Постанова

від 03.03.2021 по справі 813/6906/14

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2021 рокуЛьвівСправа № 813/6906/14 пров. № А/857/14943/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Довгополова О.М., Святецького В.В.,

розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Красненський комбінат хлібопродуктів на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року (головуючого судді Сакалоша В.М., ухвалене у відкритому судовому засіданні в м. Львів о 11 год. 26 хв. повний текст рішення складено 21.10.2020) у справі №813/6906/14 за позовом Публічного акціонерного товариства Красненський комбінат хлібопродуктів до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ПАТ Красненський комбінат хлібопродуктів 09.10.2014 звернулося в суд з позовом до Буської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області (правонаступник - Головне управління ДПС у Львівській області) в якому просить визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 26 вересня 2014 року №0001062200/224.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2014 року позов задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 17 березня 2015 року скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позовних вимог ПАТ Красненський комбінат хлібопродуктів .

Постановою Верховного Суду від 20.01.2020 постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2014 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2015 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Оскаржуваним рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням Публічне акціонерне товариство Красненський комбінат хлібопродуктів подало апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов. Вказує, що за результатами господарських операцій із контрагентом - ТОВ Промторг-Холдинг , господарські операції є реальними та їх виконання підтверджується сукупністю відповідних доказів.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим, також просить провести судове засідання за участю його представника, однак таке клопотання не підлягає до задоволення оскільки з урахуванням положень статті 12 КАС України дана справа відноситься до незначної складності у зв`язку з чим відсутні підстави для проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у судовому засіданні.

Згідно статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України справа призначена в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що між ПАТ Красненський комбінат хлібопродуктів (покупець) та ТОВ Промторг-Холдинг (продавець) укладено договір купівлі-продажу від 03 березня 2014 року №03/03-1, відповідно до якого останній зобов`язувався поставити і передати у власність покупцю товар (кукурудзу) у кількості 384 тони загальною вартістю 576000 грн., вартість однієї тони складає 1500 грн.

Відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ Красненський комбінат хлібопродуктів з питань визначення податкових зобов`язань та податкового кредиту з ПДВ по взаєморозрахунках з ТОВ Промторг-Холдинг за період з 01 березня 2014 року по 30 квітня 2014 року, за результатами якої складено акт від 09 вересня 2014 року №180/22-00/00952060, у якому встановлено порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 ПК України, що призвело до заниження ПДВ в сумі 107507 грн., в тому числі за березень 2014 року на суму 96000 грн., за квітень 2014 року на суму 11507 грн.

У акті перевірки контролюючий орган дійшов висновку про формування Товариством податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам із ТОВ Промторг-Холдинг без дотримання відповідних законодавчих підстав, зважаючи на те, що у складеному ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві акті від 04 червня 2014 року №1557/26-55-22-02/38149168 Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ Промторг-Холдинг (код ЄДРПОУ 38149168) встановлено відсутність реального здійснення операцій цим платником податків у період з 01 березня 2014 року по 30 квітня 2014 року. За наведених у вказаному акті обставин відповідач визнав надані до перевірки документи такими, що не підтверджують реальність операцій між позивачем і ТОВ Промторг-Холдинг .

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 26 вересня 2014 року №0001062200/224, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на загальну суму 161261 грн., з яких 107507 грн. за основним платежем, 53754 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Верховний Суд від 20.01.2020 при прийнятті рішення про направлення справи на новий розгляд зазначив, що ні суд першої, ні апеляційної інстанції не навели відповідних мотивів, з посиланням на конкретні умови передачі товарно-матеріальних цінностей, обставини їх переміщення і доставки, умови переходу права власності, передачі тощо, за яких додані до матеріалів справи документи свідчать або не свідчать про фактичне виконання зобов`язань (справжність операцій). Також ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції, вказуючи на нездійснення Товариством оплати за придбаний товар, не навів норм законодавства, у відповідності до яких такі обставини позбавляють платника податку права на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту й, при цьому, не надав відповідної правової оцінки наявним в матеріалах справи платіжним дорученням від 17 квітня 2014 року №2380 на суму 29040 грн. та від 15 квітня 2014 року №2359 на суму 40000 грн., суд першої інстанції обставини проведення розрахунків за товар у розмірі, обумовленому в укладеному із ТОВ Промторг-Холдинг договорі, взагалі залишив поза увагою. Без відповідної правової оцінки залишились й наведені у позовній заяві доводи позивача стосовно прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення на підставі акту перевірки, яка проведена з порушенням підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів ( у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 зазначеної статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається даті тієї з подій, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 зазначеного Кодексу та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 Податкового кодексу України, протягом звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (в тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України).

