Рішення

від 24.02.2021 по справі 709/1151/20

ЧОРНОБАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

709/1151/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2021 року Чорнобаївський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді - Кваші І.М.,

секретарів судового засідання - Дем`яненко Н.М., Следь С.І.,

за участі:

представників позивача - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідача - ОСОБА_3 ,

представника відповідача - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Чорнобай цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним, усунення від права на спадкування та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_5 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 (далі - відповідач) про визнання заповіту недійсним, усунення від права на спадкування та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що її чоловік ОСОБА_6 з 01 квітня 2018 року до дня смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 проживав у домоволодінні відповідача. 22 травня 2018 року склав заповіт, за яким все майно, що йому належить заповів відповідачу. Вважає, що в цей період він не був здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, бо мав хронічне психічне захворювання, травми голови та часті головні болі. Відповідач не дозволяла забрати його до іншої дочки та позивача, забороняла їм спілкуватися. Комісія обстежила матеріально-побутові умови проживання ОСОБА_6 та встановила його фактичне місце проживання в надвірній споруді. Також відповідачка годувала його неякісними продуктами. Не вчиняла необхідних дій, пов`язаних зі своєчасною госпіталізацією до лікувальної установи та належним доглядом та утриманням. Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина. Враховуючи викладене, посилаючись на норми законодавства, позивач просила визнати недійсним заповіт ОСОБА_6 , складений 22 травня 2018 року на ім`я відповідача, усунути від права на спадкування за законом, визнати за нею право власності на дві земельні ділянки, стягнути з відповідача судові витрати.

Позивач в судове засідання не з`явилась, про час, дату та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві. Вказала на те, що в період з 01 квітня 2018 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 проживав у дочки, відповідача. В цей час він склав заповіт на її користь. Але проведено експертизу та встановлено, що він не міг усвідомлювати значення своїх дій, тому не міг вчиняти правочини. Щодо усунення відповідача від права на спадкування пояснила, що відповідач без дозволу перевезла батька до себе додому, належно за ним не доглядала, його стан здоров`я погіршувався кожен день. 20 квітня 2018 року відповідач не дозволила дружині в присутності працівників поліції забрати чоловіка для госпіталізації. 11 грудня 2018 року інша дочка, ОСОБА_2 , забезпечила транспортом для перевезення батька до лікарні, але ОСОБА_3 не дозволила цього зробити. Сказала, що сама привезе. Проте його до лікарні не доставили. 15 травня 2019 року стан ОСОБА_6 значно погіршився, але відповідач не дозволила працівникам швидкої допомоги зайти. У спадкодавця була потреба у догляді, він перебував на утриманні саме у відповідача. Тому допомогу мала надавати вона. Доказами ухилення від надання допомоги є те, що спадкодавець жив у надвірній споруді, яка не є житловим будинком, харчування проводилось продуктами неналежної якості , до лікарні його не возили, хоч він цього потребував, після смерті при огляді експертом трупа виявлено пролежні.

