Постанова

від 03.03.2021 по справі 210/6385/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2444/21 Справа № 210/6385/20 Суддя у 1-й інстанції - Вікторович Н. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2021 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Бондар Я.М.,

суддів: Барильської А.П., Зубакової В.П.

секретар судового засідання-Євтодій К.С.

сторони:

позивач - Громадська організація Юристи за екологію

відповідачі:Приватне акціонерне товариство Центральний гірничо-збагачувальний комбінат , Приватне акціонерне товариство Суха Балка , Публічне акціонерне товариство Криворізький залізорудний комбінат , Публічне акціонерне товариство АрселорМіттал Кривий Ріг , Акціонерне товариство Південний гірничо-збагачувальний комбінат

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Державна екологічна інспекція України в Дніпропетровській області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за апеляційною скаргою позивача Громадської організації Юристи за екологію на ухвалу Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 листопада 2020 року, якою відмовлено у відкритті провадження, винесену суддею Вікторович Н.Ю. в місті Кривому Розі Дніпропетровської області, (відомості про дату складення повного тексту судового рішення відсутні),-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2020 року позивач Громадська організація Юристи за екологію звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства Центральний гірничо-збагачувальний комбінат (Відповідач-1), Приватного акціонерного товариства Суха Балка (Відповідач-2), Публічного акціонерного товариства Криворізький залізорудний комбінат (відповідач-3), Публічного акціонерного товариства АрселорМіттал Кривий Ріг (Відповідач-4), Акціонерного товариства Південний гірничо-збагачувальний комбінат (Відповідач-5), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Державна екологічна інспекція України в Дніпропетровській області про стягнення збитків заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього середовища та стягнення моральної шкоди.

Просив стягнути в солідарному порядку з Приватного акціонерного товариства Центральний гірничо-збагачувальний комбінат , Приватного акціонерного товариства Суха Балка , Публічного акціонерного Товариства Криворізький залізорудний комбінат , Публічного акціонерного Товариства АрселорМіттал Кривий Ріг , Акціонерного Товариства Південний гірничо-збагачувальний комбінат на користь фізичних осіб, які визначені у Додатку №1 до позовної заяви та в інтересах яких діє Громадська організація Юристи за екологію збитки розмірі 500 000грн. 00коп. заподіяні в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності та моральну шкоду у розмірі 500 000грн. 00коп.

Ухвалою Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 листопада 2020 року на підставі п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України, відмовлено у відкритті провадження за позовом Громадської організації Юристи за екологію до Приватного акціонерного товариства Центральний гірничо-збагачувальний комбінат , Приватного акціонерного товариства Суха Балка , Публічного акціонерного товариства АрселорМіттал Кривий Ріг , Акціонерного товариства Південний гірничо-збагачувальний комбінат , третя особа , яка не заявляє самостійних вимог - Державна екологічна інспекція України в Дніпропетровській області про стягнення збитків заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього середовища та стягнення моральної шкоди.

Роз`яснено позивачу, що справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, тому позивач має право звернутися до Господарського суду Дніпропетровської області.

Ухвалою Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 грудня 2020 року виправлена описка в ухвалі суду від 23 листопадам 2020 року та другий абзац резолютивної частини ухвали викладено в наступній редакції: Розяснити позивачу, що справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, тому позивач має право звернутися до Господарського суду Дніпропетровської області.

Позивач, Громадська організація Юристи за екологію , будучи незгодним з ухваленим судовим рішенням подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність винесеної ухвали, ставить питання про її скасування з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

При цьому, скаржник не погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що заявлені позивачем вимоги до підприємств не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки правовідносини виникли між юридичними особами щодо відшкодування збитків, заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності цих підприємств.

Позивач зазначає, що 16.11.2020 року Господарським судом Дніпропетровської області у справі №904/6125/20 винесено ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі за позовом Громадської організації Юристи за екологію до семі підприємств про солідарне стягнення з відповідачів збитків розмірі 500 000грн. 00коп. заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності та моральної шкоди у розмірі 500 000грн. 00коп.

У ухвалі Господарський суд Дніпропетровської області, відмовляючи у відкритті провадження по справі, зазначив, що Громадська організація Юристи за екологію (позивач) відповідно до приписів ЗУ Про охорону навколишнього природного середовища має право подавати до суду позови про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в тому числі здоров`ю громадян; але при цьому особа, в інтересах якої подано позов (та яка набуває статусу позивача), повинна відповідати вимогам до осіб, які можуть бути позивачами в господарському процесі. Громадська організація Юристи за екологію (позивач) звернулася до господарського суду з позовними вимогами до низки юридичних осіб про солідарне стягнення на користь фізичних осіб (в інтересах яких діє позивач) 500 000,00 грн. - збитків, заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності; та 500 000,00 грн. моральної шкоди. Отже, позов подано в інтересах громадян фізичних осіб, які мали набути статусу позивачів у цій справі; але ж вищенаведені норми чинного законодавства України вказують на те, що цей спір за своїм суб`єктним складом учасників (позивачів) не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, а повинен розглядатися районним судом відповідно до вимог ЦПК України.