Згідно пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено судом висновки податкового органу про порушення платником податку норм Податкового кодексу України ґрунтуються на акті ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 04.06.2014 року №1557/26-55-22-02/38149168 Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТзОВ Промторг-Холдинг .

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до частини 1, 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження реальності господарських операції позивачем було надано наступні документи: копія договору №03/03-1 (купівлі-продажу кукурудзи) від 03.03.2014 р., копії видаткових накладних: №РН-01 від 03.03.2014 р., №РН-02 від 04.03.2014 р., №РН-03 від 05.03.2014 р., №РН-04 від 06.03.2014 р., №РН-05 від 07.03.2014 р., №РН-06 від 09.03.2014 р., №РН-07 від 11.03.2014 р., №РН-08 від 12.03.2014 р., №РН-09 від 14.03.2014 р., №РН-10 від 15.03.2014 р., №РН-11 від 17.03.2014 р., №РН-22 від 14.04.2014 р., №РН-27 від 16.04.2014 р.; копії податкових накладних: №1 від 03.03.2014 р., №2 від 04.03.2014 р., №3 від 05.03.2014 р., №4 від 06.03.2014 р., №5 від 07.03.2014 р., №6 від 09.03.2014 р., №7 від 11.03.2014 р., №8 від 12.03.2014 р., №9 від 14.03.2014 р., №10 від 15.03.2014 р., №11 від 17.03.2014 р.; копії актів прийому - передачі: №01 від 03.03.2014 р., №02 від 04.03.2014 р., №03 від 05.03.2014 р., №04 від 06.03.2014 р., №05 від 07.03.2014 р., №06 від 09.03.2014 р., №07 від 11.03.2014 р., №08 від 12.03.2014 р., №09 від 14.03.2014 р., №10 від 15.03.2014 р., №11 від 17.03.2014 р., №22 від 14.04.2014 р., №22 від 16.04.2014 р.; копії товарно-транспортних накладних; копії наказів на відрядження; копії подорожніх листів; виписки із відомостей обліку зерна за березень 2014 р. та квітень 2014 р.; виписки із відомостей по рахунку 631 за березень 2014 р. та квітень 2014 р.; платіжні доручення; реєстри виданих та отриманих податкових накладних за березень 2014 р. та квітень 2014 р.; сертифікат відповідності.

Як вбачається з наявних матеріалів справи та не спростовується позивачем, ПАТ Красненський комбінат хлібопродуктів не надано сертифікатів якості для переміщення зерна в межах України, згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2009 року № 848 Про затвердження порядку видачі сертифіката якості зерна та продуктів його переробки , згідно якою: Сертифікат якості - документ, виданий територіальним органом Держсільгоспінспекції на партію зерна та продуктів його переробки, що завантажені у транспортний засіб, який засвідчує відповідність їх показників якості і безпеки вимогам державних стандартів та інших нормативних документів або експортного контракту і включає інформацію про наявність або відсутність генетично модифікованих організмів .

Статтею 24 Закону України Про зерно та ринок зерна в Україні передбачено те, що зерно підлягає зберіганню у зернових складах. Власники зерна мають право укладати договори складського зберігання зерна на зберігання зерна у зернових складах з отриманням складських документів на зерно, а також зберігати зерно у власних зерносховищах. При прийманні зерна на зберігання зерновий склад зобов`язаний здійснити аналіз його якості.

Щодо покликань позивача на ті обставини що відсутність сертифіката зумовлена придбанням у контрагента кукурудзи, а не зерна з чим суд не погоджується з огляду на те, що на підтвердження реальності господарських операцій ПАТ Красненський комбінат хлібопродуктів було надано виписки із відомостей обліку саме зерна за березень та квітень 2014 року.

При цьому суд вважає обґрунтованими твердження відповідача стосовно того, що відповідно до пункту 11 статті 1 Закону України Про зерно та ринок зерна в України , зерно - плоди зернових, зернобобових та олійних культур, які використовуються для харчових, насіннєвих, кормових та технічних цілей.

Суд також зазначає, що по TOB Промторг-Холдинг відсутні первинні бухгалтерські податкові документи, що підтверджують реалізацію товарів та послуг контрагентам, а також, використання складських, виробничих приміщень та обладнання, а саме: складського обліку, які підтверджують фактичне придбання товарів (робіт, послуг, переміщення на виробництво, кількість готової продукції та її подальшої реалізації, що підтверджують транспортування товарів, кількість працюючих, необхідних забезпечення процесу виробництва (надання послуг, виконання робіт) та інших підтверджуючих документів, які б дали можливість підтвердити реальність здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства з придбання товарів (робіт, послуг).

