Постанова

від 04.03.2021 по справі 440/5604/20

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2021 р. Справа № 440/5604/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Калиновського В.А.,

Суддів: Кононенко З.О. , Макаренко Я.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.12.2020 року, головуючий суддя І інстанції: С.С. Сич, м. Полтава, по справі № 440/5604/20

за позовом ОСОБА_1

до Мачухівської сільської ради

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом до Мачухівської сільської ради, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасування рішення тридцять першої сесії сьомого скликання Мачухівської сільської ради від 28 серпня 2020 року №31/VІІ-1487, яким гр. ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га, з кадастровим номером 5324081300:00:023:0030, для ведення особистого селянського господарства у приватну власність, що розташована за межами населених пунктів на території Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області;

- зобов`язати Мачухівську сільську раду затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га, з кадастровим номером 5324081300:00:023:0030, для ведення особистого селянського господарства у приватну власність, що розташована за межами населених пунктів на території Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області та передати у власність гр. ОСОБА_1 .

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 11.12.2020 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Позивач, з рішенням суду першої інстанції не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог зазначено, що відповідач не має повноважень на здійснення перевірки документації із землеустрою на відповідність чинного законодавства, оскільки такі повноваження надані лише державному кадастровому реєстратору. Також, позивач вказує, що земеньну ділянку площею 2,00 га, з кадастровим номером 5324081300:00:023:0030 було сформовано в результаті поділу земельної ділянки площею 30.2745 га з кадастровим номером 5324081300:00:023:0019, отже, згідно з ч. 13 ст. 79-1 Земельного кодексу, земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі: поділу або об`єднання земельних ділянок. Вказано, що згідно до ч. 5 ст. 403 ЦК України, сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, згідно якого суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 19.05.2017 №4907-СГ "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" надано дозвіл громадянину ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області за межами населених пунктів (а.с. 31).

На підставі вказаного наказу на замовлення ОСОБА_1 ДП "Полтавський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 із земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області (а.с. 25-54).

05.12.2019 ОСОБА_1 звернувся до Мачухівської сільської ради із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га, кадастровий номер 5324081300:00:023:0030, та передачу у власність гр. ОСОБА_1 вказану земельну ділянку з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства на території Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області.

Листом Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 13.12.2019 №02-23/3122 позивача повідомлено, що до поданого ОСОБА_1 проекту, у графічному матеріалі, зазначена земельна ділянка площею 2,00 га знаходиться в межах сформованої земельної ділянки площею 30,2745 га (кадастровий номер 5324081300:00:023:0019), передана у тимчасове користування на праві земельного сервітуту. Зазначено, що вивчивши матеріали, подані до заяви, встановлено, що погодження землекористувача не додано.

Позивач не погодився з такою відповіддю Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області та звернувся до суду з позовом.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15 травня 2020 року у справі №440/587/20 адміністративний позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Мачухівської сільської ради (ідентифікаційний код 21046808, село Махучи, Полтавський район, Полтавська область, 38754) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Мачухівської сільської ради, яка полягає у не розгляді та не вирішенні питання про затвердження або про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га, кадастровий номер 5324081300:00:023:0030 та передачі її у власність гр. ОСОБА_1 . Зобов`язано Мачухівську сільську раду розглянути клопотання ОСОБА_1 (вхідний №3376/02 від 10 грудня 2019 року) про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га, кадастровий номер 5324081300:00:023:0030 та передачу у власність гр. ОСОБА_1 вказаної земельної ділянки з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства на території Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Cтягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Мачухівської сільської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2650 грн. (дві тисячі шістсот п`ятдесят гривень) (а.с. 86-91).

21.08.2020 позивач звернувся до Мачухівської сільської ради із заявою від 14.08.2020 (зворот а.с. 85), у якій просив на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15 травня 2020 року у справі №440/587/20 затвердити проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки (кадастровий номер 5324081300:00:016:0012) площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, яка розташована на території Мачухівської сільської об`єднаної територіальної громади Полтавського району Полтавської області за межами населеного пункту та передати її у власність.

