Постанова

від 09.02.2021 по справі 357/8095/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №357/8095/19

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/2981/2021

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 лютого 2021 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Рейнарт І.М.

суддів Кирилюк Г.М., Семенюк Т.А.

при секретарі Коліснику В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційними скаргами Приватного орендного сільськогосподарського підприємства Сидори на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 листопада 2020 року та додаткові рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 1 грудня 2020 року (суддя Кошель Б.І.) у цивільній справі за позовом Приватного орендного сільськогосподарського підприємства Сидори до ОСОБА_1 , Фермерського господарства Пролісок , Фермерського господарства Дари Ланів , державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної Марини Олександрівни про визнання недійсними договорів оренди землі, скасування рішень про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно, витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння та користування, і внесення змін до договору оренди землі,

встановив:

у липні 2019 року Приватне орендне сільськогосподарське підприємство Сидори (далі - ПОСП Сидори ) звернулося до суду з позовом та з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 16 квітня 2020 просило: визнати недійсними договори оренди земельної ділянки № 21С від 10 грудня 2018 року, укладені між ОСОБА_1 та ФГ Пролісок , ОСОБА_1 та ФГ Дари ланів щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 3220486000:04:011:0048 та 3220486000:04:011:0047 відповідно; скасувати рішення державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної М.О. про державну реєстрацію права оренди ФГ Пролісок та ФГ Дари ланів на ці земельні ділянки; витребувати із незаконного володіння ФГ Пролісок та ФГ Дари ланів на користь ПОСП Сидори земельні ділянки з кадастровими номерами 3220486000:04:011:0048 та 3220486000:04:011:0047 відповідно; внести зміни до договору оренди землі № 162 від 16 серпня 2013 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПОСП Сидори шляхом його викладення у новій редакції, як зазначено у позовній заяві, в тому числі акт приймання-передачі об`єкта оренди.

Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що 16 серпня 2013 року між ОСОБА_1 та ПОСП Сидори був укладений договір оренди землі №162, за яким відповідач передала йому у користування земельну ділянку, площею 2,847 га, з кадастровим номером 3220486000:04:010:0006, розташовану у межах Сидорівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, строком на десять років.

15 квітня 2014 року державним реєстратором Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Юхно Н.В. проведено державну реєстрацію зазначеного права оренди на підставі рішення за індексним номером 12615035. Протягом усього часу дії договору оренди позивач користувався земельною ділянкою у своїй господарській діяльності і належним чином сплачував орендну плату, проте, починаючи з лютого 2018 року ОСОБА_1 вчиняє дії, спрямовані на позбавлення ПОСП Сидори права користування за договором оренди.

За скаргою, поданою ОСОБА_1 та іншими особами до Міністерства юстиції України 28 лютого 2018 року, Міністерство наказом № 728/5 від 15 березня 2018 року скасувало рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 3220486000:04:010:0006 за ПОСП Сидори . Після чого 5 березня 2018 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ Еліта-2010 договір оренди №92 цієї ж земельної ділянки. Дізнавшись, що ПОСП Сидори звернулося до суду з позовом про визнання вказаного договору недійсним, 4 грудня 2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ Еліта-2010 був укладений договір про розірвання договору оренди від 5 березня 2018 року.

26 листопада 2018 року приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Дуднік І. В. була посвідчена заява ОСОБА_1 про поділ земельної ділянки без отримання згоди та погодження технічної документації із землеустрою щодо поділу з позивачем. На підставі вказаної заяви 7 грудня 2018 року державним кадастровим реєстратором були прийняті рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3220486000:04:010:0006 шляхом закриття Поземельної книги і скасування кадастрового номера, та державної реєстрації земельних ділянок з кадастровими номерами 3220486000:04:011:0047 та 3220486000:04:011:0048, загальною площею по 1,4235 га кожна.

11 грудня 2018 року державним реєстратором Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиною М.О. були прийняті рішення про державну реєстрацію права власності на сформовані внаслідок поділу спірні земельні ділянки за ОСОБА_1

10 грудня 2018 року ОСОБА_1 уклала договір оренди земельної ділянки НОМЕР_2 , за яким передала в оренду з ФГ Дари Ланів земельну ділянку з кадастровим номером 3220486000:04:011:0047, та договір оренди земельної ділянки НОМЕР_2 , за яким передала в оренду ФГ Пролісок земельну ділянку з кадастровим номером 3220486000:04:011:0048. 14 грудня 2018 року державний реєстратор Ілюшина М.О. прийняла рішення про державну реєстрацію права оренди земельних ділянок за ФГ Пролісок та ФГ Дари ланів .

