Рішення
від 01.03.2021 по справі 924/1061/20
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" березня 2021 р. Справа № 924/1061/20

Господарський суд Хмельницької області у складі:

суддя Вибодовський О.Д., при секретарі судового засідання Сорока Д.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Явір-Інвест" Львівська область, Яворівський район, с. Бердихів

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК "Колос-Агро", Хмельницька область, Ізяславський район, с. Плужне.

про стягнення 106 828,06 грн., з яких 85 999,90 грн. основної заборгованості, 13 708,24 грн. інфляційних втрат та 7 119,92 грн. 3% річних

Представники сторін:

Від позивача: не з"явився;

Від відповідача: Бардецький О.І. - за довіреністю № б/н від 22.01.2020р.

В судовому засіданні відповідно до ст.240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору:

Ухвалою суду від 25.09.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 24.11.2020р. здійснено перехід до розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі та призначено підготовче засідання суду.

Ухвалою суду від 21.01.2021р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача в засідання суду не з"явився, однак в судовому засіданні від 21.01.2021р. в режимі відеоконференції наполягав на задоволенні позову, обґрунтовуючи наявними в матеріалах справи доказами.

Представник відповідача в судовому засіданні у свої х усних поясненнях та у поданому суду відзиві на позов від 05.10.2020р., зазначив, що відповідно до умов п.1.1 Договору постачальник зобов`язується поставити у власність покупця товар, асортимент та ціна якого визначені у Рахунку-фактурі та/або у Специфікації, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити товар.

Пунктом 2.4 Договору передбачено, що у разі якщо постачальник здійснює поставку товару на умовах франко-склад постачальника, моментом передачі товару є момент передачі відвантаження товару покупцю або призначеному ним перевізнику.

Вартість одиниці товару та всього товару, який постачається, вказані у попередньо виставленому Рахунку-фактурі, який передається в письмовій формі на факс чи електронну пошту Покупця та встановлюється в національній валюті України (п. 5.1 Договору).

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що сторони узгодили оплата вартості товару здійснюється в наступному порядку, по факту завантаження на транспортний засіб, якщо інше не встановлено в Специфікації до Договору.

На виконання умов Договору керівниками ТОВ АПК Колос-Агро та ТОВ Явір-Інвест узгоджено ціну товару (сої) та її кількість.

Зокрема, узгоджено що ТОВ АПК Колос-Агро зобов`язується поставити ТОВ Явір-Інвест зі свого складу товар (сою) в кількості 26 тон за ціною 9 416,67 грн. без ПДВ за 1 (одну) тону на загальну суму 244 833,42 грн. без ПДВ, а з ПДВ на загальну суму 293 800,10 грн.

Відповідачем вручено позивачу Рахунок - фактуру № 26 від 01.12.2017р., що підтверджується Дорученням №168 від 04.12.2017р. наданого перевізником під час отримання товару.

Після отримання від позивача коштів в розмірі 294 000,00 грн., перевізнику виписано та надано на товар товарно-транспортну накладну №14 від 04.12.2017 року, однак оригіналів позивач не повернув відповідачу.

Як зазначає відповідач у позивача існує переплата за товар в розмірі 199,90 грн.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в розмірі 199,90 грн.

Жодних інших документів таких як видаткова накладна на товар, Специфікації ТОВ АПК Колос-Агро не виписувалось та ТОВ Явір-Інвест не надавалось, ціна та кількість товару не змінювалась, Додаткові угоди до Договору не укладались, будь-яких претензій з приводу якості та кількості товару не надходило.

Відповідач ставить під сумнів надану позивачем копію видаткової накладної №75 від 04.12.2017р.

У зв`язку із чим, відповідачем 01.03.2021р. на підставі ч. 6 ст. 91 ГПК України подано суду клопотання про витребування у позивача оригінал видаткової накладної №75 від 04.12.2017р.

