Рішення

від 24.02.2021 по справі 916/3018/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2021 р.м. Одеса Справа № 916/3018/20

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Ловга В.М.

За участю представників сторін:

Від позивачів: Левіт В.С. на підставі ордеру;

Від відповідача: не з`явився;

Від третіх осіб:

- Одеської міської ради: Цвігун О.Ю. /в порядку самопредставництва/;

- Департаменту комунальної власності Одеської міської ради: Коваль І.В. за довіреністю;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом фізичної особи-підприємця Холявко Анатолія Володимировича, фізичної особи-підприємця Сидоренко Віталія Олексійовича до фізичної особи-підприємця Чернець Сергія Володимировича, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів: Одеської міської ради, Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, про визнання договору оренди частково припиненим та укладення додаткового договору, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Холявко Анатолій Володимирович (далі по тексту - Холявко А.В.), фізична особа-підприємець Сидоренко Віталій Олексійович (далі по тексту - ОСОБА_1 ) звернулись до господарського суду Одеської області із позовною заявою до фізичної особи-підприємця Чернець Сергія Володимировича (далі по тексту - ОСОБА_2 ), відповідно до якої позивачі просять суд:

1) на підставі рішення Одеської міської ради від 26.04.2017 р. № 2118-VII визнати частково припиненим договір оренди землі, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Карімовою Л.М. у реєстрі за № 361 та зареєстрований у Одеській регіональній філії ДП ЦДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 05.11.2007р. за № 040750500163, в частині орендаря - ОСОБА_2 ;

2) укласти між Одеською міською радою та позивачами додатковий договір про внесення змін до договору оренди землі, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Карімовою Л.М. у реєстрі за № 361 та зареєстрованого у Одеській регіональній філії ДП ЦДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 05.11.2007р. за № 040750500163, згідно затвердженого рішенням Одеської міської ради від 26.04.2017р. № 2118-VII проекту договору про внесення змін до договору оренди землі (п.4 рішення).

В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було наголошено про наявність правових підстав для визнання частково припиненим договору оренди щодо ОСОБА_2 у зв`язку з відчуженням відповідачем на користь позивачів об`єкту нерухомого майна. Крім того, посилаючись на відмову приватного нотаріуса у здійсненні нотаріальної дії щодо посвідчення додаткової угоди до договору оренди землі без згоди відповідача, позивачами було вказано про необхідність укладення між останніми та Одеською міською радою цього договору у судовому порядку.

Ухвалою від 10.11.2020р. судом було призначено дану справу до розгляду за правилами загального позовного провадження та залучено до участі у дану справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів: Одеську міську раду.

Ухвалою від 02.12.2020р. судом було залучено до участі у дану справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів: Департамент комунальної власності Одеської міської ради.

ОСОБА_2 жодного разу в судові засідання по даній справі не з`явився, про причини неявки суд не повідомляв. При цьому, суд зазначає, що відповідач був повідомлений судом про розгляд даної справи шляхом надсилання ухвал на адресу, яка вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: АДРЕСА_1 . Проте, ухвали суду, якими відповідач був повідомлений про розгляд даної справи, були повернуті до суду у зв`язку із відсутністю адресата.

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Враховуючи вимоги п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України, господарський суд доходить висновку про належне повідомлення ОСОБА_2 про розгляд господарським судом даної справи. Оскільки відповідачем не було надано суду відзиву на позов, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 178 ГПК України.

Одеською міською радою та Департаментом комунальної власності Одеської міської ради не було надано суду письмових пояснень щодо позову. При цьому, у судовому засіданні, яке відбулось 24.02.2021р., представники третіх осіб заперечували проти задоволення заявлених позивачами позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

19.07.2007р. між Одеською міською радою (Орендодавець) та ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (Орендарі) було укладено договір оренди землі, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Карімовою Л.М. у реєстрі за № 361 та зареєстрований у Одеській регіональній філії ДП ЦДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 05.11.2007р. за № 040750500163, відповідно до п. п. 1.1, 2.1 якого Орендодавець на підставі Закону України "Про оренду землі" та рішення Одеської міської ради №5122-IV від 23.12.2005р. надає, а Орендарі приймають у строкове, платне володіння, користування земельну ділянку, площею 1047 (одна тисяча сирок сім) кв. м., що знаходиться у АДРЕСА_2 (один), згідно з планом земельної ділянки, який є невід`ємною частиною договору. В оренду передається земельна ділянка площею 1047 кв. м., у тому числі по угіддях: капітальна забудова - 724 (сімсот двадцять чотири) кв.м.; під проїздами, проходами, площадками - 323 (триста двадцять три) кв.м.