Скаржник вважає, що станом на сьогоднішній день, за умови наявності двох ухвал-Позивачу чиняться перешкоди у доступі до правосуддя та останній не має можливості реалізувати право на судовий захист, вважає, що справа має бути розглянута в порядку цивільного судочинства через діяльність Позивача саме в інтересах фізичних осіб та звернення із позовними вимогами, які мають на меті задоволення інтересів останніх.

У відзиві на апеляційну скаргу Позивача, Відповідач-5 АТ Південний гірничо-збагачувальний комбінат , посилаючись на законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, яка винесена з додержанням норм матеріального і процесуального права, просить відмовити в задоволенні скарги, залишивши ухвалу Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23.11.2020 року без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу Позивача, Відповідач-2 ПрАТ Суха Балка вважає, що ухвала Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23.11.2020 року є законною, обґрунтованою, прийнятою з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому такою, що повинна бути залишена без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши думку представників: Відповідача-2- ОСОБА_1 , Відповідача-5- ОСОБА_2 , Відповідача-4- ОСОБА_3 , які, кожна окремо, заперечували проти задоволення апеляційної скарги Позивача з викладених у відзивах підстав та просили ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених позовних вимог, відзивів на скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Позивача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову у відкритті провадження у справі, керувався нормами п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України й виходив з того, що заявлені Позивачем вимоги до Відповідачів-підприємств не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки правовідносини виникли між юридичними особами щодо відшкодування збитків, заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності цих підприємств.

Колегія суддів повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції і не може погодитись із доводами Позивача викладеними в апеляційній скарзі, з огляду на таке.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, в апеляційній скарзі Позивач посилається на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2020 року у справі №904/6125/20, яка постановлена судом у справі з аналогічними правовідносинами, де позивачем є Громадська організація Юристи за екологію , Відповідачами-Підприємства, які здійснюють господарську діяльність, вимоги стосуються солідарного стягнення на користь фізичних осіб (в інтересах яких діє позивач) збитків, заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності; та моральної шкоди та, якою було відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі ст.175 ГПК України, оскільки спір за своїм суб`єктним складом не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, а повинен розглядатися районним судом відповідно до вимог ЦПК України (а.с.18-19).

Ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2020 року у справі №904/6125/20 була оскаржена Позивачем до Центрального апеляційного господарського суду.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 10 лютого 2021 року апеляційна скарга Громадської організації "Юристи за екологію" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2020 у справі №904/6125/20 задоволена.

Ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2020 у справі №904/6125/20 скасована.

Справа №904/6125/20 передана на розгляд Господарському суду Дніпропетровської області зі стадії вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.

Господарський суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що у даній справі спір виник з приводу спричинення відповідачами в процесі їх господарської діяльності та порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища збитків та моральної шкоди фізичним особам (визначені у додатку №1 до позовної заяви), які є членами громадської організації Юристи за екологію та довірили цій організації в тому числі подавати до судів позови щодо порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, тому даний спір відноситься до юрисдикції господарських судів і Позивач правомірно звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У справі Плахтєєв та Плахтєєва проти України (заява №20347/03, рішення від 12.03.2009) Європейський суд з прав людини зазначив, що у п.1 ст.6 Конвенції втілено право на суд , одним із аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження у суді за цивільним позовом (див. рішення у справі Голдер проти Сполученого Королівства від 21.02.1975, серія А,N 18, сс 17-18, пп. 35-36). Однак це право не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Тим не менше, право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (див. v. France рішення від 29.07.1998, Reports of Judgment and Decisions 1998-V, c.1867, параграф 37).

Відповідно до ч.2,3 ст.4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням

До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ст.45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Екологічні інтереси населення можуть підлягати судовому захисту на підставі частини сьомої статті 41 Конституції України, відповідно до якої використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі, а також приписів статті 66 Основного Закону, відповідно до якої ніхто не повинен заподіювати шкоду довкіллю.

Міжнародним документом, який закріпив зобов`язання держав у сфері доступу до правосуддя в екологічних справах, стала Орхуська конвенція.

Орхуську конвенцію ратифіковано Законом України №832-ХІУ від 06 липня 1999 року, тому її положення відповідно до статті 9 Конституції України є нормами прямої дії, а положення національного законодавства про процедури і механізми судового захисту порушених екологічних прав та інтересів можуть їх конкретизувати.