Позивач стверджував, що внаслідок поділу земельної ділянки без погодження з ним та передання земельних ділянок в оренду іншим орендарям за наявності дійсного договору оренди з ПОСП Сидори , було порушено право підприємства, як законного орендаря. Вважало, що скасування Міністерством юстиції України рішення державного реєстратора про державну реєстрацію за позивачем права оренди на земельну ділянку не припинило це право і жодним чином не вплинуло на дійсність договору. Договір оренди є дійсним, у судовому порядку не оспорювався, строк оренди не закінчився, а тому відповідно до ст. 629 ЦК України останній підлягає обов`язковому виконанню сторонами.

Також позивач зазначав, що поділ земельної ділянки з кадастровим номером 3220486000:04:010:0006 призвів до скасування її державної реєстрації та істотної зміни умов договору оренди в частині зміни об`єкта оренди, тому укладений договір потребує внесення відповідних змін до нього. З метою приведення у відповідність договору оренди 6 травня 2019р. підприємство надіслало ОСОБА_1 пропозицію (оферту) про внесення змін до договору оренди шляхом викладення його у новій редакції разом з проектом додаткової угоди, однак відповідач відповіді не надала, тобто фактично відмовила ПОСП Сидори у

внесенні змін до договору, чим порушила права орендаря спірних земельних ділянок.

Позивач стверджував, що оспорювані договори оренди земельних ділянок підлягають визнанню недійсними та мають бути витребувані з чужого незаконного володіння та користування, оскільки за наявності дійсного договору оренди з ПОСП Сидори земельної ділянки не могли бути передані в оренду ФГ Пролісок та ФГ Дари ланів ; на час укладення оспорюваних договорів спірні земельні ділянки не існували як об`єкти цивільних прав, так як рішення про державну реєстрацію права власності на спірні земельні ділянки за ОСОБА_1 були прийняті державним реєстратором 11 грудня 2018р., а договори оренди укладені 10 грудня 2018р., тобто у ОСОБА_1 були відсутні повноваження на розпорядження земельними ділянками. Рішення державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної М.О. про державну реєстрацію права оренди ФГ Пролісок та ФГ Дари ланів на спірні земельні ділянки підлягають скасуванню, як похідні вимоги від вимог про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 листопада 2020 року у задоволені позову відмовлено.

Додатковими рішеннями Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 1 грудня 2020 року стягнуто з ПОСП Сидори на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000грн, а також на користь ФГ Пролісок - 10000грн.

У поданій апеляційній скарзі ПОСП Сидори просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги та змінити розподіл судових витрат.

Позивач посилається на обставини та доводи, викладені у позовній заяві, а також вважає помилковими висновки суду щодо відсутності у ПОСП Сидори права оренди землі, оскільки при винесенні рішення судом враховано висновки Верховного Суду у справах, в яких договори оренди були укладені до 1 січня 2013 року та набирали чинності з моменту їх державної реєстрації, а в даному випадку, договір оренди був укладений 16 серпня 2013 року, коли статтю 18 Закону України Про оренду землі було виключено. Редакція Закону України Про оренду землі , яка діяла на час укладення ПОСП Сидори з ОСОБА_1 договору оренди землі, не передбачала державної реєстрації договору оренди землі, а також не передбачала, що договір оренди землі набирає чинності після державної реєстрації права оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, тому для визначення початку перебігу та закінчення строку дії договору оренди мають застосовуватися загальні норми ЦК України щодо договорів, для яких законом встановлена письмова форма, тобто з моменту його підписання.

Також позивачзазначає, що суд не врахував висновки Верховного Суду у справах № 291/421/17, № 291/422/17, № 291/426/17, згідно яких відсутність у Державному реєстрі державної реєстрації права оренди на земельну ділянку не позбавляє орендаря права оспорювати договір оренди землі, укладений власником земельної ділянки з іншим орендарем.

