Ухвала

від 09.04.2021 по справі 515/194/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

09 квітня 2021 року

місто Київ

справа № 515/194/19

провадження № 61-5692ск21

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Погрібного С. О. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 21 січня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 04 березня 2021 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Лиманської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Київське міжобласне спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне товариство ,

про скасування рішення Лиманської сільської ради від 19 жовтня 2016 року № 158-VII та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

ОСОБА_1 у лютому 2019 року звернулася до суду з позовом, у якому просила скасувати рішення Лиманської сільської ради Татарбунарського району Одеської області від 19 жовтня 2016 року № 158-VІІ та зобов`язати Лиманську сільську раду Татарбунарського району Одеської області надати їй згоду на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, площею 0, 02 га, розташованої на базі відпочинку Жемчужина в с. Лиман Татарбунарського району Одеської області.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 21 січня 2020 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 04 березня 2021 року, у задоволені позову відмовлено.

ІІ. ВИМОГИ ТА АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

ОСОБА_1 02 квітня 2021 року звернулася із застосуванням засобів поштового зв`язку до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 21 січня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 04 березня 2021 року, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Підставами касаційного оскарження зазначених судових рішень заявник визначила:

- судами першої та апеляційної інстанцій не враховано встановлені судовими рішеннями, а саме: ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 вересня 2014 року у справі № 6-20117св14; ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 червня 2016 року у справі № 6-9681св16; постановою Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 515/42/17 (провадження № 11-963апп18), факти, зокрема, що ОСОБА_1

(нині ОСОБА_1 ) та Товариство з обмеженою відповідальністю Київське міжобласне спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне товариство є користувачами різних земельних ділянок, розташованих на базі відпочинку Жемчужина в с. Лиман Татарбунарського району Одеської області .

Зі змісту поданої касаційної скарги випливає, що заявник як підстави касаційного оскарження рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 21 січня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 04 березня 2021 року визначила порушення судами пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України.

Інших підстав касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявником не зазначено.

ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд вивчив касаційну скаргу та додані до неї матеріали, зробив висновок про наявність підстав для повернення касаційної скарги заявнику, яку подано без додержання вимог процесуального закону, чинного на момент звернення зі скаргою.

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Пунктами 1-4 частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою; судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні; судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу; справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених

пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Верховний Суд констатує, що наведені заявником рішення судів касаційної інстанції ухвалено у справах, учасником яких є ОСОБА_1 , предметом спору у цих справах є дачний будинок АДРЕСА_1 , база відпочинку Жемчужина , а також з приводу правовідносини щодо договору оренди земельної ділянки, на якій розташований зазначений будинок.

Висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 07 березні 2018 року, на які посилається заявник, стосуються перевірки дотримання судами першої та апеляційної інстанцій питання юрисдикції спору у справі № 515/42/17.

Наведене свідчить, що заявник, посилаючись на зазначені висновки судів касаційної інстанції, вважає, що судами першої та апеляційної інстанції не враховано преюдиційні факти, встановленні у цих рішеннях.

Зазначене дає підстави для висновку, що ОСОБА_1 оскаржує рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 21 січня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 04 березня 2021 року на підставі пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України.

Проте, зазначена заявником підстава (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України) може бути врахована Верховним Судом під час відкриття касаційного провадження виключно за умови, якщо обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження одночасно пов`язана з наявністю інших підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 не наводить, визначені

пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу підстави касаційного оскарження рішення судів першої та апеляційної інстанцій. Також відсутні доводи щодо підстав касаційного оскарження, які відповідають частині першій та пунктам 2, 3, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України.

Таким чином, Верховний Суд констатує, що подана заявником касаційна скарга не містить належного викладу підстав для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Верховний Суд наголошує на тому, що суд касаційної інстанції здійснює перегляд постановлених судами першої та апеляційної інстанцій судових рішень у виключних випадках, кожен з яких окремо передбачений процесуальним законом. Стадія касаційного перегляду не є обов`язковою стадією для усіх видів судових проваджень, а перегляд рішень у касаційному порядку відбувається виключно з підстав, що вичерпним чином визначені законом. При цьому, Верховний Суд є судом права, тобто такою судовою інстанцією, яка не здійснює перегляд постановлених та оскаржених рішень повністю, а лише у питанні правильності застосування судами норм права.

Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; Brualla Gomez de la Torre v. Spain від 19 грудня 1997 року).

Враховуючи те, що заявник не виконав вимог процесуального закону під час подання касаційної скарги щодо наведення визначених процесуальним законом підстав касаційного оскарження судових рішень, така скарга підлягає поверненню заявнику.

Повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Керуючись статтями 389, 393, 411 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 21 січня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 04 березня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Лиманської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Київське міжобласне спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне товариство , про скасування рішення Лиманської сільської ради від 19 жовтня 2016 року № 158-VII та зобов`язання вчинити дії , не прийняти до розгляду та повернути заявникові.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя С. О. Погрібний