Постанова

від 24.02.2021 по справі 420/7984/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/7984/19 Головуючий в 1 інстанції: Вовченко О.А.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача - Федусика А.Г.,

суддів: Бойко А.В. та Шевчук О.А.,

при секретарі - Пальоній І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційні скарги Головного управління ДПС в Одеській області та Державної податкової служби України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 липня 2020 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АВТОЛОГИСТИКА до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю АВТОЛОГИСТИКА (далі ТОВ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (далі ДПС), Державної податкової служби України, в якому просило: визнати протиправними дії Головного управління ДПС в Одеській області та ДПС України щодо відмови 11 грудня 2019 року в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних наступних податкових накладних ТОВ: № 733 від 18 листопада 2019 р.; № 734 від 19 листопада 2019 р.; № 735 від 20 листопада 2019 р.; № 736 від 20 листопада 2019 р.; № 737 від 21 листопада 2019 р.; № 738 від 21 листопада 2019 р.; № 739 від 22 листопада 2019 р.; № 740 від 22 листопада 2019 р.; № 741 від 25 листопада 2019 р.; № 742 від 25 листопада 2019 р.; № 743 від 26 листопада 2019 р.; № 744 від 26 листопада 2019 р.; № 745 від 27 листопада 2019 р.; № 746 від 27 листопада 2019 р.; № 747 від 28 листопада 2019 р.; № 748 від 28 листопада 2019 р.; № 749 від 29 листопада 2019 р.; № 750 від 29 листопада 2019 р.; зобов`язати Головне управління ДПС в Одеській області та ДПС України зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних 11 грудня 2019 р., тобто датою (операційним днем) першого подання їх для реєстрації, наступні податкові накладні ТОВ: № 733 від 18 листопада 2019 р.; № 734 від 19 листопада 2019 р.; № 735 від 20 листопада 2019 р.; № 736 від 20 листопада 2019 р.; № 737 від 21 листопада 2019 р.; № 738 від 21 листопада 2019 р.; № 739 від 22 листопада 2019 р.; № 740 від 22 листопада 2019 р.; № 741 від 25 листопада 2019 р.; № 742 від 25 листопада 2019 р.; № 743 від 26 листопада 2019 р.; № 744 від 26 листопада 2019 р.; № 745 від 27 листопада 2019 р.; № 746 від 27 листопада 2019 р.; № 747 від 28 листопада 2019 р.; № 748 від 28 листопада 2019 р.; № 749 від 29 листопада 2019 р.; № 750 від 29 листопада 2019 р.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16 липня 2020 року адміністративний позов задоволено частково. Суд вирішив визнати протиправною бездіяльність Державної податкової служби України щодо неприйняття 11 грудня 2019 року вказаних податкових накладних ТОВ та зобов`язав Державну податкову службу України прийняти їх датою їх доставлення до центрального рівня Державної податкової служби України 11 грудня 2019 року та вирішити питання щодо їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. В іншій частині позовних вимог було відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду відповідачі подали апеляційні скарги, в яких зазначено, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянти просили його скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позову повністю.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для їх задоволення з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, видами економічної діяльності ТОВ за КВЕД є: 45.11 Торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами; 45.19 Торгівля іншими автотранспортними засобами; 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів (основний); 45.32 Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; 47.30 Роздрібна торгівля пальним.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ (продавець) уклало 25 жовтня 2019 року з ТОВ АВТОСІНЕРГІЯ ЛТД (покупець) договір купівлі-продажу автомобільних запасних частин №145 (т.1 а.с.81-83), відповідно до п.1.1 якого продавець продає, а покупець купує на умовах чинного договору запасні частини та аксесуари до легкових автомобілів (п.1).

Позивачем на адресу ТОВ АВТОСІНЕРГІЯ ЛТД виписані та направлені на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні: №733 від 18 листопада 2019 року (т. 1 а.с. 143-148); № 734 від 19 листопада 2019 року (т. 1 а.с. 150-154); № 735 від 20 листопада 2019 року (т. 1 а.с. 156-160); № 736 від 20 листопада 2019 року (т. 1 а.с. 162-166); № 737 від 21 листопада 2019 року (т. 1 а.с. 168-172); № 738 від 21 листопада 2019 року (т. 1 а.с. 174-178); № 739 від 22 листопада 2019 року (т. 1 а.с. 180-185); № 740 від 22 листопада 2019 року (т. 1 а.с. 187-193); № 741 від 25 листопада 2019 року (т. 1 а.с. 195-200); № 742 від 25.11,2019 року (т. 1 а.с. 202-208); № 743 від 26 листопада 2019 року (т. 1 а.с. 210-213); № 744 від 26 листопада 2019 року (т. 1 а.с. 215-216); № 745 від 27 листопада 2019 року (т. 1 а.с. 218-220); № 746 від 27 листопада 2019 року (т. 1 а.с. 222-224); № 747 від 28 листопада 2019 року (т. 1 а.с. 226-228); № 748 від 28 листопада 2019 року (т. 1 а.с. 230-232); № 749 від 29 листопада 2019 року (т. 1 а.с. 234-236); № 750 від 29 листопада 2019 року (т.1 а.с. 238-240).