Представник позивача ОСОБА_2 , яка є дочкою позивача та сестрою відповідача, в судовому засіданні позовні вимоги також підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити. Вказала, що при експертному дослідженні встановлено, що батько був виснажений. Коли ОСОБА_6 викрали, його вага була 120-130 кг, а на момент смерті - близько 40 кг. Із сестрою у неї відносини були нормальними. Претензії до неї мала мати, бо сестра не ходила до них з батьком. Після смерті у нього було виявлено пролежні, набряк легень, емфізему як наслідок тривалого лежання без руху. Це також підтверджує неналежний догляд. Адже ОСОБА_6 треба було рухати, перевертати, саджати. Але цього сестра не робила. Вона перешкоджала спілкуванню батька з іншими родичами, в тому числі з нею. Зазначила, що відповідач його викрала і нікого до нього не допускала. В будинку сестри умови не придатні для проживання, в опалювальний період опалюється лише одна кімната. Це говорить про те, що батько не жив з нею в будинку, а у літній кухні , умови його проживання в холодну пору року в даному приміщенні були неналежними.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позову. Пояснила, що батько проживав у неї за власним бажанням. Доглядала за батьком так, як доглядають всі люди. Не пускала батька до ОСОБА_2 , оскільки вона його побила і сказала, що відіб`є йому голову. ОСОБА_2 приїздила до батьків лише один раз у році - на день народження матері.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнав. Зазначив, що з 08 березня 2018 року позивачку було госпіталізовано, а її похилого віку чоловік залишився вдома сам. Поки дружини не було вдома, спадкодавця доглядала його онука - середня дочка відповідача - ОСОБА_7 . Коли ОСОБА_3 забирала батька додому, не викликали ні представників сільської ради, ні лікарів, ні поліцію. Весь спір розпочався після того, коли сторона позивача дізналася про заповіт. Про заповіт вони дізнались від знайомих з с. Вереміївка. Було кримінальне провадження щодо залишення ОСОБА_6 в небезпеці. Заявником у ньому є ОСОБА_2 . Вона написала безліч заяв про неналежне утримання батька. Проте провадження закрито, через відсутність складу кримінального правопорушення. Відсутні докази, що дочка перешкоджала огляду батька, що він потребував лікування, що ОСОБА_3 відносно нього вчиняла неправомірні дії. Також вказав, що висновок судово-психіатричної екпертизи необхідно визнати недопустимим доказом, оскільки порушено методику проведення екпертизи. Так, у висновку не наведено всі реквізити свідоцтва експерта, що унеможливлє перевірку його повноважень. На титульному аркуші є підпис експерта, про те, що він попереджений про кримінальну відповідальність, але формулювання не відповідає формулюванню статей Кримінального кодексу України. Є й інші порушення, їх багато. Щодо вимоги про усунення відповідача від спадкування додав, що надані позивачем докази не свідчать, що медична допомога ОСОБА_6 не надавалась. Поліція порушень при виїзді не виявила. З відео вбачається, що батько відмовляється їхати додому і перебував у дочки добровільно. Докази викрадення відсутні. Також відсутній висновок експерта, що тілесні ушкодження, описані у висновку судово-медичної експертизи, є наслідком залишення особи в безпорадному стані.

Суд, вислухавши представників позивача, відповідача та його представника, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами шляхом дослідження письмових доказів в матеріалах справи, встановив наступні обставини та дійшов до таких висновків.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 80 років у с. Вереміївка Чорнобаївського району Черкаської області помер ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим виконавчим комітетом Вереміївської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області (а. с. 13).

Згідно з довідкою, виданою виконавчим комітетом Вереміївської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області від 06 вересня 2019 року № 625, ОСОБА_6 був зареєстрований у АДРЕСА_1 , з дружиною - ОСОБА_5 . З 01 квітня 2018 року і до дня смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1 , постійно проживав в АДРЕСА_1 у дочки - ОСОБА_3 та зятя ОСОБА_8 (довідка а.с. 15, копія свідоцтва про одруження а.с. 14).

Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина, в тому числі, на дві земельні ділянки:

- для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,1771 га вартістю 79243,04 грн., кадастровий номер 7125182000:02:000:0545, що знаходиться в адмінмежах Вереміївської сільської ради Чорнобаївського району та належала померлому згідно з державним актом серії 111-ЧР №044487, виданим 19 серпня 2002 року (копія державного акта а.с. 34, копія кадастрового плану а.с. 35, копія витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки а.с. 36);

- для ведення особистого селянського господарства площею 0,2486 га вартістю 23127,81 грн., кадастровий номер 7125182000:01:000:1252, що розташована за адресою АДРЕСА_2 та належала померлому на підставі державного акта серії ЯИ №504308, виданого 01 грудня 2009 року (копія державного акта а.с. 33, копія витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки а.с. 37).

Відповідно до рішення Вереміївської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області №2-6/УII від 20 листопада 2015 року Про перейменування вулиць села Вереміївки вулицю Піонерська перейменовано на Сонячна (а.с. 155-156).