Рішенням тридцять першої сесії сьомого скликання Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 28.08.2020 №31/VII-1487 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства (код 01.03 згідно КВЦПЗ) площею 2,000 га за межами населених пунктів Полтавського району Полтавської області на території Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області гр. ОСОБА_1 " відмовлено гр. ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства (код 01.03 згідно КВЦПЗ) площею 2,000 га за межами населених пунктів Полтавського району Полтавської області на території Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області у зв`язку з відсутністю письмової згоди землевласника (землекористувача) засвідченої нотаріально у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку встановленому законодавством (а.с. 13, 97).

Позивач не погодився з рішенням тридцять першої сесії сьомого скликання Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 28.08.2020 №31/VII-1487 та звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення 31 сесії 7 скликання Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області №31/VІІ-1487 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства (код 01.03 згідно КВЦПЗ) площею 2,000 га за межами населених пунктів Полтавського району Полтавської області на території Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області гр. ОСОБА_1 " прийняте відповідачем на підставі, у межах повноважень, у спосіб, що визначені законами України та обґрунтовано.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно зі ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю урегульовано Земельним кодексом України.

Відповідно до приписів статті 12 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб.

Згідно із пунктом тридцять четвертим статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради. Тобто, способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади з регулювання земельних відносин, є прийняття рішення сесією.

Нормами ст. 46 Закону України "Про місцеве самоврядування" визначено, що сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності не рідше ніж один раз на місяць.

Частинами 1, 2 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному ч. 1 ст. 128 цього Кодексу.

Відповідно до п. "б" ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Положеннями ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.

За приписами частини 3 статті 50 Закону України "Про землеустрій" проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають, зокрема, письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду.

Письмові докази свідчать, що обрана позивачем земельна ділянка площею 2,00 га знаходиться в межах земельної ділянки площею 30,2745 га (кадастровий номер 5324081300:00:023:0019), переданої у обмежене користування на праві земельного сервітуту на підставі договору від 08.06.2011, укладеного між Полтавською райдержадміністрацією та ПП "Імені Калашника".

Так, 08.06.2011 між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "імені Калашника" (надалі - володар сервітуту) та Полтавською районною державною адміністрацією (надалі - розпорядник земельної ділянки) укладено договір про встановлення земельного сервітуту (а.с. 81-82), за змістом якого розпорядник земельної ділянки у відповідності до умов цього договору надає володарю сервітуту право обмеженого користування земельною ділянкою (земельний сервітут) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (сіножаті), що знаходиться за межами населених пунктів на території Калашниківської сільської ради Полтавського району (землі запасу) площею 30,2745 га (землі сільськогосподарського призначення) відповідно до кадастрового плану, який додається (а.с. 84).

Вказаний договір зареєстровано у Відділі Держкомзему у Полтавському районі Полтавської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 08.06.2011№532400004000244.

Частиною 3 ст. 3 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (надалі - Закон) встановлено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Пунктом 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 11.02.2010 №1878-VI "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України" встановлено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно в порядку, визначеному цим Законом, здійснюється з 1 січня 2013 року.

За приписами пункту 3 Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 11.02.2010 №1878-VI "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України" встановлено, що до 1 січня 2013 року державна реєстрація права власності, права користування (сервітут) земельними ділянками, права постійного користування земельними ділянками, договорів оренди земельних ділянок; права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); права забудови земельної ділянки (суперфіцій) проводиться територіальними органами земельних ресурсів.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно з ч. 5 ст. 126 Земельного кодексу України /у редакції чинній до 01.01.2013/ право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону, або договором оренди землі та договором відчуження права оренди землі, зареєстрованими відповідно до закону.

Частиною 4 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 28 цього Закону.