Згідно з п. 2.1 договору оренди землі від 19.07.2007р. на земельній ділянці розташовані будівлі та споруди, що належать Орендарям в рівних частинах кожному, на підставі договору купівлі-продажу від 17.09.2002р., зареєстрованого в ОМБТІ та РОН 24.09.2002р.

Умовами п. п. 3.1, 3.2 договору оренди землі від 19.07.2007р. встановлено, що договір укладено терміном на 50 (п`ятдесят) років для експлуатації та обслуговування адміністративних й виробничо-складських приміщень. Після закінчення строку дії договору Орендарі мають переважне право на поновлення договору на новий строк. У цьому разі Орендарі повинні не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до п. 12.1 договору оренди землі від 19.07.2007р. зміна умов договору здійснюється у письмовій (нотаріальній) формі за взаємною згодою сторін.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 26.07.2013р. ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності належить по 1/3 нежитлових будівель, які розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , загальна площа яких складає 837,1 кв. м.

31.07.2013р. між ОСОБА_2 (Продавець) та ОСОБА_4 , ОСОБА_1 (Покупці) було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Тиквенко А.В. та зареєстрований в реєстрі за №576, відповідно до п. 1 якого Продавець передав у власність, а Покупці прийняли у власність (купили) 1/3 частку нежитлової будівлі в рівних частках по 1/6 кожному, за адресою: АДРЕСА_3 , яка в цілому складається з нежитлової будівлі літери А , Б , прохідної літера Р , № 1,2-огорожі, І-мостіння, загальною площею 837,1 кв.м.

Згідно з п. 2 договору купівлі-продажу від 31.07.2013р. зазначена нежитлова будівля розташована на земельній ділянці площею 1047 (одна тисяча сорок сім) кв.м, кадастровий номер 5110137500:38:005:0001, цільове призначення: для експлуатації та обслуговування адміністративних й виробничо-складських приміщень, що перебуває у користуванні на підставі договору оренди землі, укладеного між Продавцем та Одеською міською радою 19.07.2007р., зареєстрованого у Одеській регіональній філії ДП Центр Державного земельного кадастру , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис 05.11.2007 року за № 040750500163.

26.04.2017р. Одеською міською радою було прийнято рішення №2118-VII про присвоєння земельній ділянці (кадастровий номер 5110137500:38:005:0001), площею 0,1047 га нової адреси: АДРЕСА_3 ; про внесення змін до договору оренди землі, укладеного між Одеською міською радою та Орендарями, посвідченого 19.07.2007р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Карімовою Л.М. в реєстрі за № 361 та зареєстрованого у Одеській регіональній філії ДП ЦЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 05.11.2007р. за № 040750500163, на земельну ділянку (кадастровий номер 5110137500:38:005:0001), площею 0,1047 га за адресою: АДРЕСА_3 , а саме: в частині Орендарів замінити слова „ФОП Холявко А Б., ФОП Сидоренко В.О., ФОП Чернець С.В." словами „ФОП ОСОБА_3 , ФОП Сидоренко В.О"; про затвердження проекту договору про внесення змін до договору оренди землі та зобов`язання позивачів оформити договір про внесення змін до договору оренди землі.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №217304556 від 23.07.2020р. вбачається, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_3 , на праві комунальної власності належить територіальній громаді м. Одеса в особі Одеської міської ради. Крім того, з даної довідки вбачається, що на вказаній земельній ділянці розташовані об`єкти нерухомого майна, які на праві спільної часткової власності належать ОСОБА_4 та ОСОБА_1

07.09.2020р. ОСОБА_3 та ОСОБА_1 звернулись до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Чужовської Н.В. із листом, відповідно до якого позивачі просили здійснити нотаріальні дії щодо посвідчення договору про внесення змін до договору оренди землі від 19.07.2007р., посилаючись на відчуження відповідачем своєї частки нежитлового приміщення на користь позивачів та прийняття Одеською міською радою рішення №2118-VII від 26.04.2017р.