Крім того, позивач вважає, що дійшовши до висновку, що чинність наказу Міністерства юстиції України № 728/5 від 15 березня 2018 року впливає на задоволення позовних вимог, суд першої інстанції зобов`язаний був зупинити провадження до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 357/3844/20 щодо оскарження даного наказу.

Щодо висновку суду про те, що поділ земельної ділянки унеможливлює захист прав позивача, останній зазначає, що суд помилково послався на висновки Верховного Суду у справах № 912/1856/16, № 904/792/18, № 686/2073/19 та № 912/1616/18, та безпідставно не застосував висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц та від 1 жовтня 2019 року у справі №

922/2723/17 про те, що формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб, поділ земельної ділянки не припиняє право оренди, що виникло у її землекористувача до її поділу.

Також позивач не погоджується з висновком суду щодо неналежного способу захисту свого права шляхом скасування рішень державного реєстратора.

У поданих апеляційних скаргах на додаткові рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 1 грудня 2020 року ПОСП Сидори просить їх скасувати та відмовити у задоволенні заяв про стягнення на користь ОСОБА_1 та ФГ Пролісок витрат на професійну правничу допомогу.

Позивач зазначає, що відповідачами не були заявлені такі витрати у першій заяві по суті спору та не подано попередній (орієнтований) розрахунок судових витрат.

Також позивач зазначає, що суд не звернув увагу на доводи, викладені у клопотанні про зменшення витрат на оплату правничої допомоги про те, що у детальному описі наданих послуг представник ОСОБА_1 - адвокат Червінчик Є.Е. та представник ФГ Пролісок - адвокат Шовкопляс С.П. зазначили узгодження правової позиції з відповідачами, що не можна кваліфікувати як правничу допомогу, також адвокати зазначили про участь у судових засіданнях, проте з матеріалів справи вбачається, що вони жодного разу не були присутніми на засіданнях.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Марценюк Л.А. просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на її безпідставність та необґрунтованість, оскільки судом першої інстанції вірно встановлено відсутність у позивача права оренди, правомірне проведення поділу земельної ділянки та невірний спобіг захисту шляхом внесення змін до договору оренди, який на даний час відсутній у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Крім того, представник відповідача зазначає, що наведена у апеляційній скарзі практика Верховного Суду не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, також суд першої інстанції правомірно не зупинив провадження у справі у зв`язку із оскарженням позивачем наказу Міністерства юстиції України, оскільки зібрані у справі докази дозволяють встановити та оцінити обставини, які є предметом судового розгляду. Також суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора, так як позивачем обрано не вірний спосіб захисту. Адвокат Марценюк Л.А. також просить стягнути з позивача витрати на правову допомогу за розгляд справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 12 500грн, з яких: 7 500грн - гонорар адвоката за надані послуги та 5 000грн - гонорар успіху.

У відзиві на апеляційну скаргу на додаткове рішення представник ОСОБА_1 - адвокат Марценюк Л.А. просить залишити додаткове рішення суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що відповідач фактично понесла витрати на правову допомогу у розмірі 25 000грн, такий розмір є обґрунтованим та співмірним, а надмірний формалізм щодо моменту зазначення попереднього (орієнтованого) розрахунку судових витрат не може переважати над правом особи на відшкодування судових витрат. Крім того, адвокат Марценюк Л.А. просить стягнути з позивача витрати на правову допомогу за розгляд справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 10 000грн, з яких: 5000грн - гонорар адвоката за надані послуги та 5 000грн - гонорар успіху.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ФГ Пролісок та ФГ Дари ланів - адвокат Косяк В.М. просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, оскільки станом на 10 грудня 2018р., момент укладення спірних договорів оренди, державна

реєстрація права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220486000:04:010:0006 за позивачем була скасована, що свідчить про відсутність у позивача права оренди і як наслідок відсутність порушення його прав оспорюваними договорами оренди. Також зазначає, що скасувавши рішення державного реєстратора про реєстрацію права оренди за позивачем, держава в особі Міністерства юстиції України офіційно не визнає і не підтверджує факту набуття позивачем права оренди на спірну земельну ділянку. Безпідставними представник відповідачів також вважає доводи апеляційної скарги щодо неправомірного поділу земельної ділянки та необхідності зупинення провадження до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 357/3844/20 щодо оскарження наказу Міністерства юстиції України № 728/5 від 15 березня 2018 року, а обраний позивачем спосіб захисту вважає неефективним. Представник ФГ Пролісок та ФГ Дари ланів - адвокат Косяк В.М. просить також стягнути з позивача понесені витрати на правову допомогу за розгляд справи у суді апеляційної інстанції по 9 000грн на користь кожного з фермерських господарств.

У поданому відзиві на апеляційну скаргу на додаткове рішення представник ФГ Пролісок - адвокат Косяк В.М. просить залишити додаткове рішення суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що відповідач сплатив кошти за надання правової допомоги у розмірі 10 000грн та мав правомірні очікування, що витрати, які він поніс у зв`язку із розглядом безпідставного позову, будуть відшкодовані йому, а тому судом першої інстанції вірно встановлені обставини справи та не допущено порушень норм процесуального права.

Державний реєстратор Ілюшина М.О., будучи належним чином повідомленою про день та час розгляду апеляційної скарги (с.с.174 т.3), у судове засідання не з`явилася, клопотання про його перенесення не подала, тому колегія судів провела судовий розгляд у її відсутність.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача - адвоката Тетерю С.І., яка підтримала апеляційні скарги, пояснення представників відповідачів ОСОБА_1 - адвоката Марценюк Л.А., ФГ Пролісок та ФГ Дари Ланів - адвоката Косяк В.М., які просили залишити судові рішення без змін, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних справ, вважає, що апеляційна скарга на рішення суду від 12 листопада 2020 року задоволенню не підлягає, а апеляційні скарги на додаткові рішення від 1 грудня 2020 року підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 на праві власності належала земельна ділянка, площею 2,847га, кадастровий номер 3220486000:04:010:0006, яка розташована на території Сидорівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 20 січня 2005 року.

16 серпня 2013 року між ОСОБА_1 та ПОСП Сидори укладено договір оренди землі № 162, за умовами якого ОСОБА_1 передала орендарю в строкове платне користування зазначену земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 10 років.

У пункті 37 договору оренди від 16 серпня 2013 року сторони визначили, що договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

16 серпня 2013 року ОСОБА_1 та ПОСП Сидори підписали акт приймання-передачі земельної ділянки.

Право оренди земельної ділянки на підставі договору оренди від 16 серпня 2013 року було зареєстровано державним реєстратором Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Юхно Н.В. 23 квітня 2014 року, номер запису 12615035.

Наказом Міністерства юстиції України № 728/5 від 15 березня 2018 року частково задоволена колективна скарга та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зокрема, прийняті державним реєстратором Юхно Н.В. 23 квітня 2014 року № 12615035, та внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про скасування записів про інше речове право (право оренди), внесених на підставі цього рішення.

5 березня 2018 року ОСОБА_1 уклала договір оренди земельної ділянки з ТОВ Еліта-2010 , який було розірвано 4 грудня 2018 року.

26 листопада 2018 року приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Дуднік І.В. посвідчена заява ОСОБА_1 про поділ земельної ділянки.

7 грудня 2018 року державним кадастровим реєстратором прийняті рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3220486000:04:010:0006 шляхом закриття Поземельної книги і скасування кадастрового номера, та державної реєстрації земельних ділянок з кадастровими номерами 3220486000:04:011:0047 та 3220486000:04:011:0048, загальною площею по 1,4235 га кожна.

11 грудня 2018 року державним реєстратором Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиною М.О. прийняті рішення про державну реєстрацію права власності на сформовані внаслідок поділу спірні земельні ділянки за ОСОБА_1

10 грудня 2018 року ОСОБА_1 уклала договір оренди земельної ділянки НОМЕР_2 , за яким передала в оренду з ФГ Дари Ланів земельну ділянку з кадастровим номером 3220486000:04:011:0047, та договір оренди земельної ділянки НОМЕР_2 , за яким передала в оренду ФГ Пролісок земельну ділянку з кадастровим номером 3220486000:04:011:0048.

14 грудня 2018 року державний реєстратор Ілюшина М.О. прийняла рішення про державну реєстрацію права оренди земельних ділянок за ФГ Пролісок та ФГ Дари Ланів .

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що скасувавши рішення державного реєстратора про реєстрацію права оренди земельної ділянки, держава офіційно не визнає і не підтверджує факту набуття позивачем права оренди на спірну земельну ділянку, сторони договору оренди від 16 серпня 2013 року визначили порядок набрання чинності вказаним договором - з моменту підписання договору та його державної реєстрації, а відтак договір є таким, що не набрав чинності. За таких обставин подальший поділ земельної ділянки на дві земельної ділянки та їх державна реєстрація за ОСОБА_1 , передача їх в оренду ФГ "Дари Ланів" та ФГ "Пролісок" не порушує права ПОСП "Сидори", оскільки такі права відсутні.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, так як він відповідає обставинам справи, наданим сторонами доказам та ґрунтується на нормах матеріального права.

За правилами статті 93 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч. 4 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

Процедура укладення, вимоги та припинення договору оренди землі урегульовано у спеціальному законі, яким є Закон України Про оренду землі (далі Закон).

Відповідно до статті 1 Закону оренда землі - це засноване на договорі строкове

платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

У статті 6 Закону визначено, що орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно з вимогами статті 13 названого Закону вказано, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частини першої ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (частина перша статті 210 ЦК України).

Згідно з частиною п`ятою ст. 6 Закону України Про оренду землі право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до статей 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Статтею 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У відповідності до ч. 3 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , редакція якої діяла на час укладення договору від 16 серпня 2013 року, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Таким чином, учасники правочину, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують відповідний письмовий документ, надаючи згоді встановленої форми.

Разом з тим, цивільні права та обов`язки, на досягнення яких спрямоване волевиявлення сторін під час укладення договорів оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації.

Системний аналіз статей 210, 638 ЦК України у взаємозв`язку зі ст. 125, 126 ЗК України та ст. 6 Закону України Про оренду землі дають підстави для висновку, що договір оренди землі є вчиненим з дня проведення державної реєстрації.

Викладене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, наведеними у постанові від 13 червня 2016 року у справі № 6-643цс16, постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі №357/8110/18.

Отже, для визначення початку перебігу та закінчення строку дії саме цього договору має значення не момент його підписання, а момент вчинення реєстраційних дій, тобто внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень як єдиної державної інформаційної системи, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обтяження, суб`єктів речових прав, технічні характеристики об`єктів

нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об`єктів нерухомого майна, з якими закон пов`язує набрання чинності договору, а саме можливість реалізації сторонами своїх суб`єктивних прав та обов`язків.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 322/1178/17 (провадження № 14-338цс19).

У частині першій статті 627 ЦК зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Уклавши договір оренди 16 серпня 2013 року, сторони у п. 37 визначили, що договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Право оренди земельної ділянки на підставі договору оренди від 16 серпня 2013 року було зареєстровано державним реєстратором Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Юхно Н.В. 23 квітня 2014 року, номер запису 12615035.

Однак, наказом Міністерства юстиції України № 728/5 від 15 березня 2018 року вищезазначене рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень скасовано, про що внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідний запис.

На час розгляду справи судом вказаний наказ незаконним не визнано і він є чинним.

Зі скасуванням рішень державних реєстраторів про реєстрацію за позивачем речового права на нерухоме майно - права оренди на спірну земельну ділянку та внесенням відповідних відомостей до Реєстру втрачаються ті правові наслідки, які з них випливають, а саме - скасовується державна реєстрація речового права і особа у відповідності до частини другої статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , статті 125 ЗК України вважається такою, що не набула відповідного речового права.

Викладене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду у справі №387/515/18.

Встановивши, що державна реєстрація речового права позивача на спірну земельну ділянку була скасована 15 березня 2018 року, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ПОСП "Сидори", оскільки на момент початку перебігу строку дії спірних договорів оренди землі від 10 грудня 2018 року, відлік яких обраховується з 14 грудня 2018 року, коли здійснена державна реєстрація права оренди за ФГ "Пролісок" та ФГ "Дари Ланів", права та законні інтереси позивача порушені не були, так як права на земельну ділянку з кадастровим номером 3220486000:04:010:0006 у нього вже були відсутні.

Таке право було відсутнє у позивача як на момент поділу земельної ділянки, так і на момент укладення оспорюваних позивачем договорів оренди та державної реєстрації права оренди за Фермерськими господарствами.

Доводи апеляційної скарги, що ст. 18 Закону України Про оренду землі , у якій було зазначено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації, було виключено на час укладення договору від 16 серпня 2013 року, а відтак цей договір не підлягав обов`язковій державній реєстрації і його дія не залежить від скасування державної реєстрації, колегія суддів вважає безпідставним.