06 серпня 2019 року Чорнобаївською державною нотаріальною конторою здійснено реєстрацію спадкової справи після смерті ОСОБА_6 у Спадковому реєстрі за №64562230, номер у нотаріуса 419/2019 (копія витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №57109231, а.с. 95).

За життя спадкодавець ОСОБА_6 склав три заповіти, які зареєстровано в Спадковому реєстрі: №51020427, посвідчений 14 квітня 2008 року, №62841695, посвідчений 18 серпня 2017 року, №63377429, посвідчений 22 травня 2018 року (а.с. 85-87).

Згідно з матеріалами спадкової справи №419/2019 після смерті ОСОБА_6 спадщину прийняли дочка померлого - ОСОБА_3 та дружина померлого - ОСОБА_5 , які подали заяви до Чорнобаївської державної нотаріальної контори (а.с. 82,83).

Дочка померлого ОСОБА_2 звернулась до нотаріуса з заявою про відмову від прийняття спадщини (а.с. 82, зворотня сторона аркуша).

Отже, сторони у справі є спадкоємцями ОСОБА_6 .

На виконання ухвали Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 21 вересня 2020 року у цій справі Вереміївською сільською радою Чорнобаївського району Черкаської області надано копію заповіту ОСОБА_6 , посвідченого Вереміївською сілською радою Чорнобаївського району Черкаської області 22 травня 2018 року (а.с. 79-80). Згідно з цим заповітом спадкодавець все своє майно заповів ОСОБА_3 .

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 07 жовтня 2020 року по даній справі призначено посмертну судово-психіатричну експертизу.

Судом 09 листопада 2020 року отримано висновок судово-психіатричного експерта №409 від 23 жовтня 2020 року. Згідно з ним на момент складання заповіту, тобто 22 травня 2018 року, спадкодавець ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , страждав на психічну хворобу, а саме на помірно-виражену судинну деменцію на тлі атеросклеротичного, діабетичного, гіпертонічного ураження головного мозку з формуванням змішаної дисциркуляторної енцефалопатії, що позбавляло його здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними на час складання заповіту.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

За ч. 1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1234 ЦК України право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним . За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними у п. 16 роз`яснено, що правила ст. 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до ст. 105 ЦПК України зобов`язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї із сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до ст. 89 ЦПК України. При розгляді справ за позовами про визнання недійсними заповітів на підставі ст. 225, ч. 2 ст. 1257 ЦК України, суд відповідно до ст. 105 ЦПК України за клопотанням хоча б однієї із сторін зобов`язаний призначити посмертну судово-психіатричну експертизу. Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину.

Для встановлення психічного стану заповідача в момент складання заповіту, який давав би підставу припустити, що особа не розуміла значення своїх дій і (або) не могла керувати ними на момент складення заповіту, суд призначає посмертну судово-психіатричну експертизу.

Таким чином, наявність підстав для визнання заповіту недійсним залежить від встановлення факту про те, що спадкодавець на час його укладення не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними. Встановивши такий факт згідно із наявними у справах доказами, а саме акта судово-психіатричного експерта та показань свідків, суди обґрунтовано визнали оспрюваний заповіт недійсним за правилами статті 225 ЦК України.

Також пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 Про судову практику у справах про спадкуванн я визначено, що за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо він був складений особою під впливом фізичного або психічного насильства, або особою, яка через стійкий розлад здоров`я не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними. Для встановлення психічного стану заповідача в момент складання заповіту, який давав би підставу припустити, що особа не розуміла значення своїх дій і (або) не могла керувати ними на момент складання заповіту, суд призначає посмертну судово-психіатричну експертизу (стаття 145 ЦПК).

Враховуючи висновок судово-психіатричної експертизи №409 від 23 жовтня 2020 року, на момент складання заповіту, тобто 22 травня 2018 року, спадкодавець ОСОБА_6 , у зв`язку з психічною хворобою, був позбавлений здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Суд не приймає до уваги заперечення сторони відповідача щодо висновку експерта, оскільки певні неточності при оформленні висновку експерта не вплинули на його правильність.