Таким чином, до 01.01.2013 право користування (сервітут) земельними ділянками виникало з моменту реєстрації територіальними органами земельних ресурсів договорів про встановлення земельного сервітуту та з огляду на приписи ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" таке право користування (сервітут) земельними ділянками, що виникло до набрання чинності цим Законом, визнається дійсним.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 30.03.2017 у справі №917/133/17 (http://reestr.court.gov.ua/Review/68288268) позов задоволено. Зокрема, визнано недійсним договір про встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку сільськогосподарського призначення від 08.06.2011 укладений між Полтавською РДА Полтавської області та СГ ТОВ "імені Калашника" на земельну ділянку площею 30,2745 га (договір зареєстрований у відділі Держкомзему у Полтавському районі Полтавської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 08.06.2011 за №532400004000244, кадастровий номер 5324081300000230019). Зобов`язано Приватне підприємство "Імені Калашника" (вул. Лобача, с.Калашники, Полтавський район, Полтавська область,38753, код 03769559) повернути земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які перебувають у користуванні підприємства за договорами, які визнані недійсними, загальною площею 273,2312га, що розташовані на території Калашниківської сільської ради Полтавського району Полтавської області, у розпорядження Держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області.

Постановою Cхідного апеляційного господарського суду від 20 травня 2019 року у справі №917/133/17 (http://reestr.court.gov.ua/Review/81938903), яка набрала законної сили 20.05.2019, апеляційну скаргу Приватного підприємства "Імені Калашника" на рішення господарського суду Полтавської області від 30.03.2017р. у справі № 917/133/17 задоволено. Рішення господарського суду Полтавської області від 30.03.2017р. у справі № 917/133/17 скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог Першого заступника керівника Полтавської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області до Приватного підприємства "Імені Калашника" та Полтавської районної державної адміністрації Полтавської області, зокрема, про визнання недійсним Договору про встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку сільськогосподарського призначення від 08.06.2011 укладений між Полтавською РДА Полтавської області та СГ ТОВ імені Калашника наземельну ділянку площею 30,2745 га та зобов`язання Приватного підприємства "Імені Калашника" повернути земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які перебувають у користуванні підприємства за договорами, які визнані недійсними, загальною площею 273,2312га, що розташовані на території Калашниківської сільської ради Полтавського району Полтавської області, у розпорядження Держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області.

Рішенням тридцять першої сесії сьомого скликання Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 28.08.2020 №31/VII-1487 відмовлено гр. ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства (код 01.03 згідно КВЦПЗ) площею 2,000 га за межами населених пунктів Полтавського району Полтавської області на території Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області у зв`язку з відсутністю письмової згоди землевласника (землекористувача) засвідченої нотаріально у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку встановленому законодавством (а.с. 13, 97).

Отже, відмовляючи позивачу у затвердженні проекту землеустрою, відповідач посилався на відсутність письмової згоди землевласника (землекористувача), засвідченої нотаріально, у разі викупу (вилучення) земельної ділянки.

Перевіривши проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 із земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Махухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, копія якого надана позивачем до суду (а.с. 24-78), судом встановлено, що у вказаному проекті відсутня письмова згода землевласника (землекористувача), засвідчена нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду.

Отже, станом на 28.08.2020 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 із земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Махухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області не відповідав вимогам статті 50 Закону України "Про землеустрій".

Таким чином, колегія суддів вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що оскаржуване рішення 31 сесії 7 скликання Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області №31/VІІ-1487 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства (код 01.03 згідно КВЦПЗ) площею 2,000 га за межами населених пунктів Полтавського району Полтавської області на території Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області гр. ОСОБА_1 " прийняте відповідачем 28 серпня 2020 року на підставі, у межах повноважень, у спосіб, що визначені законами України та обґрунтовано, протиправності в діях відповідача при прийнятті спірного рішення 28 серпня 2020 року судом не встановлено, тому підстави для визнання його протиправним та, як наслідок, для скасування відсутні.

Судова колегія вказує, що позивач не позбавлений права повторно звернутися до відповідача із заявою про затвердження проекту землеустрою, зважаючи прийняттям Верховним Судом постанови від 23.09.2020 у справі №917/133/17, та визнанням 23.09.2020 договору про встановлення земельного сервітут від 08.06.2011 недійсним.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття суд, встановлений законом у частині першій статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. З огляду на це не вважається судом, встановленим законом орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

У взаємозв`язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Враховуючи вищенаведене у сукупності, беручи до уваги при цьому кожен аргумент, викладений учасниками справи, рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в судовому рішенні повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі, тому колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.12.2020 по справі № 440/5604/20 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.А. Калиновський Судді З.О. Кононенко Я.М. Макаренко