Для забезпечення належної реалізації, зокрема екологічних прав, Орхуська конвенція передбачає у статті 9 право і гарантії доступу до судового й адміністративного оскарження рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені з порушенням права на доступ до інформації чи права на участь у процесі прийняття рішень з питань, що стосуються довкілля.

Пунктом 3 статті 9 Орхуської конвенції на її Договірні Сторони покладається зобов`язання, зокрема, забезпечувати доступ громадськості до процедур оскарження дій та бездіяльності державних органів і приватних осіб, що порушують вимоги національного екологічного законодавства.

При цьому, відповідно до Орхуської конвенції представники громадськості мають право оспорювати порушення національного законодавства у сфері довкілля незалежно від того, належать такі порушення до прав на інформацію і на участь громадськості при прийнятті рішень, гарантованих Орхуською конвенцією, чи ні (згідно з Керівництвом із провадження Орхуської конвенції (ООН, 2000 рік), далі - Керівництво). Орхуська конвенція забезпечує доступ до правосуддя як на підставі власних положень, так і в порядку забезпечення дотримання національного природоохоронного законодавства.

Згідно із Законом України Про благодійну діяльність та благодійні організації сферами благодійної діяльності є, зокрема, екологія, охорона довкілля та захист тварин (стаття 3). Благодійній організації, до статутних цілей якої включено діяльність у сфері екології, охорони довкілля та захисту тварин, Орхуська конвенція надає право на доступ до правосуддя з питань довкілля у розумінні пункту 4 статті 9 цієї Конвенції.

Згідно частин 4 та 5 статті 16 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" громадські організації можуть брати участь в управлінні галуззю охорони навколишнього природного середовища, якщо така діяльність передбачена їх статутами, зареєстрованими відповідно до законодавства України. Метою управління в галузі охорони навколишнього природного середовища є реалізація законодавства, контроль за додержанням вимог екологічної безпеки, забезпечення проведення ефективних і комплексних заходів щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів, досягнення узгодженості дій державних і громадських органів у галузі охорони навколишнього природного середовища.

Приписами статті 21 наведеного Закону унормовано, що громадські природоохоронні організації мають право, зокрема: подавати до суду позови про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в тому числі здоров`ю громадян і майну громадських організацій; брати участь у заходах міжнародних неурядових організацій з питань охорони навколишнього природного середовища; брати участь у підготовці проектів нормативно-правових актів з екологічних питань; оскаржувати в установленому законом порядку рішення про відмову чи несвоєчасне надання за запитом екологічної інформації або неправомірне відхилення запиту та його неповне задоволення. Діяльність громадських організацій в галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюється відповідно до законодавства України на основі їх статутів.

Відповідно до Статуту Громадської організації Юристи за екологію (надалі- позивач) вона є добровільною, незалежною, самоврядною громадською природоохоронною організацією, що об`єднує на добровільних засадах та на підставі спільності інтересів фізичних осіб, що поділяють мету і завдання організації (п.1.1. статуту).

Основною метою діяльності організації є задоволення та захист законних соціальних, творчих, економічних, наукових, культурних інтересів своїх членів; сприяння розв`язанню екологічних проблем в Україні; охороні, збереженню та захисту довкілля; надання допомоги у захисті екологічних прав та інтересів, сприяння розвитку природоохоронної справи, захист права громадян на проживанні в екологічно безпечному навколишньому середовищі (п.2.1. статуту).

Для досягнення своєї мети організація ставить перед собою, зокрема, наступні завдання: подавати до судів позови щодо порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, захищати права громадян, в тому числі членів організації, подаючи до суду позови про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в тому числі здоров`ю громадян і майну громадських організацій (п. п.2.2.4., 2.2.13. статуту).

Таким чином, громадяни, які є членами позивача, обрали спосіб не самостійно звертатися із позовами до відповідачів, а об`єдналися в громадську організацію для сумісного захисту своїх інтересів.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених ч. 2 цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: інші справи у спорах між суб`єктами господарювання.

За змістом ст.55 ГК України суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Суб`єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

У даній справі спір виник з приводу спричинення відповідачами в процесі їх господарської діяльності та порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища збитків та моральної шкоди фізичним особам (визначені у додатку №1 до позовної заяви), які є членами громадської організації Юристи за екологію та довірили цій організації в тому числі подавати до судів позови щодо порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Отже, висновок суду першої інстанції, що даний спір відноситься до юрисдикції господарських судів, колегія суддів вважає правильним і повністю з ним погоджується, судом першої інстанції при постановленні оспорюваної ухвали не були порушені норми процесуального права, тому відсутні підстави для скасування ухвали.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 375, 381-384 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу позивачаГромадської організації Юристи за екологію залишити без задоволення.

Ухвалу Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 листопада 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 03 березня 2021 року.

Головуючий:

Судді: