Постанова

від 04.03.2021 по справі 515/194/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5326/21

Номер справи місцевого суду: 515/194/19

Головуючий у першій інстанції Тимошенко С. В.

Доповідач Гірняк Л. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.2021 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Одеського апеляційного суду в складі:

Головуючого- Гірняк Л.А.

Суддів - Сегеди С.М., Цюри Т.В.,

За участю секретаря - Ющак А.Ю.

розглянула у відкритому судовому засіданні м. Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 21 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Лиманської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (правонаступник Лиманської сільської ради Татарбунарського району Одеської області), третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю Київське міжобласне спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне товариство про скасування рішення Лиманської сільської ради від 19.10.2016 р. № 158-VII та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

ПРОЦЕДУРА:

В лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулася до районного суду з позовною заявою, в якій просила скасувати рішення Лиманської сільської ради Татарбунарського району Одеської області № 158- VІІ від 19.10.2016 року та зобов`язати відповідача надати їй згоду на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду площею 0,02 га, яка розташована на території бази відпочинку Жемчужина в с.Лиман Татарбунарського району Одеської області.

Вимоги обгрунтовувала тим, що вона є власником дачного будинку АДРЕСА_1 та території бази відпочинку Жемчужина , так як 07 листопада 2008 р. між нею та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу.

Земельна ділянка площею 0,02 га на якій розташований цей будинок належала ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу про право тимчасового користування земельною ділянкою укладеного 17.07.1995 року строком на 50 років під будівництво дачного будинку.

Відмовляючи ОСОБА_1 у наданні згоди на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду Лиманська сільрада виходила з того, що земельна ділянка площею 1,714 га під базою відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 є власністю КМСРНАТ на підставі державного акту від 13.03.2007 року.

Позивач вважає, що такі дії відповідача не відповідають вимогам чинного законодавства, а саме ст. 21, 129 1 Конституції України, ч. 1 ст.377 ЦК України та ч.2 ст. 120 ЗК України.

Зазначає, що до особи, яка набула права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності, право користування земельною ділянкою на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в особі та на умовах встановлених для попереднього землевласника (користувача) та яка була вилучена із земель, виділених Київському міжобласному спеціалізованому ремонтно-налагоджувальному АТ під будівництво бази відпочинку та ОСОБА_2 став власником земельної ділянки раніше ніж КМСРНАТ.

Рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 21 січня 2020 року у позові ОСОБА_1 до Лиманської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ТОВ Київське міжобласне спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне товариство , про скасування рішення Лиманської сільської ради від 19.10. 2016 р. № 158-VII та зобов`язання вчинити дії - відмовлено.

06.03.2020 року не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подала до суду апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд скасувати рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 21 січня 2020 року .

Сторони в судове засідання не з`явились, про час та місце судового розгляду сповіщені належним чином.

Від голови Лиманського сільського голови - Резніченка Василя до апеляційної інстанції надійшла зава в якій він просить розглядати судове засідання, призначене на 25.02.2021 року в 09.50 год., за їх відсутності.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

В силу частини 2 ст.372 ЦПК України судова колегія вважає можливим розглянути справу за їх відсутністю.

При цьому колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 5 ст.268 ЦПК України, в редакції, яка набрала чинності 15.12.2017 року,датою ухвалення рішення,ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

У зв`язку з цим, та на підставі частини 2 ст.247 ЦПК України,фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. З цих підстав,датою складання цього судового рішення 04.03.2021 року.

АРГУМЕНТИ(ДОВОДИ)СТОРІН:

Заявниця в апеляційній скарзі зазначає, що районний суд не взяв до уваги, що цивільно-правовий спір з третьою особою на стороні відповідача КМСРНАТ щодо права користування земельною ділянкою 0,02 га вирішений судами вищої інстанції.

Посилається на те, що станом на 1995 рік ОСОБА_2 був належним користувачем земельної ділянки площею 0,02 га, яка вилучена із земель, виділених Київському міжобласному спеціалізованому ремонтно-налагоджувальному акціонерному товариству під будівництво бази відпочинку.