Листом №296/01-16 від 07.09.2020р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.В. у відповідь на звернення позивачів із посиланням на приписи ст. 651 ЦК України було повідомлено, що для посвідчення договору про внесення змін до договору оренди землі від 19.07.2007р. у запропонованій позивачами редакції необхідна згода ОСОБА_2

23.09.2020р. ОСОБА_3 та ОСОБА_1 звернулись до ОСОБА_2 із проханням прибути до приватного нотаріуса для посвідчення договору про внесення змін до договору оренди землі від 19.07.2007р. Вказане прохання було залишено відповідачем без відповіді та задоволення.

Звертаючись до господарського суду із позовними вимогами до ОСОБА_2 про визнання договору оренди частково припиненим та укладення додаткового договору, позивачами було наголошено про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог із посиланням на відчуження відповідачем належного йому майна на користь позивачів та відмову прибути до приватного нотаріуса для укладення додаткової угоди до договору оренди землі від 19.07.2007р.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв`язку з чим, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підстав позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) від 04.11.1950р. передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Приписами ч. ч. 1, 2 ст. 93 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України „Про оренду землі" від 06.10.1998р. № 161-XIV (з наступними змінами та доповненнями) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Господарським судом під час вирішення даного спору було встановлено, що 19.07.2007р. між Одеською міською радою, ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір оренди земельної ділянки. При цьому, на момент укладення даного договору оренди на орендованій земельній ділянці були розташовані об`єкти нерухомості, які на праві спільної часткової власності належали позивачам та відповідачу.

31.07.2013р. між ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу, на підставі якого відповідачем було відчужено належну йому частку у спільному майні на користь позивачів. Таким чином, станом на момент вирішення судом даного спору, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 виступають єдиними власниками нерухомого майна, яке розташоване на орендованій земельній ділянці.

Частинами 1, 2 ст. 120 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на дату укладення договору купівлі-продажу від 31.07.2013р.) передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Приписами п. е ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на дату укладення договору купівлі-продажу від 31.07.2013р.) встановлено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Частиною 1 ст. 377 Цивільного кодексу України визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно ст. 31 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на дату укладення договору купівлі-продажу від 31.07.2013р.) договір землі припиняється, зокрема, у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України "Про оренду землі" до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Вищенаведені положення чинного законодавства дозволяють господарському суду дійти висновку, що при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього власника земельної ділянки або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки. Відповідно, новий власник об`єкта нерухомості, до якого перейшло право оренди, набуває право оренди землі за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки, тобто має місце заміна сторони у зобов`язанні. Таким чином, суд зазначає, приписами чинного на момент відчуження ОСОБА_2 нерухомого майна на користь позивачів законодавства встановлено автоматичний перехід до нового власника нерухомості права користування земельною ділянкою.

Позиція господарського суду щодо переходу права користування земельною ділянкою до нового власника у зв`язку з відчуженням орендарем належного йому майна підтверджується висновками, наведеними у постановах Верховного Суду від 17.11.2020р. по справі №904/5968/19, від 13.10.2020р. по справі №908/3146/19, від 07.10.2020р. по справі №912/1581/19.

Господарський суд зазначає, що після відчуження об`єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо особи, якою було відчужено майно, та діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набуває також право оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене.

За таких обставин господарський суд доходить висновку, що правовідносини між Одеською міською радою та ОСОБА_2 за договором оренди землі від 19.07.2007р. є припиненими з дати відчуження останнім об`єкту нерухомості на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 31.07.2013р.

Підсумовуючи вищевикладене, враховуючи припинення правовідносин за договором оренди землі від 19.07.2007р. між Одеською міською радою та ОСОБА_2 в силу закону у зв`язку з відчуженням останнім належного йому об`єкта нерухомості на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позивачами позовних вимог в частині визнання частково припиненим договору оренди землі щодо орендаря - ОСОБА_2 .