Згідно ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

В силу ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч.1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що сторонам, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 р. у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 р. у справі Смірнова проти України). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02 вересня 2010 р., Смірнова проти України від 08 листопада 2005 р., Матіка проти Румунії від 02 листопада 2006 р., Літоселітіс проти Греції від 05 лютого 2004 р. та інші).

Враховуючи обставини справи, належне повідомлення сторін про наявність судового спору та надання можливості забезпечити в повному обсязі право на захист, обов`язок дотримання принципу розумних строків вирішення спору, суд, керуючись з ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України, вирішує спір за наявними матеріалами справи.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:

01 грудня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю АПК Колос-Агро (надалі - Боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Явір-Інвест (надалі - Позивач) було укладено Договір поставки № 01/12/17, відповідно до умов якого постачальник - Товариство з обмеженою відповідальністю АПК Колос-Агро зобов`язується поставити у власність покупцю - Товариству з обмеженою відповідальністю Явір-Інвест товар, асортимент та ціна якого визначені у рахунку фактурі та/або Специфікації, а покупець зобов`язаний прийняти та оплатити замовлений товар (п.1.1 Договору).

Сторонами Договору було досягнуто згоди щодо кількості товару та способу оплати, яким визначено оплату по факту завантаження на транспортний засіб.

04 грудня 2017 року відповідачем було здійснено відвантаження товару позивачу, а саме сої загальною кількістю 26 тон, вартість якої становить 208 000,10 грн., що підтверджується видатковою накладною № 75 від 04 грудня 2017 року та складеною і підписаною товарно-транспортною накладною № 14 від 04.12.2017 року.

З метою виконання взятих на себе договірних зобов`язань щодо оплати вартості товару, 04 грудня 2017 року позивачем було здійснено оплату вартості товару на банківський рахунок відповідача наступними сумами:

- 177 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2143 від 04 грудня 2017 року;

- 70 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2144 від 04 грудня 2017 року;

- 47 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2145 від 04 грудня 2017 року.

Відповідно до п.5.5 Договору, загальна сума Договору сторонами не обмежується і визначається на підставі фактично поставленого товару та узгодженої на нього ціни відповідно до рахунків-фактур.

Відповідачем отримано від позивача коштів на загальну суму 294 000,00 грн., що на 85 999,90 грн. становить більше від суми вартості фактично отриманого товару.

Позивачем було надмірно сплачено кошти на суму 85 999,90 грн., додатково товар на вищевказану суму покупцю не поставлявся.

У зв`язку із помилковою надмірною сплатою коштів прозивачем 06 грудня 2017 року було направлено на адресу відповідача лист із проханням повернути відповідні кошти, проте даний лист залишено відповідачем без відповіді.

08 грудня 2017 року позивачем було повторно направлено на адресу відповідача лист із проханням повернути відповідні кошти, проте цей лист також залишено відповідачем без відповіді.

У зв`язку із залишенням вказаних вище листів без відповіді, позивачем було надіслано на адресу відповідача претензію вих. № 1140/18 від 17 січня 2018 року, в якій позивач вимагав у відповідача повернути надмірно сплачені кошти у розмірі 85 999,90 грн., проте відповідачем дана претензія залишена без відповіді та задоволення.

26 березня 2019 року позивачем було повторно надіслано відповідачу претензію від 26.03.2020 року вих. №234 про повернення суми надмірно сплачених коштів, проте вказана претензія також залишена без відповіді та задоволення.

08 липня 2020 року позивач звернувся до господарського суду Хмельницької області із заявою про видачу судового наказу вих.№649/20 від 08 липня 2020 року.

