, у задоволенні позовних вимог Управління комунальної власності Слов`янської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Дева про розірвання договору про передачу майна міської комунальної власності від 31.03.1998 відмовлено.

Наведене рішення суду обґрунтовано тим, що строк укладеного між сторонами договору безоплатного користування майном від 30.03.1998, виходячи з приписів ст.325 Цивільного кодексу Української РСР (чинного на момент його укладення) - сплинув 01.04.1999, тобто спірний договір, був розцінений судом як такий, що припинив свою дію, в силу Закону, у зв`язку із чим, суд зазначив про відсутність підстав для його розірвання.

Рішення Господарського суду Донецької області від 26.12.2019 у справі №905/1707/19 набуло законної сили.

З урахуванням встановлених у рішенні суду від 26.12.2019 №905/1707/19 обставин, 02.03.2020 позивачем-1, відповідачу, було направлено лист №01-01-12/289, в якому міська рада вимагала терміново звільнити об`єкт користування - нежитлове приміщення по вул. Шевченка, 4, м. Слов`янськ, та передати його балансоутрисувачу, за актом приймання-передачі (т.с. 1, а.с. 96). Однак, як вказує прокурор, відповідачем, спірне приміщення звільнене не було.

Отже, прокурор, виходячи з того, що укладений між сторонами договір безоплатного користування майном, який на його думку був новацією за попередніми правовідносинами, припинив свою дію, в силу Закону, звернувся до суду із даним позовом про зобов`язання відповідача звільнити нежитлове приміщення площею 150,8 м 2 , за адресою: Донецька обл., м.Слов`янськ, вул. Шевченка, 4, оскільки вважає, що у відповідача відсутні правові підстави для користування приміщенням, яке він займає.

Відповідач, не погоджується з доводами прокурора і позивачів, та зазначає, про те, що він користується спірним приміщенням, площею 150,8 м 2 , на цілком законних підставах, оскільки підприємством відповідача, ще у 1996 році було придбано патент, який надає право на оренду, спірного у даній справі приміщення, а за наслідком вчиненого правочину з купівлі продажу патенту, був укладений договір оренди нежилого спірного приміщення, який є чинним.

Позивачі, в свою чергу зазначають, що станом на момент звернення до суду з даним позовом, договірних відносин, або інших правових підстав користування спірним комунальним майном, з відповідачем не існувало.

Стосовно патенту відповідача на право оренди, прокурор зазначив, що таке право було достроково припинено, внаслідок скасування розпорядження голови Слов`янської міської ради народних депутатів №541р від 11.04.1996 О заключении договора купли-продажи патента на право аренды помещений (назва мовою оригіналу), розпорядженням Слов`янського міського голови О досрочном прекращении действия патентов на право аренды помещений №133р від 02.03.2004 (назва мовою оригіналу).

Суд, надаючи оцінку доводам сторін, виходячи з фактичних обставин справи та перевірки їх доказами, зазначає наступне.

Як встановлено судом вище, загальна площа будівлі за адресою вул. Шевченко, 4, м. Слов`янськ, складає 2223,4 м 2 .

У користуванні відповідача, з 1994 року, знаходилося декілька приміщень зазначеної будівлі, зокрема, 40 м 2 (договір від 01.07.1994), 40 м 2 другий поверх (договір від 19.12.1994), 150,8 м 2 (патент на право оренди від 11.04.1996 та типовий договір від 11.04.1996); та 396,6 м 2 (договір від 31.03.1998).

У той час як прокурор та позивачі, як на підставу задоволення позову, посилаються на те, що у відповідача, припинилося право користування, разом з припиненням дії договору від 31.03.1998, предметом якого було користування нежилим приміщенням площею 396,6 м 2 .

При цьому, спірним у даній справі є питання стосовно законності/незаконності зайняття відповідачем нежилого приміщення, по зазначеній адресі, площею 150,8 м 2 .

Прокурор підтвердив, що площа будівлі ( 2223,4 м 2 ), в сукупності перевищує загальну площу за усіма договорами (від 01.07.1994 на оренду 40 м 2 , договір від 19.12.1994 на оренду 40 м 2 другий поверх; від 11.04.1996 на оренду 150,8 м 2 ; договір від 31.03.1998 на оренду 396,6 м 2 ).

Однак, у зв`язку з відсутністю в матеріалах справи графічних матеріалів/технічної документації, по кожному приміщенню, які були орендовані відповідачем за різними договорами, у суду немає підстав ототожнювати договір на який посилається прокурор (від 31.03.1998) про оренду приміщення площею - 396,6 м 2 , з приміщенням площею у 150,8 м 2 , яке на думку останнього, необхідно звільнити.