Стаття 18 Закону України Про оренду землі була виключена на підставі Закону України Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України, яким Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" викладений у новій редакції і який визначає загальні вимоги для державної реєстрації право користування

нерухомим майном, про що було зазначено вище.

Посилання у апеляційній скарзі на те, що договір оренди землі від 16 серпня 2013 року не визнаний недійсним, а тому підлягає виконанню з боку ОСОБА_1 , не заважаючи на скасування його державної реєстрації, колегія суддів вважає необґрунтованими, так як відповідно до умов договору зазначений договір не набрав чинності, а відтак виконанню не підлягає.

Іншим доводам позивача надана оцінка судом першої інстанції, з якими погоджується колегія суддів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно з`ясовані обставини справи, оцінені надані докази, правильно застосовані норми матеріального права, враховані правові висновки Верховного Суду, тому відсутні підстави для скасування рішення суду від 12 листопада 2020 року та задоволення апеляційної скарги.

Переглядаючи додаткові рішення суду від 1 грудня 2020 року, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно пункту 2 частини 2 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача .

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Частина 1 статті 134 ЦПК України передбачає, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина друга статті 137 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 137 ЦПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони , зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Обов`язок спростування співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини 3 статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (ч. 1 ст. 182 ЦПК України).

Аналіз вищезазначених процесуальних норм дає підстави для висновку, що саме

зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Аналогічна позиція викладена в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 у справі № 755/9215/15-ц.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачі та їх представники відзиву на позовну заяву не подавали, участь у судових засіданнях не приймали, 12 листопада 2020 року представники відповідачів подали суду письмові пояснення та заяви про надання суду протягом 5 днів доказів про понесені витрати на правничу допомогу.

24 листопада 2020 року до суду надійшла заява представника ОСОБА_1 - адвоката Червінчика Є.Е. про ухвалення додаткового рішення про стягнення з позивача 25 000грн витрат, понесених ОСОБА_1 на надання правничої допомоги.

До заяви був наданий договір про надання правової допомоги, укладений 17 червня 2020 року між адвокатом Червінчиком Є.Е. та ОСОБА_1 , копія додаткової угоди до договору, за умовами якої сторони погодили розмір гонорару адвоката у сумі 20 000грн та додатковий гонорар у сумі 5000грн за позитивне рішення у справі, опис наданих послуг, акт приймання-передачі наданих послуг від 16 листопада 2020 року та копія квитанції про сплату ОСОБА_1 25 000грн.

Також 24 листопада 2020 року до суду надійшла заява представника ФГ Пролісок адвоката Шовкопляс С.П. про ухвалення додаткового рішення про стягнення з позивача 10 000грн, понесених ФГ Пролісок на оплату правової допомоги.

До заяви були надані копія договору про надання правничої допомоги, укладеного 30 вересня 2020 року між адвокатським бюро Сергія Шовкопляс та головою ФГ Пролісок Долід М.В., копія додаткової угоди до договору, за умовами якої сторони погодили розмір гонорару адвоката у сумі 10 000грн, опис наданих послуг, копія акту приймання-передачі наданих послуг від 16 листопада 2020 року та копія платіжного доручення від 17 листопада 2020 року про перерахування грошових коштів ФГ Пролісок АБ Сергія Шовкопляс .

Ухвалюючи додаткові рішення та задовольняючи вимоги відповідачів про стягнення з позивача понесених витрат на правову допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що у задоволенні позову відмовлено, відповідачами надані належні документи у підтвердження понесених витрат, а розмір витрат є спірмірними зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт.

Колегія суддів не у повній мірі погоджується з висновками суду першої інстанції, так як суд не врахував клопотання позивача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а також не проаналізував обсяг наданих адвокатами послуг.

Згідно акту приймання-передачі наданих послуг від 16 листопада 2020 року, підписаного ОСОБА_1 та адвокатом Червінчик Є.Е., останній витратив на дослідження матеріалів даної справи 3 години, проаналізував матеріали та здійснював підготовку правової позиції протягом 5 годин, узгоджував правову позицію з клієнтом з виїздом за місцем проживання останнього протягом 2 год., підготовлював клопотання 1 годину, підготував письмові пояснення - 3 години, приймав участь у судових засіданнях 2 години, підготував заяву про винесення додаткового рішення з додатками та направив ці документи сторонам - 3 години, а всього витратив 19 годин.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що адвокат Червінчик Є.Е. з матеріалами даної справи не знайомився, будь-яких клопотань до суду, крім клопотань про відкладення розгляду справи, не подавав, участь у судових засіданнях не приймав.

