Постанова

від 19.05.2021 по справі 709/1151/20

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2021 року

м. Черкаси

Справа № 709/1151/20 Провадження № 22-ц/821/917/21 Категорія: 307020000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Василенко Л. І.

суддів: Бородійчука В. Г., Карпенко О. В.,

секретаря - Анкудінова О. І.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 24 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним, усунення від права на спадкування та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом, у складі: головуючого судді Кваші І. М.,

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним, усунення від права на спадкування та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом

Позовні вимоги мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_3 . Чоловік разом з нею постійно проживав в АДРЕСА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зазначає, що 08 березня 2018 рок, у зв`язку із погіршенням стану здоров`я, вона була доставлена до Чорнобаївської ЦРЛ, а після лікування вона повідомила ОСОБА_2 про те, що разом із чоловіком ОСОБА_3 поїде на постійне місце проживання до дочки ОСОБА_4 .

За ініціативою ОСОБА_2 з 01 квітня 2018 року до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловік ОСОБА_3 став проживати у домоволодінні відповідача в АДРЕСА_1 .

22 травня 2018 року ОСОБА_3 склав заповіт, за яким все майно, що йому належить заповів відповідачу. Вважає, що в цей період він не був здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, бо мав хронічне психічне захворювання у вигляді помірно вираженої судинної деменції на тлі атеросклеротичного, діабетичного, гіпертонічного ураження головного мозку, з формуванням змішаної дициркуляторної енцефалопатії, що підтверджується висновком судово-психіатричного експерта № 174 від 04 червня 2019 року, яка була проведена в рамках кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. ст. 136 КК України.

Крім того, на стан здоров`я чоловіка могли вплинути травми голови та часті головні болі.

Тому, відповідно до його психічного стану, він не мав права вчиняти будь-який правочин, так як він на час складання заповіту не усвідомлював значення своїх дій.

Відповідач не дозволяла їй забрати чоловіка до іншої дочки, забороняла їм спілкуватися.

Крім того, хоча ОСОБА_3 потребував госпіталізації, відповідач неодноразово відмовляла в цьому. З приводу не отримання ОСОБА_3 необхідної допомоги від ОСОБА_2 та неотримання медичної допомоги позивач із дочкою ОСОБА_4 звертались до поліції.

04 травня 2018 року комісія обстежила матеріально-побутові умови проживання ОСОБА_3 та встановила його фактичне місце проживання не в будинку, а в надвірній споруді. Також відповідачка годувала його неякісними продуктами.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,1771 га, кадастровий номер № 7125182000:02:000:0545, що знаходиться в адмінмежах Вереміївської сільської ради Чорнобаївського району та належала померлому згідно Державного акта Серії ЧР №044487, виданого 19 серпня 2002 року, та земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,2133 га, кадастровий номер № 7125182000:01:000:1252, що знаходиться в АДРЕСА_1 та належала померлому згідно Державного акта Серія ЯИ № 504308, виданого 01 грудня 2009 року.

Вказує, що вона, як спадкоємець за законом, прийняла спадщину чоловіка, так як постійно проживала разом із спадкодавцем і своєчасно, протягом встановленого законом строку, подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Дочка ОСОБА_4 подала до нотаріальної контори заяву про відмову від прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_3 .

Вважає, що дочка ОСОБА_2 , відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК України та її позовних вимог, може бути усунена від права на спадкування. Інших спадкоємців за законом та за заповітом немає.

При цьому, оформити спадкові права в нотаріальній конторі вона не може у зв`язку із відмовою нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину за законом на одного спадкоємця.

Просила визнати недійсним заповіт складений спадкодавцем ОСОБА_3 22 травня 2018 року на ім`я ОСОБА_2 . Усунути ОСОБА_2 від права на спадкування за законом. Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,1771 га, кадастровий номер № 7125182000:02:000:0545, що знаходиться в адмінмежах Вереміївської сільської ради Чорнобаївського району та належала померлому згідно Державного акта Серії ЧР №044487, виданого 19 серпня 2002 року, та земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,2133 га, кадастровий номер № 7125182000:01:000:1252, що знаходиться в АДРЕСА_1 та належала померлому згідно Державного акта Серія ЯИ № 504308, виданого 01 грудня 2009 року. Стягнути з відповідача судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 24 лютого 2021 року позов задоволено частково.

Визнано недійсним заповіт ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідчений 22 травня 2018 року секретарем Вереміївської сільської ради Чорнобаївського району Шаповал Н.В. та зареєстрований в реєстрі за № 17.

Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на наступне нерухоме майно: на 1/2 частину земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,1771 га, кадастровий номер 7125182000:02:000:0545, що розташована в адміністративних межах Вереміївської сільської ради та 1/2 частину земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,2486 га, кадастровий номер 7125182000:01:000:1252, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

В задоволенні інших вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо судових витрат.

Рішення суду мотивоване тим, що враховуючи висновок судово-психіатричної експертизи № 409 від 23 жовтня 2020 року, на момент складання заповіту, тобто 22 травня 2018 року, спадкодавець ОСОБА_3 , у зв`язку з психічною хворобою, був позбавлений здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, тому заповіт, який зареєстровано в Спадковому реєстрі за № 63377429 та посвідчено 22 травня 2018 року підлягає визнанню недійсним.

Щодо позовної вимоги про усунення від права на спадкування суд зазначив, що позивачем не надано належних, допустимих та безспірних доказів, що є її процесуальним обов`язком, щодо ухилення відповідачем від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреби спадкодавця в допомозі саме відповідача. Одночасне настання наведених вище обставин і доведеності зазначених фактів у їх сукупності не підтверджено відповідними доказами, тому відповідач, як спадкоємець не може бути усунута від спадкування за законом після смерті її батька - ОСОБА_3 .

Суд встановив, що спадщину за законом після ОСОБА_3 прийняли ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , тому дійшов висновку, що ОСОБА_1 має право на половину спадкового майна.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

05 квітня 2021 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на незаконність, необґрунтованість рішення суду, ухвалене за неповного з`ясування судом обставин справи, невідповідності висновків суду фактичним обставинам, з порушенням норм процесуального права і як наслідок неправильного застосування закону, просила скасувати рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 24 лютого 2021 року в частині відмови у задоволенні вимоги про усунення від права на спадкування відповідача ОСОБА_2 .

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні не надав належної оцінки доводам та доказам позивача, яка довела, що померлий спадкодавець перебував у безпорадному стані, не розумів значення своїх дій та був перевезений до відповідача всупереч власній волі та волі інших членів родини. Відповідач умисно тривалий час перешкоджала як наданню медичної допомоги спадкодавцеві з ініціативи позивача, так і навіть спілкуванню спадкодавця із позивачем та іншою дочкою ОСОБА_4 . Згідно наданої позивачем суду медичної документації, спадкодавець потребував саме стаціонарного лікування, однак відповідач йому в цьому перешкоджала. 19 липня 2018 року спадкодавець, що перебував у безпорадному стані, фактично жив не у житлі, а у надвірній споруді, а станом на день смерті мав рани сідниць від тривалого знаходження в одному положенні, що прямо свідчить про відсутність догляду за ним з боку відповідача.

Вважає, що вказані обставини повністю доводять обставину умисного ненадання відповідачем спадкодавцеві допомоги, що виявилось у неналежному догляді, перешкоджанню спілкування спадкодавця із іншими членами сім`ї та надання медичної допомоги.

18 травня 2021 року від представника ОСОБА_2 - адвоката Солод В. М. надійшов відзив на апеляційну скаргу в якій просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити повністю, а рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 24 лютого 2021 року залишити без змін.

Зазначає, що оскаржуване рішення є повністю законним та обґрунтованим, а апеляційна скарга є надуманою, не аргументованою, а отже не може бути задоволеною.