Позивачем отримано квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 11 грудня 2019 року (т.1 а.с. 149, 155, 161, 167, 173, 179, 186, 194, 201, 209, 214, 217, 221, 225, 229, 233, 237, 241), в яких зазначено, що документ не прийнято, оскільки відсутній укладений з платником '41009667' договір про визнання електронних документів, який визначає права та обов`язки сторін в процесі електронного документообігу. Надішліть заяву про приєднання до договору .

14 січня 2019 року позивачем направлено до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області повідомлення про надання інформації щодо електронного цифрового підпису №140120191 (т.1 а.с.78), яке прийнято 16 січня 2019 року, що підтверджується квитанцією №2 (т.1 а.с.79).

При цьому, доказів розірвання вищевказаного договору про визнання електронних документів відповідачем до суду не було надано.

Однак, враховуючи зміст квитанції №1 про неприйняття спірних податкових накладних щодо відсутності договору про визнання електронних документів, позивачем 20 грудня 2019 року направлено до Головного управління ДПС в Одеській області заяву про приєднання №1 (т.1 а.с.56) до договору про визнання електронних документів від 10 вересня 2019 року №1532001 (т.1 а.с.42-45), відповідно до умов якого предметом цього договору є визнання електронних документів, поданих автором у форматі (стандарті), затвердженому в установленому законодавством порядку, з отриманням вимог щодо реєстрації кваліфікованого електронного підпису чи печатки відповідальних осіб у порядку, визначеному законодавством, засобами телекомунікаційного зв`язку (п.1 розділу І).

Відповідно до квитанції №1 від 20 грудня 2019 року (т.1 а.с.57-58) вищевказана заява про приєднання до договору про визнання електронних документів доставлена до Державної податкової служби України та збережена на центральному рівні. Також зазначено, що діюча заява присутня: від 16 січня 2017 №160120171. Порушено вимоги статті 13 Закону України Про електронні довірчі послуги : сертифікат прострочено за даними АЦСК, дата завершення 15 січня 2019, поточна дата 20 грудня 2019.

Відповідно до квитанції №2 від 21 грудня 2019 року вищевказана заява про приєднання до договору про визнання електронних документів прийнята (т.1 а.с.77).

Позивачем здійснено повторну спробу зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних спірні податкові накладні, однак 26 грудня 2019 року позивачу направлено квитанції №1 (т.1 а.с.59-76) про те, що спірні податкові накладні позивача не прийнято: відсутній укладений з платником '41009667' договір про визнання електронних документів, який визначає права та обов`язки сторін в процесі електронного документообігу. Запропоновано надіслати заяву про приєднання до договору.

Вважаючи, що йому протиправно відмовлено у реєстрації податкових накладних, ТОВ звернулось до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позов в частині суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано належного обґрунтування правомірності неприйняття податкових накладних позивача, зокрема не надано доказів розірвання чи відсутності договору, укладеного позивачем з податковим органом про визнання електронних документів, станом на момент направлення таких на реєстрацію. Натомість позивачем до суду надано докази наявності договору про визнання електронних документів від 16 січня 2017 року №160120171, чинного станом на момент направлення спірних податкових накладних на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних 11 грудня 2019 року.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З матеріалів справи, а саме прохальної частини апеляційної скарги вбачається, що рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині задоволених позовних вимог, а тому з врахуванням наведеного, колегія суддів переглядає рішення суду першої інстанції лише в цій частині.

Так, принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису, визначені в Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, який затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 06 червня 2017 року №557 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03 серпня 2017 року за №959/30827.

Додатком 1 до вказаного Порядку затверджено примірний договір про визнання електронних документів, відповідно до пункту 3 розділу V якого (у первісній редакції та після внесення змін згідно з Наказом Міністерства фінансів № 444 від 22 жовтня 2019 року), договір припиняється:

- у разі подання Автором в установленому порядку Заяви про припинення дії Договору;

- наявності однієї з підстав, визначених пунктом 14 розділу ІІІ Порядку. Контролюючий орган повідомляє Автора про припинення дії цього Договору із зазначенням причини у день припинення його дії шляхом направлення повідомлення про припинення дії Договору на електронну адресу Автора.

Згідно п.4 даного розділу, у разі припинення дії цього Договору надісланий Автором електронний документ не приймається.