Згідно акту приймання-передачі виконаних робіт від 16 листопада 2020 року, підписаного ФГ Пролісок та адвокатом Шовкопляс С.П., останній витратив: на

дослідження матеріалів даної справи 3 години; на вивчення судової практики 2 години; на узгодження правової позиції з клієнтом 1 годину; на підготовку письмових пояснень 2 години, на участь у судових засідання - 1 годину, на підготовку заяви про винесення додаткового рішення та направлення даних документів сторонам - 3 години, а всього 12 годин.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що адвокат Шовкопляс С.П. з матеріалами даної справи не ознайомлювався і участь у судових засіданнях не приймав.

У клопотанні про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, які понесли ОСОБА_1 та ФГ Пролісок , представник позивача просила відмовити у прийнятті додаткового рішення, посилаючись на те, що надані адвокатами послуги не є правничою допомогою, а у порушення норм процесуального права відповідачі не заявляли про свої витрати у визначенні ЦПК України строки.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України , заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Виходячи з вищевикладеного, обсягу наданих адвокатами послуг у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що визначений судом розмір витрат на правову допомогу не відповідає критерію реальності, розумності та співмірності, тому додаткові рішення від 1 грудня 2020 року підлягають зміні, а розмір витрат підлягає зменшенню до 5 000грн на користь ОСОБА_1 та ФГ Пролісок .

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Марценюк Л.А. просить стягнути з позивача на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 12 500грн, які складаються з гонорару адвоката за надані послуги у сумі 7 500грн та з гонорару успіху - 5000грн.

У підтвердження понесених витрат адвокатом Марценюк Л.А. надана копія договору про надання правової допомоги 24/20, укладеного 28 грудня 2020 року з ОСОБА_1 , предметом якого є надання правової допомоги у справі № 357/8095/19, копія додатку № 1 до договору та копія акту виконаних робіт від 4 січня 2021 року, згідно якого ОСОБА_1 надана правнича допомога у вигляді аналізу апеляційної скарги - 500грн, складання відзиву на апеляційну скаргу - 5 000грн та участь у апеляційному розгляді - 2000грн, товарний чек від 4 січня 2021 року, виданий адвокатом Марценюк Л.А., про оплату ОСОБА_1 7 500грн.

У відзиві на апеляційну скаргу на додаткове рішення представник ОСОБА_1 - адвокат Марценюк Л.А. просить стягнути з позивача на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000грн, які складаються з гонорару адвоката за надані послуги у сумі 5 000грн та з гонорару успіху - 5000грн.

У підтвердження понесених витрат адвокатом Марценюк Л.А. надана копія договору про надання правової допомоги 24/20, укладеного 28 грудня 2020 року з ОСОБА_1 , предметом якого є надання правової допомоги у справі № 357/8095/19, копія додатку № 1 до договору та копія акту виконаних робіт від 4 січня 2021 року, згідно якого ОСОБА_1 надана правнича допомога у вигляді аналізу апеляційної скарги - 500грн, узгодження правової позиції з клієнтом - 500грн, складання відзиву на апеляційну скаргу - 2 000грн та участь у апеляційному розгляді - 2000грн, товарний чек від 4 січня 2021 року, виданий адвокатом Марценюк Л.А., про оплату ОСОБА_1 5 000грн.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ФГ Пролісок та ФГ Дари Ланів - адвокат Косяк В.М. просить стягнути з позивача на користь кожного з відповідачів по 9 000грн понесених витрат на правничу допомогу.

У підтвердження понесених витрат адвокатом Косяк В.М. надано копія договору № 21, укладеного 29 грудня 2020 року між ФГ Пролісок та Адвокатським об`єднанням МКБ Групп , згідно якого адвокатське об`єднання зобов`язується надати правничу допомогу по цивільній справі № 357/8095/19 і сторони визначили розмір гонорару у сумі 5 000грн та гонорар успіху - 4000грн, копію акту приймання-передачі правничої допомоги від 5 січня 2021 року, згідно якого ФГ Пролісок були надані послуги: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань з виїздом на місце знаходження клієнта; аналіз наданих клієнтом документів; аналіз судової практики; складання відзиву на апеляційну скаргу, представництво у Київському апеляційному суді.