Вирішуючи питання про наявність правових підстав для задоволення заявлених позивачами вимог про укладення з Одеською міською радою додаткового договору про внесення змін до договору оренди землі, господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості в силу приписів з ст. 6, ч.1 ст. 627 Цивільного кодексу України.

Частиною 3 статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Частиною 1 ст. ст. 181 Господарського кодексу України встановлений загальний порядок укладення договорів, відповідно до якого господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 181 Господарського кодексу України проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

Господарський суд вважає за необхідне першочергово зазначити, що відповідачем за заявленими позивачами позовними вимогами виступає ОСОБА_2 . Натомість, позивачі просять суд укласти додатковий договір про внесення змін до договору оренди землі саме з Одеською міською радою, яка не має статусу відповідача за заявленими позивачами вимогами. Наведене, за переконанням суду, вже є достатньою підставою для відмови у задоволенні вимог позивачів у названій частині, оскільки ОСОБА_2 є неналежним відповідачем за даною позовною вимогою, пред`явленою ОСОБА_4 та ОСОБА_1 . При цьому, залучення судом Одеської міської ради до участі у справу в якості третьої особи не може бути підставою вирішення судом питання про права та обов`язки останньої.

Крім того, господарський суд зазначає, що з наданих позивачами доказів не вбачається за можливе встановити факт порушення прав останніх, оскільки доказів на підтвердження відмови Одеської міської ради від укладення додаткового договору матеріали справи не містять. Навпаки, факт прийняття третьою особою рішення №2118-VII від 26.04.2017р. свідчить про відсутність між позивачами та третьою особою спору щодо внесення змін до договору оренди землі з підстав відчуження відповідачем належної йому частки нерухомості на користь позивачів.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно із ч. ч. 1, 2 статті 20 ГК України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

З наведених норм права вбачається, що держава забезпечує захист порушених або оспорюваних прав суб`єктів господарювання. Такі права захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Отже, розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. При цьому, якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Як зазначалось вище по тексту рішення, у поданій до суду позовній заяві позивачі просять суд укласти з Одеською міською радою додатковий договір. Проте, положеннями чинного законодавства не передбачено такого способу захисту порушеного права як укладення договору судом, будь-які доводи на підтвердження неможливості захисту прав позивачів із застосуванням способів захисту, які передбачені чинним законом, позивачами також наведено не було. Викладене дозволяє господарському суду дійти висновку про обрання ОСОБА_4 та ОСОБА_1 неналежного способу захисту, що є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у названій частині.

Підсумовуючи вищенаведене, враховуючи пред`явлення ОСОБА_4 та ОСОБА_1 позову в частині вимог про укладення додаткового договору про внесення змін до договору оренди землі до неналежного відповідача, враховуючи ненадання позивачами будь-яких доказів на підтвердження факту порушення їх прав, а також обрання позивачами неналежного способу захисту, господарський суд доходить висновку про необхідність відмови у задоволенні заявлених позивачами вимог у названій частині позову.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності та законності відмови у задоволенні заявлених фізичною особою-підприємцем Холявко Анатолієм Володимировичем, фізичною особою-підприємцем Сидоренко Віталієм Олексійовичем до фізичної особи-підприємця Чернець Сергія Володимировича позовних вимог про визнання частково припиненим договору оренди землі, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Карімовою Л.М. у реєстрі за № 361 та зареєстрований у Одеській регіональній філії ДП ЦДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 05.11.2007р. за № 040750500163, в частині орендаря - ОСОБА_2 ; про укладення між Одеською міською радою та позивачами додаткового договору про внесення змін до договору оренди землі, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Карімовою Л.М. у реєстрі за № 361 та зареєстрованого у Одеській регіональній філії ДП ЦДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 05.11.2007р. за № 040750500163, згідно затвердженого рішенням Одеської міської ради від 26.04.2017р. № 2118-VII проекту договору про внесення змін до договору оренди землі (п.4 рішення).

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на позивачів відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 - 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення складено 04 березня 2021 р.

Суддя С.П. Желєзна