30.04.2020 року від Лиманської сільської ради Татарбунарського району Одеської області до Одеського апеляційного суду надійшов відзив в якому просять апеляційну скаргу залишити без задоволення посилаючись на те, що судом встановлено, що оскаржуване позивачем рішення Лиманською сільською радою прийнято у відповідності до вимог чинного земельного законодавства та законодавства про місцеве самоврядування, в межах своїх повноважень та їх перевищення не встановлено.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ

Матеріалами справи встановлено, що з копії договору купівлі-продажу дачного будинку, укладеного 07.11.2008 року вбачається, що ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_1 купила належний продавцю на праві приватної власності дачний будинок АДРЕСА_1 (а.с. 24).

Рішенням Лиманської сільської ради № 32 від 06.06.1995 р. ОСОБА_2 надано у постійне користування на правах оренди земельну ділянку в розмірі 0,02 га на базі відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.27).

На підставі зазначеного рішення 17.07.1995 р. сільською радою з ОСОБА_2 укладено договір на право тимчасового користування землею площею 0,02 га строком на 50 років (а.с.25-26).

Розпорядженням № 158/А-97 від 25.07.1997 року Татарбунарської районної державної адміністрації Одеської області ОСОБА_2 надано у тимчасове користування земельну ділянку площею 0,02 га із земель водного фонду Приморської, Тузлівської, Лиманської та районної Ради народних депутатів строком на 25 років. (а.с.43-45, т.1).

21.04.2005 року між Лиманською сільською радою і Київським міжобласним спеціалізованим ремонтно-налагоджувальним акціонерним товариством було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 1,719 га для розміщення бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: Одеська область, Татарбунарський район, с.Лиман, база відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 (копія договору серії ВСА № 913570 (а.с.146-148,т.1).

З копії витягу вбачається, що зазначений правочин зареєстрований у Державному реєстрі правочинів за № 561355 (а.с.147, т.1).

На підставі договору купівлі-продажу від 21.04.2005 р. Київське міжобласне спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне акціонерне товариство, правонаступником якого є ТОВ КМСРНАТ, 13.03.2007 р. отримало державний акт на право власності на земельну ділянку площею 1,719 га, розташовану на території курортної зони Катранка у межах с.Лиман Татарбунарського району Одеської області (цільове призначення якої - для експлуатації та обслуговування бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 , що видно з копії державного акту серії ЯГ № 958929) (а.с.150,180, т.1).

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 02.12.2011 р. вбачається, що КМСРНАТ на праві приватної власності належить майновий комплекс - база відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 , що розташована за адресою: Одеська область, Татарбунарський район, с.Лиман (Лиманська с/р). Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 570991351250. що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на нерухоме майно серії ЕЕО 969492 (а.с.145, 181, т.1).

З плану меж земельної ділянки площею 1,719 га (цільове призначення якої - для експлуатації та обслуговування бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 (зворот копії державного акту серії ЯГ № 958929)) та копії план-схеми бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 дачний будинок АДРЕСА_1 , власником якого є позивач, розміщений на території зазначеної бази відпочинку і на земельній ділянці, отриманій ТОВ Київське міжобласне спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне товариство для експлуатації та обслуговування бази відпочинку Жемчужина (а.с.150,180,81-88, т.1).

Рішенням ІХ сесії VІІ скликання Лиманської сільської ради Татарбунарського району Одеської області № 158-VІІ від 19.10.2016 р. ОСОБА_1 відмовлено у наданні згоди на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду площею 0,02 га, яка знаходиться на території бази відпочинку Жемчужина в межах населеного пункту с.Лиман, Лиманської сільської ради, так як на земельну ділянку під базою відпочинку Жемчужина виготовлено державний акт на право власності КСМРНАТ. Цим же рішенням рекомендовано зацікавленим особам з питань володіння та користування земельною ділянкою звернутися до суду.

ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог районний суд виходив з того, що вирішення питання щодо користування земельною ділянкою, на якій розташований дачний будинок, лежить за межами повноважень Лиманської сільської ради у галузі земельних відносин та території села.

Судова колегія погоджується з таким судженням районного суду з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення суду першої інстанції оскаржується в частині задоволених позовних вимог, та переглядається судом апеляційної інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Статтею 81ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною третьою статті 12 ЦПК України 2004 року передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою, четвертою статті 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових та службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Позивачка звернулась із заявою до голови Лиманської сільради, в якій просила надати згоду на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду площею 0,02 га, яка знаходиться на території бази відпочинку Жемчужина в межах населеного пункту с.Лиман, Лиманської сільради, Татарбунарського району Одеської області.