У підтвердження понесених витрат адвокатом Косяк В.М. надано копія договору № 22, укладеного 29 грудня 2020 року між ФГ Дари Ланів та Адвокатським об`єднанням МКБ Групп , згідно якого адвокатське об`єднання зобов`язується надати правничу допомогу по цивільній справі № 357/8095/19 і сторони визначили розмір гонорару у сумі 5 000грн та гонорар успіху - 4000грн, копію акту приймання-передачі правничої допомоги від 5 січня 2021 року, згідно якого ФГ Пролісок були надані послуги: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань з виїздом на місце знаходження клієнта; аналіз наданих клієнтом документів; аналіз судової практики; складання відзиву на апеляційну скаргу, представництво у Київському апеляційному суді.

Також надана виписка по рахунку, згідно якої на рахунок Адвокатського об`єднання МКБ Групп перераховано ФГ Пролісок 5 000грн та ФГ Дари Ланів 5 000грн.

Представником позивача - адвокатом Тетеря С.І. подано клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, в якому представник позивача просить зменшити заявлені представником ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу до 10 000грн, а витрати ФГ Пролісок та ФГ Дари Ланів до 1428грн на користь кожного з фермерських господарств.

Враховуючи обсяг наданих послуг, колегія суддів вважає, що стягнення з позивача на користь ОСОБА_1 25 000грн витрат на правничу допомогу у апеляційному суді не є реальним та розумним, а відтак зменшує розмір витрат, які підлягають відшкодуванню до 10 000грн.

Враховуючи, що адвокатом Адвокатського об`єднання МКБ Групп Косяк В.М. одночасно надавалася правнича допомога ФГ Пролісок та ФГ Дари Ланів , обсяг юридичних послуг вказаним відповідачам є ідентичним, відзив на апеляційну скаргу є спільним, аналіз та вивчення судової практики та документів стосувався однакових правовідносин та не потребував узгодження позиції щодо захисту прав та інтересів окремо щодо кожного з відповідачів, участь у судовому засіданні приймав один представник, тому визначений розмір витрат не є співмірним із наданими послугами та підлягає зменшенню до 5 000грн на користь кожного з відповідачів.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 376, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

апеляційну скаргу Приватного орендного сільськогосподарського підприємства Сидори на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 листопада 2020 року залишити без задоволення.

Апеляційні скарги Приватного орендного сільськогосподарського підприємства Сидори на додаткові рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 1 грудня 2020 року задовольнити частково.

Додаткові рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 1 грудня 2020 року змінити, зменшивши розмір судових витрат, стягнутих з Приватного орендного сільськогосподарського підприємства Сидори на користь ОСОБА_1 з 25 000грн до 5 000грн, на користь Фермерського господарства Пролісок з 10 000грн до 5 000грн.

Стягнути з Приватного орендного сільськогосподарського підприємства Сидори , ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 32638083, яке знаходиться у Київській обл., Білоцерківський р-н, с. Сидори, вул. Радянська, 2, на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , яка проживає у АДРЕСА_2 , витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10 000грн.

Стягнути з Приватного орендного сільськогосподарського підприємства Сидори , ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 32638083, яке знаходиться у Київській обл., Білоцерківський р-н, с. Сидори, вул. Радянська, 2, на користь Фермерського господарства Пролісок , ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 32796608, яке знаходиться у Київській обл., Білоцерківський р-н, смт Терезине, вул. Першотравнева, 2, витрати на правничу допомогу у сумі 5 000грн.

Стягнути з Приватного орендного сільськогосподарського підприємства Сидори , ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 32638083, яке знаходиться у Київській обл., Білоцерківський р-н, с. Сидори, вул. Радянська, 2, на користь Фермерського господарства Дари ланів , ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 32796613, яке знаходиться у Київській обл., Білоцерківський р-н, смт Терезине, вул. Першотравнева, 2, витрати на правничу допомогу у сумі 5 000грн.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 2 березня 2021 року.

Суддя-доповідач І.М. Рейнарт

Судді Г.М. Кирилюк

Т.А. Семенюк