Судом першої інстанції надана правильна оцінка доказам, прийнято до уваги факт того, що кримінальне провадження, на яке посилається позивач, закрито у зв`язку із відсутністю події кримінального правопорушення.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 14 травня 2020 року у справі № 709/447/19 ухвалу слідчого судді Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 20 березня 2020 року про відмову у задоволенні скарги на постанову слідчого про закриття кримінального провадження № 42019251150000003 за ч. 1 ст. 136 КК України від 11 січня 2019 року залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Вважає, що всі ці обставини свідчать про надуманість тверджень позивача щодо безпорадного стану її батька та залишення його в небезпеці.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 21 квітня 2021 року в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ відкрито апеляційне провадження.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ від 23 квітня 2021 року справу призначено до розгляду на 19 травня 2021 року на 15:00 год.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Відповідно до Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Вереміївської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області 29 липня 2019 року у віці 80 років у с. Вереміївка Чорнобаївського району Черкаської області помер ОСОБА_3 (а. с. 13).

Згідно з копією паспорту ОСОБА_1 та копією Свідоцтва про одруження Серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 є дружиною померлого ОСОБА_3 (а.с. 12).

З довідки, виданої виконавчим комітетом Вереміївської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області від 06 вересня 2019 року № 625 вбачається, що ОСОБА_3 був зареєстрований у АДРЕСА_1 в такому складі сім`ї: з дружиною - ОСОБА_1 , з 01 квітня 2018 року і до дня смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1 , постійно проживав в АДРЕСА_2 у дочки - ОСОБА_2 та зятя ОСОБА_5 (а.с. 15).

Згідно з висновком судово-психіатричного експерта № 174 від 04.06.2019, проведеної на підставі ухвали слідчого судді Чорнобаївького районного суду Черкаської області Чубай В. В. від 10.05.2019, ОСОБА_3 згідно з наданими на експертизу матеріалами (в тому числі і згідно медичної документації) щонайменше з травня 2018 року і по теперішній час страждає на хронічне психічне захворювання у вигляді помірно вираженої судинної деменції, на тлі атеросклеротичного, діабетичного, гіпертонічного ураження головного мозку, з формуванням змішаної дисцикуляторної енцефалопатії, що позбавляє його здатності правильно сприймати і запам`ятовувати факти, що мають доказове значення і давати покази щодо них в процесі досудового слідства та суду (а.с. 16-18).

Відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов проживання гр. ОСОБА_3 , проживаючого по АДРЕСА_2 від 04.05.2018 виявлено, що ОСОБА_3 проживає в житловому будинку, який на праві власності належить зятю ОСОБА_5 і в якому проживає дочка ОСОБА_2 . Зі слів дочки батько проживає в неї з 01.04.2018. В житловому будинку, де мешкає ОСОБА_3 належний порядок, він має окрему кімнату. Під час складення акту ОСОБА_3 одягнений чисто, має всі необхідні санітарно-гігієнічні засоби. Пересувається самостійно. Зі слів дочки батько приймає ліки назначені лікарем. Комісія вважає, що проживання в сім`ї доньки ОСОБА_2 створені належні умови (а.с. 20).

Відповідно до Протоколу огляду предметів від 20 травня 2019 року під час слідчої дії оглянуто оригінал медичної картки амбулаторного хворого № 1737 ОСОБА_3 , де зазначені дати оглядів, скарги хворого, поставлені останньому діагнози та неодноразово призначалося амбулаторне лікування (а.с. 19).

Згідно із наданої інформації, ОСОБА_4 , з метою захисту свого батька, двічі зверталась до поліції 15 травня 2019 року та двічі 11 грудня 2018 року (а.с. 21-24).

З постанови про закриття кримінального провадження від 19.07.2019 вбачається, що в ході проведеного розслідування встановлено, що 21 листопада 2018 року до Чорнобаївського ВП Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській області надійшло повідомлення від ОСОБА_4 про те, що в період часу з 01 квітня 2018 року по час звернення, її батько, ОСОБА_3 проживає разом з її сестрою ОСОБА_2 та остання неналежним чином його доглядає, а саме не надає допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, при можливості надати таку допомогу, що могло спричинити тяжкі тілесні ушкодження ОСОБА_3 .

13.02.2019 проведено освідування ОСОБА_3 із застосуванням безперервної відеозйомки, на тілі потерпілого тілесних ушкоджень не виявлено. Під час допиту лікарі ОСОБА_3 повідомили, що останньому було встановлено діагноз та призначено амбулаторне лікування, показів для госпіталізації виявлено не було, умови проживання ОСОБА_3 задовільні, догляд за ним здійснюється належним чином.

18.03.2019 сімейний лікар дав заключення, що ОСОБА_3 не транспортабельний на далекі відстані.

16.05.2019 витребувано медичну карту амбулаторного хворого № 1737 ОСОБА_3 , відповідно до якої встановлено, що останньому надавалася відповідна медична допомога та проводилося лікування.

Слідчим зазначено, що КК України не зазначено жодного правопорушення, що стосується надання опіки потерпілій особі, в даному випадку ОСОБА_3 , а тому дане прохання є цивільно-правовими відносинами та для його врегулювання необхідно звернутися до суду в цивільному порядку. Тому постановив закрити кримінальне провадження № 42019251150000003 на підставі ч. 1 п. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку із відсутністю події кримінального правопорушення (а.с. 26-28).

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області у справі № 709/1501/19 від 16 березня 2020 року у задоволенні скарги ОСОБА_4 на постанову слідчого про закриття кримінального провадження відмовлено (а.с. 29-30).

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області у справі № 709/447/19 від 20 березня 2020 року у задоволенні скарги ОСОБА_4 на постанову слідчого про закриття кримінального провадження № 42019251150000003 від 11 січня 2019 року за ч. 1 ст. 136 КК України закрито у зв`язку з відсутністю події кримінального правопорушення (а.с. 31-32).

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 14 травня 2020 року у справі № 709/447/19 та ухвалою Черкаського апеляційного суду від 12 травня 2020 року у справі № 709/1501/19 вищевказані ухвали залишено без змін, а апеляційні скарги ОСОБА_4 залишено без задоволення.

Відповідно до акту судово-медичного дослідження трупа № 05-8-02/229, смерть ОСОБА_3 настала від захворювання - хронічної ешемічної хвороби серця, що ускладнена серцевою недостатністю. На тілі трупа ОСОБА_3 виявлено садна обох гомілок, лівого коліна, лівого передпліччя, рани сідниць, які виникли внаслідок тривалого знаходження гр. ОСОБА_3 в певному положенні, що привело до виникнення пролежнів (а.с. 25).

Згідно копії Державного акту на право власності на земельну ділянку Серії ЯИ № 504308, виданого 01 грудня 2009 року, витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 28.05.2020, ОСОБА_3 належить земельна ділянка особистого селянського господарства, площею 0,2486 га, вартістю 23127,81 грн, кадастровий номер 7125182000:01:000:1252, що розташована за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 33, 37).

Відповідно до копії Державного акту на право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва Серії ІІІ-ЧР № 044487,виданого 19 серпня 2002 року, ОСОБА_3 належить земельна ділянка площею 2,1771 га, вартістю 79243,04 грн, кадастровий номер 7125182000:02:000:0545, що знаходиться в адмінмежах Вереміївської сільської ради Чорнобаївського району (34-36).

Згідно з рішенням Вереміївської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області №2-6/УII від 20 листопада 2015 року Про перейменування вулиць села Вереміївки вулицю Піонерська перейменовано на Сонячна (а.с. 155-156).

Відповідно до витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 57109231 06 серпня 2019 року, Чорнобаївською державною нотаріальною конторою здійснено реєстрацію спадкової справи після смерті ОСОБА_3 у Спадковому реєстрі за № 64562230, номер у нотаріуса 419/2019 (а.с. 95).

З інформаційної довідки зі Спадкового реєстру № 57108945 від 06.08.2019 вбачається, що за життя спадкодавець ОСОБА_3 склав три заповіти, які зареєстровано в Спадковому реєстрі: №51020427, посвідчений 14 квітня 2008 року, № 62841695, посвідчений 18 серпня 2017 року, № 63377429, посвідчений 22 травня 2018 року (а.с. 85-87).