Як було зазначено, позивачем укладено 25 жовтня 2019 року з ТОВ АВТОСІНЕРГІЯ ЛТД (покупець) договір купівлі-продажу автомобільних запасних частин №145, відповідно до п.1.1 якого продавець продає, а покупець купує на умовах чинного договору запасні частини та аксесуари до легкових автомобілів (п.1).

Позивачем на адресу ТОВ АВТОСІНЕРГІЯ ЛТД виписані та направлені на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідні податкові накладні.

Позивачем отримано квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 11 грудня 2019 року, в яких зазначено, що документ не прийнято, оскільки відсутній укладений з платником '41009667' договір про визнання електронних документів, який визначає права та обов`язки сторін в процесі електронного документообігу. Надішліть заяву про приєднання до договору .

З матеріалів справи вбачається, що 16 січня 2017 року ТОВ та ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області уклали договір №160120171 про визнання електронних документів (т.1 а.с.52-54), за умовами якого предметом договору є визнання податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органів ДФС засобами телекомунікаційного зв`язку або на електронних носіях, як оригіналу (п.1 розділу 1). Договір діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів. Якщо платник подає до органу ДФС нові посилені сертифікати ЕЦП, цей договір вважається пролонгованим до закінчення терміну чинності нових посилених сертифікатів ключів (п.2 розділу 6). Відповідно до квитанції №2 від 18 січня 2017 року даний договір прийнято.

14 січня 2019 року позивачем направлено до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області повідомлення про надання інформації щодо електронного цифрового підпису №140120191, яке прийнято 16 січня 2019 року, що підтверджується квитанцією №2.

Однак, враховуючи зміст квитанції №1 про неприйняття спірних податкових накладних щодо відсутності договору про визнання електронних документів, позивачем 20 грудня 2019 року направлено до Головного управління ДПС в Одеській області заяву про приєднання №1 до договору про визнання електронних документів від 10 вересня 2019 року №1532001.

Відповідно до квитанції №1 від 20 грудня 2019 року (т.1 а.с.57-58) вищевказана заява про приєднання до договору про визнання електронних документів доставлена до Державної податкової служби України та збережена на центральному рівні. Також зазначено, що діюча заява присутня: від 16 січня 2017 №160120171. Порушено вимоги статті 13 Закону України Про електронні довірчі послуги : сертифікат прострочено за даними АЦСК, дата завершення 15 січня 2019, поточна дата 20 грудня 2019.

Відповідно до квитанції №2 від 21 грудня 2019 року вищевказана заява про приєднання до договору про визнання електронних документів була прийнята (т.1 а.с.77).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем здійснено повторну спробу зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних спірні податкові накладні, однак 26 грудня 2019 року позивачу направлено квитанції №1 (т.1 а.с.59-76) про те, що спірні податкові накладні позивача не прийнято: відсутній укладений з платником '41009667' договір про визнання електронних документів, який визначає права та обов`язки сторін в процесі електронного документообігу. Запропоновано надіслати заяву про приєднання до договору.

З огляду на відсутність достатніх та належних доказів розірвання договору про визнання електронних документів, укладеного ТОВ з податковим органом та приймаючи до уваги вчинення ТОВ належних дій щодо укладення вказаного договору, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав у ДПС для не прийняття вказаних податкових накладних та вирішення питання щодо можливості їх реєстрації по суті та у відповідності до Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 №1246, чого ДПС протиправно зроблено не було.

Також, колегія суддів наголошує, що принцип юридичної визначеності має різні прояви, зокрема, він є одним з визначальних принципів доброго врядування і належної адміністрації (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до якості закону).

Разом з тим, не приймаючи фактично до розгляду надіслані податкові накладні одночасно з чинним договором про визнання електронних документів та з урахуванням тієї обставини, що на подання другої заяви про приєднання до договору про визнання електронних документів, податковий орган зазначив, що діюча заява присутня (від 16 січня 2017 №160120171), колегія суддів зазначає про штучне створення ДПС ситуації юридичної невизначеності для ТОВ, що є неприпустимим.

Також, ч.2 ст.6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, у справі Рисовський проти України Європейський Суд з прав людини ... підкреслює особливу важливість принципу належного урядування . Зазначений принцип на думку суду передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності .

Разом з тим, за результатом дослідження правовідносин між сторонами у справі, колегія суддів вважає, що ДПС не було дотримано принципу належного урядування під час вирішення питання не/прийняття податкових накладних до розгляду.

Отже, приймаючи до уваги все вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії (в досліджуваній частині) є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи апеляційних скарг, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку щодо спірних правовідносин.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скаргах доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційні скарги задоволенню не підлягає.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Головного управління ДПС в Одеській області та Державної податкової служби України - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 липня 2020 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлений 04 березня 2021 року.

Головуючий суддя Федусик А.Г. Судді Бойко А.В. Шевчук О.А.