При цьому згідно договору оплата повинна була проводитися за кожну партію поставки, однак ПАТ Красненський КХП не розрахувався за товар з ТзОВ Промторг-Холдинг за договором 03.03.2014 №03/03-1 та доказів протилежного до суду не надано.

Щодо наданих платіжних доручень від 17 квітня 2014 року №2380 на суму 29040 грн. та від 15 квітня 2014 року №2359 на суму 40000 грн. суд зазначає, що у Договорі від 03.03.2014 №03/03-1, зазначено наступні реквізити ТзОВ Промторг-Холдинг : ПДВ №200143567; Р/р НОМЕР_1 ; банк ПАТ Комерційний банк Надра ; МФО 380764, однак згідно вищезгаданих платіжних доручень реквізитами отримувача є: Банк Ф ОРУ АТ Б`Фінанси та кредит м.Одеса; МФО 328823; кредитний рахунок № НОМЕР_2 . При цьому у Договорі була конкретно обумовлена сума на яку повинне було здійснюватися покупка - 576000,00 грн., а згідно платіжних доручень, сума склала - 69040,00 грн., що значно перевищує договірну.

Також колегія суддів враховує службову записку ГВПМ ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 29.04.2014 №1705/26-55-07-03 щодо неможливості підтвердження факту реальності здійснення фінансово-господарських операцій посадовими особами, в якій вказано, що проведеними заходами встановити фактичне місцезнаходження підприємства ТОВ Промторг-Холдинг не виявилося можливим. Під час виїзду за податковою адресою м. Київ, вул. Лаврська, 9, корпус 19 було встановлено, що за вказаною адресою знаходиться нежитлове приміщення. Під час обстеження податкової адреси встановити вивісок та поштових скриньок з надписом ТОВ Промторг-Холдинг не виявилося можливим. Складено довідку форми №2 про не встановлення платника за податковою адресою.

При цьому суд бере до уваги що службовою запискою СУФР ДПІ у Печерському р-н ГУ Міндоходів у м. Києві №1355/26-55-07-02 від 10.04.2014р повідомлено наступне.:

ТОВ Промторг-Холдинг , код ЄДРПОУ 38149168 знаходиться на податковому обліку в ДПІ у Печерському р-н ГУ Міндоходів у м. Києві, як сільськогосподарський виробник.

ТОВ Промторг-Холдинг подало до ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві заяву про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб`єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість (вх. 17349/10 від 01.10.2014 року).

Відповідно договору оренди землі, що був наданий у додаток до заяви від 01 червня 2013 року, ТОВ Промторг-Холдинг , в особі директора ОСОБА_1 , взяло в оренду земельну ділянку кадастровий номер 1823482800:13:000:0060 загальною площею 3,07 га, яка знаходиться на території сільської ради Ставищенського району Київської області. Виходячи з інформації вказаної в договорі він зареєстрований у Держземуправлінні Малиновського району Житомирської області від 01.06.2013 за №182340004000913.

Для перевірки достовірності даних до головного управління Держземагенства у Малиновському районі Житомирської області направлено запит за вих. №610/10/25-55-07-04 від 25.02.2014 року щодо надання інформації по запису №182340004000913 зробленому в Державному реєстрі земель.

За вих. 748/03/01-09 від 12.03.14р. до ОУ ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві надійшла відповідь від управління Держземагенства у Малиновському районі Житомирської області, з якої видно, що за реєстраційним номером №182340004000913 зареєстрований договір оренди землі, що укладений між орендодавцем ОСОБА_2 та орендарем ТОВ Анастасія 2009 в особі директора Лисенка Сергія Володимировича.

Згідно наданих до перевірки товарно-транспортних накладних, пунктом навантаження товару було смт. Обухів, відповідно до наказів про відрядження, працівників на закупівлю товару відряджали у смт. Обухів.

Однак, у матеріалах справи наявна відповідь виконавчого комітету Обухівської міської ради від 30.12.2014 №3001, у якій зазначається, що інформація про знаходження зернових складів (ангарів та інших складських приміщень) на території міста Обухів відсутня.

При цьому відповідно до відповіді від 23.09.2020 №7475/7 наданої ГУ ДПС у м. Києві на запит ГУ ДПС у Львівській області згідно інформаційних ресурсів ДПС України за період діяльності березень квітень 2014 року ТОВ Промторг-Холдинг подано звіт про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів щодо 1 особи.

