Ухвала

від 02.03.2021 по справі 927/285/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

02 березня 2021 року

м. Київ

Справа № 927/285/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Зуєва В.А.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

представники сторін у судове засідання не з`явилися,

розглянувши касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Чернігівоблбуд"

на додаткове рішення Господарського суду Чернігівської області від 31.08.2020 (суддя Книш Н. Ю.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.11.2020 (судді: Демидова А. М. - головуючий, Ходаківська І. П., Владимиренко С. В.) у справі

за позовом Чернігівської міської ради

до Приватного акціонерного товариства "Чернігівоблбуд",

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_1 ,

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача З - ОСОБА_2 ,

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_3 ,

третя особа-4, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_4 ,

про скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та визнання недійсними свідоцтв про право власності на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 04.08.2020 у справі № 927/285/20 позовні вимоги Чернігівської міської ради задоволено частково. Визнано недійсними свідоцтва про право власності на квартири НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 в будинку АДРЕСА_1 від 31.03.2010, видані Закритому акціонерному товариству "Чернігівоблбуд" (далі - Товариство) на підставі рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради (далі - Рада) від 15.03.2010 № 48. Відмовлено Раді в задоволенні позовних вимог про скасування в Реєстрі прав власності на нерухоме майно записів від 01.04.2010 про державну реєстрацію за Товариством права приватної власності на квартири НОМЕР_1 , НОМЕР_2, НОМЕР_3 , НОМЕР_4 по АДРЕСА_1 (реєстраційні номери майна: 25554288, 25554351, 24714987, 25554468, підстава: свідоцтва про право власності від 31.03.2010).

Додатковим рішенням Господарського суду Чернігівської області від 31.08.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.11.2020:

1) заяву Товариства про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково: стягнуто з Ради на користь Товариства 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката; у решті стягнення 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу Товариству відмовлено;

2) заяву третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково: стягнуто з Товариства на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 по 2 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката кожному; у решті стягнення кожному по 2 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.

Приймаючи зазначене додаткове рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що позовні вимоги задоволено частково, а тому до стягнення підлягають 50% понесених відповідачем та третіми особами витрат на професійну правничу допомогу, які документально обґрунтовано.

Так, на підтвердження здійснення адвокатської діяльності та надання адвокатом Бабинець С. П. правової допомоги третім особам до матеріалів справи подано: договори від 15.04.2020 про надання правової допомоги, укладені між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (замовник) та адвокатом Бабинець С. П. (виконавець), ордера на надання правової допомоги серія від 15.04.2020 ЧН № 101805, ЧН № 101806, ЧН № 101807, ЧН № 101808 у Господарському суді Чернігівської області, квитанції до прибуткового касового ордеру № 7/07, № 8/07, № 9/07, №10/07 від 28.07.2020 про прийняття від ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 відповідно згідно з договорами від 15.04.2020 - 5000,00 грн; копію Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 05.12.2008 № 423.

Як вбачається з умов договорів про надання правової допомоги від 15.04.2020:

- виконавець зобов`язується за завданням замовника представляти його інтереси в Господарському суді Чернігівської області та Північному Апеляційному Господарському суді з метою захисту його прав та законних інтересів у справі № 927/285/20 (пункт 1);

- виконавець надає замовнику такі послуги: надання консультаційних послуг з правових питань, складання позовних заяв, а також інших документів, пов`язаних з досягненням поставленого перед виконавцем завдання, представлення інтересів особи, в інтересах якої укладено договір в суді у справі, в яких замовник є позивачем, відповідачем або третьою особою (пункт 2.1);

-вартість послуг визначається за попередньою домовленістю сторін. Всі послуги, які виконавець надає замовнику, надаються на умовах попередньої оплати, або за фактом виконаних робіт (пункти 3.1.- 3.2.);

- договори набирають чинності з моменту підписання і діють до 14.04.2021 (пункт 5.5).

Матеріалами справи підтверджується участь представника третіх осіб у судових засіданнях 03.06.2020, 30.06.2020, 08.07.2020, 16.07.2020, 22.07.2020, 04.08.2020, подання пояснення щодо позову.

Представником третіх осіб подано детальний розрахунок суми судових витрат, які понесли треті особи на стороні позивача у зв`язку із розглядом справи № 927/285/20 в суді першої інстанції на суму 21 020,00 грн, в якому зазначено, що представником було досягнуто домовленість щодо фіксованої вартості робіт у сумі 5000 грн з кожного, додаткова оплата від них не вимагалась і ними відповідно не сплачувалась.

У касаційній скарзі Товариство просить додаткове рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати в частині стягнення на користь третіх осіб судових витрат на професійну правничу допомогу (у загальній сумі 10 000 грн), прийняти нове рішення, яким відмовити третім особам у стягненні судових витрат на професійну правничу допомогу повністю.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.02.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства на додаткове рішення Господарського суду Чернігівської області від 31.08.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.11.2020 у справі № 927/285/20.

Відкриваючи касаційне провадження, суд касаційної інстанції виходив, зокрема із того, що скаржник обґрунтував наявність підстав для касаційного оскарження, передбачених у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зокрема зазначив, що судом апеляційної інстанції не враховано висновки щодо застосування частини 2 статті 124 ГПК України, викладені Верховним Судом у справах стосовно подібних правовідносин від 02.09.2020 у справі № 329/766/18, від 11.09.2019 у справі № 819/570/18.

Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає, що обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, у цьому випадку не підтвердилися, тому касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства на додаткове рішення Господарського суду Чернігівської області від 31.08.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.11.2020 у справі № 927/285/20 необхідно закрити з огляду на таке.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Основним елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

При цьому право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

У рішенні ЄСПЛ від 02.03.1987 у справі "Monnell and Morris v. the United Kingdom" (§ 56) зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них.

Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).

Так, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.09.2020 у справі № 329/766/18 прийнято за правилами цивільного судочинства, а постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11.09.2019 у справі № 819/570/18 прийнято за правилами адміністративного судочинства, висновки щодо застосування частини 2 статті 124 ГПК України наведені постанови не містять.

Отже, правовідносини у справах на які посилається скаржник не є подібними до правовідносин у справі, що розглядається, оскільки підстави позовів у цих справах, відповідно і встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, а також їх правове регулювання є різними, що виключає подібність спірних правовідносин у цих справах.

У контексті наведеного відсутні підстави для висновку про те, що правовідносини у справі, що розглядається, та справах, на які посилається скаржник на обґрунтування підстав касаційного оскарження прийнятих у справі судових рішень, є подібними.

Отже, після відкриття касаційного провадження у справі № 927/285/20 касаційна інстанція встановила, що висновки щодо застосування норм права, які викладено у постановах Верховного Суду від 02.09.2020 у справі № 329/766/18, від 11.09.2019 у справі № 819/570/18 та на які послався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі № 927/285/20.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства на додаткове рішення Господарського суду Чернігівської області від 31.08.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.11.2020 у справі № 927/285/20.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Чернігівоблбуд" на додаткове рішення Господарського суду Чернігівської області від 31.08.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.11.2020 у справі № 927/285/20 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

В. А. Зуєв