Тому заповіт, який зареєстровано в Спадковому реєстрі за №63377429 та посвідчено 22 травня 2018 року підлягає визнанню недійсним.

Щодо позовної вимоги про усунення від права на спадкування суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Особами, які мають право на спадкування у першу чергу є дружина - ОСОБА_5 та дочки: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 . Зі спадкової справи вбачається, що ОСОБА_2 відмовилася від прийняття спадщини.

Судом у Чорнобаївського відділення Золотоніського ВП ГУ НП в Черкаській області витребувано для ознайомлення та досліджено кримінальне провадження №42019251150000003, внесене до ЄРДР 11 січня 2019 року за ч. 1 ст. 136 КК України.

Стаття 136 Кримінального кодексу України передбачає відповідальність за ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, при можливості надати таку допомогу або неповідомлення про такий стан особи належним установам чи особам, якщо це спричинило тяжкі тілесні ушкодження.

В ході проведеного розслідування встановлено, 21 листопада 2018 року до Чорнобаївського ВП Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській області надійшло повідомлення від ОСОБА_2 про те, що в період часу з 01 квітня 2018 року по час звернення, її батько, ОСОБА_6 проживає разом з її сестрою ОСОБА_3 та остання неналежним чином його доглядає, а саме не надає допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, при можливості надати таку допомогу, що могло спричинити тяжкі тілесні ушкодження ОСОБА_6 . Вказане кримінальне провадження закрито згідно з постановою слідчого від 19 липня 2019 року (а.с. 26-28).

Судом досліджено наданий позивачем, протокол огляду предметів від 20 травня 2019 року. Під час слідчої дії оглянуто оригінал медичної картки амбулаторного хворого №1737 ОСОБА_6 (а.с. 19).

Також позивачем надано акт обстеження матеріально-побутових умов проживання ОСОБА_6 від 04 травня 2018 року за яким, комісія вважає, що для проживання в сім`ї доньки ОСОБА_3 та зятя ОСОБА_8 ОСОБА_6 створено всі належні умови (а.с. 20).

Судом досліджено диск, на якому міститься відеозапис освідування ОСОБА_6 . Під час нього спадкодавець перебуває в приміщенні надвірної споруди, на питання поліцейського відповідає, що нікуди їхати не хоче, житиме в дочки - ОСОБА_3 . У нього чистий охайний вигляд. В кімнаті чисто, розміщене ліжко, стіл, стілець, одяг ОСОБА_6 (а.с. 45).

Відповідно до наданої інформацій, ОСОБА_2 з метою захисту свого батька двічі зверталась до поліції 15 травня 2019 року та двічі 11 грудня 2018 року (а.с. 21-24).

Кримінальне провадження слідчим закрито у зв`язку з відсутністю події кримінального правопорушення. При цьому слідчим встановлено, що ОСОБА_6 надавалася безперешкодна медична допомога.

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області у справі №709/447/19 від 20 березня 2020 року у задоволенні скарги ОСОБА_2 на постанову слідчого про закриття кримінального провадження №42019251150000003 від 11 січня 2019 року за ч. 1 ст. 136 КК України закрито у зв`язку з відсутністю події кримінального правопорушення (а.с. 31-32).

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 14 травня 2020 року у справі №709/447/19 ухвалу слідчого судді Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 20 березня 2020 року про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_2 на постанову слідчого про закриття кримінального провадження №42019251150000003 за ч. 1 ст. 136 КК України від 11 січня 2019 року, залишено без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Разом з тим, представником ОСОБА_1 долучено до справи акт судово-медичного дослідження (обстеження) №05-8-02/229 від 30 липня 2019 року, який міститься у вказаному кримінальному провадженні (а.с. 136-139). В цьому акті лікар судово-медичний експерт, на основі судово-медичного дослідження трупа ОСОБА_6 , з урахуванням додаткових досліджень, прийшов до таких висновків. Смерть ОСОБА_6 настала від захворювання - хронічної ішемічної хвороби серця, що ускладнилась гострою серцевою недостатністю. Враховуючи вираженість трупних змін смерть настала за 12-24 години до проведення дослідження трупа. Тілесних ушкоджень не виявлено. На тілі трупа ОСОБА_6 виявлено садна обох гомілок, лівого коліна, лівого передпліччя, рани сідниць, які виникли внаслідок тривалого знаходження ОСОБА_6 в певному положенні, що призвело до виникнення пролежнів.