Спірні відносини виникли з приводу оренди земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва, а тому врегульовані Земельним кодексом України.

Статтею 13 Конституції України встановлено, земля є об`єктом права власності українського народу. Від його імені права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Відповідно до статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається та реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до Закону.

Відповідно до статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Судом встановлено та не заперечується, що розпорядженням № 158/А-97 від 25.07.1997 року Татарбунарської районної державної адміністрації Одеської області ОСОБА_2 надано у тимчасове користування земельну ділянку площею 0,02 га строком на 25 років. (а.с.43-45, т.1).

Частиною шостою статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Крім того, статтями 50-51 Земельного кодексу України встановлено, що до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів. До земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об`єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об`єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об`єктів стаціонарної рекреації.

Таким чином, надання земельної ділянки для обслуговування бази відпочинку за рахунок земель запасу рекреаційного призначення не передбачає її вилучення чи зміну цільового призначення, оскільки земельна ділянка надана для обслуговування та експлуатації вже існуючої бази відпочинку.

Згідно із статтею 122 Земельного кодексу України районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:

а) ведення водного господарства;

б) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті;

в) індивідуального дачного будівництва.

Відповідно до частини п`ятої статті 122 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Отже, повноваження щодо передачі земельної ділянки рекреаційного призначення без зміни її цільового призначення для дачного будівництва належить до компетенції облдержадміністрації.

Суд звертає увагу на норми статті 18 ЗК України відповідно до яких:

1. До земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.

2. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

3. Україна за межами її території може мати на праві державної власності земельні ділянки, правовий режим яких визначається законодавством відповідної країни; та норми статті 19 ЗК України відповідно до яких:

1. Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

2. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Отже, всі землі поділені на категорії. Земельна ділянка не може належати до двох категорій одночасно.

З вищенаведеного суд приходить висновку, що позивачка хоче отримати згоду на виготовлення проектної документацію із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, яка знаходиться на території бази відпочинку Жемчужина в межах населеного пункту с.Лиман, Лиманської сільради, Татарбунарського району Одеської області яка відноситься до земель рекреаційного призначення.

Статтею 79-1 ЗК України визначено формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав, а саме:

1. Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

2. Формування земельних ділянок здійснюється:

- у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності;

- шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок;

- шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

- шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом;

- за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

3. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

4. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

5. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

6. Формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

7. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

8. У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв`язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру.

9. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

10. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

11. Державна реєстрація прав суборенди, сервітуту, які поширюються на частину земельної ділянки, здійснюється після внесення відомостей про таку частину до Державного земельного кадастру.

12. Межі суміжних земельних ділянок приватної власності можуть бути змінені їх власниками без формування нових земельних ділянок за технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

З Державного акту на право власності на земельну ділянку вбачається, що даній земельній ділянці присвоєний кадастровий номер 5125082700:02:002:0149 (а.с. 150, т.1).

Отже, земельній ділянці, на яку претендує позивачка вже присвоєний кадастровий номер, вона зареєстрована в Державному земельному кадастрі, а відтак , є сформованою.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку, що спірна земельна ділянка відноситься до земель рекреаційного призначення, згідно витягу з Державного земельного кадастру вид використання земельної ділянки зазначений: для обслуговування існуючої бази відпочинку, даний витяг є чинний, ніким не скасований, не змінений тому відповідно до Конституції України, норм Земельного кодексу України розпорядником даних земель є Татарбунарська районна державна адміністрація Одеської області. Належних доказів зміни виду використання земельної ділянки позивачка суду не надала.

Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у частині другій статті 19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, усі рішення та дії суб`єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Судом не підтвердилися обставини щодо порушення відповідачем прав, свобод та інтересів позивача, а позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження позовних вимог.

Таким чином, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність позовних вимог до Лиманської сільської ради та відмову в задоволенні позову.

Посилання на те, що на неї розповсюджується договір оренди земельної діляни не спростовує того факту, що Лиманська селищна рада не є розпорядником спірної земельної ділянки.

Отже, апеляційний суд вважає, що судове рішення суду ґрунтується на повно та всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

На підставі ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 21 січня 2020 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та підлягає оскарженню безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення у касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Л.А. Гірняк

Судді: С.М.Сегеда

Т.В.Цюра