Постанова

від 01.03.2021 по справі 640/1920/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/1920/19

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Собківа Я.М.,

суддів: Пилипенко О.Є., Черпіцької Л.Т.,

розглянувши в порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ІЕС ТІ МЕДІА про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ІЕС ТІ МЕДІА до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ІЕС ТІ МЕДІА звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, Державної фіскальної служби України, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 29 листопада 2018 року №1006817/36602919, від 03 грудня 2018 року №1009752/36602919, від 03 грудня 2018 року № 1009750/36602919, від 03 грудня 2018 року № 1009751/36602919; зобов`язати Державну фіскальну службу України здійснити реєстрацію податкових накладних від 01 липня 2018 року № 1, від 11 липня 2018 року № 2, від 11 липня 2018 року № 3, від 11 липня 2018 року № 4 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2020 року, позов задоволено повністю.

13 жовтня 2020 року до Шостого апеляційного адміністративного суду представником Товариства з обмеженою відповідальністю ІЕС ТІ МЕДІА - Бисько Марією Георгіївною подано заяву про стягнення понесених витрат на професійну правничу допомогу при розгляді справи у суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2020 року відмовлено у задоволенні заяви представника Товариства про стягнення понесених витрат на професійну правничу допомогу при розгляді справи у суді апеляційної інстанції.

Не погодившись з ухвалою суду апеляційної інстанції Товариством подано касаційну скаргу, в якій скаржник посилається на порушення судом норм процесуального права, просить це судове рішення скасувати, ухвалити нове, яким заяву позивача задовольнити, стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 21000 грн.

Скаржник наголошує на тому, що Товариством дотримано всіх вимог законодавства щодо подання документів для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу. Зокрема позивач вказує на те, що ним разом з відзивом на апеляційну скаргу було надано до суду належним чином завірену копію додаткової угоди № 6547 до договору про надання правової допомоги від 26 серпня 2020 року, належним чином завірену копію рахунку-фактури № 6547 від 26 серпня 2020 року та оригінал банківської виписки від 30 вересня 2020 року, а вже після ухвалення постанови судом апеляційної інстанції Товариством додано копію акта № 6547 від 9 жовтня 2020 року до договору про надання правової допомоги № 21-12/2018-01 від 21 грудня 2018 року та копію погодинного звіту № 6547 від 9 жовтня 2020 року, проте зазначеним документам судом апеляційної інстанції не надана оцінка.

Постановою Верховного Суду від 20 січня 2021 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ІЕС ТІ МЕДІА задоволено частково, ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2020 року у справі №640/1920/19 скасовано, справу № 640/1920/19 в частині вирішення питання про відшкодування витрат на правову допомогу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відмовляючи ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2020 року у задоволенні заяви представника Товариства про стягнення понесених витрат на професійну правничу допомогу при розгляді справи у суді апеляційної інстанції, суд зазначив, що позивачем не було надано доказів щодо сплати витрат понесених за виконання проведеної правової допомоги за договором, акту приймання - передачі послуг з професійної правничої допомоги, що свідчить про неналежність підтвердження витрат на професійну правничу допомогу.

Верховний Суд, скасувавши ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2020 року у справі №640/1920/19 та частково задовольняючи касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ІЕС ТІ МЕДІА постановою від 20 січня 2021 року дійшов висновку про передчасність ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2020 року у справі №640/1920/19 з огляду на наявність в матеріалах справи інших документів, які суд не досліджував під час вирішення питання про відшкодування витрат на правову допомогу, а саме: копії додаткової угоди № 6547 до договору про надання правової допомоги від 26 серпня 2020 року, рахунку-фактури №6547 від 26 серпня 2020 року та оригінал банківської виписки від 30 вересня 2020 року, які позивач додавав до відзиву на апеляційну скаргу податкового органу (том 3, а. с. 193 - 204).

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновків про наступне.

В силу статті 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

За приписами статті 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно з частиною 1 статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Положенням частини сьомої статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як уже зазначалося, позивач звернувся до суду апеляційної інстанції із заявою про відшкодування витрат на правничу професійну допомогу в розмірі 21000,00 грн.

Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до статті 16 КАС України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 5 липня 2012 року № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI).

Так, відповідно до ст. 1 цього Закону:

договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4);

інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6);

представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9).

Згідно з положеннями ст. 19 Закону № 5076-VI, видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Частинами 2 та 3 статті 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із статтею 30 Закону № 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частини 4 статті 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною 5 статті 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).

Приписами частини 9 статті 139 КАС України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Системний аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє суду дійти висновку, що стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, у тому числі, витрати пов`язані з оплатою правової допомоги. Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі: сторона, яка бажає компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона має право подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги та інші документи, що свідчать про витрати сторони, пов`язані із наданням правової допомоги.

При цьому, на переконання судової колегії, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.

Разом з тим, покладення обов`язку довести неспівмірність витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, не можуть нівелювати положень статті 139 КАС України щодо обставин, які враховує суд при вирішенні питання про розподіл судових, зокрема обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

В силу положень ст. 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, у рішенні ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі East/West Alliance Limited проти України , заява № 19336/04, зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (п. 268, 269).

Крім того, згідно з рішенням ЄСПЛ у справі Лавентс проти Латвії відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).

Так, до суду для підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем було подано: належним чином завірену копію додаткової угоди №6547 до договору про надання правової допомоги №21-12/2018-01 від 21.12.2018, належним чином завірену копію рахунку-фактури з № 6547 від 26.08.2020, оригінал банківської виписки від 30 вересня 2020 року на підтвердження оплати позивачем послуг з професійної правничої допомоги.

З матеріалів справи також вбачається, що 09.10.2020 між позивачем та Адвокатським об`єднанням Олександр Перемежко та партнери укладений акт № 6547 про надання правової допомоги до Договору про надання правової допомоги № 21-12/2018-01 від 21.12.2018.

У вказаному акті визначений детальний перелік наданої правової допомоги позивачу. Також у погодинному звіті № 6547 від 09.10.2020 визначений перелік виконаних робіт із зазначенням відомостей про осіб, які надавали такі послуги та тривалість їх надання.

Відтак, на переконання колегії суддів, позивачем надано усі необхідні документи, які цілком підтверджують понесення ним витрат на професійну правничу допомогу на суму 21000,00 грн.

Крім того, як вже зазначалось, згідно з ч.ч. 6, 7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог ч. 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Натомість, колегія суддів підкреслює, що ні під час перегляду справи в апеляційному порядку, ні під час вирішення питання про ухвалення додаткового судового рішення відповідачем не було подано клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, а тому, в розумінні ч.ч.6-7 ст.134 КАС України, розмір витрат на оплату правничої допомоги не підлягає дослідженню на співмірність за ч.5 ст.134 КАС України.

З огляду на викладені обставини, з урахуванням висновків, викладеним у постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року, колегія суддів підсумовує, що понесені позивачем витрати на правничу допомогу під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції у сумі 21000,00 грн підлягають розподілу шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача, враховуючи, що відповідачем не було подано клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу та з огляду на подані докази понесених витрат.

Відповідно до ч. 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. 6 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи те, що при розгляді апеляційної скарги судом не вирішено питання про розподіл судових витрат, колегія суддів дійшла висновку про необхідність прийняття додаткової постанови.

Керуючись статтями 132, 314, 137, 139, 244, 252, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ІЕС ТІ МЕДІА - задовольнити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управлінні ДПС у м. Києві (код за ЄДРПОУ 43141267, адреса місцезнаходження: вулиця Шолуденка, буд. 33/19, м. Київ, 04116, м. Київ) та Державної податкової служби України (код за ЄДРПОУ 43005393, адреса місцезнаходження: Львівська площа, буд. 8, м. Київ. 04053) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ІЕС ТІ МЕДІА 21 000 (двадцять одну тисячу) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Додаткова постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на постанову суду може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач Собків Я.М.

Суддя Пилипенко О.Є.

Суддя Черпіцька Л.Т.