Позбавлення особи права спадкувати - це захід, що має застосовуватися лише в крайньому випадку з урахуванням передусім характеру поведінки відповідача.

Згідно частини п`ятої статті 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо судом буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Виходячи зі змісту частини п`ятої статті 1224 ЦК України та з урахуванням роз`яснень, наданих судам у пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування , правило частини п`ятої статті1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК України не були зобов`язані утримувати спадкодавця. Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Суд при вирішенні справи про усунення особи від права на спадкування повинен установити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини.

Так, для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів в їх сукупності спадкоємець може бути усунутий від спадкування.

Крім того, підлягає з`ясуванню судом питання, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб, чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу.

Таким чином, лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів у їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 02 березня 2020 року у справі № 133/1625/18, провадження № 61-1419св20; постанові Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 491/1111/15-ц, провадження № 61-14655св18; у постанові Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 404/2163/16-ц, провадження № 61-15926св18.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вирішуючи вимогу щодо усунення ОСОБА_3 від спадкування, суд враховує, що ухвалою Черкаського апеляційного суду від 14 травня 2020 року, яка оскарженню не підлягає, ухвалу слідчого судді Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 20 березня 2020 року про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_2 на постанову слідчого про закриття кримінального провадження №42019251150000003 від 11 січня 2019 року, залишено без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Колегія суддів погодилась з висновком слідчого суді про те, що постановою слідчого СВ Чорнобаївського ВП Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській області Тарасенко Т.П. від 19 липня 2019 року правомірно закрито кримінальне провадження №42019251150000003 від 11 січня 2019 року в зв`язку з відсутністю події кримінального правопорушення, тому слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку про законність постанови слідчого про закриття даного кримінального провадження, та виніс обґрунтовану ухвалу про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_2 , зазначивши при цьому, що ОСОБА_6 не є потерпілим в розумінні ч. 1 ст. 136 КК України, оскільки не перебував в небезпечному для життя стані.

Крім того, згідно постанови слідчого про закриття кримінального провадження, було допитано безпосередньо ОСОБА_6 , який вказував на те, що проживає з дочкою ОСОБА_3 , яка здійснює за ним догляд, на стан здоров`я не скаржиться та від госпіталізації відмовляється. Також із застосуванням безперервної відео зйомки було проведено освідування ОСОБА_6 , на тілі якого тілесних ушкоджень не було виявлено, та допитано лікарів ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , які показали, що при огляді ОСОБА_6 його стан був задовільний та госпіталізації він не потребував.

Отже, досудовим розслідуванням не встановлено ухилення ОСОБА_3 від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання та перебування ОСОБА_6 в безпорадному стані.

Це також підтверджується безпосередньо переглянутим судом відеозаписом освідування ОСОБА_6 , актом обстеження матеріально-побутових умов, за якими спадкодавець проживав в належних умовах, був доглянутим. Посилання позивача та її представників на те, що при судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_6 виявлено пролежні, не свідчить про неналежний догляд, який би міг бути підставою для усунення від права на спадщину.

Отже, позивачем не надано належних, допустимих та безспірних доказів, що є її процесуальним обов`язком, щодо ухилення відповідачем від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреби спадкодавця в допомозі саме відповідача. Одночасне настання наведених вище обставин і доведеності зазначених фактів у їх сукупності не підтверджено відповідними доказами, тому відповідач, як спадкоємець не може бути усунутий від спадкування за законом після смерті її батька - ОСОБА_6 .

А відтак, в задоволенні вимог про усунення від права на спадкування слід відмовити.

Враховуючи зазначене, вимога про визнання права на спадкове майно підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Крім оспорюваного заповіту за 2018 рік, ОСОБА_6 було складено ще два заповіти (інформація зі спадкової спави).