За відсутності вказаних відомостей, суд не може вважати доведеним, що приміщення площею 150,8 м 2 , є часткою того самого об`єкту який відповідач використовував за договором (безоплатного користування площею 396,6 м 2 ), укладеним у 1998 році. Аналогічно, не є доведеним те, що приміщення площею 40м 2 та 40м 2 (другий поверх), які були орендовані за договорами укладеними в 1994 році, входять до складу приміщень за вказаними вище договорами, оскільки, площа будівлі перевищує площу яку орендує/орендував відповідач, в цілому.

Прокурор, вказує, що договір безоплатного користування майном б/н від 31.03.1998, на підставі якого відповідач набув право користування нежилим приміщенням площею 396,6 м 2 , був новацією за попередніми правовідносинами., а отже у зв`язку з припиненням його дії, в силу приписів ст. 325 Цивільного кодексу Української РСР, припинено й право відповідача на користування відповідним приміщенням.

Аналіз статті 220 Цивільного кодексу Української РСР визначає, що зобов`язання припиняється угодою сторін, зокрема угодою про заміну одного зобов`язання іншим між тими ж особами.

Тобто, угода про заміну первинного зобов`язання новим зобов`язанням між тими самими сторонами (сторонами попереднього зобов`язання), є двостороннім правочином (договором), а нове зобов`язання пов`язане з попереднім і спрямоване саме на заміну первісного зобов`язання новим, а не на заміну цього зобов`язання.

Таким чином, важливою умовою заміни первинного зобов`язання - новим (новація), є наявність наміру сторін вчинити новацію, про яку сторони повинні обов`язково вказати у договорі.

Разом з тим, договір від 31.03.1998, не містить вказівки на первинне і нове зобов`язання та намірів сторін вчинити щодо них новацію (тобто припинити існуюче і замінити новим).

Будь-яких інших доказів волевиявлення сторін на проведення новації, як то розпорядження та/або листування, суду не надано.

З урахуванням викладеного, судом не сприймаються твердження прокурора про те, що договір оренди приміщення від 31.03.1998 взагалі є новацією по попереднім правовідносинам, та як вказано вище, об`єкти за договорами оренди взагалі неможливо, ідентифікувати, оскільки відсутні підстави ототожнювати спірне приміщення площею 150,8 м 2 (за договором від 11.04.1996), з приміщенням площею 396,6 м 2 (за договором від 31.03.1998), право користування якого припинено в силу приписів ст.325 Цивільного кодексу Української РСР.

На думку суду, твердження прокурора щодо новації, є хибними, оскільки не обґрунтовують навіть економічної доцільності нового зобов`язання з безоплатного користування майном за договором від 31.03.1998, протягом лише 1 року, тоді як відповідач набув гарантоване право оренди, внаслідок придбання за 24,8 млн. карбованців патенту, яке реалізовано ним, шляхом укладання договору оренди строком на 10 років.

Стосовно тверджень відповідача про те, що він користується спірним приміщенням, площею 150,8 м 2 , на цілком законних підставах, а саме підставі придбаного 11.04.1996 патенту на право оренди та договору оренди нежилого приміщення №50/1 від 11.04.1996, суд зазначає наступне.

Так, продаж патентів на право оренди приміщень було запроваджено Указом Президента України Про заходи щодо прискорення процесу малої приватизації в Україні від 30.12.1994 (далі-Указ), та затвердженим на його виконання Положенням про патент на право оренди будівель (споруд, приміщень), яким було врегульовано питання та порядок продажу патентів на право оренди (далі - Положення про патент).

Як було встановлено судом вище, строк дії патенту на право оренди будівлі (споруди, приміщення) №47 від 11.04.1996 встановлений до 11.04.2006.

Відповідно до п. 1.2 Положення про патент (яке було чинне станом на момент його придбання), патент дає його власнику виключне право на укладання договору оренди будівель (споруд, приміщень).

За приписами п. 4.2. Положення про патент, протягом 1 місяця, з моменту виникнення права власності на патент орендодавець зобов`язаний укласти виключно з власником патенту договір оренди нежитлового приміщення, на термін дії патенту.

Отже, патент на право оренди будівель (споруд, приміщень) є документом, який підтверджує/гарантує виключне право його власника на укладання відповідного договору оренди.