20 липня 2020 року господарським судом Хмельницької області було видано судовий наказ у справі №924/828/20, яким вирішено стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю АПК Колос-Агро (30320, Хмельницька область, Ізяславський район, с. Плужне, вул. Бортника, 5, ідентифікаційний код 38668129) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Явір-Інвест (81064, Львівська область, Яворівський район, с. Бердихів, вул. Промислова, будинок 8, ідентифікаційний код 38380596) заборгованості у розмірі 85 999,90 грн. та 210,20 грн. витрат по оплаті судового збору.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 28.07.2020 року у справі № 924/828/20 заяву товариства з обмеженою відповідальністю АПК Колос-Агро від 28.07.2020р. №27/07-20 про скасування судового наказу задоволено та скасовано судовий наказ від 20.07.2020 р. у справі №924/828/20 про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю АПК Колос-Агро (30320, Хмельницька область, Ізяславський район, с. Плужне, вул. Бортника, 5, ідентифікаційний код 38668129) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Явір-Інвест (81064, Львівська область, Яворівський район, с. Бердихів, вул. Промислова, будинок 8, ідентифікаційний код 38380596) заборгованості у розмірі 85999,90 грн. та 210,20 грн. витрат по оплаті судового збору.

Ухвалою суду від 13.01.2021р. витребувано у Головного управління ДПС у Хмельницькій області (29000, м.Хмельницький, вул.Пилипчука, 17) інформацію з документальним підтвердженням стосовно складеної податкової накладної та зареєстрованої відповідачем в Єдиному реєстрі податкових накладних, між Товариством з обмеженою відповідальністю ЯВІР-ІНВЕСТ (код ЄДРПОУ 38380596, адреса: 81064, Львівська обл., Яворівський р-н., с. Бердихів, вул. Промислова, будинок 8) та Товариством з обмеженою відповідальністю АПК КОЛОС-АГРО (Код ЄДРПОУ 38668129, адреса: 30320, Хмельницька обл., Ізяславський р-н, с. Плужне, вулиця Бортника, 5) за Договором поставки № 01/12/17 від 01 грудня 2017 року за яким здійснювалась поставка Товару - соя, у кількості 26 тонн, згідно видаткової накладної № 75 від 04 грудня 2017 року.

Таким чином, станом на дату подання позову у відповідача перед позивачем є невиконане грошове зобов`язання щодо повернення надлишково сплачених коштів на суму 85 999,90 грн.

Додатково позивачем, окрім суми основного боргу нараховано відповідачу на підставі ст.625 ЦК України 13 708,24 грн. інфляційних втрат та 7 119,92 грн. 3% річних за період з 15.12.2017р. по 17.09.2020р.

Досліджуючи надані по справі докази, оцінюючи їх в сукупності, судом враховується наступне:

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Згідно зі ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно зі ст. 20 цього Кодексу право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами гл. 83 ЦК України.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондиційне зобов`язання виникає за наявності таких умов:

1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого);

2) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто, вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 ЦК, свідчить про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Вiдповiдно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивiльнi права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогiєю породжують цивiльнi права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та iншi правочини. Зобов`язанням є правовiдношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися вiд певної дiї, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання повинно виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства, а за вiдсутноcтi таких умов та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства - вiдповiдно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є, зокрема, речі.

Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із частинами першою та другою статті 205 ЦК України правочин може вичинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов`язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi ст. 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.

Тобто, у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

З матеріалів справи вбачається, що 01 грудня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю АПК Колос-Агро (надалі - Боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Явір-Інвест (надалі - Позивач) було укладено Договір поставки № 01/12/17, відповідно до умов якого постачальник - Товариство з обмеженою відповідальністю АПК Колос-Агро зобов`язується поставити у власність покупцю - Товариству з обмеженою відповідальністю Явір-Інвест товар, асортимент та ціна якого визначені у рахунку фактурі та/або Специфікації, а покупець зобов`язаний прийняти та оплатити замовлений товар (п.1.1 Договору).

Сторонами Договору було досягнуто згоди щодо кількості товару та способу оплати, яким визначено оплату по факту завантаження на транспортний засіб.

04 грудня 2017 року відповідачем було здійснено відвантаження товару позивачу, а саме сої загальною кількістю 26 тон, вартість якої становить 208 000,10 грн., що підтверджується виданою постачальником видатковою накладною № 75 від 04 грудня 2017 року та складеною і підписаною товарно-транспортною накладною № 14 від 04.12.2017 року.