Згідно з матеріалами спадкової справи № 419/2019 після смерті ОСОБА_3 спадщину прийняли дочка померлого - ОСОБА_2 та дружина померлого - ОСОБА_1 , які подали заяви до Чорнобаївської державної нотаріальної контори (а.с. 82,83).

Дочка померлого ОСОБА_4 звернулась до нотаріуса з заявою про відмову від прийняття спадщини та не заперечувала проти оформлення спадщини його дружиною ОСОБА_1 (а.с. 82, зворот).

Відповідно до заповіту ОСОБА_3 , посвідченого Вереміївською сілською радою Чорнобаївського району Черкаської області 22 травня 2018 року він все своє майно заповів ОСОБА_2 (а.с. 80).

20.05.2020 ОСОБА_4 , яка діє від імені ОСОБА_1 на підставі довіреності, подала нотаріусу заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с. 96).

Згідно постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 20.05.2020, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельні ділянки розміром 0,2486 га та 2,18 га тільки на одного спадкоємця (а.с. 38).

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 07 жовтня 2020 року по даній справі призначено посмертну судово-психіатричну експертизу (а.с. 77-78).

Згідно з висновком судово-психіатричного експерта № 409 від 23 жовтня 2020 року, на момент складання заповіту, тобто 22 травня 2018 року, спадкодавець ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , страждав на психічну хворобу, а саме на помірно-виражену судинну деменцію на тлі атеросклеротичного, діабетичного, гіпертонічного ураження головного мозку з формуванням змішаної дисциркуляторної енцефалопатії, що позбавляло його здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними на час складання заповіту (а.с. 100-103).

Відповідно до акту судово-медичного дослідження (обстеження) №05-8-02/229 від 30 липня 2019 року, на основі судово-медичного дослідження трупа ОСОБА_3 , з урахуванням додаткових досліджень, прийшов до висновків, що смерть ОСОБА_3 настала від захворювання - хронічної ішемічної хвороби серця, що ускладнилась гострою серцевою недостатністю. Враховуючи вираженість трупних змін смерть настала за 12-24 години до проведення дослідження трупа. Тілесних ушкоджень не виявлено. На тілі трупа ОСОБА_3 виявлено садна обох гомілок, лівого коліна, лівого передпліччя, рани сідниць, які виникли внаслідок тривалого знаходження ОСОБА_3 в певному положенні, що призвело до виникнення пролежнів (а.с. 136-139).

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_2 та її представника, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Предметом апеляційного перегляду є рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 24 лютого 2021 року в частині відмови у задоволенні вимоги про усунення від права на спадкування відповідача ОСОБА_2 .

В іншій частині оскаржуване рішення апеляційним судом не переглядається.

Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).

Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною 1 ст. 1220 ЦК України передбачено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно із ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст. ст. 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Статтею 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Частиною першою ст. 1269 ЦК України визначено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

З матеріалів справи вбачається, ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 80 років у с. Вереміївка Чорнобаївського району Черкаської області помер ОСОБА_3 .

Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_3 є його дружина ОСОБА_1 , та дві дочки - ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

Дружина померлого ОСОБА_1 та дочка ОСОБА_2 в шестимісячний строк подали до нотаріуса заяву про прийняття спадщини, а дочка ОСОБА_4 про відмову від спадщини.

Отже, спадкоємцями, які у визначений законом строк прийняли спадщину після ОСОБА_3 є сторони по справі, що було вірно встановлено судом першої інстанції.

Частиною 5 ст. 1224 ЦК України передбачено, що за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК України має значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин та їх доведеності у сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.

Правила ч. 5 ст. 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК України не були зобов`язані утримувати спадкодавця.

Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Аналогічні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах: від 14 листопада 2018 року у справі № 712/4709/15-ц (провадження № 61-8023св18), від 04 березня 2019 року у справі № 321/1573/17-ц (провадження № 61-45879св18) та від 17 липня 2019 року у справі № 676/5086/15-ц (провадження № 61-25032св19), від 13 січня 2021 року у справі №431/2579/17, провадження № 61-22779св19.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 Про судову практику у справах про спадкування вбачається, що правило абз. 2 ч. 3 ст. 1224 ЦК стосується особи, яка зобов`язана була утримувати спадкодавця згідно з нормами СК України. Факт ухилення особи від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов`язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов`язку.

Крім того, у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 337/6000/15-ц (провадження № 61-1302св 18), від 04 липня 2018 року у справі № 404/2163/16-ц (провадження № 61-15926св18) та від 12 березня 2020 року у справі № 325/314/18 (провадження № 61-4100св19) зроблено висновок, що ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.

Суд при вирішенні справи про усунення особи від права на спадкування повинен установити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.

З матеріалів справи вбачається, що спадкодавець ОСОБА_3 проживав у дочки ОСОБА_2 з 01 квітня 2018 року і до дня смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1 , де йому були створені належні умови для проживання, під час огляду місця його проживання та його освідування було вказано, що у місці його проживання чисто, він у чистому одязі, тілесних ушкоджень не було виявлено.

Матеріалами справи, зокрема, проведеними у справі експертизами підтверджується, що спадкодавець мав численні захворювання , які позбавляли його здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, самостійно себе обслуговувати не міг, а з 18. 03.2019 він був нетранспортабельним. При цьому, до нього викликали лікаря, який при необхідності призначав йому необхідне лікування.

За весь період проживання ОСОБА_3 у дочки ОСОБА_2 , остання та ОСОБА_1 , ОСОБА_4 перебували у неприязних відносинах стосовно догляду за ОСОБА_3 , підтвердженням чого є неодноразові звернення ОСОБА_4 до поліції.

Разом з тим після проведення визначеного законом порядку перевірки, кримінальне провадження за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 136 КК України, було закрите на підставі ч. 1 п. 1 ст. ст. 284 КПК України у зв`язку із відсутністю події кримінального правопорушення. Після оскарження постанови слідчого про закриття провадження, як суд першої інстанції, так і апеляційний суд, дійшли висновку про відмову у задоволенні скарг ОСОБА_4 , зазначивши, що орган досудового розслідування правильно дав оцінку фактичним обставинам справи і наявним доказам та провів всі необхідні слідчі дії, за результатом яких постановив вмотивовану ухвалу про закриття кримінального провадження. А доводи скаржника про вчинення домашнього насильства відносно ОСОБА_3 нічим не підтверджені, а тому є безпідставними.

Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (ст. 12 ЦПК України).

Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Підставою для задоволення позову про усунення від права на спадкування за законом є в тому числі і знаходження спадкодавця в безпорадному стані.

Належними доказами, які підтверджують безпорадний стан особи, є відповідні медичні (лікарські) документи, висновки судово-медичних експертів.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дав належну оцінку зібраним у справі доказам та встановленим на їх підставі обставинам, правильно виходив з відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог про усунення відповідача від права на спадкування за ч. 5 ст. 1224 ЦК України, оскільки в порушення приписів норм процесуального права щодо обов`язку доказування і подання доказів, позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що спадкодавець, яким є її чоловік, перебував у безпорадному стані, потребував тривалого догляду та допомоги саме відповідача ОСОБА_2 , а остання свідомо ухилялася від надання такої допомоги спадкодавцю у зв`язку із його безпорадним станом.

Позивачем не доведено сукупність обставин, які відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК України можуть бути підставою для усунення від спадкування, а отже суд першої інстанції, дійшов обґрунтованих висновків про відмову у позові в цій частині.

Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду першої інстанції.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції рішення постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для скасування згідно вимог ч. 1 ст. 375 ЦПК України відсутні.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 24 лютого 2021 року в оскаржуваній частині залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Повний текст постанови складено 21 травня 2021 року.

Головуючий: Л. І. Василенко

Судді: В. Г. Бородійчук

О. В. Карпенко