Це право у відповідача виникло на підставі укладеного з позивачем-1 договору купівлі-продажу патенту на право оренди приміщення, та реалізоване у встановленому законом порядку, шляхом укладання договору оренди приміщення №50/1 від 11.04.1996, площею 150,8 м 2 по вул. Шевченка, 4, терміном на 10 років - до 11.04.2006.

Відповідно до п. 7-4 ст. 114-5 Конституції України, яка була чинною до 28 червня 1996 року дія Указу обмежувалась моментом прийняття Закону України Про оренду державного та комунального майна в редакції від 23 грудня 1997 року.

У зв`язку з прийняттям 20.05.1999 Закону України Про внесення змін до Закону України Про оренду державного та комунального майна , Наказом Фонду державного майна України від 03.09.1999 був затверджений Порядок проведення конкурсу на право укладення договору оренди державного майна, та відповідно, Наказом № 2459 від 24.11.2000 визнано таким, що втратило чинність - Положення про патент на право оренди будівель (споруд, приміщень).

У вказаному наказі Фонду державного майна України відсутні будь-які приписи, що патенти на право оренди будівель (споруд, приміщень), придбані юридичними особами під час дії Положення, припиняють свою дію у зв`язку із втратою чинності Положення про патент на право оренди будівель (споруд, приміщень), та відповідно, а ні Законом, а ні Наказами не передбачено припинення раніше укладених договорів оренди.

За таких обставин, втрата чинності Положення не є підставою для втрати чинності патентів на право оренди будівель (споруд, приміщень) до закінчення строку їх дії.

Відповідач, реалізував надане йому патентом та Положенням про патент виключне право на укладення договору оренди приміщення, який продовжував діяти і після втрати дії Положення (до 11.04.2006).

Тобто, правовідносини за договором оренди приміщення №50/1 від 11.04.1996, площею 150,8 м 2 , по вул. Шевченка, 4, після втрати чинності Положення про патент (24.11.2000), регулюються Законом України Про оренду державного та комунального майна та нормами цивільного законодавства.

Згідно з ст. 26 Закону України Про оренду державного та комунального майна (в редакції від 14.03.1995), одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об`єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об`єкта оренди. Крім того, договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано, за рішенням суду, арбітражного суду у разі невиконання сторонами своїх зобов`язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Таким чином, прийняття розпорядження про скасування патентів є реалізацією приписів Законодавства, в даному випадку і не є одностороннім правочином, за яким припиняються правовідносини за договором оренди.

Крім того, приписи Цивільного кодексу Української РСР взагалі не передбачають одностороннього розірвання договору оренди.

Прокурор, посилаючись на незаконність перебування відповідача у спірному приміщенні, надав суду розпорядження Слов`янського міського голови №133р від 02.03.2004, яким було достроково припинено дію патентів на право оренди приміщень, у тому числі патенту №47 від 11.04.1996 .

У розпорядженні №133р від 02.03.2004 зазначено, що воно прийнято у зв`язку: з розірванням договорів оренди нежитлових приміщень, з ініціативи орендаря, рішення Господарського суду та приватизації приміщень.

При цьому, у розпорядженні №133р від 02.03.2004 не наведено, а ні підстав дострокового розірвання договору оренди приміщення, що був укладений 11.04.1996, в односторонньому порядку, з дотриманням приписів Закону України Про оренду державного майна , а ні даних для ідентифікації рішення суду (номер справи, у якій воно було ухвалено), яке могло бути підставою для одностороннього розірвання.

Прокурор, в ході судового розгляду, також не надав суду, та не пояснив на яке рішення господарського суду міститься посилання у вказаному вище розпорядженні, та з яких підстав, у 2004 році було винесено вказане розпорядження.

При цьому, порядок дострокового розірвання договору оренди визначений і законом і договором, зокрема, п. 5 договору оренди від 11.04.1996 передбачає, що останній може бути достроково розірваний у випадку, якщо використання будівлі або приміщення (у цілому чи його частини), не відповідають договору оренди; якщо орендар погіршує стан приміщення; якщо орендар не вніс орендну плату протягом 3-х місяців; якщо орендар не здійснює капітального ремонту у тому випадку, коли відповідно до закону або до договору капітальний ремонт покладається на орендаря; у разі державної або суспільної необхідності в об`єкті оренди.