Колегія суддів вважає, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Суд зазначає, що за певних інших обставин надані документи можуть свідчити про існування господарських операцій, які за формою (зовнішнім вираженням) можуть підпадати під визначення реальних і таких, що зумовлюють зміни в структурі активів, зобов`язань та власного капіталу суб`єкта господарювання. Водночас потрібно, щоб ці документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету. В іншому випадку, первинні документи не можуть вважатися юридично значимими документами для цілей формування даних бухгалтерського та, відповідно, податкового обліку.

Разом з тим, окремою підставою для висновку про відсутність у платника податків права на отримання податкових переваг є відсутність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій, недоліки таких документів, складання документів при фактичному нездійсненні заявлених операцій, відображення у первинних документах недостовірних даних або даних, які неможливо віднести до операцій, що перевіряються.

Крім того, слід взяти до уваги, технічні та технологічні можливості контрагента до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції.

Натомість позивачем не належним чином представлено оформлені первинні документи на підтвердження дотримання норм Податкового кодексу України, які відображають реальність господарської операції.

Щодо покликань позивача на прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення на підставі акту перевірки, яка проведена з порушенням підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України суд погоджується з доводами відповідача та бере до уваги наступне.

Статтею 16 Закону України Про інформацію (в редакції, чинній на час проведення перевірки) визначено, що податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб`єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Правовий режим податкової інформації визначається, відповідно, Податковим кодексом України та іншими законами.

Відповідно до частини 7 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого Постановою від 27.12.2010 р. №132 (в редакції чинній на час проведення зустрічної звірки), за результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка, яка підписується суб`єктом господарювання (законним чи уповноваженим представником) і посадовими особами органу державної податкової служби та особисто вручається суб`єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку або надсилається суб`єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом із повідомленням про вручення.

Отже, станом на 04.06.2014 (дата складення акту), даний Порядок діяв у редакції від 27.12.2010, і в ньому було вказано тільки те, що за результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка. Про те, що у випадку неможливості проведення зустрічної звірки також складається довідка, у вказаному Порядку не зазначено. Відповідно, доводи позивача про те, що обов`язково повинна бути складена довідка, а не акт, не відповідають чинному, на момент проведення звірки, законодавству.

Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Стаття 73 КАС України встановлює, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

А відповідно стаття 76 КАС України вказує, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.

Відсутність права у позивача на формування показників податкового обліку за вказаними операціями відповідач пов`язує з тим, що за результатами проведених податковими органами контрольних заходів щодо задекларованих постачальників позивача встановлено відсутність такої юридичної особи за адресою місцезнаходження, відсутність у нього необхідних ресурсів та умов для здійснення господарської діяльності.

Слід зазначити, що податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, які мають складатися за наслідками тієї чи іншої господарської операції. Однак критерієм зменшення бази оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість є можливість на підставі наявних документів зробити беззаперечний висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання доходу. А відтак на підтвердження витрат, понесених у зв`язку з оплатою спірних послуг, позивач повинен був надати, зокрема, документи, що свідчать про фактичне виконання постачальником конкретних видів послуг та про результат виконання кожної послуги у вигляді звіту, висновку тощо.

Апеляційний суд вважає, що відповідачем доведено правомірність свого рішення, оскільки неможливо підтвердити факту реального здійснення господарської діяльності позивача із контрагентом ТОВ Промторг-Холдинг .

Вказана правова позиція апеляційного суду узгоджується із постановою Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 826/14489/16, від 15.05.2019 у справі №820/6553/16, від 08.10.2019 у справі №813/5998/14, від 14.02.2020 у справі №826/1255/16, які в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України та частини 6 статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів враховуються апеляційним судом під час вирішення наведеного спору

З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, відповідачем прийнято рішення на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, висновок податкового органу про заниження ПАТ Красненський комбінат хлібопродуктів податку на додану вартість є обґрунтованим, у свою чергу позивачем не доведено належними та допустимим доказами фактів вчинених порушень його прав та охоронюваних законом інтересів в межах спірних правовідносин, а тому у задоволенні позову відмовлено правомірно, судом першої інстанції судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстав для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції на підставі статті 139 КАС України у апеляційного суду немає.

Згідно пункту 6 частини 6 статті 12 КАС України, для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Колегія суддів вважає, що дана справа відносить до справа незначної складності, що відповідає нормам статті 12 КАС України, пункту 10 Розділу VII Перехідних положень КАС України в якому зазначається, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, а тому проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет спору, склад учасників справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Красненський комбінат хлібопродуктів - залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року у справі №813/6906/14 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя Н.В. Ільчишин

Судді О.М. Довгополов

В.В. Святецький