Статтею 1254 Цивільного Кодексу України передбачено, що заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним.

Згідно з заповітом від 18 серпня 2017 року ОСОБА_6 земельну ділянку, яка на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЧР №044487 від 19 серпня 2002 року та майновий пай, посвідчений сертифікатом ЧР ХІХ №013607 від 25 липня 2001 року заповів ОСОБА_2 (а.с. 124).

Заповітом від 14 квітня 2008 року ОСОБА_6 земельну ділянку, яка на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЧР №044487 від 19 серпня 2002 року та майновий пай, посвідчений сертифікатом ЧР ХІХ №013607 від 25 липня 2001 року заповів ОСОБА_2 (а.с. 135).

Як зазначалося вище, ОСОБА_2 від прийняття спадщини відмовилася.

Частинами 1, 2 ст. 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи визнання заповіту від 22 травня 2018 року недійсним, та неприйняття спадщини спадкоємицею за заповітом від 18 серпня 2017 року - ОСОБА_2 , спадкування має відбуватись за законом.

Спадкоємців першої черги за законом, які у встановлений спосіб та строк прийняли спадщину, судом встановлено два - це позивач та відповідач.

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 20 травня 2020 року у ОСОБА_2 , яка діяла від імені ОСОБА_5 , у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на вищевказані земельні ділянки тільки на одного спадкоємця - ОСОБА_5 , відмовлено. Згідно з матеріалами спадкової справи №419/2019 після смерті ОСОБА_6 спадщину прийняли дочка померлого - ОСОБА_3 та дружина померлого - ОСОБА_5 , які подали протягом 6 місяців після його смерті заяви до Чорнобаївської державної нотаріальної контори. Оскільки останній заповіт за р/№17 від 22 травня 2018 року на все майно був зроблений на ім`я ОСОБА_3 , тому видача свідоцтв про право на спадщину за законом на вищевказані земельні ділянки тільки на одного спадкоємця неможливе. Нотаріусом роз`яснено, що відповідно до ст. 1241 ЦК України незалежно від змісту заповіту ОСОБА_5 спадкує половину частки, яка належала б їй у разі спадкування за законом (а. с. 38).

Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово . Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Ч. 1, 3 ст. 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї .

Згідно з ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

За ч. 1 ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Таким чином, спадщину після ОСОБА_6 прийняли ОСОБА_5 та ОСОБА_11 . Отже, ОСОБА_5 має право на половину спадкового майна.

Тому суд, вважає за необхідне визнати за ОСОБА_5 право власності в порядку спадкування за законом на 1/2 частину земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,1771 га, кадастровий номер 7125182000:02:000:0545, що розташована в адміністративних межах Вереміївської сільської ради, та на 1/2 частину земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,2486 га, кадастровий номер 7125182000:01:000:1252, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Щодо судових витрат, суд проходить до такого висновку.

Позивачем при подачі позовної заяви сплачено судовий збір за дві немайнові вимоги (по 840,80 грн.) та одну майнову - 1023,80 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому стягненню з відповідача на користь позивача підлягають кошти, сплачені за першу задоволену немайнову вимогу, що становить 840,80 грн. та половину майнової вимоги, що становить 511,9 грн., а загалом - 1352,70 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 81, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним, усунення від права на спадкування та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом - задовольнити частково.

Визнати недійсним заповіт ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідченого 22 травня 2018 року секретарем Вереміївської сільської ради Чорнобаївського району Шаповал Н.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 17.

Визнати за ОСОБА_5 право власності в порядку спадкування за законом на наступне нерухоме майно:

1/2 частину земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,1771 га, кадастровий номер 7125182000:02:000:0545, що розташована в адміністративних межах Вереміївської сільської ради;

- 1/2 частину земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,2486 га, кадастровий номер 7125182000:01:000:1252, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

В задоволенні інших вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 судовий збір у розмірі 1352,70 грн.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасником справи до або через відповідний суд.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , місце проживання : АДРЕСА_3 ;

Відповідач: ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя І.М. Кваша