Так, договір оренди, що був укладений між сторонами, як реалізація відповідачем гарантованого права оренди на 10 років, наданого йому правочином з купівлі продажу патенту, продовжує діяти окремо, незважаючи на те, що положення про патент припинило свою дію у 2000 році, а отже правовідносини, які існували до 2000 року, надалі, регулюються договором, Законом України Про оренду державного та комунального майна та нормами цивільного законодавства.

Стосовно посилань прокурора на те, що продовження дії договору оренди №50/1 від 11.04.1996, у 2006 році відповідно до ст. 793 ЦК України, мало посвідчуватися нотаріально, з огляду на п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, за змістом якого, до цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення ЦК України застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності, суд зазначає наступне.

Договір №50/1 від 11.04.1996 не був нотаріально посвідчений, оскільки враховуючи, чинне на момент укладання договору законодавство з орендних відносин (ч.1 ст. 257 ЦК УРСР), не вимагало його нотаріального посвідчення.

Стаття 793 ЦК України передбачає, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно з п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, зазначений кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, його положення застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Пунктом 9 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що до договорів, які були укладені до 1 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.

Відповідно до ч.2 ст. 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна та ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Частиною шостої статті 283 Господарського кодексу України, визначено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами частини 1 статті 759 ЦК України, по договору найму (оренди) одна сторона наймодавець передає або зобов`язується передати наймачу майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 1 ст. 763 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений у договорі.

Окрім того, приписами ст. 764 Цивільного кодексу України врегульовані правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору найму, а саме, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Тобто договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором за двох умов: по-перше , якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму; по-друге , за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця.

Підставою припинення договору є закінчення строку дії договору за умови, що наймодавець протягом одного місяця після його закінчення повідомить про намір припинити його.

Зазначений строк є граничним, а заява - це прояв наміру однієї із сторін на припинення чи зміну умов договору, яка може бути подана заінтересованою стороною як до закінчення дії договору, так і протягом одного місяця після його закінчення.

Отже, сторона договору зобов`язана надіслати заяву іншій стороні не пізніше одного місяця після спливу терміну його дії. Заява про припинення договору оренди має бути зроблена в такій формі, яка б однозначно доводила у разі спору позицію сторони, що її висловлює.

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Як встановлено судом вище, термін дії договору №50/1 від 11.04.1996 встановлений до 11.04.2006.

Доказів того, що орендодавцем було протягом одного місяця, після закінчення договору оренди №50/1 від 11.04.1996, висловлено намір припинити його, суду не надано.

Отже, в силу приписів ст. 764 Цивільного кодексу України, ч.2 ст. 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна та ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України, договір №50/1 від 11.04.1996 вважається продовжений на строк, який був раніше встановлений - на 10 років, тобто до 11.04.2016.

Також в матеріалах справи відсутні докази висловлення у 2016 році, наміру припинити договір оренди №50/1 від 11.04.1996.

Таким чином, враховуючи відсутність доказів зворотного, договір оренди нежитлових приміщень №50/1 від 11.04.1996 є продовженим на тих самих умовах, на новий термін, тобто до 11.04.2026.

Вказаними вище нормами права визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором. При цьому, для продовження дії договору не вимагається обов`язкового укладення нового договору або внесення змін до нього, відповідною додатковою угодою.

За таких обставин, судом не сприймаються твердження прокурора щодо обов`язковості нотаріального посвідчення факту продовження дії договору, оскільки, в даному випадку, продовження орендних відносин відбулось за принципом мовчазної згоди. Доказів протилежного до суду не надано.

Отже, в сукупності наведених обставин та висновків суду, у задоволенні позовних вимог прокуратури про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю ДЕВА звільнити нежитлове приміщення площею 150,8м 2 за адресою: Донецька обл., м. Слов`янськ, вул. Шевченка, 4, слід відмовити.

Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись статтями 74, 76-79, 86, 91, 129, 237, 238, 240, 241, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Керівника Слов`янської місцевої прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі позивача-1 Слов`янської міської ради, позивача-2 Управління комунальної власності Слов`янської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕВА» , за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Управління житлово-комунального господарства Слов`янської міської ради про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю ДЕВА звільнити нежитлове приміщення площею 150,8м 2 за адресою: Донецька обл., м. Слов`янськ, вул. Шевченка, 4 - відмовити.

У судовому засіданні 10.02.2021 складено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

У зв`язку із перебуванням членів суддівської колегії у відпустці та на лікарняному, повний текст рішення складено та підписано 04.03.2021.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Головуючий суддя О.М. Сковородіна

Суддя Г.Є. Курило

Суддя М.В. Хабарова